Кордарон (Cordarone) 150 мг/3 мл, 6 ампул

Кордарон® (CORDARONE®)
 

Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: аmiodarone -2-бутил-3-бензофураніл-4-(2-діетиламін оетокси)-3,5-ди-йодофенілкетонугідро хлорид;
основні фізико-хімічні властивості: круглі таблетки білого або блідо-кремового кольору, з розподілю вальною лінією, гравіруванням серця і “200” на одному боці;
склад: 1 таблетка містить 200 мг аміодарону гідро хлориду;
допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, полівідон К 90F, кремнію оксид колоїдний безводний, магнію стеарат.
Форма випуску. Таблетки.
Фармакотерапевтична група Анти аритмічні препарати ІІІ класу. Код АТСС 01B D01.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Анти аритмічна активність. Подовжує 3-тю фазу потенціалу активності серцевогом’яза, в основному за рахунок зниження надходження калію в клітину (III клас за класифікацією Vaughan Williams).
Зменшує синусовий автоматизм до брадикардії, яка не купіруєтьсяатропіном.
Не конкурентно пригнічує альфа- та бета-адренергічну активність.
Уповільнює провідність у синоатріальному вузлі, передсердях іатріовентрикулярному (АВ) вузлі, особливо при високій частоті серцевих скорочень.
Не змінює внутрішньошлуночкову провідність.
Збільшує рефрактерний період і зменшує збудливість міокарда напередсердному, АВ-вузловому та шлуночковому рівні.
Уповільнює провідність і подовжує рефрактерний період додатковихпередсердно-шлуночкових шляхів.
Інші властивості. Помірно знижує периферичний опір ізменшує частоту серцевих скорочень, що приводить до зниження споживання кисню.
Збільшує коронарний кровообіг шляхом прямого впливу на гладкі м’язі артерій міокарда.
Підтримує серцевий викид, знижуючи тиск в аорті та периферичний опір.
Не має істотного негативного інотропного ефекту.
Фармакокінетика. Після прийому внутрішньоаміодарон всмоктується повільно, кінетика всмоктування виявляє великі індивідуальні розходження.
Аміодарон має дуже великий, мінливий обсяг розподілу в зв’язку звеликим накопиченням у різних тканинах (жирова тканина, високопер фузійні органи, такі як печінка, легені та селезінка).
Пероральна біодоступність - від 30 до 80% у різних хворих (середнє значення близько - 50%). Після одноразового застосування максимальні концентрації в плазмі досягаються через 3-7 годин. Терапевтичний ефект звичайно спостерігається через тиждень від початку прийому (від декількох днів до двох тижнів).
Аміодарон має тривалий період напів виведення, якій залежить від індивідуальних особливостей хворого (20-100 днів). У ході перших днів лікування препарат накопи чується майже у всіх тканинах, особливо у жировій. Елімінація починається через кілька днів, і стійкі концентрації в плазмі досягаються протягом одного - кількох місяців, залежно від індивідуальних особливостей хворого.
Виходячи з цих характеристик, для одержання терапевтичного ефекту слід застосовувати початкову дозу (дозу насичення) з метою досягнення накопичення препарату в тканинах, що необхідно для прояву терапевтичного ефекту препарату.
Частина йоду вивільняється із препарату та виявляється в сечі у вигляді йодиду в кількості 6 мг на добу при прийомі 200 мг аміодарону на добу. Інша частина препарату та, отже, більша частина йоду виводиться з калом після проходження його через печінку.
Виділення аміодарону через нирки незначне, що дозволяє призначати звичайні дози препарату хворим з нирковою недостатністю.
Після відміни препарату виведення його з організму продовжується протягом кількох місяців; слід брати до уваги, що після відміни препарату йогодія продовжується від 10 днів до 1 місяця.
Показання для застосування.
Профілактика рецидивів.
Шлуночкової тахікардії або шлуночкової фібриляції, які являють собою небезпеку для життя хворого. Лікування необхідно починати в стаціонарі при ретельному контролі.
Симптоматичної і документованої шлуночкової тахікардії, що призводить до інвалідності.
Документованої суправентрикулярної тахікардії у пацієнтів із захворюваннями серця. В інших випадках, за необхідності лікування, якщо інші препарати не мають терапевтичного ефекту або протипоказані.
Порушень ритму, пов’язаних із синдромом Вольфа-Паркінсона-Уайта.
Лікування документованої суправентрикулярної тахікардії:
Уповільнення або зменшення тріпотіння або фібриляції передсердь.
Кордарон® особливо рекомендується для лікування хворих на ішемічну хворобу серця і/або з функціональною дисфункцією лівого шлуночка.
Профілактика летальних аритмій у хворих групи підвищеного ризику, пов’язаних із симптоматичною застійною серцевою недостатністю або недавно перенесеним інфарктом міокарда, у поєднанні з низькою фракцією викиду абоа симптоматичними передчасними скороченнями шлуночка.
Спосіб застосування та дози.
  Доза насичення. Можуть бути використані різні схеми, звичайно початкова доза становить 600-1 000 мг на добу та може застосовуватися протягом 8-10 днів.
Підтримуюча доза. Слід застосовувати мінімально ефективну дозу. Залежно від реакції хворого на застосування препарату підтримуюча доза може становити від 100 мг до 400 мг на добу.
Оскільки Кордарон® має дуже довгий період напів виведення, його можна приймати кожного другого дня (200 мг препарату можна приймати кожного другого дня, а 100 мг рекомендується приймати щодня). Можна робити перерви в прийомі Кордарону® - 2 дні на тиждень. Режим прийому препарату визначається індивідуально.
Побічна дія.
Серцева. Брадикардія - в основному помірна та залежна від дози препарату. У деяких випадках (дисфункція синусового вузла, хворі похилого віку) спостерігалася виражена брадикардія і – вкрай рідко - зупинка серця.
Рідко спостерігається порушення провідності (синоатріальна блокада, атріовентрикулярна блокада різного ступеня). Ці ефекти реєструються рідше, ніжпри застосуванні більшості інших анти аритмічних препаратів і спостерігаються в основному при взаємодії з деякими лікарськими засобами або при порушеннях електролітного балансу (див. “Взаємодія з іншими лікарськими засобами").
Офтальмологічна. Часто спостерігаються мікро відкладення на сітківці, звичайно в делянці під зіницею. Вони рідко супроводжуються відчуттям пофарбованого ореолу в сліпучому світлі або нечіткістю зору. Мікро відкладенняна сітківці складаються зі складних жирових відшарувань, зникають після відміни препарату та не потребують припинення лікування.
В окремих випадках спостерігаються нейропатія/неврит зорового нерва, нечіткість і зниження гостроти зору, набряк очного дна. Зв’язок цих явищ зприйомом Кордарону® дотепер не встановлений, однак за відсутності інших очевидних причин лікування Кордароном® слід тимчасово припинити.
Дерматологічна. Може спостерігатися фото сенсибілізація, тому хворих слід попередити про те, що в ході лікування необхідно уникати впливу сонячного світла та ультрафіолетових променів. При радіотерапії може спостерігатися еритема.
В окремих випадках можуть спостерігатися висипання на шкірі, звичайномало специфічні, іноді - ексфоліативний дерматит. Однак не доведена їх поява взв’язку з прийомом Кордарону®.
При тривалому застосуванні препарату у високих дозах може спостерігатися сірувата або блакитнувата пігментація шкіри; після припинення лікування ця пігментація повільно зникає (протягом 10 – 12 місяців).
З боку щитовидної залози (див. “Особливості застосування”). У зв’язку зхімічною структурою Кордарону® часто спостерігається зміна біохімічних показників крові (підвищення Т 4; нормальний або злегка знижений рівень Т 3). За відсутності клінічних ознак дисфункції щитовидної залози відміняти препарат не потрібно.
Гіпотиреоїдизм, клінічними симптомами (звичайно слабкими) якого можуть бути збільшення маси тіла, апатія, сонливість. Діагноз підтверджується явним підвищенням надчуттєвого TSH сироватки. Еутиреоїдизм звичайно відновляється через 1-3 місяці після припинення лікування; це припинення не є безумовним і в ситуаціях, пов’язаних з небезпекою для життя, лікування Кордароном®можна продовжувати одночасно з введенням L-тироксину, доза якого встановлюється залежно від рівня TSH.
Гіпертиреоїдизм може спостерігатися під час лікування та протягом декількох місяців після відміни препарату. Клінічними симптомами (звичайно слабкими) гіпертиреоїдизму можуть бути мале, нез’ясоване зменшення маси тіла, зниження ефективності анти аритмічних і/або антиангінальних засобів, психічні розлади у хворих похилого віку, тиреотоксикоз. Діагноз підтверджується явним зниженням рівня usTSH у сироватці крові. У такому випадку Кордарон®слід відмінити. Відновлення звичайно відбувається протягом 3 – 4 тижнів після відміни препарату. У тяжких випадках, які можуть закінчитися летальним кінцем, потрібно невідкладне лікарське втручання. При погіршанні стану хворого рекомендується негайно почати лікування кортикостероїдами (1 мг/кг маси тіла хворого) тривалістю до 3-х місяців. Застосування синтетичних антитиреоїднихпрепаратів, які не завжди є ефективними, не рекомендується.
Печінкова (див. “Особливості застосування”). Ізольоване підвищення трансаміназ сироватки на початку лікування, звичайно помірне (в 1,5- 3 рази вище норми); це підвищення звичайно нормалізуються після зниження дози препарату або навіть спонтанно.
В окремих випадках може спостерігатися гостре порушення функції печінкиз високим рівнем трансаміназ сироватки і/або жовтухою, рідко – з летальним кінцем; у таких випадках лікування слід припинити.
Може спостерігатися хронічне захворювання печінки (псевдо алкогольнийгепатит, цироз). Клінічні симптоми та лабораторні зміни можуть бути мінімальними (можлива гепатомегалія, рівень трансаміназ підвищений у 1,5-5разів у порівнянні з нормальним). Тому в ході лікування рекомендується регулярний контроль функції печінки. Клінічні та біологічні аномалії звичайно зменшуються після відміни препарату, однак можливий і летальний кінець.
Легенева. В окремих випадках може спостерігатися легенева токсичність: альвеолярний/інтерстиціальний пневмоніт і об літеруючий бронхіоліт із пневмонією. Хворим, у яких розвивається диспное або продуктивний кашель як ізольовано, так і з погіршанням загального стану (втома, зменшення маси тіла, підвищення температури), слід провести рентгенографію грудної клітки та за необхідності відмінити препарат.
Такі випадки пневмопатії можуть призвести до фіброзу легенів, однак вонив основному оборотні при ранній відміні Кордарону® як при застосуванні кортикостероїдів, так і без них. Клінічні симптоми звичайно минають протягом 3-4 тижнів, а потім відбувається більш повільне відновлення радіологічної картини та функції легенів (кілька місяців).
В окремих випадках може спостерігатися плеврит, пов’язаний зінтерстиціальною пневмонією.
У хворих з тяжкими респіраторними порушеннями, та особливо у хворих наастму, в окремих випадках може спостерігатися бронхоспазм.
В окремих випадках може спостерігатися синдром гострого респіраторногодистрес-синдрому дорослих, іноді з летальним кінцем, найчастіше – відразу після хірургічного втручання (можлива несумісність з високою концентрацією кисню).
Неврологічна. При тривалому застосуванні препарату (після декількох місяців, іноді – після декількох років лікування) рідко можуть спостерігатися периферичні сенсомоторні нейропатії і/або міопатії, звичайно оборотні після відміни препарату. Однак відновлення може бути не повним, дуже повільним і виявлятися лише після декількох місяців після відміни препарату.
Можуть спостерігатися екстра пірамідний тремор, мозочкова атаксія, рідко- доброякісна внутрішньо черепна гіпертензія (псевдо пухлина мозку), порушення сну, у тому числі кошмарні сновидіння.
Інші. Доброякісні розлади травлення (нудота, блювання, дисгевзія) звичайно спостерігаються при застосуванні дози насичення та зменшуються при зниженні дози.
В окремих випадках може спостерігатися епідидиміт, поява якого узв’язку з лікуванням Кордароном® не встановлена.
В окремих випадках може спостерігатися алопеція.
Рідко може спостерігатися реакція підвищеної чутливості - васкуліт, ураження нирок з помірним підвищенням рівня креатині ну, тромбоцит опенія.
Протипоказання.
Синусова брадикардія та синоатріальна блокада серця за відсутності корекції водієм ритму.
Синдром слабкості синусового вузла, за винятком випадків корекції водієм ритму (небезпека зупинки синусового вузла).
Тяжкі порушення провідності за відсутності корекції водієм ритму.
Сполучення з препаратами, здатними викликати пароксизмальну шлуночковутахікардію типу “torsade de pointes” (див. “Взаємодії з іншими лікарськими засобами”).
Гіпертиреоз.
Відома реакція підвищеної чутливості до йоду або аміодарону.
2-й і 3-й триместр вагітності (див. “Вагітність").
Лактація (див. “Лактація").
Передозування. Інформація щодо передозування Кордарону®обмежена. В окремих випадках спостерігалися синусова брадикардія, шлуночковааритмія, зокрема тахікардія типу “torsade de pointеs", і ушкодження печінки. Враховуючи фармакокінетичний профіль препарату, рекомендується контроль стану хворого протягом тривалого періоду, особливо контроль діяльності серця.
Лікування повинно бути симптоматичним. Ні Кордарон®, ні його метаболіти не видаляються в ході діалізу.
Особливості застосування. Фармакологічна дія Кордарону®викликає зміни на ЕКГ: подовження QT (у зв’язку з пролонгованою ре поляризацією) з можливим розвитком U-хвиль; ці зміни є результатом терапевтичного насичення, а не токсичності препарату.
Хворі похилого віку можуть виявляти підвищену чутливість до дії Кордарону® навіть при призначенні звичайних доз препарату.
Препарат слід відмінити при появіатріовентрикулярної блокади І і ІІ ступеня, синоатріальної блокади або блокади ніжок пучка Гіса. При атріовентрикулярній блокаді І-ступеня необхідно посилити наглядза пацієнтом.
Кордарон® містить йод і тому може впливати на всмоктуваннярадіо активного йоду. Однак функціональні аналізи щитовидної залози (Т 3, Т 4, надчуттєва TSH (usTSH)) оцінці піддаються.
Випадки диспное або непродуктивного кашлю можуть бути пов’язані з легеневою токсичністю препарату та потребують проведення рентгенографії (див.“Побічна дія").
Запобіжні заходи. Перед початком лікуванняКордароном® рекомендується провести ЕКГ-дослідження, визначенняusTSH і рівня калію в сироватці.
Гіпокаліємію слід скоригувати до початку застосування Кордарону® .
Побічні ефекти препарату (див. “Побічна дія") звичайно залежать від дози; тому слід дотримуватися обережності при визначенні мінімально ефективної підтримуючої дози, щоб уникнути або знизити до мінімуму небажані ефекти.
Хворих слід попередити, щоб вони в ході лікування уникали впливу сонячного світла або використовували заходи захисту.
Кордарон® може спричинювати порушення функції щитовидної залози (див. “Побічна дія"), особливо у хворих з порушенням функції щитовидної залози в анамнезі або в родичів. Тому до початку лікування, у ході лікування і через декілька місяців після закінчення лікування слід проводити ретельний клінічний і біологічний моніторинг. При підозрі на дисфункцію щитовидної залози слід проводити вимір рівня usTSH у сироватці.
У ході лікування рекомендується регулярне проведення аналізів функції печінки (трансамінази) для виявлення можливих порушень, які спричиненіКордароном®.
Педіатричні хворі. Безпека та ефективність застосуванняКордарону® при лікуванні дітей не вивчалась.
Анестезія: перед операцією слід повідомити анестезіолога про те, щохворий приймає Кордарон® (див. “Взаємодія з іншими лікарськими засобами”).
Вплив на здатність керувати автомобілем і виконувати роботи, що потребують підвищеної уваги. Немає даних про вплив Кордарону®на здатність керувати автомобілем і виконувати роботи, що потребують підвищеної уваги.
Вагітність. Дослідження на тваринах не виявилитератогенної дії препарату. Однак на даний час немає достатньої інформації, щоб оцінити, чи призводить Кордарон® до пороків розвитку у плода при застосування його жінками у 1-му триместрі вагітності. Через вплив препарату на щитовидну залозу плоду застосування Кордарону® протипоказано у 2-мута 3-му триместрах вагітності.
Лактація. Кордарон® екскретується вгрудне молоко в значній кількості, тому він протипоказаний жінкам, які годують груддю.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
Протипоказано одночасне застосування Кордарону® з препаратами, що можуть спричинювати пароксизмальну шлуночкову тахікардію типу“torsade de pointes”.
Анти аритмічні препарати Ia класу (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід).
Анти аритмічні препарати ІІІ класу (соталол, дофетилід, ібутилід).
Бепридил, цисаприд, дифеманіл, еритроміцин для внутрішньо венного введення, мізоластин, спарфлоксацин, вінкамін для внутрішньо венного введення.
Сультоприд.
Підвищений ризик розвитку шлуночкових аритмій, особливо пароксизмальної тахікардії типу “torsade de pointes”.
Спарфлоксацин.
Небезпека розвитку пароксизмальної тахікардії типу “torsade de pointes”у зв’язку з пролонгацією інтервалу QT (адитивна електрофізіологічна дія).
Не рекомендується комбінована терапія з нижченаведеними препаратами.
Нейролептики, які можуть спричинювати пароксизмальну тахікардію типу“torsade de pointes”: деякі фенотіазінові нейролептики (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин), бензаміди (амісульприд, сульпірид, тіаприд), бутирофенони (дроперидол, галоперидол), пімозид.
Підвищений ризик розвитку шлуночкових аритмій, особливо пароксизмальної тахікардії типу “torsade de pointes”.
Галофантрин, моксифлоксацин, пентамідин.
Підвищений ризик розвитку шлуночкових аритмій, особливо пароксизмальної тахікардії типу “torsade de pointes”. Якщо така комбінація неминуча, необхідний попередній контроль інтервалу QT і постійний електрокардіографічний контроль.
Ін’єкційна форма дилтіазему.
Ризик розвитку брадикардії та атріовентрикулярної блокади. Якщо така комбінація неминуча, необхідний ретельний контроль стану хворого та постійний електрокардіографічний контроль.
Блокатори бета-рецепторів, крім соталолу та есмололу.
Ризик порушення автоматизму, провідності та скорочувальної здатності серця (пригнічення симпатичних компенсаторних механізмів).
  З обережністю слід призначати в комбінації з Кордароном®нижченаведені препарати.
Пероральні антикоагулянти. У зв’язку з посиленням ефекту пероральних антикоагулянтів і підвищенням ризику кровотечі необхідно більш частоконтролю вати рівень протромбіну в крові та коректувати дозу пероральних антикоагулянтів під час лікування Кордароном® і після відміни препарату.
Циклоспорин. Можливо підвищення рівня циклоспорину в плазмі, пов’язанезі зниженням його метаболізму в печінці, що підсилює нефро токсичність препарату. У цьому випадку необхідна корекція дози.
Пероральні форми дилтіазему. Ризик розвитку брадикардії таатріовентрикулярної блокади, особливо у хворих похилого віку. Необхідний клінічний та кардіографічний контроль стану хворого.
Препарати наперстянки. Можливо порушення автоматизму (виражена брадикардія) і атріовентрикулярної провідності. Можливо збільшення концентраціїдигоксину в плазмі (через зниження його кліренсу).
Необхідно проводитиЕКГ-дослідження, клінічний і біологічний контроль (включаючи, за необхідності, визначення рівня дигоксину в плазмі); може виникнути необхідність у зміні доз серцевих глікозидів.
Есмолол. Можливо порушення автоматизму, провідності та скорочувальної здатності серця (пригнічення симпатичних компенсаторних механізмів). Необхідний клінічний та кардіографічний контроль стану хворого.
Засоби, які можуть спричинювати гіпокаліємію:
діуретики, що спричиняють гіпокаліємію самі по собі або в комбінації зіншими препаратами;
проносні стимулюючої дії;
 - системні кортикостероїди (глюко-, мінерало-), тетракозактид;
 - амфотерицин В (внутрішньо венне застосування).
Підсилення ризику розвиткушлуночкових порушень ритму, особливо пароксизмальної тахікардії типу “torsadede pointes” (гіпокаліємія є сприятливим фактором). Рекомендується клінічний і кардіографічний контроль стану хворого, контроль рівня калію в крові.
Фенітоїн. Можливо збільшення рівня фенітоїну в плазмі із симптомами передозування (зокрема неврологічного характеру). Необхідний клінічний контроль і зниження дози фенітоїну з появою ознак передозування; по можливості - визначення рівняфенітоїну в плазмі.
Засоби, які спричинюють брадикардію: блокатори кальцієвих каналів (дилтіазем, верапаміл), блокатори бета-адренорецепторів (крім соталолу), клонідин, гуанфацин, препарати наперстянки, мефлохін, інгібітори холін естерази (донезепіл, галантамін, ривастигман, такрин, амбемоніум, піридостигмін, неостигмін). Підсилення ризику розвитку шлуночкових порушень ритму, особливо пароксизмальної тахікардії типу “torsade de pointes”. Рекомендується клінічний і кардіографічний контроль стану хворого.
Симвастин. Підсилення ризику розвитку побічних дій (залежно від дози), таких як рабдоміоліз (зменшення метаболізму препарату, який знижує рівень холестерину, в печінці). Доза симвастину не повинна перевищувати 20 мг на добу. Якщо при такій дозі неможливо досягнути терапевтичного ефекту, необхідно застосовувати інший статин, якій не взаємодіє з Кордароном®.
Анестезія. Можуть спостерігатися потенційно тяжкі ускладнення в пацієнтів, яким проводиться загальна анестезія: брадикардія, що не коригується атропіном, гіпотензія, порушення провідності, зниження серцевого викиду.
Дуже рідко - тяжкі респіраторні ускладнення, що іноді закінчуються летальним кінцем (гострий респіраторнийдистрес-синдром дорослих). Як правило, вони спостерігаються в період безпосередньо після хірургічного втручання, можливо через несумісність звисокою концентрацією кисню.
Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці! Зберігати при температурі від +15^оС до +30^оС. Термін придатності –3 роки.

Написати відгук