Арисепт 5 мг, 28 таблеток

АРИСЕПT (ARICEPT)
 

Загальна характеристика:
міжнародна назва: donepezil;
фізико-хімічні властивості: таблетки 5 мг: білі, круглі, двоопуклі, таблетки, вкриті оболонкою з тисненням “Aricept” з одного боку та “5” з іншого; таблетки 10 мг: жовті, круглі, двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, з тисненням“Aricept” з одного боку та “10” з другого;
склад: 1 таблетка містить донепезилу гідро хлориду 5 мг або 10 мг;
допоміжні речовини: лактоза, крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, гідроксипропіл целюлоза, магнію стеарат; оболонка таблетки 5мг: Opadry білий YS 1-18134A (тальк, полі етиленгліколь, гідроксипропіл целюлоза, титану діоксид Е 171); таблетка 10 мг: Opadry жовтий YS 1-12700A(тальк, полі етиленгліколь, гідроксипропіл целюлоза, титану діоксид Е 171, жовтий оксид заліза Е 172).
Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.
Фармакотерапевтична група. Засоби, які застосовують при деменції. Інгібіторихолін естерази. Код АТС N06D A02.
Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Донепезилу гідро хлорид -специфічний і оборотний інгібітор ацетилхолін естерази. Препарат виявляє свій терапевтичний ефект шляхом покращання холінергічної нейротрансмісії. Цей ефект досягається за рахунок підвищення концентрації ацетилхоліну внаслідок оборотного пригнічення гідролізу ацетилхолін естеразою. Таким чином, не можна вважати, що Арисепт справляє будь-який вплив на прогресу вання хвороби.
Фармакокінетика. Всмоктування. Максимальна концентрація в плазмі досягає піка приблизно через 3 - 4 години після прийому препарату. Концентрації в плазмі і площа під фармакокінетичною кривою підвищуються пропорційно дозі. Період на півжиття становить близько 70 годин, тому повторне застосування препарату один раз на день поступово приводить до рівноважного стану, що досягається протягом 3 тижнів від початку терапії. У рівноважному стані концентрація донепезилу гідро хлориду в плазмі і відповідна фармакодинамічна активність незначною мірою змінюються протягом дня. Їжа не впливає на всмоктування донепезилугідро хлориду.
Розподіл. Донепезилу гідро хлорид приблизно на 95% зв’язується збілками плазми людини. Зв’язування з білками плазми активного метаболіту 6-О-десметилдонепезилу не відомо. Розподіл донепезилу гідро хлориду в тканинах організму не вивчався. Проте при дослідженні з поправкою на вагу тіла, проведеному у здорових чоловіків-добровольців, через 240 годин після одноразового прийому 5 мг донепезилу гідро хлориду, міченого 14С, приблизно 28% радіо активної дози залишалося в організмі. Це дає змогу припустити, що донепезилу гідро хлорид і/або його метаболіти можуть зберігатися в організмі більше 10 днів.
Метаболізм/виведення. Донепезилу гідро хлорид виводиться із сечею в незміненому вигляді і зазнає біотраснформації системою цитохромР 450 з утворенням численних метаболітів; деякі з них не встановлені.
Після одноразового введення 5 мг донепезилу гідро хлориду, міченого 14С, частка незміненого донепезилу гідро хлориду в плазмі становить 30% введеної дози, 6-О-десметилдонепезилу - 11% (єдиний метаболіт, що має схожу активність здонепезилу гідро хлоридом), донепезил-цис-N-оксиду - 9%, 5-O-десметилдонепезилу- 7% і глюкуронового кон’югату 5-О-десметилдонепезилу - 3%. Приблизно 57% введеної радіо активної дози виявлено в сечі (17% у вигляді незміненогодонепезилу) і 14,5% було виявлено в калі; це свідчило про те, що первинними шляхами виведення препарату є біо трансформація і екскреція із сечею. Відомостей про можливість ентерониркової рециркуляції донепезилу гідро хлориду і/або будь-якогойого метаболіту немає. Зниження концентрації донепезилу гідро хлориду в плазмі відбувається з періодом напівелімінації близько 70 годин.
Стать, раса і паління не справляють істотного впливу на концентраціюдонепезилу гідро хлориду в плазмі. Фармакокінетикадонепезилу в офіційних дослідженнях у здорових добровольців старечого віку абохворих на деменцію Альцгеймеране вивчалася. Проте середні рівні препарату в плазмі у хворих старечого віку відповідають таким у молодих здорових добровольців.
Показання для застосування. Деменція у пацієнтів з легким або середнім ступенем тяжкості хвороби Альцгеймера.
Спосіб застосування та дози.
Дорослі/люди похилого віку. Лікування розпочинають з 5 мг/добу (один раз на добу). Арисепт слід приймати внутрішньо, у вечірній час, безпосередньо перед сном. Лікування препаратом у дозі 5 мг/добу слід продовжувати протягом принаймні одного місяця, щоб оцінити ранні прояви клінічного ефекту й досягти рівноважних концентрацій донепезилу гідро хлориду. Після клінічної оцінки ефективності препарату в дозі 5 мг/добу протягом місяця дозу Арисепту можна збільшити до 10мг/добу (один раз на добу). Максимальна рекомендована добова доза - 10 мг. Дози більше 10 мг/добу у клінічних дослідженнях не вивчалися.
У контрольованих плацебо клінічних випробуваннях тривалість лікування довше 6 місяців не вивчалася. Після припинення лікування відбувається поступове зменшення сприятливих ефектів Арисепту. Відомостей про феномен “відміни”у випадку різкого припинення прийому препарату немає.
Порушення функції нирок і печінки. Схема застосування препарату для лікування хворих з порушеною функцією нирок або з легким/середньої тяжкості порушенням функції печінки аналогічна, оскільки кліренс донепезилугідро хлориду не змінюється при цих станах.
Діти. Арисепт не рекомендується призначати дітям.
Побічна дія. Основними небажаними ефектами (частота =>5% і у два рази вище такоїпри прийомі плацебо) були діарея, судоми м’язів, стомленість, нудота, блювання і безсоння.
Іншими поширеними небажаними явищами (частота =>5% і => плацебо) були головний біль, інсульт, нежить, розладишлунково-кишкового тракту і запаморочення.
Рідко спостерігалися випадки непритомності, брадикардії, синоатріальноїта атріовентрикулярної блокади, судоми.
Порушення функції печінки, включаючи гепатит, спостерігалися рідко. АРИСЕПТ необхідно відмінити у випадку, коли неможливо встановити причину порушень функції печінки.
Спостерігались випадки психічних розладів, таких як галюцинації, ажитація та агресивна поведінка, які зникали після зменшення дози або припинення лікування.
Було декілька повідомлень про анорексію, виразки шлунка тадванадцятопалої кишки, а також шлунково-кишкові кровотечі. Відмічалось незначне підвищення сироваткової концентрації м’язової креатинкінази.
Протипоказання. Арисепт протипоказаний хворим з відомою гіперчутливістю до донепезилугідро хлориду, похідних піперидину або будь-яких неактивних компонентів препарату. Арисепт протипоказаний при вагітності.
Передозування. Передозування інгібіторів холін естерази може призвести до холінергічного кризу, що характеризується вираженою нудотою, блюванням, салівацією, пітливістю, брадикардією, гіпотензією, пригніченням дихання, колапсом і судомами. Можлива наростаюча м’язова слабкість, що може призвести до смерті у випадку ураження дихальних м’язів.
Як і при будь-якому передозуванні, показано загальне симптоматичне лікування. Як антидот Арисепту при його передозуванні можуть бути використаніантихолінергічні засоби групи третинних амінів (атропін). Рекомендуєтьсявнутрішньо венне введення атропіну сульфату, дозу якого титрують до досягнення ефекту: початкова доза становить 1,0 - 2,0 мг внутрішньо венно, потім дозу добирають залежно від клінічного ефекту. При одночасному застосуванні інших холіноміметиків у поєднанні з антихолінергічнимизасобами групи четвертинних амонієвих сполук (глікопіролат) відмічені атипові зміни артеріального тиску ічастоти серцевих скорочень. Невідомо, чи видаляються донепезилу гідро хлориді/або його метаболіти при діалізі (гемодіалізі, перитонеальному діалізі або гемофільтрації).
Особливості застосування. Лікування слід розпочинати й продовжувати під контролем лікаря, який має досвід діагностики хвороби Альцгеймераі лікування таких пацієнтів. Захворювання необхідно діагностувати відповідно до загальноприйнятих рекомендацій (наприклад, DSM, IV, ICD 10 - Міжнародна класифікація хвороб,10-й випуск). Терапію донепезилом можна розпочинати тільки в тому випадку, якщо є людина, яка доглядає за хворим і буде постійноконтролю вати прийом таблеток пацієнтом. Підтримуючу терапію можна продовжувати доти, доки зберігається терапевтичний ефект препарату. У зв’язку з цим слід регулярно оцінювати ефект донепезилу. Доцільність припинення лікування слід обговорювати при зникненні його ефекту. Індивідуальну відповідь на донепезилпередбачити неможливо. ЕфективністьАрисепту у хворих на тяжку деменціюАльцгеймера, з іншими типами деменції й іншими типами порушення пам’яті (наприклад вікове погіршання когнітивної функції) не вивчалася.
Наркоз. Як інгібітор холін естеразиАрисепт здатний посилити міорелаксаціюсукцинілхолі нового типу під час наркозу.
Серцево-судинні захворювання. Завдяки фармакологічній дії інгібітори холін естерази можуть давати ваготонічні ефекти на частоту серцевих скорочень (наприклад брадикардію). Можливість подібних порушень має особливе значенняу хворих із синдромом слабкості синусового вузлаабо іншими порушеннями надшлуночкової провідності типу синоатріальна або атріовентрикулярнаблокада.
Шлунково-кишкові захворювання. Необхідно пильно спостерігати хворих, в яких є ризик розвитку виразки, наприклад пацієнтів з виразковою хворобою в анамнезі або хворих, які одержують не стероїдніпротизапальні засоби (НПЗЗ). У той же час, в клінічних дослідженнях Арисепту не було відмічено збільшення частоти виразкової хвороби або шлунково-кишкової кровотечі в порівнянні з плацебо.
Захворювання органів сечостатевої системи. Холіноміметики можуть спричинювати обструкцію току сечі із сечового міхура, хоча цей ефект не зустрічався в клінічних дослідженняхАрисепту.
Неврологічні захворювання. Вважають, що холіноміметики деякою мірою можуть спричинюватигенералізовані судоми. Проте судомна активність може бутитакож проявом хвороби Альцгеймера.
Захворювання легенів. Враховуючи холіноміметичнуактивність, інгібітори холін естерази слід призначати з обережністю хворим на астму або з обструктивними захворюваннями легенів в анамнезі.
Слід уникати застосування Арисепту у поєднанні з іншими інгібіторами ацетилхолін естерази, агоністами або антагоністами холінергічноїсистеми.
Вагітність і лактація. Арисепт не слід застосовувати при вагітності. Невідомо, чи виводиться донепезилу гідро хлорид згрудним молоком у людини; дослідження у жінок, які годують груддю, не проводилися. Отже, жінкам, які одержують донепезил, не слід годувати груддю.
Вплив на здатність керувати автомобілем і механізмами. Хвороба Альцгеймера може погіршити здатність керувати автомобілем і механізмами. Крім того, донепезил може спричинювати стомленість, запаморочення і судоми м’язів, в основному на початку лікування або при збільшенні дози. Здатність пацієнтів, які мають хворобу Альцгеймера, керувати автомобілем або складними механізмами повинна оцінюватися лікарем у встановленому порядку.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Клінічний досвід застосування донепезилуобмежений. З цієї причини, мабуть, зареєстровані не всі відомі взаємодії його зіншими препаратами. Лікар повинен усвідомлювати можливість нових, ще не відомих взаємодій донепезилу.
Донепезилу гідро хлорид і/або будь-які його метаболіти не інгібують метаболізм теофіліну, варфарину, циметидину або дигоксину в людини. Одночасне застосуваннядигоксину і циметидину не відбивається на метаболізмі донепезилу гідро хлориду. Дослідження in vitro показали, що в метаболізмі донепезилу беруть участьізоферменти 3А 4 і меншою мірою - 2D6 цитохрому Р 450. Результати вивчення взаємодії препарату in vitro свідчать про те, що кетоконазол і хінідин, які є інгібіторами СYР 3А 4 і 2D6 відповідно, інгібують метаболізм донепезилу. Отже, цій інші інгібітори СYР 3А 4, такі як ітраконазол і еритроміцин, і інгібіториСYР 2D6, такі як флюоксетин, здатні пригнічувати метаболізм донепезилу. У дослідженні в здорових добровольців кетоконазол підвищував середню концентраціюдонепезилу приблизно на 30%. Індуктори ферментів, такі як рифампіцин, фенітоїн, карбамазепін і алкоголь, можуть знизити рівні донепезилу. Ступінь інгібуючогоабо індукую чого ефекту невідомий, тому донепезил слід застосовувати з обережністю у комбінації з такими препаратами. Донепезилу гідро хлоридпотенційно здатний впливати на дію препаратів, що мають антихолінергічнуактивність. Ймовірний також синергізм з такими препаратами, як сукцинілхолін, інші нейром’язові міо релаксанти і холіноміметики або бета-блокатори, що впливають на провідність серця.
Умови та термін зберігання. Зберігати у сухому, захищеному від світла та недоступному для дітей місці при температурі 15 – 25 °С.
Термін придатності - 3 роки.

Написати відгук