Атофаб (Atofab) 25 мг, 30 капсул

Атофаб (Atofab)

Атомоксетин (Atomoxetine)

Склад:
діюча речовина: 1 капсула містить атомоксетину гідро хлорид, еквівалентний   10 мг, 18 мг, 25 мг, 40 мг або 60 мг атомоксетину;
допоміжні речовинu:
капсула - диметикон, крохмаль преже латинізований,
оболонка капсули - титану діоксид (Е 171), натрію лаурилсульфат, желатин, заліза окcид жовтий (Е 172) (для капсул 18 мг та 60 мг), індигокармін (Е 132) (для капсул 25 мг, 40 мг та 60 мг).
Лікарська форма. Капсули.
Фармакотерапевтична група. Психостимулюючі та ноотропні засоби. Симпатоміметики центральної дії.
Код АТС N06BA09.
Клінічні характеристики. Показання. Лікування синдрому дефіциту уваги з гіперактивністю (ADHD) у дітей старших 6-річного віку як частина комплексної програми лікування.
Протипоказання. Підвищена чутливість до атомоксетину або до будь-якого з наповнювачів.
Атомоксетин не можна застосовувати у комбінації з інгібіторами моноамін оксидази (MAOI). Атомоксетин не повинен застосовуватися протягом принаймні 2 тижнів після припинення терапії з застосуванням MAOI. Атомоксетин не може застосовуватися для пацієнтів з вузько кутовою глаукомою.
Спосіб застосування та дози. Лікування повинно запроваджуватися спеціалістом у лікуванні ADHD. Діагноз має ставитися згідно з критеріями DSM-IV або основними принципами ICD-10.
Для перорального застосування. Препарат можна застосовувати як єдину денну дозу вранці, з їжею або без неї. Для пацієнтів, які не досягають задовільної клінічної реакції при застосуванні Страттери як єдиної денної дози, може бути рекомендоване застосування двічі на день з рівним розподілом доз вранці та після обіду або рано ввечері.  
Дозування для дітей/підлітків з масою тіла до 70 кг: починати лікування з загальної денної дози приблизно 0,5 мг/кг маси тіла. Ця доза має підтримуватися щонайменше протягом 7 днів до підвищення дози, залежно від клінічної реакції та переносимості. Рекомендована підтримувальна доза становить приблизно 1,2 мг/кг/день (залежно від маси пацієнта та наявного дозування атомоксетину). Додаткової ефективності від доз, вищих за 1,2 мг/кг/день, не спостерігається. Безпека окремих доз понад 1,8 мг/кг/день та загальних денних доз понад 1,8 мг/кг систематично не оцінювалася. Термін лікування визначається індивідуально. У деяких випадках можливе лікування до дорослого віку.
Дозування для дітей/підлітків з масою тіла понад 70 кг: починати лікування з загальної денної дози 40 мг. Ця доза має підтримуватися щонайменше протягом 7 днів до підвищення дози, залежно від клінічної реакції та переносимості. Рекомендована підтримувальна доза становить 80 мг. Додаткової ефективності від доз, вищих за 80 мг, не спостерігається. Максимальна рекомендована загальна денна доза становить 100 мг. Безпека окремих доз понад 120 мг та загальних денних доз понад 150 мг систематично не оцінювалася. Термін лікування визначається індивідуально. У деяких випадках може бути доцільним лікування до дорослого віку.
Додаткова інформація для безпечного застосування цього препарату: атомоксетин має застосовуватися згідно з національними клінічними настановами щодо лікування ADHD за їх наявності.
У програмі досліджень виражених симптомів абстиненції описано не було. У випадках значних негативних ефектів застосування атомоксетину може бути негайно припинене; або ж застосування може бути припинене шляхом поступового зменшення.
Якщо пацієнти продовжують лікування атомоксетином протягом періоду більше 1 року, рекомендується повторне визначення потреби у терапії з боку спеціаліста з лікування ADHD.
Для підлітків, у яких симптоми зберігаються до дорослого віку і у яких чітко виявляється користь від лікування, може бути доцільним продовження лікування до дорослого віку. Однак розпочинати лікування в дорослому віці недоцільно.
Програма комплексного лікування зазвичай включає психологічні, навчальні та соціальні заходи і спрямована на стабілізацію дітей з поведінковим синдромом, який характеризується симптомами, до яких можуть належати хронічний тривалий недостатній обсяг уваги, схильність до відволікання, емоційна мінливість, імпульсивність, помірна або значна гіперактивність, незначні неврологічні ознаки та відхилення в електроенцефалограмі. Необов’язково може бути порушена здатність до навчання.
Фармакологічне лікування є показаним не для всіх дітей з цим синдромом, і рішення щодо застосування медикаменту повинно ґрунтуватися на дуже ретельній оцінці тяжкості симптомів у дитини з врахуванням віку дитини та стійкості симптоматики.
Особливі групи.
Печінкова недостатність: для пацієнтів з помірною печінковою недостатністю (Чайлд-П’ю клас B) первісні та кінцеві дози мають бути знижені до 50 % від звичної дози. Для пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (Чайлд-П’ю клас C) початкова доза та кінцеві дози мають бути знижені до 25 % від звичної дози.
Ниркова недостатність: пацієнти з термінальною стадією ниркової недостатності зазнавали вищого системного впливу атомоксетину, ніж здорові суб’єкти (підвищення приблизно на 65 %), але різниці не спостерігалося, якщо вплив коректувався з врахуванням дози у розрахунку на одиницю маси тіла. Таким чином, Страттеру можна призначати пацієнтам з ADHD з термінальною стадією ниркової недостатності або з нижчим ступенем ниркової недостатності з застосуванням звичного режиму дозування. Атомоксетин може загострювати артеріальну гіпертонію у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності.
Приблизно 7 % представників європейської раси мають генотип, який відповідає не функціональному ферментові CYP2D6 (так звані “повільні метаболізатори” CYP2D6). Пацієнти з цим генотипом зазнають у кілька разів вищого впливу атомоксетину порівняно з пацієнтами з функціональним ферментом. Таким чином, повільні метаболізатори більше піддаються ризикові негативних явищ. Для пацієнтів з генотипом, який відповідає повільним метаболізаторам, рекомендується нижча початкова доза та повільніше підвищення дози.
Пацієнти літнього віку: препарат не застосовується.
Побічні реакції. Діти та підлітки:
Біль у животі та знижений апетит є негативними явищами, найчастіше пов’язаними з атомоксетином, і спостерігаються приблизно у 18 % та 16 % пацієнтів, відповідно, але рідко призводить до необхідності припинення застосування препарату. Цей вплив зазвичай є тимчасовим.
У зв’язку зі зниженням апетиту деякі пацієнти втрачали вагу на ранній стадії терапії (в середньому приблизно 0,5 кг), і цей вплив був найбільшим при найвищих дозах. Після первісної втрати ваги у пацієнтів, які отримували атомоксетин, спостерігалося невелике підвищення ваги під час довго тривалого лікування. Показники росту (вага та зріст) після 2 років лікування приблизно відповідають нормі.
Нудота або блювання можуть траплятись у приблизно 9 % та 11 % пацієнтів, відповідно, здебільшого протягом першого місяця терапії. Однак ці епізоди зазвичай були слабкими або помірними і тимчасовими, не призводячи до значної кількості випадків припинення терапії.
У педіатричних плацебо-контрольованих дослідженнях у пацієнтів, які приймали атомоксетин, спостерігалось незначне прискорення серцевого ритму приблизно на 6 ударів/хвилину та незначне підвищення верхнього та нижнього рівня кров’яного тиску приблизно на 2 мм. рт. ст. порівняно з плацебо. У плацебо-контрольованих дослідженнях дорослих, у пацієнтів, які приймали атомоксетин, реєстрували незначне прискорення серцевого ритму на 6 ударів/хвилину та незначне підвищення рівня верхнього (приблизно на 3 мм рт. ст.) та нижнього (приблизно на 1 мм рт. ст.) кров’яного тиску порівняно з плацебо.
Через вплив на норадренергічний тонус у пацієнтів, які приймали атомоксетин, спостерігалися ортостатична гіпотонія (0,2 %, N=7) та непритомність (0,8 %, N=26). Атомоксетин слід з обережністю застосовувати при будь-якому стані, коли може виникнути схильність пацієнтів до гіпотонії, або станів, пов’язаних з неочікуваними змінами серцевого ритму чи артеріального тиску.
Наведена нижче таблиця небажаних ефектів була складена на підставі повідомлень про негативні явища та лабораторних досліджень клінічних випробувань у дітей та дорослих пацієнтів і спонтанних повідомлень від дітей/підлітків та дорослих після виходу препарату на ринок.
Таблиця.   Побічні реакції
Оцінка частоти: дуже часто (≥10%), часто (≥1% та <10%), нечасто (≥0,1% та <1%), рідко (≥0,01% та <0,1%), дуже рідко (<0,01%), дані спонтанних повідомлень (частота невідома).

*     Ці дані було отримано зі спонтанних повідомлень, і точно визначити частоту неможливо.
 

Повільні метаболізатори CYP2D6: нижче вказані негативні явища траплялись у принаймні 2 % пацієнтів, які є повільними метаболізаторами (PM) CYP2D6, і були або вдвічі частішими, або статистично значущою мірою частішими у PM-пацієнтів порівняно з пацієнтами, які є активними метаболізаторами (EM) CYP2D6: знижений апетит (24,1 % PM, 17,0 % EM); безсоння (10,5 % PM, 6,8 % EM); помірне безсоння (3,8 % PM, 1,5 % EM); енурез (3,0 % PM, 1,2 % EM); пригнічений настрій (3,0 % PM, 1,0 % EM); тремор (5,1 % PM, 1,1 % EM); прокидання рано-вранці (3,0 % PM, 1,1 % EM); кон’юнктивіт (3,0 % PM, 1,5 % EM); знепритомнення (2,1 % PM, 0,7 % EM); мідріаз (2,5 % PM, 0,7 % EM). Нижче вказані явища не відповідали зазначеним критеріям, але про них частіше повідомляли PM-пацієнти, ніж EM-пацієнти: страх (2,5 % PM, 2,2 % EM); депресія (2,5 % PM, 1,9 % EM). Крім того, у випробуваннях, які тривали до 10 тижнів, втрата ваги була помітнішою у PM-пацієнтів (в середньому 0,6 кг у EM і 1,1 кг у PM).
Дорослі: у дорослих негативні явища, про які найчастіше повідомлялося, були пов’язані зі шлунково-кишковим або сечостатевим трактами. Скарги на затримку сечі або нестабільність сечового міхура у дорослих мають розглядатись як такі, що потенційно є пов’язаними з атомоксетином. Проблем з безпекою під час лікування у гострих випадках та довго термінового лікування не спостерігалося.
Передозування. 

Симптоми. Най поширенішими симптомами, які супроводжують гостре та хронічне передозування, були сонливість, занепокоєння, гіперактивність, патологічна поведінка та шлунково-кишкові розлади. Більшість випадків були від легких до помірних. Також спостерігались ознаки та симптоми, які відповідали легкій або помірній активізації симпатичної нервової системи (наприклад, мідріаз, тахікардія, сухість у роті), і надходили повідомлення про свербіж та висипи. Усі пацієнти відновлювалися після цих подій. У деяких випадках передозування, пов’язаних з атомоксетином, повідомлялося про епілептиформні напади і дуже рідко про подовження QT. Також були повідомлення про смертельне гостре передозування, пов’язане зі змішаним прийманням атомоксетину та принаймні одного з медикаментів.
Досвід клінічних досліджень передозування атомоксетину обмежений. У клінічних дослідженнях смертельних випадків передозування не спостерігалося.
Лікування. Необхідно забезпечити вентиляцію легенів. Може застосовуватись активоване вугілля для обмеження поглинання, якщо пацієнт надходить протягом 1 години після застосування. Рекомендується спостерігати за роботою серця та ознаками життя разом з належними симптоматичними та підтримувальними заходами. Пацієнт має спостерігатися щонайменше протягом 6 годин. Оскільки атомоксетин має високе зв’язування з білком, для лікування від передозування користь від діалізу малоймовірна.                        
Застосування у період вагітності або годування груддю. Для атомоксетину немає клінічних даних щодо впливу на вагітність. Дослідження тварин в цілому не вказують на прямий шкідливий вплив на вагітність, ембріональний розвиток, пологи та постнатальний розвиток. Атомоксетин не слід застосовувати під час вагітності, якщо потенційна користь не виправдовує потенційного ризику для плоду.
Атомоксетин та/або його метаболіти виводилися в молоко у щурів. Чи ексретується атомоксетин в молоко   людини, невідомо. Через брак даних застосування атомоксетину слід уникати під час грудного годування.                                
Діти. Атомоксетин показаний дітям з 6-річного віку як частина комплексної програми лікування. Безпека та ефективність Страттери для дітей віком до 6 років не визначено. Таким чином, препарат не слід застосовувати для дітей віком до 6 років.
Особливості застосування.
Можливі алергічні явища: хоча вони й не є поширеними, у пацієнтів, які приймали атомоксетин, спостерігались алергічні реакції, включаючи висипи, ангіоневротичні набряки та кропив’янку.
У багатьох пацієнтів, які приймають атомоксетин, відбувається помірне збільшення пульсу (в середньому <10 ударів на хвилину) та/або підвищення кров’яного тиску (в середньому <5 мм рт. ст.). Для більшості пацієнтів ці зміни не мають клінічного значення. Атомоксетин слід з обережністю застосовувати для пацієнтів з артеріальною гіпертонією, тахікардією або серцево-судинними чи церебрально-васкулярними хворобами. Пульс та кров’яний тиск мають вимірюватися періодично протягом застосування терапії. Також спостерігалась ортостатична гіпотонія. Слід з обережністю застосовувати при будь-якому стані, коли може виникнути схильність пацієнтів до гіпотензії.
Атомоксетин слід з обережністю застосовувати для пацієнтів з уродженим або набутим синдромом подовженого інтервалу QT або з родинним анамнезом подовження інтервалу QT.
Застосування Страттери має бути припинене для пацієнтів з жовтяницею або лабороторно підтвердженим ураженням печінки і не повинно відновлюватися. Дуже рідко спостерігається печінкова токсичність, яка виявляє себе через підвищення печінкових ферментів та білірубіну з жовтяницею.
Ріст та розвиток під час лікування атомоксетином мають контролю ватися. За пацієнтами, які потребують довго тривалої терапії, має здійснюватися спостереження, і може бути доцільним зниження дози або припинення терапії у пацієнтів, які не ростуть або належним чином не набирають ваги.
Клінічні дані не вказують на шкідливий вплив атомоксетину на пізнавальну здатність або статеве визрівання, хоча кількість наявних даних довготривалих досліджень є обмеженою. Таким чином, за пацієнтами, які потребують довго тривалої терапії, має здійснюватися уважне спостереження.
У пацієнтів, яких лікували атомоксетином, спостерігалася суїцидальна поведінка (спроби самогубства та суїцидальне мислення). У подвійних сліпих клінічних дослідженнях суїцидальна поведінка траплялася з частотою 0,44 % у пацієнтів, яких лікували атомоксетином (6 з 1357 пацієнтів, один випадок спроби самогубства і п’ять випадків суїцидального мислення). Не було випадків у групі, яка отримувала плацебо (n=851). Вікові межі дітей, у яких спостерігали ці явища, становили від 7 до 12 років. Слід зазначити, що кількість пацієнтів-підлітків, залучених до клінічних досліджень, була низькою.
Ворожість (переважно агресія, протидія та гнів) та емоційна мінливість частіше спостерігалися у клінічних дослідженнях серед дітей та підлітків, яких лікували Страттерою, порівняно з тими, які отримували плацебо.
Пацієнти, які лікуються від ADHD, мають знаходитись під наглядом щодо виникнення або погіршення суїцидальної поведінки, ворожості та емоційної мінливості. Як і для інших психотропних препаратів, не виключена можливість окремих серйозних випадків негативного впливу на психіку хворого.
Атомоксетин пов’язаний з потенційним ризиком епілептичних нападів. Атомоксетин з обережністю має застосовуватися для пацієнтів з нападами в анамнезі. Припинення застосування атомоксетину є доцільним для будь-якого пацієнта, у якого розвивається напад, або якщо зростає частота нападів, коли не визначено іншої причини.
Страттера не призначений для лікування випадків глибокої депресії та/або страху, оскільки результати клінічних досліджень, які проводилися на дорослих, не виявляли жодного впливу порівняно з плацебо і, таким чином, були негативними.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або іншими механізмами. Дослідження щодо впливу на водійські навички та користування машинами не здійснювалися. Атомоксетин був пов’язаний з розвитком збільшеної стомленості порівняно з плацебо. Лише у дітей атомоксетин був пов’язаний зі збільшеною сонливістю порівняно з плацебо. Пацієнтам рекомендується бути обережними при керуванні автомобілем та керуванні небезпечними машинами, доки вони не пересвідчаться, що атомоксетин не впливає на їх увагу та працездатність.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Вплив інших ліків на атомоксетин:
MAOI: атомоксетин не слід застосовувати з MAOI.
Інгібітори CYP2D6 (SSRI (наприклад, флуоксетин, пароксетин, хінідин, тербінафін): атомоксетин, головним чином, метаболізується шляхом CYP2D6 до 4-гідроксіатомоксетину. У пацієнтів, які є активними метаболізаторами CYP2D6, потужні інгібітори CYP2D6 збільшують концентрацію атомоксетину у плазмі у стійкому стані до впливу, подібного до того, який спостерігається у пацієнтів, які є повільними метаболізаторами CYP2D6. В осіб, які є активними метаболізаторами і отримували пароксетин або флуоксетин, AUC атомоксетину є приблизно у 6-8 разів вищим, а Css max   приблизно у 3-4 рази вищим, ніж лише для атомоксетину. Регулювання дози та повільніше підвищення дози атомоксетину може бути необхідним для пацієнтів, які також приймають медикаменти, що є інгібіторами CYP2D6. Якщо інгібітор CYP2D6 призначається або припиняється його вживання після того, як було здійснене титрування до відповідної дози атомоксетину, клінічна реакція та сприйняття препарату для цього пацієнта мають повторно оцінюватися для того, щоб визначити, чи є потреба у регулюванні дози.
Рекомендується з обережністю комбінувати атомоксетин з потужними інгібіторами цитохром них ферментів P450, відмінними від CYP2D6, для пацієнтів, які є повільними метаболізаторами CYP2D6, оскільки ризик клінічно значущого підвищення впливу атомоксетину не досліджувався.
Сальбутамол. Атомоксетин з обережністю має призначатися пацієнтам, які отримують високу дозу сальбутамолу (або інших бета2-агоністів) в аерозольній формі або шляхом системного введення (перорально або внутрішньо венно), оскільки дія сальбутамолу на серцево-судинну систему може посилюватися.
Існує ймовірність підвищеного ризику подовження інтервалу QT, якщо атомоксетин вводиться з іншими ліками, які подовжують інтервал QT (такими, як нейролептики, анти аритмічні засоби класу IA та III, моксифлоксацин, еритроміцин, метадон, мефлохін, трициклічні антидепресанти, літій або цисаприд), ліками, які спричиняють електролітний дисбаланс (такими, як тіазидні діуретики) та ліками, які інгібують CYP2D6.
Атомоксетин пов’язаний з потенційним ризиком епілептичних нападів. Рекомендується дотримуватися обережності при супутньому застосуванні медикаментів, які знижують поріг нападу (таких, як антидепресанти, нейролептики, мефлохін, бупропріон або трамадол).
Гіпотензивні засоби: через можливий вплив на кров’яний тиск атомоксетин з обережністю слід застосовувати з гіпотензивними засобами.
Ліки, які впливають на норадреналін: ліки, які впливають на норадреналін, з обережністю слід застосовувати при супутньому введенні з атомоксетином через можливий додатковий або синергічний фармакологічний вплив. Прикладами є антидепресанти, такі як іміпрамін, венлафаксин та міртазапін, або протизаплідні засоби - псевдо ефедрин або фенілефрин.
Ліки, які впливають на рівень pH шлунка: ліки, які підвищують рівень pH шлунка (гідроксид магнію/гідроксид алюмінію, омепразол), не мали впливу на біодоступність атомоксетину.
Ліки, які мають високий зв’язок з білком плазми: іn vitro дослідження медикаментозного витіснення здійснювалися з атомоксетином та іншими ліками, які мають високий зв’язок у терапевтичних концентраціях. Варфарин, ацетил саліцилова кислота, фенітоїн або діазепам не впливали на зв’язування атомоксетину з людським альбуміном. Подібним чином атомоксетин не впливав на зв’язування цих сполук з людським альбуміном.
Вплив атомоксетину на інші ліки:
Цитохром ні ферменти P450: атомоксетин не викликав клінічно значущого інгібування або індукування цитохром них ферментів P450, включаючи CYP1A2, CYP3A, CYP2D6, та CYP2C9. In vitro дослідження показують, що атомоксетин не спричиняє клінічно значущого індукування CYP1A2 та CYP3A.
Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Атомоксетин є високо селективним і потужним інгібітором переносника пресинаптичного норадреналіну, його ймовірного механізму дії, без прямого впливу на переносники серотоніну та дофаміну. Атомоксетин має мінімальну афінність з іншими норадренергічними рецепторами або з іншими переносниками або рецепторами нейротрансмітерів. Атомоксетин має два головні окиснювальні метаболіти: 4-гідроксіатомоксетин та N-десметилатомоксетин. 4-Гідроксіатомоксетин має однакову з атомоксетином ефективність як інгібітор переносника норадреналіну, але, на відміну від атомоксетину, цей метаболіт також має певну інгібітор ну активність у переноснику серотоніну. Однак будь-який вплив на цей переносник зазвичай є мінімальним, оскільки більша частина 4-гідроксіатомоксетину піддається подальшому метаболізмові і, таким чином, циркулює у плазмі у значно нижчих концентраціях (1% концентрації атомоксетину в активних метаболізаторів і 0,1% концентрації атомоксетину у повільних метаболізаторів). N-десметилатомоксетин має значно нижчу фармакологічну активність порівняно з атомоксетином. Він циркулює у плазмі у нижчих концентраціях в активних метаболізаторів і у концентраціях, порівнянних з показниками вихідного медикаменту, у повільних метаболізаторів у стійкому стані.
Атомоксетин не є психостимулятором і не є похідною амфетаміну. У рандомізованому подвійному сліпому, плацебо-контрольованому дослідженні адиктогенного потенціалу у дорослих пацієнтів з порівнянням впливу атомоксетину та плацебо атомоксетин не пов’язувався з моделлю реакції, що вказує на властивості стимулятора або ейфоріанта.
Препарат досліджувався у випробуваннях, в яких брали участь понад 4000 дітей та підлітків з ADHD. Гостру ефективність Страттера у лікуванні ADHD було встановлено у шести рандомізованих подвійних сліпих, плацебо-контрольованих дослідженнях тривалістю від шести до дев’яти тижнів. Ознаки та симптоми ADHD оцінювалися шляхом порівняння середніх змін від початку відліку до кінцевого моменту для пацієнтів, які отримували Страттеру та плацебо. У кожному з шести досліджень атомоксетин зі статистичною значущістю переважав плацебо у зниженні ознак та симптомів ADHD.
Крім того, ефективність атомоксетину у підтриманні впливу на симптоми було продемонстровано в однорічному плацебо-контрольованому випробуванні з більш ніж 400 пацієнтами, яке проводили, головним чином, у Європі (приблизно 3 місяці відкритого гострого лікування з наступними 9 місяцями подвійного сліпого плацебо-контрольованого підтримувального лікування). Частка пацієнтів з рецидивами через 1 рік становила 18,7% та 31,4%  (атомоксетин та плацебо, відповідно).   Після   однорічного   лікування атомоксетином пацієнти, які продовжували приймати атомоксетин протягом додаткових 6 місяців, були менш схильними до рецидиву або до часткового повернення симптомів порівняно з пацієнтами, які припинили активне лікування й перейшли на плацебо (2% та 12%, відповідно). Для дітей та підлітків має здійснюватися періодична оцінка поточних показників під час довго тривалого лікування.
Препарат був ефективним як єдина денна доза і як розподілена доза, яку вводили вранці та після обіду/рано ввечері. Препарат, який вводили раз на день, демонстрував статистично значуще зниження тяжкості симптомів ADHD порівняно з плацебо, на думку вчителів та батьків.
Атомоксетин не погіршує тик у пацієнтів з ADHD та супутнім моторним тиком або синдромом Туретта.
536 дорослих пацієнтів з ADHD було залучено до 2 рандомізованих подвійних сліпих, плацебо-контрольованих клінічних досліджень тривалістю у 10 тижнів.
Пацієнти отримували Страттеру двічі на день з титруванням дози згідно з клінічною реакцією у межах від 60 до 120 мг/день. Середня кінцева доза Страттери для обох досліджень становила приблизно 95 мг/день. В обох дослідженнях симптоми ADHD   мали статистично значуще поліпшення при застосуванні Страттери, згідно з вимірюваннями за показниками симптомів ADHD за шкалою CAARS. Показники поліпшення симптомів у дорослих були нижчими за ті, що спостерігались у дітей. Довго тривалого збереження ефекту у дорослих не спостерігалося.
Фармакокінетика. Фармакокінетичні показники атомоксетину у дітей та підлітків є подібними до показників у дорослих. Фармакокінетику атомоксетину у дітей віком до 6 років не визначали.
Абсорбція: атомоксетин швидко й майже повністю абсорбується після перорального введення, досягаючи середньої максимальної концентрації у плазмі (Cmax) приблизно через 1-2 години після введення дози. Абсолютна біодоступність атомоксетину після перорального введення становила від 63% до 94%, залежно від розбіжностей між суб’єктами у помірному пре системному метаболізмі. Атомоксетин може вводитися з їжею або без неї.
Розподіл: атомоксетин широко розподіляється і активно (98 %) зв’язується з білками плазми, насамперед з альбуміном.
Біо трансформація: атомоксетин зазнає біо трансформації здебільшого через шлях цитохромного ферменту P450 2D6 (CYP2D6). Суб’єкти зі зниженою активністю цього шляху (повільні метаболізатори) становить приблизно 7 % групи представників європейської раси і мають вищу концентрацію атомоксетину у плазмі порівняно з людьми з нормальною активністю (активними метаболізаторами). Для повільних метаболізаторів AUC атомоксетину є приблизно у 10 разів більшим, і Css, max є приблизно у 5 разів більшим, ніж для активних метаболізаторів. Головним утвореним окиснювальним метаболітом є 4-гідроксіатомоксетин, який швидко піддається глюкуронізації. 4-Гідроксіатомоксетин має однакову з атомоксетином активність, але циркулює у плазмі у значно нижчих концентраціях. Хоча 4-гідроксіатомоксетин утворюється здебільшого CYP2D6, у суб’єктів з браком активності CYP2D6 4-гідроксіатомоксетин може утворюватися кількома іншими цитохром ними ферментами P450, але з нижчою швидкістю. Атомоксетин не інгібує і не індукує CYP2D6 у терапевтичних дозах.
Виведення. Середній на півперіод видалення атомоксетину після перорального введення становить 3,6 години у активних метаболізаторів і 21 годину у повільних метаболізаторів. Атомоксетин виводиться, головним чином, як 4-гідроксіатомоксетин-O-глюкуронід, як правило, з сечею. Лінійність/не лінійність: фармакокінетика атомоксетину є лінійною у дослідженому діапазоні доз як у активних, так і у повільних метаболізаторів.
Особливі групи.
Ураження печінки призводить до зниження кліренсу атомоксетину, підвищення впливу атомоксетину (AUC збільшується вдвічі при помірному ураженні у 4 рази при важкому ураженні) та подовження на півперіоду вихідного медикаменту порівняно зі здоровими контрольними суб’єктами з однаковим генотипом активного метаболізатора CYP2D6. У пацієнтів з помірним або важким ураженням печінки (Чайлд-П’ю клас B та С) первісні та кінцеві дози вимагають регулювання.
Середня концентрація атомоксетину у плазмі для суб’єктів з кінцевою стадією ниркової хвороби (ESRD) в цілому була вищою за середній показник для здорових контрольних суб’єктів згідно з Cmax (різниця 7%), і AUC0-∞ (різниця приблизно 65%) зростає. Після регулювання згідно з масою тіла розбіжності між двома групами мінімізуються. Фармакокінетика атомоксетину та його метаболітів у суб’єктів з ESRD показує, що в регулюванні дози немає потреби.
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання. Зберігати при температурі 15 – 250 С у недоступному для дітей місці.
Упаковка. Капсули по 10 мг, 18 мг, 25 мг, 40 мг або 60 мг № 28.

Написати відгук