Аміприд (Amipryd) 200 мг, 30 таблеток

Аміприд (Amipryd)

СОЛІАН (SOLIAN)
 

Загальна характеристика:
міжнародна назва: аmisulpride;
основні фізико-хімічні властивості: білі довгасті, ділимі, вкриті оболонкою таблетки з гравіюванням “АМI 400”;
склад: 1 таблетка містить амісульприду 400 мг;
допоміжні речовини: натрію амілопектину гліколят (тип А), лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, гіпромелоза, магнію стеарат, поліоксил 40 стеарат, титану діоксид (Е 171).
Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.
Фармакотерапевтична група. Антипсихотичні засоби. Код АТС N05AL05.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Амісульприд є антипсихотичним засобом, що належить докласу заміщених бензамідів. Амісульприд селективно, з високою спорідненістю зв’язується з субтипами D2/D3 дофамінергічних рецепторів. Амісульприд не має спорідненості з рецепторами серотоніну, гістаміну, з адренергічними і холінергічними рецепторами.
При застосуванні у високих дозах на тваринах він блокує переважно дофамінергічні нейрони, що локалізуються в мезолімбічних структурах, а не встріарній системі. Ця специфічна спорідненість пояснює переважно антипсихотичнудію амісульприду.
У низьких дозах він переважно блокує пресинаптичні D2/D3–рецептори, що пояснює його дію на негативні симптоми шизофренії.
У контрольованому (галоперидолом) подвійному сліпому клінічному дослідженні з участю 191 хворого на гостру шизофренію Соліан достовірно полегшував вторинні негативні симптоми захворювання значно більшою мірою, ніжгалоперидол.
Фармакокінетика. У людини амісульприд показує два абсорбційних піки: один досягається швидко, через годину після введення дози, а інший – між 3-ю і 4-ю годиною після прийому. Концентрація в плазмі становить відповідно 39±3 і 54±4 нг/мл після прийому дози 50 мг.
Об’єм розподілу становить 5,8 л/кг. Оскільки зв’язування з білками плазми є низьким (16%), взаємодія з іншими препаратами малоймовірна.
Абсолютна біодоступність становить 48%. Амісульприд метаболізує слабо: ідентифіковані два ін активних метаболіти, що становлять приблизно 4% від виведеної кількості.
Акумуляції амісульприду не відбувається, та його фармакокінетика залишається незміненою після прийому повторних доз. Період напів виведенняамісульприду дорівнює приблизно 12 годинам після перорального прийому.
Амісульприд виводиться незміненим у сечу. 50% внутрішньо венної дози виділяється із сечею, причому 90% цієї кількості виводиться протягом перших 24годин. Нирковий кліренс становить приблизно 330 мл/хв.
Багата вуглеводами їжа достовірно знижує AUC (площа під кривою концентрації), Tmax (час досягнення максимальної концентрації) і Cmax(максимальна концентрація) амісульприду, але не було відмічено змін цих параметрів після приймання жирної їжі. Однак значення цього для клінічної практики не відомо.
Печінкова недостатність. Амісульприд слабо підлягає метаболізму, томунемає необхідності знижувати дозу для пацієнтів з порушенням функції печінки.
Ниркова недостатність. Період напів виведення у пацієнтів з нирковою недостатністю не змінюється, але загальний кліренс зменшується в 2,5 – 3 рази.AUC амісульприду при легкій нирковій недостатності збільшується вдвічі, а при помірній недостатності – майже в десять разів. Практичний досвід, однак, обмежений, і немає результатів із застосування доз, що перевищують 50 мг.
Амісульприд слабо підлягає діалізу.
Хворі похилого віку. Обмежені фармакокінетичні дані для пацієнтів старше 65 років свідчать про те, що після разової пероральної дози 50 мгзростає Cmax, T1/2 (період напів виведення) і AUC на 10–30%. Дані щодо прийому повторних доз відсутні.
Показання для застосування. Лікування психозів, особливо гострих або хронічних шизофренічних порушень, що супроводжуються позитивними симптомами (наприклад: марення, галюцинації, розлади мислення) і/або негативними симптомами (наприклад: афективна тупість, відсутність емоційності та уникання спілкування), в тому числі у пацієнтів з переважно негативною симптоматикою.
Спосіб застосування та дози. Якщо добова доза не перевищує 400 мг, препарат слід приймати один раз на добу. Дозу більше 400 мг слід розділити на 2прийоми на добу.
Для пацієнтів зі змішаними негативними та позитивними симптомами дози необхідно підбирати так, щоб забезпечити контроль позитивних симптомів, тобто 400 – 800 мг на добу. Підтримуюча доза повинна встановлюватися індивідуально, на рівні мінімально ефективних доз.
При гострих психотичних епізодах рекомендована початкова доза становить 400 – 800 мг, максимальна добова доза – не більше 1 200 мг. Підтримуюча доза повинна встановлюватися індивідуально, на рівні мінімально ефективних доз.
Ниркова недостатність. Оскільки амісульприд виводиться нирками, при нирковій недостатності з кліренсом креатині ну 30–60 мл/хв добову дозу необхідно знизити вдвічі, а при нирковій недостатності з кліренсом креатині ну 10–30 мл/хв– до третини, тобто рекомендується застосування таблеток по 100 мг або 200 мг.
Порушення функції печінки. Оскільки препарат слабометаболізує, зниження дози не потрібно.
Побічна дія.
Порушення центральної нервової системи.
Часто.
- Безсоння, тривога, ажитація.
- Екстра пірамідні симптоми (тремор, гіпертонія, гіперсалівація, акатизія, гіпокінезія). Інтенсивність цих симптомів звичайно повільна, вони частково оборотні без відміни Соліану, завдяки впливуантихолінергічної антипаркінсонічної терапії. Частота екстра піраміднихсимптомів залежить від дози препарату та дуже низка у хворих, які приймають 50– 30 мг на добу для усунення переважно негативних симптомів. Клінічні дослідження показали, що частота виникнення екстра пірамідних симптомів нижче ухворих, які приймають Соліан, ніж у хворих, які приймають галоперидол.
Рідко.
- Денна сонливість.
Дуже рідко.
- Гостра дистонія (спастична кривошия, окулогирнікризи, тризм). Цей стан є оборотним без відміни Соліану, завдяки застосуваннюантихолінергічних антипаркінсонічних засобів.
- Пізня дискінезія, що характеризується мимовільними рухами переважно язика і/або обличчя, належить звичайно до випадків тривалого застосування препарату. Антихолінергічні антипаркінсонічні засоби є неефективними, вони можуть спричиняти погіршення симптомів.
- Конвульсії.
- Злоякісний нейролептичний синдром (див.“Особливості застосування).
Ендокринні та метаболічні порушення.
Часто.
- Оборотне після відміни препарату підвищення рівня пролактину в сироватці, що може спричинити галакторею, аменорею, гінекомастію, набрякання молочних залоз, імпотенцію та фригідність.
- Збільшення маси тіла.
Шлунково-кишкові розлади.
Рідко.
- Запор, нудота, блювання, сухість у роті.
Серцеві порушення.
Дуже рідко.
- Гіпотензія та брадикардія.
- Подовження інтервалу QT на електрокардіограмі.
У поодиноких випадках.
- Тахіаритмія “torsades de pointes” (див. “Особливості застосування”).
Порушення функції печінки.
Дуже рідко.
- Підвищення рівня ферментів печінки, особливо трансаміназ.
Загальні порушення.
Дуже рідко.
- Алергічні реакції.
Протипоказання. Підвищена чутливість до діючої речовини абобудь-якого компонента препарату. Діагностована або підозрювана феохромоцитома. Діти до 15 років (через відсутність клінічних даних). Вагітність. Лактація. Діагностовані або підозрювані пролактин залежні пухлини, наприклад пролактин омагіпофіза та рак молочних залоз. Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатині ну< 10 мл/хв.). Одночасне застосування із сультопридом і дофамінергічнимиагоністами такими як амантадин, апоморфін, бромокриптин, каберголін, ентакапон, лізурид, перголід, пірибедил, праміпексол, хінаголід, ропінірол, селегілін), крім хворих на хворобу Паркінсона (див. “Взаємодія з іншими лікарськими засобами”). Уроджена галактоземія, синдром порушення абсорбції глюкози або галактози, дефіцит лактази (через вміст у складі препарату лактози).
Передозування. Даних про передозування Соліану мало. Повідомляється про посилення відомих фармакологічних ефектів препарату, включаючи сонливість іседацію, кому, гіпотензію та екстра пірамідні симптоми.
Специфічний антидот амісульприду не відомий.
При гострому передозуванні необхідно припустити можливість взаємодії декількох препаратів і вжити відповідних заходів, таких як:
- ретельне спостереження за життєвими функціями пацієнта;
- безперервний контроль стану серця (через ризик подовження інтервалуQT на електрокардіограмі) до повного відновлення стану пацієнта; - призначенняантихолінергічних засобів у разі появи екстра пірамідних симптомів.
Оскільки амісульприд слабо діалізується, застосування гемодіалізу не є ефективним.
Особливості застосування.
Спеціальні попередження.
Як і при застосуванні інших нейролептиків, можливий розвиток злоякісного нейролептичного синдрому, який характеризується гіпертермією, ригідністю м’язів, дисфункцією периферичної нервової системи, порушенням свідомості, підвищенням рівня КФК. При розвитку гіпертермії, особливо при застосуванні високих доз, всі антипсихотичні препарати необхідно відмінити.
Соліан може спричинити дозозалежне подовження інтервалу QТ на електрокардіограмі, що підвищує ризик появи серйознихшлуночкових аритмій, таких як тахіаритмія “torsades de pointes”. Ризик появи серйозних шлуночкових аритмій підвищується при брадикардії, гіпокаліємії, увипадку уродженого або набутого довгого інтервалу QТ (комбінація з препаратами, які подовжують інтервал QТс).
Якщо клінічна ситуація дозволяє, до застосування препарату рекомендується переконатись у відсутності факторів, які можуть сприяти розвитку цього порушення ритму:
брадикардія нижче 55 уд./хв,
гіпокаліємія,
уроджений подовжений інтервал QТ,
застосування препаратів, здатних спричиняти виражену брадикардію (< 55 уд./хв), гіпокаліємію, зниження серцевої провідності абоподовження інтервалу QТ.
Хворим, яким потрібно тривале лікування нейролептиками, до початку лікування необхідно зробити ЕКГ.
Застережні засоби.
Соліан може знижувати судомний поріг, тому протягом усього курсу лікування препаратом необхідно особливе спостереження за пацієнтами із судомамив анамнезі.
Пацієнтам похилого віку препарат необхідно призначати з особливою обережністю через можливий ризик виникнення гіпотензії або седації.
Необхідна особлива обережність при застосуванні препарату при хворобіПаркінсона. Соліан слід застосовувати тільки в тому випадку, коли нейролептичної терапії уникнути не можна.
Вплив на здатність керувати автомобілем і виконувати роботи, що потребують підвищеної уваги. Препарат може спричиняти сонливість, внаслідок чого здатність керувати транспортними засобами або механізмами та виконувати роботи, що потребують підвищеної уваги, може бути ослаблена.
Вагітність. Застосування препарату в період вагітності не рекомендується через відсутність даних щодо тератогенної та фетотоксичної діїамісульприду.
Лактація. Невідомо, чи проникає Соліан в грудне молоко, тому годування груддю під час прийому Соліану протипоказано.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
Протипоказані комбінації.
Дофамінергічні агоністик, крім леводопи (амантадин, апоморфін, бромокриптин, каберголін, ентакапон, лізурид, перголід, пірибедил, праміпексол, хінаголід, ропінірол, селегілін), – за винятком хворих на хворобуПаркінсона. Дофамінергічні агоністи та нейролептики є взаємними антагоністами. При екстра пірамідному синдромі, спричиненому нейролептиками, замістьдофамінергічних агоністів рекомендується застосування антихолінергічнихпрепаратів.
Сультоприд (бензамідний нейролептик) – підвищення ризику появи шлуночкових аритмій, особливо тахіаритмії “torsades de pointes”.
Не рекомендуються комбінації.
Лікарські засоби, які можуть спричиняти тахіаритмію“torsades de pointes”: анти аритмічні препарати Iа класу (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід) і III класу (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід), деякі нейролептики (тіоридазин, хлорпромазин, левомепромазин, трифлуоперазин, ціамемазин, сульпірид, тіаприд, пімозид, галоперидол, дроперидол) і інші препарати, такі як бепридил, цисаприд, дифеманіл, внутрішньо венний еритроміцин, мізоластин, внутрішньо венний вінкамін, галофантрин, спарфлоксацин, гатифлоксацин, моксифлоксацин, пентамідин, внутрішньо венний спіраміцин і т. п,.– підвищення ризику появи шлуночкових аритмій, особливо тахіаритмії “torsadesde pointes”. По можливості слід відмінити не антиінфекційні препарати, які спричиняють тахіаритмію “torsades de pointes”. Якщо такої комбінації препаратів уникнути не вдається, до початку лікування необхідно перевірити інтервал QТ наЕКГ, лікування проводити під контролем ЕКГ.
Алкоголь – підсилення седативного ефекту нейролептиків і зниження пильності. Необхідно уникати вживання алкоголю та застосування ліків, що містять алкоголь, під час лікування Соліаном.
Леводопа – взаємний антагонізм дії леводопи та нейролептиків. Для лікування хворих на хворобу Паркінсона рекомендується застосовувати мінімальні ефективні дози обох препаратів.
Дофамінергічні агоністи, крім леводопи (амантадин, апоморфін, бромокриптин, каберголін, ентакапон, лізурид, перголід, пірибедил, праміпексол, хінаголід, ропінірол, селегілін), – для лікування хворих нахворобу Паркінсона. Дофамінергічні агоністи та нейролептики є взаємними антагоністами. Дофамінергічні агоністи можуть спричиняти або підсилюватипсихотичні порушення. Якщо лікування нейролептиками необхідно хворому нахворобу Паркінсона, який приймає дофамінергічний препарат, дозу його слід поступово знизити до відміни (раптова відміна може призвести до розвитку злоякісного нейролептичного синдрому).
Комбінації, що потребують обережності застосування.
Препарати, які спричиняють брадикардію (блокатори кальцієвих каналів: дилтіазем, верапаміл; бета-блокатори, крім соталолу (див.“Не рекомендуються комбінації”); клонідин, гуанфацин; мефлохін; препарати наперстянки, інгібітори холін естерази: донезпепзил, ривастигмін, такрин, амбемоніум, галантамін, піридостигмін, неостигмін), – підвищення ризику появи шлуночковихаритмій, особливо тахіаритмії “torsades de pointes”. Необхідний клінічний іЕКГ-контроль.
Препарати, які можуть спричиняти гіпокаліємію: діуретики, що виводять калій, стимулювальні проносні, внутрішньо веннийамфотерицин В, глюкокортикоїди, тетракосактид, – підвищення ризику появишлуночкових аритмій, особливо тахіаритмії “torsades de pointes”. Гіпокалієміюнеобхідно скоригувати до початку застосування препарату. Необхідний контроль електролітного балансу, ЕКГ, стану хворого.
Комбінації, які слід брати до уваги.
Антигіпертензивні препарати (всі) – адитивна дія, підвищення ризику розвитку постуральної гіпотензії.
Інші депресанти ЦНС: похідні морфіну (аналгетики, протикашльові препарати та засоби субституційної терапії); барбітурати; бензодіазепіни та інші анксіолітики; снодійні препарати; седативні антидепресанти (амітриптилін, доксепін, міансерин, міртазапін, триміпрамін); седативні антигістаміни Н 1; антигіпертензивні засоби центральної дії; нейролептики; інші: баклофен; талідомід, пізотифен – посилення центральної депресії. Порушення пильності, що створює небезпеку для водіїв транспорту та операторів верстаків.
Бета-блокатори при серцевій недостатності: бізопролол, карведилол, метопролол – судинорозширююча дія, ризик розвитку гіпотензії, особливо ортостатичної (адитивний ефект).
Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі від +15°С до +25°С. Термін придатності – 3 роки.

Написати відгук