- Імунодепресанти
- Імуностимулятори
- Вітаміни і харчові добавки
- Препарати від застуди
- Препарати при деменції
- Протигрибкові препарати
- Протидіабетичні засоби
- Протиепілептичні препарати
- Протизапальні засоби
- Протитуберкульозні засоби
- Хвороба і синдром Меньєра
- Хвороба Альцгеймера
- Хвороба Крона
- Хвороба Паркінсона
- Гормони
- Дерматологія
- Дихальна система
- Кровотворення та кров
- Мочестатева система та статеві гормони
- Нервова система
- Онкологія
- Опорно-руховий апарат
- Травлення та обмін речовин
- Препарати для лікування захворювань органів чуття
- Протимікробні препарати для системного застосування
- Протипаразитарні препарати, інсектициди та репеленти
- Серцево-судинна система
- Лікарські препарати
- Індивідуальне замовлення
Кандесартан (Candesartan) Sandoz 16 мг, 90 таблеток
Кандесартан (Candesartan)
АТАКАНД (ATACAND)
Загальна характеристика:
міжнародна назва: candesartan;
склад: 1 таблетка містить кандесартану цилексетилу 8 мг або 16 мг або 32 мг;
допоміжні речовини: кармелози кальцієва сіль, гідроксипропіл целюлоза, заліза діоксид червоно-коричневий Е 172, лактози моногідрат, магнію стеарат, крохмаль кукурудзяний, полі етиленгліколь 8000.
Форма випуску. Таблетки.
Фармакотерапевтична група. Антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ.
Код АТС С 09С А 06.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Ангіотензин ІІ є первинним вазоактивним гормоном ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, він відіграє роль у патофізіології артеріальної гіпертензії, серцевої недостатності та інших серцево-судинних порушень. Основні фізіологічні ефекти ангіотензину ІІ, такі як звуження кровоносних судин, стимуляція секреції альдостерону, регуляція сольового та водного гомеостазу та стимуляція росту клітин, є опосередкованими через рецептор типу 1 (АТ1).
Кандесартану цилексетил є проліками, що придатні до перорального застосування. Він швидко перетворюється на активну речовину, кандесартан, шляхом складно ефірного гідролізу під час абсорбції з шлунково-кишкового тракту. Кандесартан є антагоністом рецептора ангіотензину ІІ, селективного для рецепторів АТ1, з міцним зв’язуванням з рецептором та повільною дисоціацією з ним. Він не має активності агоністу.
Кандесартан не інгібує ангіотензин-перетворюючий фермент, що перетворює ангіотензин І на ангіотезин ІІ та руйнує брадикінін. Вплив на АПФ та потенціювання брадикініну або речовини Р відсутні. У контрольованих клінічних дослідженнях, в яких кандесартан порівнювали з інгібіторами АПФ, частота виникнення кашлю була нижчою у пацієнтів, які одержували кандесартану цилексетил. Кандесартан не зв’язується та не блокує рецептори інших гормонів або іонні канали, які, як відомо, відіграють важливу роль у серцево-судинній регуляції. Антагонізм рецепторів ангіотензину ІІ (АТ1) призводить до дозозалежного підвищення рівнів реніну плазми, рівнів ангіотензину І та ангіотензину ІІ, а також до зниження концентрації альдостерону в плазмі.
Гіпертензія
При артеріальній гіпертензії кандесартан призводить до дозозалежного, довго тривалого зниження артеріального кров’яного тиску. Антигіпертензивна активність зумовлена зменшенням системного периферичного опору, який не супроводжується рефлекторним підвищенням частоти серцебиття. Ніщо не вказує на серйозну або посилену гіпотензію після прийому першої дози або на реактивний ефект після припинення лікування.
Після прийому разової дози кандесартану цилексетилу початок антигіпертензивного ефекту зазвичай настає протягом 2 годин. При постійному лікуванні найбільше зниження кров’яного тиску з будь-якою дозою зазвичай досягається протягом 4 тижнів та підтримується при довго тривалому лікуванні. Згідно з даними мета-аналізу, середній додатковий ефект підвищення дози з 16 мг до 32 мг один раз на добу був невеликим. Враховуючи між індивідуальну варіабельність, у деяких пацієнтів можна очікувати більш ніж середній ефект. При застосуванні кандесартану цилексетилу один раз на добу він забезпечує ефективне та рівномірне зниження кров’яного тиску впродовж 24 годин, з невеликою різницею між максимальним та мінімальним ефектом протягом інтервалу дозування.
Кандесартан підвищує нирковий кровотік крові та/або не має ефекту на швидкість гломерулярної фільтрації, або підвищує її, в той час як судинний опір та фільтраційна фракція є зниженими.
У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які страждали на цукровий діабет типу 2, 12 тижневе лікування кандесартаном цилексетилом дозою 8 мг – 16 мг не справляло побічного ефекту на глюкозу крові або ліпідний профіль.
Серцева недостатність
Лікування кандесартаном цилексетилом знижує смертність, знижує рівень госпіталізації через серцеву недостатність та усуває симптоми у пацієнтів з порушенням систолічної функції лівого шлуночка.
Позитивний вплив кандесартану на зниження смертності від серцево-судинних захворювань або частоту першої госпіталізації через хронічну серцеву недостатність (ХСН) був незмінним незалежно від віку, статі та супутнього лікування. Кандесартан був також ефективним у пацієнтів, які одночасно приймали як бета-блокатори, так і інгібітори АПФ, позитивний ефект досягався незалежно від того, чи приймав пацієнт інгібітори АПФ у цільовій дозі, рекомендованій у керівництві з лікування.
У пацієнтів з ХСН та порушенням систолічної функції лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка ≤ 40%) кандесартан знижує системний судинний опір та легеневий капілярний тиск, підвищує активність реніну та концентрацію ангіотензину ІІ в плазмі, а також знижує рівні альдостерону.
Фармакокінетика.
Абсорбція та розподіл
Після перорального застосування кандесартану цилексетил перетворюється на активну речовину кандесартан. Абсолютна біодоступність таблетки становить 14%. Середня пікова концентрація в сироватці (Сmax) досягається через 3-4 години після прийому таблетки. Концентрації кандесартану в сироватці зростають лінійно з підвищенням доз в межах терапевтичної дози. Різниці у фармакокінетиці кандесартану, яка б була пов’язана зі статтю, не спостерігалося. Прийом їжі не має суттєвого впливу на такий кандесартану, як площа під кривою “концентрація в сироватці - час” (AUC).
Кандесартан високою мірою зв’язується з білками плазми (більш ніж 99%). Видимий об’єм розподілу кандесартану становить 0,1 л/кг.
Метаболізм та виведення
Кандесартан головним чином виводиться у незмінному стані з сечею та жовчю і лише невеликою мірою виводиться шляхом печінкового метаболізму. Час кінцевого напів виведення кандесартану становить приблизно 9 годин. Після прийому багаторазових доз акумуляція не відбувається.
Загальний плазмовий кліренс кандесартану становить приблизно 0,37 мл/хв./кг, а нирковий кліренс – приблизно 0,19 мл/хв./кг. Виведення кандесартану через нирки відбувається як шляхом гломерулярної фільтрації, так і активної тубулярної секреції. Після прийому пероральної дози 14С-маркованого кандесартану цилексетилу приблизно 26% дози виводиться з сечею у вигляді кандесартану та 7% - у вигляді неактивного метаболіту, хоча приблизно 56% дози виявляються у фекаліях у вигляді кандесартану та 10% - у вигляді неактивного метаболіту.
Фармакокінетика в особливих категорій пацієнтів
В осіб літнього віку (старших 65 років) Сmax та AUC кандесартану підвищені приблизно на 50% та 80%, відповідно, у порівнянні з молодими суб’єктами. Проте реакція кров’яного тиску та частота виникнення побічних ефектів є однаковими після прийому встановленої дози Атаканду у молодих пацієнтів та осіб літнього віку.
У пацієнтів з нирковою недостатністю від легкого до помірного ступеня тяжкості, у порівнянні з пацієнтами з нормальною нирковою функцією, максимальна концентрація та площа під кривою “концентрація в сироватці-час” кандесартану підвищувались під час багаторазового прийому доз приблизно на 50% та 70%, відповідно, проте показник періоду напів виведення залишався незмінним. Відповідні зміни у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю становили приблизно 50% та 110%, відповідно. Кінцевий період напів виведення кандесартану був приблизно подвоєний у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю. Показник AUC кандесартану у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, був подібним до того, що спостерігався у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю.
У пацієнтів з печінковою недостатністю від легкого до помірного ступеня тяжкості спостерігалося підвищення показника AUC кандесартану на 23%.
Показання для застосування.
Есенціальна гіпертензія.
Лікування пацієнтів з серцевою недостатністю та порушенням систолічної функції лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка ≤ 40%) у якості додаткової терапії до лікування інгібіторами АПФ (ангіотензинперетворюючого ферменту) або у випадку не- переносимості інгібіторів АПФ.
Спосіб застосування та дози.
Дозування при гіпертензії.
Рекомендована початкова доза та звичайна підтримуюча доза становить 8 мг один раз на добу. Дозу можна підвищити до 16мг один раз на добу. Якщо достатній контроль кров’яного тиску не досягається через 4 тижні лікування дозою 16 мг один раз на добу, то дозу можна підвищити до максимальної дози 32 мг один раз на добу. Якщо контроль кров’яного тиску не досягається з цією дозою, слід розглянути доцільність альтернативних методів лікування.
Терапію слід коригувати відповідно до реакції кров’яного тиску. Максимальний антигіпертензивний ефект досягається протягом 4 тижнів від початку лікування.
Застосування в осіб літнього віку.
Коригування початкової дози у пацієнтів похилого віку непотрібне.
Застосування у пацієнтів із зменшенням внутрішньо судинного об’єму циркулюючої рідини.
Для пацієнтів, в яких існує ризик артеріальної гіпотензії, наприклад для пацієнтів з можливим зменшенням об’єму циркулюючої рідини, слід розглядати початкову дозу 4 мг.
Застосування при недостатності ниркової функції.
У пацієнтів з нирковою недостатністю, включаючи пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, початкова доза становить 4 мг. Дозу слід титрувати відповідно до реакції. Досвід застосування у пацієнтів з дуже тяжкою нирковою недостатністю або нирковою недостатністю кінцевої стадії (кліренс креатині ну < 15 мл/хв.) є обмеженим.
Застосування при недостатності печінкової функції.
Пацієнтам з печінковою недостатністю від легкого до помірного ступеня тяжкості рекомендується початкова доза 2 мг один раз на добу. Дозу можна коригувати відповідно до реакції. Досвід застосування у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю відсутній.
Супутня терапія.
Як було продемонстровано, додаткове призначення гідрохлортіазиду має адитивний антигіпертензивний ефект разом з Атакандом.
Застосування у чорношкірих пацієнтів.
Антигіпертензивний ефект кандесартану менш виражений у афро американських пацієнтів, ніж у пацієнтів європеоїдної раси. Отже, титрування Атаканду в бік збільшення та супутня терапія для контролю кров’яного тиску можуть бути частіше потрібні у афро американських пацієнтів, ніж у пацієнтів європеоїдної раси.
Дозування при серцевій недостатності.
Звичайна рекомендована початкова доза Атаканду становить 4 мг один раз на добу. Титрування в бік збільшення до цільової дози 32 мг один раз на добу або найвищої дози, що переноситься, здійснюється шляхом подвоєння дози через проміжки часу, що становлять щонайменше 2 тижні.
Особливі категорії пацієнтів.
Для пацієнтів літнього віку або пацієнтів із зменшенням внутрішньо судинного об’єму рідини, нирковою недостатністю або печінковою недостатністю від легкого до помірного ступеня тяжкості коригування початкової дози непотрібне.
Супутня терапія.
Атаканд можна призначати разом з іншими препаратами для лікування серцевої недостатності, включаючи інгібітори АПФ, бета-блокатори, діуретики та дигіталіс або комбінацію цих лікарських засобів.
Застосування
Атаканд слід приймати один раз на добу разом з їжею або без неї.
Застосування у дітей та підлітків
Безпечність та ефективність Атаканду для дітей та підлітків (до 18 років) не встановлено.
Побічна дія.
Лікування гіпертензії
Під час контрольованих клінічних досліджень побічні ефекти були легкими, тимчасовими та такими, що їх можна було порівняти з плацебо. Загальна частота виникнення побічних ефектів не вказувала на залежність від дози або віку. Частота відмови від терапії через побічні реакції була подібною у кандесартану цилексетилу (3,1%) та плацебо (3,2%).
Повідомлялося про наступні поширені (>1/100) побічні реакції під час застосування кандесартану цилексетилу (частота виникнення побічних ефектів, що спостерігалися при застосуванні кандесартану цилексетилу, які щонайменш на 1% перевищували частоту виникнення таких ефектів, що спостерігалася при застосуванні плацебо):
Порушення з боку нервової системи
Запаморочення/вертиго, головний біль.
Інфекції та інвазії
Інфекції дихальних шляхів.
Результати лабораторних досліджень
Загалом клінічно значимого впливу Атаканду на лабораторні показники не спостерігалося. При застосуванні інших інгібіторів ренін-ангіотензин-альдостеронової системи спостерігалося невелике зниження гемоглобіну. Спостерігалося підвищення рівня креатині ну, сечовини або калію та зниження рівня натрію. Про підвищення АЛТ, яке розцінювалось як побічне явище, ненабагато частіше повідомлялося при застосуванні Атаканду, ніж плацебо (1,3% проти 0,5%). Для пацієнтів, які одержують Атаканд, постійний моніторинг лабораторних показників зазвичай не є необхідним. Проте пацієнтам з нирковою недостатністю рекомендується періодично проводити моніторинг рівня калію та креатині ну в сироватці.
Лікування серцевої недостатності
Профіль побічної дії Атаканду у пацієнтів з серцевою недостатністю відповідає фармакологічним властивостям цього препарату та стану здоров’я пацієнтів.
До поширених побічних реакцій (≥ 1/100, < 1/10), що спостерігалися під час проведення клінічних досліджень, відносились:
Судинні порушення
Артеріальна гіпотензія.
Порушення метаболізму та харчування
Гіперкаліємія.
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів
Ниркова недостатність.
Результати лабораторних досліджень
Підвищення рівнів креатині ну, сечовини та калію. Рекомендується періодичний моніторинг рівнів креатині ну та калію в сироватці.
Пост маркетингове дослідження
За час існування препарату на ринку про наступні побічні явища повідомлялось дуже рідко (< 1/10000):
Порушення з боку крові та лімфатичної системи
Лейкопенія, нейтропенія та агранулоцит оз.
Порушення метаболізму та харчування
Гіперкаліємія, гіпонатріємія.
Порушення з боку нервової системи
Запаморочення, головний біль.
Шлунково-кишкові порушення
Нудота.
Гепатобіліарні порушення
Підвищення рівня ферментів печінки, аномалія печінкової функції або гепатит.
Порушення з боку шкіри та підшкірної тканини
Ангіо невротичний набряк, висипи, кропив’янка, свербіж.
Порушення з боку скелетно-м’язової, з’єднувальної тканини та кісток
Біль у спині, артралгія, міальгія.
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів
Порушення ниркової функції, включаючи ниркову недостатність у схильних до цього пацієнтів.
Протипоказання.
Гіпер чутливість до кандесартану цилексетилу або до будь-якої з допоміжних речовин.
Вагітність і лактація.
Тяжка печінкова недостатність та/або застій жовчі (холестаз).
Передозування.
Симптоми
Спираючись на фармакологічний аналіз, до основних проявів передозування, ймовірно, можна віднести симптоматичну гіпотензію та запаморочення. В повідомленні про індивідуальний випадок передозування (до 672 мг кандесартану цилексетилу) йдеться про одужання пацієнта без наслідків.
Тактика лікування
При виникненні симптоматичної артеріальної гіпотензії слід розпочати симптоматичне лікування та відстеження життєво важливих функцій. Пацієнта слід покласти на спину з трохи піднятими ногами.
Якщо цього недостатньо, слід збільшити об’єм плазми шляхом інфузії, наприклад, ізотонічного сольового розчину. Якщо вищезазначених заходів недостатньо, можна застосовувати симптоматичні лікарські засоби. Кандесартан не виводиться за допомогою гемодіалізу.
Особливості застосування.
Ниркова недостатність
Як і у випадку з іншими препаратами, що інгібують ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, можна очікувати зміни ниркової функції у схильних до цього пацієнтів, які одержують лікування Атакандом.
При застосуванні Атаканду у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які страждають на ниркову недостатність, рекомендується періодичний моніторинг рівнів калію та креатині ну в сироватці. Досвід застосування у пацієнтів з дуже тяжкою нирковою недостатністю або нирковою недостатністю термінальної стадії (кліренс креатині ну < 15 мл/хв.) є обмеженим. У таких пацієнтів слід уважно титрувати Атаканд у поєднанні з ретельним моніторингом кров’яного тиску.
Оцінка стану у пацієнтів з серцевою недостатністю має включати періодичну оцінку ниркової функції, особливо у пацієнтів літнього віку старших 75 років або більше та у пацієнтів, які страждають на недостатність ниркової функції. Під час титрування дози Атаканду рекомендується моніторинг рівня креатині ну та калію в сироватці. Клінічні дослідження за участю пацієнтів з серцевою недостатністю не включали осіб з рівнем креатині ну в сироватці > 265 µмоль/л (> 3 мг/дл).
Супутня терапія інгібітором АПФ при серцевій недостатності
Ризик побічних ефектів, особливо недостатності ниркової функції та гіперкаліємії, може підвищитися при застосуванні кандесартану у комбінації з інгібітором ангіотензин-перетворюючого ферменту (АПФ). За пацієнтами, які перебувають на такій терапії, слід регулярно та ретельно спостерігати.
Гемодіаліз
Під час проведення діалізу кров’яний тиск може бути особливо чутливим до блокади рецептора АТ 1 внаслідок зменшення об’єму плазми та активації ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. Отже, для пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, слід уважно титрувати Атаканд та ретельно контролю вати кров’яний тиск.
Стеноз ниркової артерії
Інші лікарські засоби, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, наприклад інгібітори ангіотензин-перетворюючого ферменту (АПФ), можуть підвищувати рівень сечовини крові та креатині ну сироватки у пацієнтів з білатеральним стенозом ниркової артерії або стенозом артерії, що веде до однієї нирки. Подібний ефект можна очікувати при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ.
Трансплантація нирки
Досвід застосування Атаканду у пацієнтів, які нещодавно перенесли трансплантацію нирки, відсутній.
Гіпотензія
Під час застосування Атаканду у пацієнтів з серцевою недостатністю може виникнути гіпотензія. Як це описується для інших препаратів, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, вона також може виникнути у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які мають зменшений внутрішньо судинний об’єм рідин, наприклад, у тих, які приймають високі дози діуретиків. На початку терапії слід бути обережними, а також вдатися до спроби коригування гіповолемії.
Анестезія та хірургічні втручання
У пацієнтів, які одержують лікування антагоністами ангіотензину ІІ, гіпотензія може розвинутися під час анестезії та хірургічних втручань через блокаду ренін-ангіотензинової системи. У дуже рідких випадках гіпотензія може бути настільки тяжкою, що може бути потрібним застосування внутрішньо венних рідин та/або вазопресорів.
Стеноз аорти та мі трального клапана (обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія)
Як і у випадку з іншими судинорозширювальними засобами, особливо обережними необхідно бути при лікуванні пацієнтів, які страждають на гемодинамічно значимий стеноз аорти або мі трального клапана, або обструктивну гіпертрофічну кардіоміопатію.
Первинний гіперальдостеронізм
Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом зазвичай не реагують на антигіпертензивні лікарські засоби, що діють шляхом інгібування ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. Таким чином, застосовувати Атаканд не рекомендується.
Гіперкаліємія
Спираючись на досвід застосування інших лікарських засобів, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, супутнє застосування Атаканду разом з діуретиками, що зберігають калій, калієвими добавками, замінниками солі, що містять калій, або іншими лікарськими засобами, що можуть підвищити рівень калію (наприклад, гепарин), може призвести до підвищення калію сироватки у пацієнтів, які страждають на артеріальну гіпертензію.
У пацієнтів з серцевою недостатністю, які перебувають на терапії Атакандом, може виникнути гіперкаліємія. Під час лікування Атакандом пацієнтів з серцевою недостатністю рекомендується періодичний моніторинг рівня калію в сироватці, особливо, якщо цей препарат приймають одночасно з інгібіторами ангіотензин-перетворюючого ферменту (АПФ) та діуретиками, що зберігають калій, наприклад, спіронолактоном.
Загальні відомості
У пацієнтів, чий судинний тонус та функція нирок залежать переважно від активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (наприклад, пацієнти з тяжкою застійною серцевою недостатністю або з наявністю захворювання нирок, включаючи стеноз ниркової артерії), лікування іншими лікарськими засобами, що впливають на цю систему, асоціювалося з гострою гіпотензією, азотемією, олігурією або, у рідких випадках, з гострою нирковою недостатністю. Можливість подібних ефектів не можна виключати при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ. Як і у випадку з будь-яким іншим антигіпертензивним препаратом, надмірне зниження кров’яного тиску у пацієнтів з ішемічною кардіопатією або ішемічним цереброваскулярним захворюванням може призвести до інфаркту міокарда або інсульту.
Пацієнтам з рідкими спадковими проблемами непереносимості галактози, лактазної недостатності Лаппа або мальабсорбції глюкози-галактози не слід приймати цей лікарський засіб.
Застосування під час вагітності
Існують дуже обмежені дані щодо застосування Атаканду у вагітних жінок. Цих даних недостатньо, щоб зробити висновки про потенційний ризик для плоду, коли препарат застосовується під час першого триместру. У людей плодова ниркова перфузія, яка залежить від розвитку ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, починається у другому триместрі. Отже, ризик для плоду підвищується, якщо приймати Атаканд під час другого або третього триместрів вагітності. Застосування протягом другого і третього триместрів вагітності лікарських засобів, що діють безпосередньо на ренін-ангіотензинову систему, може спричинити шкоду плоду та новонародженому (гіпотензію, ниркову дисфункцію, олігурію та/або анурію, олігогідрамніон, гіпоплазію черепа, затримку внутрішньо маткового розвитку) та смерть. Описані випадки гіпоплазії легенів, аномалій обличчя та контрактур кінцівок.
Дослідження на тваринах із застосуванням кандесартану цилексетилу продемонстрували ушкодження нирок у плодів протягом пізніх термінів вагітності та новонароджених. Цей механізм вважається фармакологічно опосередкованим через вплив на ренін-ангіоензин-альдостеронову систему.
Враховуючи наведену вище інформацію, Атаканд не рекомендується застосовувати під час вагітності. Якщо вагітність визначаться під час лікування, застосування Атаканду слід припинити.
Застосування під час лактації
Невідомо, чи виділяється кандесартан у молоко, але через наявність потенційної небажаної дії на дітей, яких годують груддю, Атаканд не слід застосовувати під час годування груддю.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами.
Вплив кандесартану на здатність керувати автомобілями та користуватися механізмами не вивчався, проте, враховуючи фармакодинамічні властивості кандесартану, малоймовірно, щоб він впливав на таку здатність. Під час керування транспортними засобами та користування механізмами слід брати до уваги запаморочення та стомленість, які можуть виникнути під час лікування.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
Клінічно значимої лікарської взаємодії виявлено не було. Сполуки, які вивчалися в клінічних фармакокінетичних дослідженнях, включали гідрохлортіазид, варфарин, дигоксин, пероральні контрацептиви (тобто етинілестрадіол/левоноргестрел), глібенкламід, ніфедипін та еналаприл.
Кандесартан незначною мірою виводиться шляхом печінкового метаболізму (CYP2C9). Наявні дослідження взаємодії вказують на відсутність впливу на CYP2C9 та CYP3А 4, проте вплив на інші ізоферменти цитохрому Р450 на цей час невідомий.
Антигіпертензивний ефект кандесартану може посилюватись іншими лікарськими засобами, які мають здатність знижувати кров’яний тиск, незалежно від того, чи були вони призначені як антигіпертензивні засоби, чи за іншими показаннями.
Спираючись на досвід застосування інших лікарських засобів, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, супутнє застосовування діуретиків, що зберігають калій, калієвих добавок, замінників солі, що містять калій, або інших лікарських засобів, що можуть підвищити рівень калію (наприклад, гепарин), може призвести до підвищення рівня калію в сироватці.
Існують повідомлення про оборотне підвищення концентрацій літію в сироватці та токсичність під час супутнього застосування літію з інгібіторами АПФ. Подібний ефект може виникнути з антагоністами рецептора ангіотензину ІІ, отже, при одночасному застосуванні рекомендується ретельний моніторинг рівнів літію в сироватці.
При одночасному застосуванні антагоністів рецептора ангіотензину ІІ з не стероїдними протизапальними засобами (наприклад, селективними інгібіторами СОХ-2, ацетил саліциловою кислотою (> 3 г/день) та неселективними НСПЗЗ) може виникнути ослаблення антигіпертензивного ефекту.
Як і у випадку з інгібіторами АПФ, супутнє застосування антагоністів рецептора ангіотензину ІІ та не стероїдних протизапальних засобів може підвищити ризик погіршення ниркової функції, включаючи можливу гостру ниркову недостатність та підвищення рівня калію в сироватці, особливо у пацієнтів, які вже страждають на порушення ниркової функції. Цю комбінацію слід застосовувати з обережністю, переважно осіб похилого віку. Пацієнти повинні одержувати достатню кількість рідини, а також слід враховувати необхідність моніторингу ниркової функції після початку супутньої терапії та періодичного моніторингу згодом.
Прийом їжі не впливає на біодоступність кандесартану.
Умови та термін зберігання.
Зберігати при температурі нижче 30°С. Зберігати в місцях, недоступних для дітей. Термін придатності – 3 роки.
Написати відгук
Ваше Ім’я:
Ваш відгук: Примітка:HTML теги не дозволені! Використовуйте звичайний текст.
Рейтинг Погано Добре
Введіть код, вказаний на зображенні: