Карзап HCT (Carzap) 8 мг/12.5 мг, 56 таблеток

КАРЗАП® (CARZAP®)
 

Склад:
діюча речовина: кандесартану цилексетил;
1 таблетка містить кандесартану цилексетилу 8 мг або 16 мг;
допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, лактози моногідрат, триетилцитрат, гідроксипропілцелюлоза, натрію кроскармелоза, магнію стеарат.
Лікарська форма. Таблетки.
Основні фізико-хімічні властивості:
таблетки по 8 мг: круглі, двоопуклі таблетки від білого до практично білого кольору, з рискою для поділу з одного боку та гравіруванням «С/8» з того ж боку. Діаметр приблизно 8 мм, висота приблизно 3 мм;
таблетки по 16 мг: круглі, двоопуклі таблетки від білого до практично білого кольору, з рискою для поділу з одного боку та гравіруванням «С/16» з того ж боку. Діаметр приблизно 8 мм, висота приблизно 3 мм.
Фармакотерапевтична група. Антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ.
Код АТХ С09С А06.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Ангіотензин ІІ – головний вазоактивний гормон ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, що відіграє роль у патофізіологічному механізмі розвитку гіпертензії, серцевої недостатності та інших серцево-судинних захворювань. Він також відіграє роль у патогенезі остаточної гіпертрофії та ураження органів. Основні фізіологічні ефекти ангіотензину ІІ, такі як вазоконстрикція, стимуляція альдостерону, регуляція сольового та водного гомеостазу та стимуляція росту клітин, відбуваються за участю рецепторів типу 1 (АТ1).
Кандесартану цилексетил є препаратом-попередником, який можна приймати внутрішньо. Він швидко перетворюється в активну речовину, кандесартан, шляхом ефірного гідролізу під час всмоктування з травного тракту. Кандесартан є антагоністом рецепторів ангіотензину ІІ (АРАІІ), селективним щодо рецепторів АТ1, зі щільним зв’язуванням та повільним від’єднанням від рецептора. Йому не властива агоністична активність.
Кандесартан не гальмує АПФ, що перетворює ангіотензин І в ангіотензин ІІ і руйнує брадикінін. Не помічено впливу на АПФ та посилення брадикініну чи речовини Р. У контрольованих клінічних дослідженнях, що порівнювали кандесартан з інгібіторами АПФ, частота кашлю була нижчою у пацієнтів, які приймали кандесартану цилексетил. Кандесартан не зв’язує та не блокує рецептори інших гормонів чи іонні канали, що є важливими у регуляції серцево-судинної системи. Антагонізм до рецепторів ангіотензину ІІ (АТ1) призводить до дозозалежного зростання плазмових рівнів реніну, ангіотензину І та ангіотензину ІІ, а також до зменшення плазмової концентрації альдостерону.
Артеріальна гіпертензія
При гіпертензії кандесартан викликає дозозалежне довготривале зниження артеріального тиску. Антигіпертензивна дія відбувається за рахунок зменшення системного периферичного опору без рефлекторного підвищення частоти серцевих скорочень. Інформація про серйозну або посилену гіпотензію після прийому першої дози чи про синдром відміни після припинення лікування відсутня.
Після прийому одноразової дози кандесартану цилексетилу початок антигіпертензивного ефекту у більшості випадків спостерігається протягом 2-х годин. У разі тривалого лікування основне зменшення артеріального тиску при усіх дозах зазвичай досягається протягом чотирьох тижнів і зберігається впродовж довгострокового лікування. Згідно з даними метааналізу, середній додатковий ефект при збільшенні дози з 16 мг до 32 мг 1 раз на добу був незначним. Беручи до уваги міжіндивідуальні відмінності, у деяких пацієнтів можна очікувати більш виражений, ніж середній, ефект. Кандесартану цилексетил за умови застосування 1 раз на добу забезпечує ефективне та плавне зниження артеріального тиску протягом 24 годин із незначною відмінністю між максимальним та мінімальним ефектами під час інтервалу між прийомами. Антигіпертензивний ефект та переносимість кандесартану та лосартану порівнювали у ході двох рандомізованих, подвійних сліпих досліджень за участю загалом 1268 пацієнтів із легкою або помірною гіпертензією. Мінімальне зниження артеріального тиску (систолічний/діастолічний) становило 13,1/10,5 мм рт. ст. при прийомі кандесартану цилексетилу у дозі 32 мг 1 раз на добу та 10/8,7 мм рт. ст. при прийомі лосартану калію — 100 мг 1 раз на добу (відмінність у зменшенні артеріального тиску 3,1/1,8 мм рт. ст., р<0,0001/р<0,0001).
При застосуванні кандесартану цилексетилу разом з гідрохлоротіазидом спостерігається додаткове зниження артеріального тиску. Посилений антигіпертензивний ефект також відзначається, якщо кандесартану цилексетил комбінують з амлодипіном або фелодипіном.
Лікарським засобам, що блокують ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, властивий менш виражений антигіпертензивний ефект у пацієнтів негроїдної раси (які зазвичай складають популяцію з низьким рівнем реніну), ніж у представників інших рас. Це також характерно для кандесартану.
Кандесартан посилює нирковий кровотік і або не впливає, або підвищує швидкість клубочкової фільтрації за рахунок зменшення судинного опору в нирках та фракції фільтрації. У тримісячному клінічному дослідженні за участю пацієнтів з гіпертензією і цукровим діабетом ІІ типу та мікроальбумінурією антигіпертензивне лікування кандесартану цилексетилом зменшувало виділення альбуміну з сечею. На сьогодні відсутні дані щодо впливу кандесартану на прогресування діабетичної нефропатії.
Вплив кандесартану цилексетилу у дозах 8–16 мг (середня доза – 12 мг) 1 раз на добу на серцево-судинну захворюваність та летальність оцінювалась у дослідженні за участю пацієнтів літнього віку. Пацієнти приймали кандесартану цилексетил або плацебо разом з іншим антигіпертензивним лікуванням, що додавалось у разі необхідності. Статистично значущої відмінності у кількості значних серцево-судинних явищ не спостерігалося.
Серцева недостатність
Лікування кандесартану цилексетилом знижує летальність, зменшує кількість госпіталізацій з приводу серцевої недостатності та полегшує симптоми у пацієнтів із систолічною дисфункцією лівого шлуночка.
Позитивний ефект кандесартану під час досліджень програми CHARM за участю пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН) був постійним і не залежав від віку, статі та супутнього медикаментозного лікування. Кандесартан також був ефективним у разі одночасного прийому бета-блокаторів та інгібіторів АПФ, при цьому позитивний ефект був отриманий незалежно від того, чи приймав пацієнт інгібітори АПФ у цільовій дозі, рекомендованій керівництвами з лікування.
У пацієнтів з ХСН та зниженою систолічною функцією лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка (ФВЛШ) ≤ 40 %) кандесартан знижує системний судинний опір і тиск заклинювання легеневих капілярів, підвищує активність реніну у плазмі крові і концентрацію ангіотензину ІІ, а також знижує рівень альдостерону.
Фармакокінетика.
Абсорбція та розподіл
Після прийому внутрішньо кандесартану цилексетил перетворюється на активну речовину кандесартан. Абсолютна біодоступність кандесартану становить приблизно 40 % після прийому внутрішньо у вигляді розчину кандесартану цилексетилу. Відносна біодоступність препарату в лікарській формі таблетки порівняно з тим же розчином для прийому внутрішньо становить близько 34 % із дуже незначною мінливістю. Розрахована абсолютна біодоступність препарату в таблетках, таким чином, становить 14 %. Середній пік сироваткової концентрації (Cmax) досягається через 3–4 години після прийому таблетки. Сироваткова концентрація кандесартану лінійно зростає зі збільшенням доз у межах терапевтичного діапазону. Відмінностей залежно від статі пацієнта у фармакокінетиці кандесартану не виявлено. Площа під кривою «сироваткова концентрація — час» (AUC) кандесартану не зазнає істотних змін під впливом їжі.
Кандесартан значною мірою зв’язується з білками плазми крові — понад 99 %. Уявний об’єм розподілу кандесартану становить 0,1 л/кг.
Біодоступність кандесартану не зазнає змін під впливом їжі.
Метаболізм та виведення
Кандесартан виводиться переважно у незміненому вигляді із сечею та жовчю і тільки незначною мірою — за рахунок печінкового метаболізму (CYP2C9). З огляду на дані досліджень in vitro, не очікується in vivo взаємодії з препаратами, метаболізм яких залежить від ізоферментів CYP1A2, CYP2A6, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1 або CYP3A4 цитохрому Р450. Кінцевий період напіввиведення кандесартану становить приблизно 9 годин. Кумуляції після прийому багаторазових доз немає.
Загальний плазмовий кліренс кандесартану становить приблизно 0,37 мл/хв/кг, нирковий кліренс — близько 0,19 мл/хв/кг. Виведення нирками кандесартану відбувається як шляхом клубочкової фільтрації, так і за допомогою активної канальцевої секреції. Після прийому внутрішньо міченого радіоізотопом 14С кандесартану цилексетилу приблизно 26 % дози виводиться із сечею у вигляді кандесартану і 7 % — у вигляді неактивного метаболіту, тоді як приблизно 56 % дози виявляється у калі у вигляді кандесартану і 10 % — у вигляді неактивного метаболіту.
Фармакокінетика в особливих категорій пацієнтів
В осіб літнього віку (понад 65 років) Cmax та AUC кандесартану підвищувалися приблизно на 50 % і 80 % відповідно порівняно з молодими пацієнтами. Проте реакція артеріального тиску і частота небажаних явищ були подібними після прийому дози препарату молодими пацієнтами та пацієнтами літнього віку.
У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю Cmax та AUC кандесартану зростали при повторному прийомі приблизно на 50 % і 70 % відповідно, але t1/2 залишався незміненим порівняно з пацієнтами, які мали нормальну функцію нирок. Відповідні зміни у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю становили приблизно 50 % і 110 % відповідно. Кінцевий t1/2 кандесартану був приблизно подвоєним у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю. AUC кандесартану у пацієнтів, які знаходяться на гемодіалізі, була близькою до показника у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю.
У двох дослідженнях, що включали пацієнтів з легкою та помірною печінковою недостатністю, спостерігалося зростання середньої AUC кандесартану приблизно на 20 % в одному дослідженні і на 80 % в іншому дослідженні. Досвід застосування препарату пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю відсутній.
Клінічні характеристики.
Показання.
Лікування есенціальної гіпертензії.
Лікування серцевої недостатності та порушень систолічної функції лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка ≤ 40 %), як додаткова терапія до інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) або у разі непереносимості інгібіторів АПФ.
Протипоказання.
Гіперчутливість до кандесартану цилексетилу або до будь-якої з допоміжних речовин.
Тяжка печінкова недостатність та/або холестаз.
Вагітність або планування вагітності (див. «Застосування у період вагітності або годування груддю»). Годування груддю.
Дитячий вік (до 18 років).
Одночасне застосування препарату з лікарськими засобами, що містять аліскірен, протипоказане пацієнтам з цукровим діабетом або порушенням функції нирок (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м2) (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодій» та «Фармакодинаміка»).
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Дані клінічних досліджень свідчать про те, що подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) шляхом комбінованого застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів до ангіотензину II або аліскірену асоціюється з підвищеною частотою виникнення таких небажаних явищ, як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та зниження функції нирок (в тому числі розвиток гострої ниркової недостатності), у порівнянні із застосуванням тільки одного лікарського засобу, що впливає на РААС (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування» та «Фармакодинаміка»).
Препарати, що вивчалися у клінічних фармакокінетичних дослідженнях, включають гідрохлоротіазид, варфарин, дигоксин, пероральні контрацептиви (тобто етинілестрадіол/левоноргестрел), глібенкламід, ніфедипін та еналаприл. Клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії з цими лікарськими засобами не виявлено.
Одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, замінників солі, що містять калій, або інших лікарських засобів (наприклад гепарину) може підвищувати рівні калію. Контроль рівнів калію слід здійснювати належним чином.
Повідомлялося про оборотне підвищення сироваткової концентрації літію і токсичності у разі одночасного прийому літію та інгібіторів АПФ.
Подібний ефект може спостерігатися при застосуванні АРАІІ. Застосування кандесартану з літієм не рекомендується. Якщо підтверджено необхідність комбінації, рекомендується ретельний моніторинг сироваткового рівня літію.
При одночасному введенні АРАІІ з нестероїдними протизапальними засобами (НПЗЗ) (наприклад селективними інгібіторами ЦОГ-2, ацетилсаліциловою кислотою (> 3 г/добу) та неселективними НПЗЗ) можливе послаблення антигіпертензивного ефекту.
Як і при застосуванні інгібіторів АПФ, одночасний прийом АРАІІ та НПЗЗ може підвищувати ризик погіршення функції нирок, включаючи можливу гостру ниркову недостатність та підвищення рівня калію у сироватці крові, зокрема у пацієнтів з ослабленою вже на початку лікування функцією нирок. Комбінацію слід застосовувати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. Необхідно належним чином провести гідратацію пацієнта і приділити увагу моніторингу функції нирок після початку супутньої терапії та періодично надалі.
Особливості застосування.
Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС)
Існують докази того, що одночасне застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену підвищує ризик розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та зниження функції нирок (в тому числі появи гострої ниркової недостатності). У зв’язку з цим подвійна блокада РААС шляхом одночасного застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену не рекомендується (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодій» і «Фармакодинаміка»).
Якщо така подвійна блокада є абсолютно необхідною, то її слід здійснювати під наглядом спеціаліста та за умови частого і ретельного моніторингу функції нирок, рівня електролітів та артеріального тиску.
Інгібітори АПФ і блокатори рецепторів до ангіотензину II не слід застосовувати одночасно пацієнтам з діабетичною нефропатією.
Ниркова недостатність
Як і при застосуванні інших засобів, що гальмують ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, можна очікувати порушення функції нирок у чутливих пацієнтів, які приймають кандесартан.
При застосуванні препарату пацієнтам з гіпертензією та нирковою недостатністю рекомендується періодичний моніторинг рівня калію та креатиніну сироватки крові.
Досвід застосування препарату пацієнтам з дуже тяжкою або термінальною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 15 мл/хв) обмежений. Таким пацієнтам дозу препарату слід підбирати обережно, здійснюючи ретельний моніторинг артеріального тиску.
Обстеження пацієнтів із серцевою недостатністю має включати періодичне оцінювання функції нирок, особливо у пацієнтів літнього віку (від 75 років), а також у пацієнтів з порушеною функцією нирок. Під час підбору дози препарату рекомендується моніторинг рівня креатиніну та калію сироватки крові. До клінічних досліджень серцевої недостатності не слід залучати пацієнтів з рівнем креатиніну у сироватці  крові >265 мкмоль/л (> 3 мг/дл).
Супутня терапія із застосуванням інгібіторів АПФ при серцевій недостатності
Ризик небажаних реакцій, зокрема погіршення функції нирок та гіперкаліємія, може зростати при застосуванні препарату у комбінації з інгібіторами АПФ. Пацієнти, які отримують таке лікування, потребують регулярного та ретельного контролю.
Гемодіаліз
На фоні діалізу артеріальний тиск може бути особливо чутливим до блокування АТ1-рецепторів у результаті зменшення об’єму плазми крові та активації ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. Таким чином, пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, дозу препарату слід підбирати обережно, здійснюючи моніторинг артеріального тиску.
Стеноз ниркової артерії
Лікарські засоби, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, включаючи антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ (АРАІІ), можуть підвищувати рівень сечовини крові та креатиніну сироватки крові у пацієнтів з білатеральним стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки.
Трансплантація нирки
Досвід застосування препарату пацієнтам з нещодавно перенесеною трансплантацією нирки відсутній.
Артеріальна гіпотензія
У пацієнтів із серцевою недостатністю під час лікування препарату може виникати гіпотензія. Вона також може розвиватися у пацієнтів з гіпертензією та внутрішньосудинною дегідратацією внаслідок прийому високих доз діуретиків. Слід з обережністю розпочинати терапію та вжити заходів щодо корекції гіповолемії.
Анестезія та хірургічні втручання
У пацієнтів, які приймають антагоністи ангіотензину ІІ, під час анестезії та хірургічних втручань може виникати гіпотензія у результаті блокади ренін-ангіотензинової системи. Дуже рідко гіпотензія може бути вираженою і вимагати внутрішньовенного введення рідини та/або застосування судинозвужувальних засобів.
Стеноз аортального та мітрального клапанів (обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія)
Як і при застосуванні інших вазодилататорів, особлива обережність показана пацієнтам із гемодинамічно значущим стенозом аортального чи мітрального клапанів або обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією.
Первинний гіперальдостеронізм
Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом у більшості випадків не реагують на антигіпертензивні лікарські засоби, що діють завдяки гальмуванню ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. Таким чином, застосування препарату цій популяції пацієнтів не рекомендується.
Гіперкаліємія
Одночасне застосування кандесартану з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію, замінниками солі, що містять калій, або іншими лікарськими засобами, здатними підвищувати рівні калію (наприклад з гепарином), може призводити до підвищення сироваткового рівня калію у пацієнтів з гіпертензією. Слід належним чином здійснювати моніторинг рівня калію.
У пацієнтів із серцевою недостатністю, які приймають кандесартан, може виникати гіперкаліємія. Рекомендується періодичний моніторинг рівня калію у сироватці крові. Комбінація інгібіторів АПФ, калійзберігаючих діуретиків (наприклад спіронолактону) та кандесартану не рекомендується і її можна застосовувати тільки після ретельного оцінювання потенційних переваг та ризиків.  
Загальні
У пацієнтів, у яких судинний тонус та функція нирок залежать переважно від активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (наприклад пацієнти з тяжкою застійною серцевою недостатністю або основним захворюванням нирок, включаючи стеноз ниркової артерії), лікування із застосуванням інших лікарських засобів, що впливають на цю систему, було пов’язано з гострою гіпотензією, азотемією, олігурією або рідко — з гострою нирковою недостатністю. Можливість подібних ефектів не може бути виключена при застосуванні АРАІІ. Як і будь-який антигіпертензивний засіб, надмірне зниження артеріального тиску у пацієнтів з ішемічною кардіопатією або ішемічним цереброваскулярним захворюванням може призводити до інфаркту міокарда або інсульту.
Антигіпертензивний ефект кандесартану може підсилюватися іншими лікарськими засобами, що мають властивість знижувати артеріальний тиск, незалежно від того, призначені вони як антигіпертензивні засоби чи застосовуються за іншими показаннями.
Препарат містить лактозу. Пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, лактазної недостатності Лаппа чи мальабсорбції глюкози-галактози не можна приймати цей лікарський засіб.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Застосування препарату у період вагітності протипоказане. Препарат не рекомендується для застосування у період годування груддю.
Вагітність
Епідеміологічні дані щодо ризику тератогенності після експозиції інгібіторів АПФ у І триместрі вагітності не дають змоги зробити остаточний висновок; проте незначне підвищення ризику не можна виключити. Оскільки контрольовані дані щодо ризику при застосуванні АРАІІ відсутні, подібні ризики можуть існувати і для цього класу лікарських засобів. За винятком випадків, коли продовження терапії АРАІІ вважається вкрай необхідним, пацієнткам, які планують вагітність, слід призначити альтернативне антигіпертензивне лікування, що має встановлений профіль безпеки для застосування у період вагітності. Якщо вагітність діагностовано, лікування препаратами АРАІІ слід негайно припинити та у разі необхідності розпочати альтернативну терапію.
Новонароджені, чиї матері приймували АРАІІ, потребують ретельного спостереження щодо артеріальної гіпотензії (див. розділи «Протипоказання» і «Особливості застосування»).
Період годування груддю
Оскільки інформації щодо застосування препарату у період годування немає, Карзап® не рекомендований для застосування. Слід віддати перевагу альтернативним методам лікування з краще вивченими профілями безпеки застосування жінками, які годують груддю, у разі годування новонароджених або недоношених дітей.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Досліджень щодо впливу кандесартану на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами не проводилося. Проте слід взяти до уваги, що під час лікування препаратом розвиваються запаморочення або підвищена втомлюваність.
Спосіб застосування та дози.
Дозування при артеріальній гіпертензії.
Рекомендована початкова доза та звичайна підтримуюча доза препарату становить 8 мг 1 раз на добу. У більшості випадків антигіпертензивний ефект досягається протягом 4 тижнів. Деяким пацієнтам з недостатнім контролем артеріального тиску дозу можна збільшити до 16 мг 1 раз на добу та максимум до 32 мг 1 раз на добу. Проводять корекцію дозування відповідно до реакції артеріального тиску.
Препарат також можна застосовувати разом з іншими антигіпертензивними засобами. Показано, що додавання гідрохлоротіазиду забезпечує додатковий антигіпертензивний ефект з різними дозами препарату.
Пацієнти літнього віку.
Початкова корекція дози при застосуванні пацієнтам літнього віку не є необхідною.
Пацієнти зі зменшенням внутрішньосудинного об’єму циркулюючої рідини.
Застосування початкової дози 4 мг можна розглядати для пацієнтів з ризиком розвитку артеріальної гіпотензії, таких як пацієнти з можливою дегідратацією.
Пацієнти з недостатністю ниркової функції.
Початкова доза для пацієнтів з нирковою недостатністю, включаючи пацієнтів на гемодіалізі, становить 4 мг. Дозу слід підбирати відповідно до реакції на лікування. Досвід застосування препарату пацієнтам з дуже тяжкою або термінальною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 15 мл/хв) обмежений.
Пацієнти з недостатністю печінкової функції.
Для пацієнтів з легкою та помірною печінковою недостатністю рекомендована початкова доза — 4 мг 1 раз на добу. Дозу можна коригувати відповідно до реакції на лікування. Препарат протипоказаний пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю та/або холестазом.
Пацієнти негроїдної раси.
Антигіпертензивний ефект кандесартану є менш вираженим у пацієнтів негроїдної раси, ніж у представників інших рас. Отже, потреба у збільшенні дози кандесартану та супутній терапії для контролю артеріального тиску може частіше виникати у пацієнтів негроїдної раси.
Дозування при серцевій недостатності.
Звичайна рекомендована початкова доза препарату становить 4 мг 1 раз на добу. Збільшення до цільової дози 32 мг 1 раз на добу (максимальна доза) або найвищої переносимої дози відбувається за рахунок подвоєння дози з інтервалом не менше 2-х тижнів. Обстеження пацієнтів із серцевою недостатністю завжди має включати оцінювання функції нирок, у тому числі моніторинг креатиніну та калію сироватки крові.
Препарат можна застосовувати разом з іншим лікуванням з приводу серцевої недостатності, включаючи інгібітори АПФ, бета-блокатори, діуретики та препарати наперстянки або комбінацію цих лікарських засобів. Комбінація інгібіторів АПФ, калійзберігаючих діуретиків (наприклад спіронолактону) та кандесартану не рекомендується; її можна застосовувати тільки після ретельного оцінювання потенційних переваг та ризиків.
Особливі категорії пацієнтів.
Початкова корекція дози не є необхідною при застосуванні пацієнтам літнього віку або пацієнтам з внутрішньосудинною дегідратацією або нирковою недостатністю, або легкою чи помірною печінковою недостатністю.
Діти
Безпека та ефективність застосування препарату дітям для лікування гіпертензії та серцевої недостатності не встановлені.
Спосіб застосування
Приймати внутрішньо.
Препарат слід приймати 1 раз на добу незалежно від прийому їжі.
Прийом їжі не впливає на біодоступність кандесартану.
Діти. Безпека та ефективність застосування препарату для дітей не встановлені.
Передозування.
Симптоми
Зважаючи на фармакологічні властивості препарату, основним проявом передозування, ймовірно, буде симптоматична гіпотензія та запаморочення. В окремих випадках передозування (до 672 мг кандесартану цилексетилу) повідомляється про одужання пацієнтів без наслідків.
Лікування
Якщо розвивається симптоматична гіпотензія, слід призначити симптоматичне лікування і проводити моніторинг показників життєдіяльності. Пацієнту слід надати положення лежачи на спині з піднятими нижніми кінцівками. Якщо цього недостатньо, необхідно збільшити об’єм плазми крові за допомогою інфузії, наприклад, 0,9 % розчину натрію хлориду. Якщо вищезазначених заходів недостатньо, можна застосувати симпатоміметичні лікарські засоби. Кандесартан не виводиться за допомогою гемодіалізу.
Побічні реакції.
Лікування артеріальної гіпертензії
Найчастішими небажаними реакціями були запаморочення/вертиго, головний біль та інфекції дихальних шляхів.
Частоту виникнення побічних реакцій визначають таким чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (≥ 1/10000 до < 1/1000) та дуже рідко (< 1/10000).

Результати лабораторних аналізів
У більшості випадків не спостерігалося клінічно значущого впливу кандесартану на лабораторні показники. Як і при застосуванні інших інгібіторів ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, відзначено незначне зниження рівня гемоглобіну. Зазвичай для пацієнтів, які приймають препарат, немає необхідності у постійному моніторингу лабораторних показників. Проте у пацієнтів з нирковою недостатністю рекомендується періодичний моніторинг рівнів калію та креатиніну сироватки крові.
Лікування серцевої недостатності

Результати лабораторних аналізів
У пацієнтів, які приймали кандесартан за показанням серцевої недостатності, часто спостерігається гіперкаліємія та ниркова недостатність. Рекомендується періодичний моніторинг рівнів креатиніну та калію у сироватці крові.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції
Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливим. Це дає змогу продовжувати контроль за співвідношенням користь/ризик лікарського засобу. Медичним працівникам слід повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему повідомлень.
Термін придатності. 36 місяців.&

Написати відгук