Конвулекс (Convulex) 150 мг, 100 капсул

КОНВУЛЕКС (CONVULEX)

Склад:
діюча речовина: 1 таблетка містить 300 мг або 500 мг натрію вальпроату;
допоміжні речовини: кислота лимонна моногідрат, етилцелюлоза, амонійно-метакрилатний сополімер тип В (Eudragit RS30D), тальк, кремнію діоксид колоїдний водний, магнію стеарат;
покриття: амонійно-метакрилатний сополімер тип А (Eudragit RL30D), амонійно-метакрилатний сополімер тип В (Eudragit RS30D), триетилцитрат, натрію кармелоза, титану діоксид (E 171), ванілін.
Лікарська форма.  Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, пролонгованої дії.
Фармакотерапевтична група.  Протиепілептичні засоби. Кислота вальпроєва.
Код АТС N03А G01.
Клінічні характеристики.
Показання.
У дорослих: як монотерапія або у комбінації з іншими протиепілептичними препаратами:
• для лікування генералізованих епілептичних нападів (клонічних, тонічних, тоніко-клонічних нападів, абсансів, міоклонічних та атонічних нападів); синдрому Леннокса-Гасто;
• для лікування парціальних епілептичних нападів (парціальних нападів із вторинною генералізацією чи без).
У дітей: як монотерапія або у комбінації з іншими протиепілептичними препаратами:
• для лікування генералізованих епілептичних нападів (клонічних, тонічних, тоніко-клонічних нападів, абсансів, міоклонічних та атонічних нападів); синдрому Леннокса-Гасто;
• для лікування парціальних епілептичних нападів (парціальних нападів із вторинною генералізацією чи без).
Лікування маніакального синдрому при біполярних розладах.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до вальпроату, дивальпроату, вальпроміду або до будь-якого з компонентів лікарського засобу в анамнезі.
Гострий гепатит.
Хронічний гепатит.
Випадки тяжкого гепатиту в індивідуальному або сімейному анамнезі пацієнта, особливо спричинені лікарськими препаратами.
Печінкова порфірія.
Комбінація з мефлохіном та екстрактом звіробою (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Діти з масою тіла менше 17 кг.
Діти віком до 6 років (у зв’язку з ризиком потрапляння у дихальні шляхи при ковтанні).
Тяжкі порушення функції підшлункової залози.
Спосіб застосування та дози.
Приймати внутрішньо.
Таблетки необхідно приймати не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю рідини, під час або після прийому їжі.
• При переході на Конвулекс рекомендується зберігати добову дозу у пацієнтів, належний контроль над захворюванням у яких був досягнутий при застосуванні форм Конвулексу із негайним вивільненням діючої речовини.
• Якщо пацієнт вже отримує терапію та приймає інші протиепілептичні препарати, лікування Конвулексом слід розпочинати поступово, досягаючи оптимальної дози приблизно через 2 тижні, після чого, залежно від ефективності лікування, зменшити дози препаратів, що приймаються одночасно.
• Якщо пацієнт не приймає будь-які інші протиепілептичні препарати, дозу слід збільшувати поступово з інтервалом у 2-3 доби, щоб досягти оптимальної дози приблизно через тиждень.
• Якщо необхідно, комбіноване лікування із застосуванням інших протиепілептичних препаратів слід розпочинати поступово (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Добову дозу слід приймати за один або два рази, бажано під час вживання їжі.
Однократне застосування можливе у випадку добре контрольованої епілепсії.
Таблетку ковтають цілою, не подрібнюючи  та не розжовуючи її.
Лікування епілепсії.
Початкова добова доза препарату зазвичай становить 10-15 мг/кг, потім її слід підвищити до досягнення оптимальної дози (див. підрозділ «Початок лікування»).
Середня добова доза становить 20-30 мг/кг. Однак, якщо епілепсія є неконтрольованою при таких дозах, їх можна збільшити при ретельному нагляді за станом пацієнта.
Для дітей звичайна доза становить 30 мг/кг на добу.
Для дорослих звичайна доза становить 20-30 мг/кг на добу.
Для осіб літнього віку дозу слід встановлювати залежно від рівня контролю над епілепсією.
Добову дозу визначають залежно від віку та маси тіла пацієнта, однак слід також
враховувати широкий спектр індивідуальної чутливості до вальпроату.
Не встановлено чіткої кореляції між добовою дозою, концентрацією препарату у сироватці крові та терапевтичним ефектом: дозу рекомендовано встановлювати на основі клінічної відповіді. Визначення концентрації вальпроєвої кислоти у плазмі крові може стати доповненням до клінічного нагляду у випадках, коли епілепсію не вдається адекватно контролювати або коли існує підозра на розвиток побічних ефектів. Діапазон терапевтично ефективних концентрацій вальпроату у плазмі крові зазвичай становить 40-100 мг/л  (300-700 мкмоль/л).
Лікування маніакального синдрому при біполярних розладах.
Рекомендована початкова доза – 20 мг/кг/добу. Дозу можна коригувати залежно від індивідуальної клінічної відповіді. Максимальна доза не має перевищувати 3000 мг на добу. Рекомендована підтримуюча доза для лікування біполярних розладів – 1000-2000 мг на добу.
Побічні реакції.
Вроджені, сімейні і генетичні розлади.
• Ризик тератогенних ефектів (див. розділ «Застосування у період вагітності або
годування груддю»).
Розлади з боку крові і лімфатичної системи.
• Повідомлялося про випадки дозозалежної тромбоцитопенії, що, як правило, проявляється
систематично і без жодних клінічних наслідків.
У пацієнтів з асимптомною тромбоцитопенією по можливості показане просте зменшення дози препарату з урахуванням рівнів тромбоцитів і ступеня контролю захворювання, що, як правило, призводить до зникнення тромбоцитопенії.
Повідомлялося про випадки зменшення рівнів фібриногену або збільшення тривалості часу кровотечі (особливо при застосуванні високих доз препарату) – як правило, без клінічних наслідків. Вальпроат інгібує другу фазу агрегації тромбоцитів. Рідше повідомлялося про випадки виникнення анемії, макроцитозу, лейкопенії і у виняткових випадках – панцитопенії.
Аплазія червоного кісткового мозку або істинна еритроцитарна аплазія.
Агранулоцитоз.
Зниження концентрації VIII фактору коагуляції, лімфоцитоз.
Гіперамоніємія (клінічні прояви: нудота, атаксія, неврологічні симптоми, набряки).
Транзиторне збільшення рівня трансаміназ, ЛДГ, лужної фосфатази, амілази.
Розлади з боку нервової системи.
Повідомлялося про випадки таких тимчасових і/або дозозалежних побічних ефектів як дрібноамплітудний постуральний тремор і сонливість.
Повідомлялося про випадки атаксії, що спостерігалися нечасто.
Повідомлялося про випадки оборотних екстрапірамідних розладів, включаючи паркінсонізм.
Були описані дуже рідкісні випадки порушення когнітивної функції з поступовим виникненням і прогресуючим розвитком, що можуть прогресувати до повної деменції і які є оборотними, зникаючи після припинення лікування за період часу тривалістю від кількох тижнів до кількох місяців.
Сплутаність свідомості або судоми: при застосуванні вальпроату спостерігалося кілька випадків ступору або летаргії, що іноді призводили до тимчасової коми (енцефалопатії), ізольованої або у поєднанні з парадоксальним посиленням судом, і які проходили після припинення лікування або зменшення дози препарату. Ці стани найчастіше виникають при терапії кількома лікарськими засобами (зокрема фенобарбіталом або топіраматом) або після різкого підвищення дози вальпроату.
• Часто спостерігаються випадки ізольованої і помірної гіперамоніємії без змін з боку
показників функції печінки, особливо при терапії кількома лікарськими засобами, і це немає призводити до припинення лікування.
Однак також повідомлялося про випадки гіперамоніємії, що супроводжувалася неврологічними симптомами (що навіть можуть прогресувати до розвитку коми), які вимагають проведення додаткових аналізів (див. розділ «Особливості застосування»).
Також повідомлялося про головні болі.
Ангіоневротичний набряк, васкуліт.
Розлади з боку органів слуху і рівноваги.
У виняткових випадках повідомлялося про оборотну або необоротну втрату слуху.
Розлади з боку травного тракту.
На початку лікування у деяких осіб можуть мати місце розлади з боку травного тракту (нудота, блювання, біль у ділянці шлунку, діарея), що, як правило, зникають через кілька днів без припинення лікування.
Повідомлялося про дуже рідкісні випадки розвитку панкреатиту, при яких вимагається рання відміна препарату. Наслідки іноді можуть бути летальними (див. розділ «Особливості застосування»).
Анорексія, закрепи, гіперсалівація.
Порушення з боку нирок і сечовивідних шляхів.
У виняткових випадках повідомлялося про ураження нирок.
Повідомлялося про дуже рідкісні випадки енурезу і нетримання сечі.
Повідомлялося про дуже рідкісні випадки оборотного синдрому Фанконі, але механізм виникнення досі невідомий.
Розлади з боку шкіри і підшкірної клітковини.
• Повідомлялося про тимчасове і/або дозозалежне випадання волосся.
• Спостерігалися такі шкірні реакції як екзантематозні висипання. Повідомлялося також
про окремі випадки розвитку синдрому Лайєлла, синдрому Стівенса-Джонсона і
багатоформної еритеми. Можливі алергічні реакції, включаючи висип, реакції гіперчутливості.
Медикаментозне висипання з еозинофілією та системними проявами (DRESS синдром).
Судинні розлади
• Васкуліт.
Метаболічні та аліментарні розлади.
• Дуже рідкісні випадки гіпонатріємії.
•  Синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормона (СНСАГ).
•  Порфірія, гірсутизм, акне, парестезії, дефіцит карнітину (прояви – втомлюваність, астенія, міалгія).
Загальні розлади і реакції у місці введення.
• Спостерігалися випадки збільшення маси тіла. Збільшення маси тіла є фактором ризику
розвитку синдрому полікістозу яєчників, тому масу тіла пацієнтів слід ретельно
моніторувати (див. розділ «Особливості застосування»).
• Повідомлялося про дуже рідкісні випадки появи периферичних набряків (нетяжких).
Розлади з боку імунної системи.
• Ангіоневротичний набряк, синдром DRESS (медикаментозне висипання з еозинофілією
і системними проявами [Drug Rash with Eosinophilia and Systemic Symptoms]) або
синдром підвищеної чутливості до лікарського засобу.
•  Системний червоний вовчак.
Гепатобіліарні розлади.
• Захворювання печінки (див. розділ «Особливості застосування»).
Розлади з боку репродуктивної системи і молочних залоз.
Повідомлялося також про випадки аменореї і порушення менструального циклу.
Безпліддя у чоловіків. Гінекомастія, дисменорея, збільшення рівня тестостерону, синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормона (СНСАГ).
Психічні розлади.
•  Дезорієнтація. Депресія, вертиго, екстрапірамідні розлади, включаючи паркінсонізм, седативний ефект, психічне та емоційне збудження, зокрема у дітей на початок лікування, розлади мовлення, деменція з церебральною атрофією, яка минає після припинення лікування, гіперактивність, ністагм, дзвін у вухах, зміни апетиту, які переважно полягали у посиленні апетиту та збільшенні маси тіла.
З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини.
Зниження мінеральної щільності кісткової тканини, остеопенія, остеопороз, переломи.  
Передозування.
Клінічна картина передозування може бути різноманітною, від помірно тяжких симптомів (сонливість, седативний ефект тощо) до тяжкого отруєння. Збільшення рівня концентрації препарату у плазмі крові у 5-6 разів вище терапевтичного рівня може проявлятися симптоматикою, такою як нудота, блювання, запаморочення. У дітей найпоширенішим симптомом при помірно тяжкому передозуванні є сонливість.
Клінічним проявом гострого масивного передозування є кома, більш або менш глибока, що супроводжується гіпотонією м'язів, гіпорефлексією, міозом, пригніченням дихання та явищами метаболічного ацидозу.
Описані також кілька випадків підвищення внутрішньочерепного тиску, пов'язані з набряком головного мозку.
Невідкладна допомога в умовах стаціонару має включати промивання шлунка, якщо є показання, підтримання ефективного діурезу, ретельний нагляд за станом серцево-судинної та дихальної системи. У дуже серйозних випадках проводять діаліз. Для відновлення свідомості ефективним є застосування внутрішньовенно налоксону.
Прогноз   при   передозуванні   зазвичай   сприятливий.   Однак   описані   кілька  випадків передозування з летальним наслідком.  
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Даний препарат протипоказаний жінкам у період вагітності або її планування, окрім випадків, коли препарат призначений лікарем (наприклад у ситуаціях, коли інші лікарські засоби виявилися неефективними). Жінкам репродуктивного віку слід користуватися контрацептивами у період терапії.
З досвіду лікування вальпроатом матерів, які страждають на епілепсію, потенційними є такі ризики:
Ризики, пов’язані з епілепсією та із застосуванням протисудомних препаратів.
При застосуванні протиепілептичних препаратів жінкам, хворим на епілепсію, загальна частота народження ними дітей із фізичними вадами спостерігалась у 2-3 рази вище, ніж серед загальної популяції (близько 3 %). Незважаючи на те, що збільшення кількості дітей з уродженими вадами спостерігалося при застосуванні комбінованої терапії,  формально не була встановлена причина тератогенного ефекту лікування. Найчастіше спостерігалися такі вади як заяча губа та пороки серця.
Епідеміологічні дослідження показали, що застосування вальпроату у період вагітності викликає ризик затримки розвитку плоду. Безліч факторів, у тому числі й епілептичний синдром матері, сприяють ризику, проте досі не встановлено, що саме і якою мірою спричиняє подібні проблеми. Незважаючи на вищеописані ризики, протисудомне лікування не можна переривати раптово, оскільки це може викликати напади із серйозними наслідками як для матері, так і для плода.
Ризики, пов’язані із застосуванням вальпроату.
У дітей, народжених у матерів, які під час вагітності приймали вальпроат, спостерігалася підвищена частота розвитку вроджених аномалій (у тому числі дисморфія обличчя, анаспадія, а також будь-які інші вроджені аномалії, особливо кінцівок).  Використання вальпроату може спричиняти дефекти  нервової трубки, такі як мієломенінгоцеле та щілина хребта. Частота подібних ускладнень становить 1-2 %.
Висновки з урахуванням вищеописаних даних.
Жінкам, які проходять лікування протиепілептичними препаратами, при плануванні вагітності необхідно переглянути подальше лікування. Жінок репродуктивного віку слід проінформувати про ризики та переваги продовження лікування у період вагітності.
Додатковий прийом фолієвої кислоти перед початком вагітності знижує частоту виникнення дефектів нервової трубки у дітей, народжених жінками групи ризику. Хоча прямі докази такого ефекту не були виявлені у жінок, які приймають протиепілептичні препарати,  вагітним жінкам рекомендовано розпочати прийом фолієвої кислоти (5 мг) після припинення користування контрацептивами.
Виходячи з вищенаведеного, при лікуванні вагітних жінок протиепілептичними препаратами варто надавати перевагу монотерапії. Дозування слід встановити до зачаття, при цьому оптимальним є використання найнижчої ефективної дози у кілька прийомів, оскільки аномальні результати перебігу вагітності, як правило, пов'язані з прийомом завищеної загальної добової чи  індивідуальної дози. Частота розвитку дефектів нервової трубки зростає при збільшенні дози препарату, особливо при вживанні більше 1000 мг на добу.
Для запобігання утворення надмірно високої концентрації препарату у плазмі крові зазвичай застосовують монотерапію мінімальною ефективною дозою, розподіленою на кілька прийомів протягом доби чи використання форм препарату пролонгованого вивільнення. Вагітним жінкам не слід припиняти лікування препаратом, якщо терапія виявилася ефективною. Також спеціаліст з пренатальної діагностики має уважно слідкувати за можливою появою перших ознак виникнення дефектів невральної трубки плода або будь-яких інших вад. Під час вагітності, жінці необхідно проходити ретельні ультразвукові та інші дослідження.
Маніакальні епізоди біполярних розладів.
Препарат не слід застосовувати у період вагітності та жінкам репродуктивного віку (застосовувати, якщо необхідно, наприклад у ситуаціях, коли інші методи лікування неефективні або не переносяться). Жінкам репродуктивного віку слід використовувати ефективну контрацепцію під час лікування.
Ризики у новонароджених.
Досліджені дуже рідкісні випадки розвитку геморагічного сидрому у новонароджених, матері яких лікувалися вальпроатом під час вагітності, пов'язаний із гіпофібриногенемією. Також є ризик розвитку афібріногенемії, що може призвести до летального наслідку. Ці ефекти, можливо,  пов'язані зі  зменшенням рівня факторів згортання крові. Тим не менше, цей синдром слід відрізняти від ефекту зниження рівня факторів вітаміну К, індукованих фенобарбіталом та іншими ферментовмісними протиепілептичними препаратами.
Виходячи з вищезазначеного, у новонароджених необхідно регулярно проводити аналіз на кількість тромбоцитів, рівень фібриногену у плазмі, а також на фактори згортання крові.
Годування груддю.
При лікуванні вальпроатом немає протипоказань до грудного годування, адже у грудному молоці міститься дуже низька концентрація препарату (1 %-10 %), що не має клінічного ефекту.
Діти.
Препарат призначають дітям з масою тіла більше 17 кг.
Цю лікарську форму не рекомендується застосовувати дітям віком до 6 років (існує ризик потрапляння капсули у дихальні шляхи при ковтанні).
Для дітей Конвулекс є препаратом вибору, коли потенційна користь перевищує ризик ускладнень. Конвулекс слід застосовувати з обережністю, тільки після виваженого рішення щодо застосування та переваг користі над ризиками ускладнень, переважно у монотерапії.
Для дітей слід уникати одночасного призначення похідних саліцилатів, оскільки при цьому зростає ризик виникнення гепатотоксичних явищ та кровотечі.  
Особливості застосування.
Застереження.
Початок   застосування   протиепілептичного   препарату   іноді   може   супроводжуватися поновленням епілептичних нападів або виникненням тяжчих нападів чи розвитком у хворого нових типів нападів незалежно від спонтанних флуктуацій, що спостерігаються при деяких епілептичних станах. У випадку застосування Конвулексу – це насамперед стосується внесення змін у схему комбінованої терапії протиепілептичними препаратами або препаратами фармакокінетичної взаємодії (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), токсичності (захворювань печінки або енцефалопатії – див. розділ «Побічні реакції») або передозування.
В організмі людини діюча речовина препарату перетворюється на вальпроєву кислоту, тому не слід застосовувати одночасно інші препарати, які піддаються такій же трансформації, щоб уникнути передозування вальпроєвої кислоти (наприклад дивальпроат, вальпромід).
Порушення функції печінки.
Існують поодинокі повідомлення про тяжкі, а іноді й летальні випадки ураження печінки.
Групу підвищеного ризику становлять немовлята та діти віком до 3 років із тяжкою епілепсією, особливо епілепсією, пов'язаною з ушкодженням головного мозку, затримкою психічного розвитку та/або вродженим метаболічним чи дегенеративним захворюванням нервової системи. У дітей віком від 3 років частота таких ускладнень значно зменшується та поступово знижується з віком.
У переважній більшості випадків таке ушкодження печінки спостерігалося протягом
перших   6   місяців   лікування,   зазвичай   протягом   2-12   тижнів,   та   найчастіше – при застосуванні Конвулексу у комплексній протиепілептичній терапії.
Рання діагностика ґрунтується переважно на клінічних симптомах. Насамперед слід брати
до уваги два типи симптомів, які можуть передувати появі жовтяниці, особливо у
пацієнтів групи ризику:                         
– загальні неспецифічні симптоми, такі як астенія, анорексія, підвищена
втомлюваність, сонливість, які зазвичай виникають раптово та іноді супроводжуються
багаторазовим блюванням і болем у животі;
– рецидив епілептичних нападів, незважаючи на належне дотримання курсу
лікування.
Рекомендується проінформувати пацієнта (а якщо це дитина, то її батьків), про те, що при появі таких клінічних симптомів слід негайно звернутися до лікаря. Крім клінічного обстеження, необхідно невідкладно провести функціональні печінкові проби.
Протягом перших 6 місяців лікування необхідно періодично перевіряти функцію печінки. Серед традиційних аналізів найважливішими є тести, що відображають білково-синтетичну функцію печінки, зокрема рівень протромбіну. При виявленні занадто низького рівня протромбіну, особливо якщо це супроводжується змінами в інших лабораторних показниках (значне зниження рівня фібриногену та факторів згортання крові, підвищення рівня білірубіну та рівнів трансаміназ – див. розділ «Особливості застосування») лікування вальпроатом слід припинити. Як застережний захід слід припинити застосування похідних саліцилатів, якщо ці препарати призначені одночасно, оскільки вони використовують ті ж самі шляхи метаболізму.
Панкреатит.
Вкрай рідко спостерігалися випадки панкреатиту, які іноді мали летальний наслідок. Ці випадки не залежали від віку хворого та тривалості лікування. Групу особливого ризику становлять діти молодшого віку.
Панкреатит найчастіше спостерігається у дітей молодшого віку або у пацієнтів з тяжкою епілепсією, ушкодженням головного мозку або у пацієнтів, які приймають комплексну протиепілептичну терапію. Якщо панкреатит супроводжується печінковою недостатністю, ризик летальних випадків значно зростає.
У випадку появи гострого болю в животі або таких ознак з боку шлунково-кишкового тракту як нудота, блювання і/або втрата апетиту слід зважити можливість розвитку панкреатиту. Для пацієнтів з підвищеними рівнями ферментів підшлункової залози показана відміна препарату, також необхідно вживати належні альтернативні терапевтичні заходи.
Жінки репродуктивного віку.
Цей лікарський засіб не слід застосовувати жінкам репродуктивного віку, якщо у цьому немає нагальної потреби  (тобто  у  ситуаціях,  коли  інші  засоби  неефективні  або  не переносяться). Цю оцінку слід проводити до першого призначення Конвулексу або тоді, коли жінка репродуктивного віку, яка проходить лікування із застосуванням Конвулексу, планує завагітніти. Під час лікування жінки репродуктивного віку мають вживати ефективні заходи контрацепції.
Ризик суїциду.
Повідомлялося про схильність до суїциду і суїцидальну поведінку у пацієнтів, які проходили лікування із застосуванням протиепілептичних засобів за кількома показаннями. Мета-аналіз даних, отриманих у результаті рандомізованих контрольованих із застосуванням плацебо випробувань протиепілептичних засобів, також показав незначне підвищення ризику схильності до суїциду і суїцидальної поведінки. Причини цього ризику невідомі, а доступні дані не дають можливості виключити підвищення ризику через присутність натрію вальпроату.
Таким чином, пацієнти мають проходити ретельний моніторинг щодо будь-яких ознак
схильності до суїциду і суїцидальної поведінки, а також слід враховувати можливість належного  лікування.   Пацієнтам  (і  їхнім  медичним  кураторам) слід  рекомендувати
консультуватися з медичними працівниками у випадках виявлення ознак схильності до
суїциду або суїцидальної поведінки.
Інші види взаємодій.
Протиепілептичні препарати з пригнічувальними ферментативними ефектами (включаючи фенітоїн, фенобарбітал, карбамазепін) знижують сироваткову концентрацію вальпроєвої кислоти. Дози слід відкорегувати на основі клінічного ефекту та рівнів у крові у випадку комбінованої терапії.
Вальпроат значною мірою не підвищує активність печінкових ферментів, тому дія препарату не впливає на ефективність оральних контрацептивів.
3 циметидином та еритроміцином: підвищення сироваткових рівнів вальпроату, як результат сповільнення печінкового метаболізму при одночасному застосуванні з циметидином та еритроміцином.
З аспірином: у випадку супутнього застосування вальпроату та агентів з високим рівнем зв'язування з протеїнами плазми крові (аспірин) може виникнути підвищення вільного сироваткового рівня вальпроєвої кислоти.
Сумісне застосування з флуоксетином також призводить до підвищення рівня вальпроєвої кислоти, однак відомі випадки її зниження.
Сумісне застосування натрію вальпроату з антикоагулянтами або ацетилсаліциловою кислотою призводить до розвитку ускладнень, пов’язаних із кровотечами. Протягом сумісного застосування препаратів слід перевіряти параметри коагуляції.
Темозоломід
Сумісний прийом темозоломіду та вальпроату може викликати невелике зменшення кліренсу темозоломіду, що не є клінічно значущим.
3 літієм: Конвулекс не впливає на рівні літію у плазмі крові.  
3 пероральними контрацептивами: вальпроат не спричиняє індукції ферментів, тому він не знижує ефективності естроген-прогестагенів у жінок, які застосовують гормональні засоби контрацепції.  
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Фармакологічні ефекти вальпроату спрямовані переважно на центральну нервову систему. Препарат має протисудомну дію при різних видах судом та різних типах епілепсії у людини.
Дані експериментальних та клінічних досліджень вальпроату вказують на існування двох механізмів протисудомної дії препарату.
Перший механізм – це прямий фармакологічний ефект, пов'язаний з концентрацією вальпроату у плазмі крові та головному мозку.
Другий механізм є непрямим. Він пов'язаний з метаболітами вальпроату, які залишаються у мозку, або з модифікаціями нейромедіаторів, або з прямою дією на мембрану. Після застосування вальпроату підвищується рівень гамааміномасляної кислоти (ГАМК).
Вальпроат знижує тривалість проміжної фази сну та одночасно збільшує фазу повільно-хвильового сну.
Фармакокінетика.
 Під час різних фармакокінетичних досліджень вальпроату було доведено, що:
– біодоступність вальпроату у крові при пероральному застосуванні приблизно 100 %. Речовина в основному розподіляється у крові та позаклітинній рідині, що швидко оновлюється.   Вальпроат   проникає   у   спинномозкову   рідину   та   головний   мозок. Концентрація вальпроату у спинномозковій рідині близька до концентрації його вільної фракції у плазмі крові.
– Період напіввиведення становить від 15 до 17 годин.
Мінімальна концентрація препарату у плазмі крові, необхідна для досягнення терапевтичного ефекту, становить 40-50 мг/л. Ця концентрація може коливатися від 40 до 100 мг/л. Якщо необхідно досягти вищих концентрацій препарату у плазмі крові, то необхідно зважити очікувану користь та ризик появи небажаних явищ, зокрема дозозалежних. Однак якщо концентрації у плазмі крові залишаються вище 150 мг/л, необхідно зменшити дозу.
– Рівноважна концентрація у плазмі крові досягається через 3-4 дні.
– Зв'язування вальпроату з білками плазми крові є досить значним, дозозалежним та насичуваним.
– Препарат виводиться переважно з сечею після його метаболізму шляхом зв'язування з глюкуроновою кислотою та бета-окиснення.
– Молекулу вальпроату можна діалізувати, однак під час гемодіалізу виводиться тільки вільна фракція вальпроату (приблизно 10 %).
Вальпроат не спричиняє індукції ферментів, що входять до складу метаболічної системи цитохрому Р450. На відміну від інших протиепілептичних препаратів, вальпроат не прискорює ані власну біотрансформацію, ані біотрансформацію інших речовин, таких як естропрогестагени та пероральні антикоагулянти.
Порівняно з формою вальпроату, вкритою кишковорозчинною оболонкою, форма з уповільненим вивільненням в еквівалентних дозах має такі характеристики:
– відсутність часу затримки всмоктування після прийому;
– подовжена абсорбція;
– ідентична біодоступність;
– нижче пік загальної та вільної концентрації у плазмі крові (Смах) (зниження в Смах становить близько 25 %, але з відносно стабільною фазою плато, яка досягається через 4-14 годин після прийому); у результаті після застосування 2 рази на добу однакової дози коливання концентрацій у плазмі крові зменшується наполовину; більш лінійна кореляція між дозами та концентрацією у плазмі крові (загальної та вільної речовини);
– лінійніша кореляція між дозою та концентрацією у плазмі крові (загальної та вільної речовини).     
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості:
таблетка білого кольору, вкрита плівковою оболонкою, овальної форми, з лінією розлому з одного боку, з написом СС3 (таблетка 300 мг) або СС5 (таблетка 500 мг) з іншого боку.  
Термін придатності.  5 років.
Умови зберігання.
Зберігати у сухому, захищеному від світла і недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С.

Написати відгук