Дифлюкан (Diflucan) 150 мг, 1 капсула

ДИФЛЮКАН (DIFLUCAN)
 

Загальна характеристика:
міжнародна назва: флуконазол;
фізико-хімічні властивості: желатинові капсули блакитно-білого (Дифлюкан 50 та Дифлюкан 100) або блакитного (Дифлюкан 150) кольору, з позначками відповідно FLU-50, FLU-100, FLU-150 і знаком Рfizer;
склад: 1 капсула містить 50 мг, 100 мг або 150 мг флуконазолу;
допоміжні речовини: лактоза, крохмаль кукурудзяний, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат, натрію лаурилсульфат.
Форма випуску. Капсули для внутрішнього застосування.
Фармакотерапевтична група.
Протигрибкові засоби для системного застосування, похідні триазолу. КодАТС J02A C01.
Фармакологічні властивості. Флуконазол - представник нового класу триазольних протигрибкових засобів, потужний селективний інгібітор синтезу стеролів у клітинах грибів.
Препарат виявляє ефективність на різних моделях грибкових інфекцій утварин. Показана активність флуконазолу при опортуністичних мікозах, у томучислі викликаних Саndida spp., включаючи генералізований кандидоз у тварин з пригніченим імунітетом; Сryptococcus neoformans; включаючи внутрішньо черепні інфекції; Місrоsporum spp. і Тychophyton spp. Показана також активність флуконазолуна моделях ендемічних мікозів у тварин, зокрема, при інфекціях, викликанихBlastomyces dermatitides, Соссіdioides іттіtis (включаючи внутрішньо-черепні інфекції) та Ніstoplasma capsulatum у тварин з нормальним і пригніченим імунітетом.
Повідомлялось про розвиток суперінфекції, викликаної грибами родуCandida sресіеs, яким не властива чутливість до флуконазолу (наприклад, Сапdidakrusei).
Флуконазол високо специфічно діє на грибкові ферменти, які залежать від цитохрому Р-450. Терапія флуконазолом по 50 мг/добу протягом 28 діб не впливала на концентрації в плазмі крові тестостерону у чоловіків та стероїдів - у жінок дітородного віку. Флуконазол у дозі 200-400 мг/добу не виявляв клінічно значущого впливу на рівні ендогенних стероїдів та їх реакцію на стимуляцію адренокортикотропним гормоном (АКТГ) у здорових чоловіків-добровольців.
Фармакокінетика. Після прийому внутрішньо флуконазол добре всмоктується, рівні його в плазмі та загальна біодоступність перевищують 90% від рівнів флуконазолу в плазмі при внутрішньо венному введенні. Одночасне вживання їжі не впливає на всмоктування препарату при прийомі внутрішньо. Концентрація у плазмі крові пропорційна дозі, максимальної величини вона досягає через 0,5 - 1,5 години після прийому флуконазолу натщесерце. Рівноважна концентрація (на рівні 90%) досягається на 4 - 5 добу лікування препаратом (при прийомі один раз на добу).
Прийом на перший день ударної дози, що вдвічі перевищує звичайну добову дозу, дозволяє досягти рівноважної 90% концентрації на другий день. Об’єм розподілу наближається до загального вміст уводи в організмі. Ступінь зв’язування флуконазолу з білками крові не перевищує 11 - 12 %.
Флуконазол проникає в усі рідини організму. Рівні препарату у слині та мокротинні такі жсамі, як і концентрації його в плазмі крові. У хворих на грибковий менінгіт рівень флуконазолу у спинномозковій рідині досягає 80% його концентрації вплазмі крові.
У роговому шарі, епідермісі, дермі та потовій рідині досягаються високі концентрації, які перевищують сироваткові. Флуконазол накопи чується у роговому шарі шкіри. При прийомі дози 50 мг/добу концентрація флуконазолу у роговому шарі через 12 дні встановила 73 мкг/г, а через 7 днів після завершення лікування - 5,8 мкг/г. При застосуванні у дозі 150 мг 1 раз на тиждень концентрація флуконазолу у роговому шарі на сьомий день досягала 23,4 мкг/г, а через 7 днів після прийому другої дози - 7,1 мкг/г. Концентрація флуконазолу в нігтях після чотиримісячного застосування у дозі 150 мг 1 раз на тиждень становила 4,05 мкг/г у здорових нігтяхі 1,8 мкг/г - в уражених; через 6 місяців після закінчення терапії флуконазолвсе ще визначався у нігтях.
Препарат повністю виводиться нирками, причому приблизно 80% введеної дози виявляється усечі в незмінному стані. Кліренс флуконазолу пропорційний кліренсу креатині ну. Циркулюючі метаболіти не виявлені.
Тривалий період напів виведення із плазми крові (близько 30 годин) дозволяє приймати флуконазол одноразово при вагінальному кандидозі та застосовувати один раз на добу або один раз на тиждень при інших захворюваннях, спричинених чутливими грибами.
У таблиці наведені основні фармакокінетичні параметри флуконазолу при внутрішньому застосуванні у дітей.

Примітка: * - дані, отримані в останній день прийому препарату.
Показання для застосування. Лікування можна розпочинати до отримання результатів висівання та інших лабораторних досліджень. Проте протигрибкову терапію потрібно скорегувати відповідно до отриманих результатів цих досліджень.
• Криптококоз, включаючи криптококовий менінгіт та інфекції іншої локалізації (наприклад, шкіри, легенів). Лікування може проводитись як у хворих з нормальною імунною відповіддю, так і в хворих на синдром набутого імунодефіциту (СНІД), реціпієнтів пересаджених органів та хворих з іншими формами супресії. Дифлюканможна застосовувати як підтримуючу терапію з метою профілактики рецидивівкриптококозу у хворих на СНІД.
•Генералізований кандидоз, включаючи кандидемію, дисемінований кандидоз, грибкові інфекції черевної порожнини, ендокарда, очей, дихальних та сечовивідних шляхів. Лікування можна проводити у хворих із злоякісними пухлинами, пацієнтів відділення інтенсивної терапії, хворих, що отримують цитотоксичні абоімуносупресивні засоби, а також за наявності інших факторів, що можуть призвести до розвитку кандидозу.
• Кандидозслизових оболонок, у тому числі ротової порожнини, глотки, стравоходу, не інвазійні бронхолегеневі інфекції, кандидурія, шкірно-слизовий і хронічний оральний атрофічний кандидоз (пов’язаний із застосуванням зубних протезів). Лікування можна проводити у хворих з нормальною або пригніченою імунною функцією. Профілактика рецидиву орофарингеального кандидозу у хворих на СНІД.
• Генітальнікандидози: гострий або рецидивний кандидоз піхви, кандидозний баланіт. Профілактичне застосування з метою зменшення частоти рецидивів кандидозу піхви (три або більше рецидивів на рік).
• Профілактика грибкових інфекцій у хворих із злоякісними пухлинами, в яких вони можуть розвинутися внаслідок цитотоксичної хіміотерапії або променевої терапії.
• Мікози шкіри, включаючи мікози підошов, тіла, пахвинної ділянки, Ріґугіазіз уегзісоїог, оніхомікоз та шкірні кандидозні інфекції.
• Глибокі ендемічні мікози у імунокомпетентних пацієнтів, кокцидіомікоз, паракокцидіомікоз,
  споротрихоз та гістоплазмоз.
Спосіб застосування та дози. Добова доза Дифлюкану залежить від виду ітяжкості грибкової інфекції. При переведенні пацієнта з внутрішньо венного на пероральний прийом препарату змінювати добову дозу не потрібно. При кандидозіпіхви у більшості випадків ефективним є одноразове застосування. При інфекціях, що потребують повторного застосування протигрибкового препарату, лікування потрібно продовжувати до зникнення клінічних або лабораторних ознак активної грибкової інфекції. Недостатній термін лікування може призвести до реінфекції. Хворим на СНІД, криптококовий менінгіт та пацієнтам з рецидивниморофарингеальним кандидозом з метою профілактики рецидиву інфекції, як правило, потрібна тривала підтримуюча терапія.
Дорослі
1. При криптококовому менінгіті та криптококових інфекціях іншихлокалізацій у перший день призначають 400 мг, а потім продовжують лікування, застосовуючи дози від 200 мг до 400 мг один раз на добу. Тривалість лікуваннякриптококовнх інфекцій залежить від клінічного та мікологічного ефектів; прикриптококовому менінгіті його продовжують щонайменше 6-8 тижнів. З метою профілактики рецидиву криптококового менінгіту у хворих на СНІД після завершення повного курсу первинного лікування терапію Дифлюканом у дозі 200мг/добу можна продовжувати протягом дуже тривалого часу.
2. При кандидемії, дисемінованому кандидозі та інших формах інвазійноїкандидозної інфекції доза, як правило, становить 400 мг у першу добу, а далі –по 200 мг/добу. Залежно від ступеня вираженості клінічного ефекту дозу можна збільшити до 400 мг/добу. Тривалість терапії залежить від клінічної ефективності.
3. При орофарингеальному кандидозі Дифлюкан, як правило, призначають по 50 - 100 мг один раз на добу протягом 7 - 14 днів. За необхідності у хворих з вираженим пригніченням імунної функції лікування можна продовжувати протягом тривалішого часу. При атрофічному кандидозі ротової порожнини, пов’язаному із застосуванням зубних протезів, препарат, як правило, призначають у дозі 50мг/добу протягом 14 днів у поєднанні з місцевими антисептичними засобами для обробки протезів. При інших кандидозних інфекціях слизових оболонок (за винятком генітального кандидозу), наприклад, езофагіті, не інвазійнихбронхолегеневих інфекціях, кандидурії, кандидозі шкіри та слизових оболонок іт. ін., ефективна доза, як правило, становить 50 - 100 мг/добу при тривалості лікування 14 - 30 днів. Для профілактики рецидивів орофарингеального кандидозуу хворих на СНІД після завершення повного курсу первинної терапії Дифлюкан можебути призначений по 150 мг один раз на тиждень.
4. При вагінальному кандидозі Дифлюкан приймають одноразово в дозі 150мг. Для зниження частоти рецидивів вагінального кандидозу препарат може бути використаний у дозі 150 мг 1 раз на місяць. Тривалість терапії визначають індивідуально, вона варіює від 4 до 12 місяців. Деяким хворим може бути потрібним частіше застосування препарату. При баланіті, викликаному Сапdida, Дифлюкан призначають одноразово в дозі 150 мг.
5. Для профілактики кандидозу рекомендована доза Дифлюкану становить 50- 400 мг один раз на добу, залежно від ступеня ризику розвитку грибкової інфекції. За наявності високого ризику генералізованої інфекції (наприклад, ухворих з очікуваною, вираженою або довго тривалою нейтропенією) рекомендована доза становить 400 мг один раз на добу. Дифлюкан призначають за кілька днів до очікуваної нейтропенії; після збільшення числа нейтрофілів понад 1000 в 1 мм3лікування продовжують ще протягом 7 діб.
6. При інфекціях шкіри, включаючи мікози підошов і шкіри пахвинної ділянки, а також при кандидозних інфекціях рекомендована доза становить 150 мгодин раз на тиждень або 50 мг один раз на добу. У таких випадках терапія триває 2 - 4 тижні, однак при мікозах підошов може бути потрібна триваліша терапія (до 6 тижнів).
При Pityriasis versicolor рекомендована доза становить 300 мг один разна тиждень протягом 2 тижнів; деяким хворим може знадобитись третя доза 300 мгчерез тиждень після другої дози (проте, у деяких випадках достатньо й одноразового прийому 300 - 400 мг). Альтернативною схемою лікування є застосування Дифлюкану по 50 мг один раз на день протягом 2-4 тижнів.
При Tinea unguim (оніхомікозі) рекомендована доза становить 150 мг одинраз на тиждень. Лікування слід продовжувати до заміщення інфікованого нігтя (виростання неінфікованого нігтя). Повторний ріст нігтів на пальцях рук та ніг потребує відповідно 3 - 6 місяців та 6 - 12 місяців. Проте швидкість росту варіює у широкому діапазоні в різних людей, а також залежить від віку. Після успішного лікування хронічних тривалих інфекцій іноді спостерігається зміна форми нігтів.
7. При глибоких ендемічних мікозах може знадобитися курсове застосування препарату в дозах 200 -400 мг на добу протягом періоду до 2 років. Тривалість терапії визначають індивідуально; як правило, вона перебуває в межах 11 - 24 місяців при кокцидіомікозі, 2 - 17 місяців - при паракокцидіомікозі, 1- 16 місяців - при споротрнхозі та 3 - 17 місяців - при гістоплазмозі.
Діти
Як і при подібних інфекціях у дорослих, тривалість лікування залежить від клінічного та мікологічного ефектів. У дітей препарат не слід застосовувати вдобовій дозі, що перевищує таку у дорослих. Дифлюкан приймають щодня один разна добу.
При кандидозі слизових оболонок рекомендована доза становить 3мг/кг/добу. У перший день може бути призначена ударна доза 6 мг/кг/добу з метою швидшого досягнення постійних рівноважних концентрацій. Для лікуваннягенералізованого кандидозу та криптококової інфекції рекомендована до застановить 6-12 мг/кг/добу залежно від тяжкості захворювання.
Для профілактики грибкових інфекцій у хворих з пригніченим імунітетом, у яких ризик розвитку інфекції пов’язаний з нейтропенією, що розвивається внаслідок цитотоксичної хіміотерапії або променевої терапії, Дифлюканпризначають по 3 - 12 мг/кг/добу залежно від вираженості та тривалості індукованої нейтропенії.
Діти віком 4 тижні та молодші
У перші 2 тижні життя Дифлюкан призначають у такій самій дозі (із розрахунку на 1 кг маси тіла), що й дітям більш старшого віку, але з інтервалами по 72 години. Дітям віком 3 - 4 тижні таку ж саму дозу вводять з інтервалами по 48 годин.
Застосування
Капсули Дифлюкан приймають внутрішньо, запиваючи водою.
Побічна дія. Переносимість Дифлюкану, як правило, дуже добра. Зазачені нижче небажані реакції під час клінічних досліджень зустрічалися найчастіше і їх виникнення було пов’язане з прийомом препарату.
Центральна нервова система: головний біль.
Шкіра: висип.
Шлунково-кишковий тракт: біль у животі, діарея, метеоризм та нудота.
У деяких хворих, особливо у таких, що страждали на тяжкі захворювання (СНІД або рак), при лікуванні флуконазолом спостерігались зміни показників крові, функцій нирок та печінки, однак клінічне значення цих змін і їх зв’язокз прийманням препарату не були встановлені.
Печінка/жовчовидільна система: токсичні ураження печінки, включаючи поодинокі випадки з летальним кінцем, подвищення рівнів лужної фосфатази, білірубіну, аланін аміно-трансфер ази (АЛТ) та аспартатамінотрансфер ази (АСТ).
Крім того, після впровадження препарату у широку медичну практику були отримані повідомлення щодо наступних небажаних явищ:
Центральна та периферична нервові системи: запаморочення, судоми.
Шкіра та її придатки: алопеція, ексфоліативні шкірні реакції, включаючи синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз.
Шлунково-кишковий тракт: диспепсія, блювання.
Кровотворна та лімфатична системи: лейкопенія, включаючи нейтропенію тагранулоцит оз, тромбоцит опенія.
Імунна система: анафілаксія, включаючи набряк судин, набрякання обличчята свербіж шкіри.
Печінка/жовчовидільна система: функціональна недостатність печінки, гепатит, гепатоцелюлярний некроз, жовтяниця.
Метаболічні процеси/особливості харчування: гіперхолестеринемія, гіпертри гліцеридемія, гіпокаліємія.
Органи чуття: порушення смакових відчуттів.
Протипоказання. Дифлюкан не слід призначати при індивідуальній підвищеній чутливості до флуконазолу або інших азольних речовин, близьких засвоєю хімічною структурою.
Одночасне призначення терфенадину протипоказане хворим, які лікуютьсяДифлюканом у дозі 400 мг на добу і більше.
Пацієнтам, які отримують Дифлюкан, протипоказане призначення цизаприду.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
Антикоагулянти
У здорових чоловіків-добровольців, які отримували варфарин флуконазолзбільшував протромбі новий час на 12%. У пост реєстраційних дослідженнях були повідомлення про кровотечі (утворення гематом, кровотеча з носа, шлунково-кишкові кровотечі, гематурія та мелена), пов’язані зі збільшеннямпротромбі нового часу у пацієнтів, що отримували флуконазол одночасно зварфарином. Подібні явища спостерігались і при застосуванні інших азольнихсполук. Потрібен пильний контроль за протромбіновим часом у хворих, що отримують кумаринові антикоагулянти.
Бензодіазепіни (короткої дії)
При призначенні мідазоламу внутрішньо застосування флуконазолупризводить до значного підвищення концентрації першого і до виникнення психомоторних реакцій. Цей ефект мідазоламу більш виражений при прийоміфлуконазолу в капсулах, порівняно з флуконазолом, що вводився внутрішньо венно. Якщо пацієнту, що отримує лікування флуконазолом, необхідно призначитибензодіазепін, дозу останнього слід зменшити, а за пацієнтом встановити пильне спостереження.
Цизаприд
При одночасному застосуванні флуконазолу та цизаприду описані поодинокі випадки небажаних реакцій з боку серця, такі як пароксизми шлуночковоїтахікардії. Пацієнтам, що отримують флуконазол, призначення цизапридупротипоказане.
Циклоспорин
За даними кінетичного дослідження, у реципієнтів пересаджених нирокфлуконазол у дозі 200 мг/добу повільно збільшував концентрацію циклоспорину. Однак в іншому дослідженні при багаторазовому прийомі флуконазолу по 100мг/добу змін рівня циклоспорину у реципієнтів кісткового мозку не відзначали. При лікуванні флуконазолом рекомендується визначати концентрацію циклоспорину вкрові.
Гідрохлортіазид
При дослідженні кінетики взаємодії у здорових добровольців, які отримували флуконазол, багаторазове застосування гідрохлортіазиду призводило до підвищення концентрації флуконазолу в плазмі на 40%. Ефект такого ступенявираженості не потребує зміни режиму дозування флуконазолу у хворих, які одночасно отримують діуретики, хоча лікар повинен про це пам’ятати.
Оральні контрацептиви
Вивчення фармакокінетики комбінованого перорального протизаплідного препарату у поєднанні з багаторазовим прийомом флуконазолу проводилось у двох дослідженнях. При прийомі 50 мг флуконазолу не було помічено ніякого суттєвого впливу на рівні гормонів, тоді як при прийомі 200 мг/добу спостерігалосьзбільшення площі під кривою “концентрація-час” (АUС) етинілест радіолу на 40% ілевоноргестролу - на 24%. Це свідчить про те, що багаторазовий прийомфлуконазолу у зазначених дозах навряд чи може суттєво впливати на ефективність комбінованого перорального протизаплідного препарату.
Фенітоїн
Одночасне призначення Дифлюкану і фенітоїну може супроводжуватися підвищенням концентрації фенітоїну до клінічне значимого ступеня. Якщо необхідне сумісне застосування двох препаратів, потрібен моніторинг рівняфенітоїну та підбір його дози для забезпечення терапевтичної концентрації у сироватці крові.
Рифабутин
Повідомлялося про взаємодію флуконазолу та рифабутину, результатом якоїбуло підвищення сироваткових рівнів останнього. При одночасному призначенні флуконазолута рифабутину описані випадки увеїту. Слід пильно наглядати за хворими, що отримують рифабутин та флуконазол одночасно.
Рифампіцин
Одночасне призначення флуконазолу і рифампіцину призвело до зменшенняАUС на 25% і тривалості періоду напів виведення флуконазолу на 20%. У хворих, які отримують одночасно рифампіцин і флуконазол, необхідно розглянути доцільність збільшення дози останнього.
Сульфонілсечовинні засоби
Флуконазол при одночасному прийомі подовжував період напів виведенняоральних сульфонілсечовинних препаратів (хлорпропаміду, глібенкламіду, гліпізиду та тол бутаміду) у здорових добровольців. Флуконазол і оральнісульфонілсечовинні препарати можна призначати сумісно хворим на цукровий діабет, але при цьому треба зважати на можливий розвиток гіпоглікемії.
Такролімус
Надходили повідомлення про взаємодію флуконазолу і такролімусу, внаслідок якої відбувалося підвищення сироваткових рівнів останнього. При одночасному призначенні флуконазолу і такролімусу описані випадки підвищеннянефротоксичності. Слід ретельно наглядати за хворими, що отримують такролімус іфлуконазол одночасно.
Терфенадин
Зважаючи на виникнення виражених аритмій, пов’язаних з подовженням інтервалу QТ у хворих, які отримували азольні протигрибкові засоби у поєднанні з терфенадином, були проведені спеціальні дослідження. Якщо флуконазолпризначали у дозі 200 мг на добу, подовження інтервалу QТ не спостерігалось. При застосуванні доз 400 мг та 800 мг було показано, що флуконазол у дозі 400мг на добу і більше значно підвищує концентрації терфенадину в плазмі крові. Одночасне призначення флуконазолу в дозах 400 мг на добу і більше зтерфенадином протипоказано. Лікування флуконазолом у дозах менше 400 мг на добув поєднанні з терфенадином необхідно проводити під пильним контролем.
Теофілін
У плацебо-контрольованому дослідженні прийом флуконазолу по 200 мг протягом 14 днів призвів до зниження середньої швидкості кліренсу теофіліну ізплазми на 18%. При лікуванні флуконазолом хворих, які отримують теофілін увисоких дозах, або хворих з підвищеним ризиком токсичної дії теофіліну, необхідно спостерігати за симптомами передозування теофіліну; при їх появі терапію потрібно змінити належним чином.
Зидовудин
Кінетичні дослідження показали підвищення рівнів зидовудину, які, скоріше за все, були пов’язані зі зниженням перетворення останнього на його основний метаболіт. В одному дослідженні рівні зидовудину визначали у хворих наАIDS (СНІД) та АRС (АIDS-related complex - симптомокомплекс, пов’язаний зіСНІДом) до і після терапії флуконазолом у дозі 200 мг/добу протягом 15 днів. Зафіксовано значне збільшення АUС зидовуднну (на 20%). В іншому рандомізованомудвоетапному перехресному дослідженні рівні зидовудину визначали у пацієнтів, інфікованих вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ). Двічі з інтервалом у 21 деньхворі отримували зидовудин по 200 мг кожні 8 годин у поєднанні з флуконазолом удозі 400 мг/добу або без нього протягом 7 днів. АЦС зидовудину значнопідвищилась (74%) при одночасному застосуванні з флуконазолом. За хворими, які отримують таку комбінацію, необхідно спостерігати з мстою виявлення побічної дії зидовудину.
Астемізол
Одночасне застосування флуконазолу хворими, які отримують астемізолабо інші препарати, що метаболізуються системою цитохрому Р - 450. може супроводжуватися підвищенням сироваткових концентрацій цих засобів. За відсутності остаточної інформації необхідно бути обережними при одночасному призначенні зазначених лікарських засобів.
Одноразовий або багаторазовий прийом флуконазолу в дозі 50 мг невпливав на метаболізм антипірину при їх одночасному застосуванні.
Дослідження взаємодії оральних форм флуконазолу при його одночасному прийомі з циметидином, антацидами, продуктами харчування, а також після повного опромінення тіла для пересадки кісткового мозку показали, що ці фактори практично не впливають на всмоктування флуконазолу.
Лікар повинен брати до уваги, що взаємодія з іншими лікарськими засобами спеціально не вивчалась, але вона можлива.
Передозування. Повідомлялося про окремі випадки передозуванняфлуконазолу. Так, у одного пацієнта, інфікованого вірусом імунодефіциту людини, після прийому 8200 мг флуконазолу спостерігалися галюцинації та параноїдальнаповедінка. Хворий був госпіталізований, його стан нормалізувався за 48 годин. Уразі передозування рекомендуються негайне промивання шлунка та симптоматичне лікування (у тому числі - підтримуючі засоби).
Флуконазол виводиться з сечею, тому форсований діурез може прискорити виведення препарату. Сеанс гемодіалізу тривалістю 3 години знижує рівеньфлуконазолу в плазмі приблизно на 50%.
Особливості застосування. В поодиноких випадках застосування флуконазолусупроводжувалось токсичними ураженнями печінки, у тому числі - з фатальними наслідками (головним чином вони спостерігались у хворих з тяжкими супутніми захворюваннями). У разі виникнення гепатотоксичних ефектів, пов’язаних зприйомом флуконазолу, не відзначено явної залежності їх від загальної добової дози, тривалості терапії, статі та віку хворого. Гепатотоксична діяфлуконазолу, як правило, була оборотною, ознаки її зникали після припинення терапії. Необхідно спостерігати за хворими, у яких під час лікуванняфлуконазолом порушуються показники функції печінки, з метою виявлення ознак більш тяжкого ураження печінки. При появі клінічних ознак ураження печінки, якіможуть бути пов’язані з флуконазолом, препарат необхідно відмінити.
Під час лікування флуконазолом у хворих дуже рідко зустрічалисьексфоліативні шкірні реакції, такі як синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. Хворі на СНІД більш схильні до розвитку тяжких шкірних реакцій при застосуванні багатьох препаратів. Якщо у хворого з поверхневою грибковою інфекцією з’являється висип, який можна пов’язати з флуконазолом, препарат слід відмінити. При появі висипу у хворих з інвазійними/системними грибковими інфекціями за ними необхідно пильно спостерігати і відмінитифлуконазол при появі бульозних уражень або мультиформної еритеми.
Застосування у людей похилого віку
За відсутності ознак ниркової недостатності препарат використовують у звичайних дозах.
Застосування у хворих на ниркову недостатність
Флуконазол виводиться в основному з сечею у незмінному стані. При одноразовому прийомі змінювати дозу не потрібно. У хворих (включаючи дітей) з порушенням функції нирок при повторному застосуванні препарату потрібно спочатку ввести ударну дозу, яка становить від 50 мг до 400 мг.
Після введення ударної дози добову дозу (залежно від показань) визначають за таблицею.

Вагітність і лактація
Адекватні та добре контрольовані дослідження у вагітних жінок не проводились. Були описані випадки множинних уроджених пороків у новонароджених дітей матері яких протягом 3 місяців і більше приймали флуконазол у високих дозах (400 - 800мг на добу) з приводу кокцидіомікозу. Зв’язок між цими порушеннями та прийомомфлуконазолу не встановлений. У тварин препарат викликав небажані зміни плода тільки у високих дозах, які були токсичними для матері. Ці зміни не можна розглядати як адекватні при прийомі флуконазолу в терапевтичних дозах. Слід уникати застосування флуконазолу у вагітних за винятком грибкових інфекцій, які потенційно загрожують життю (коли очікувана користь від лікування переважає можливий ризик для плода). При застосуванні під час лактації флуконазолвиявляють у молоці у тих самих концентраціях, що й у крові, тому призначати препарат матерям-годувальницям не рекомендується.
Вплив на здатність керувати автомобілем та користуватися технікою
Досвід використання флуконазолу свідчить про те, що погіршення здатності керувати автомобілем та механізмами, пов’язане з прийомом препарату, малоймовірне.
Умови та термін зберігання.
Зберігати при температурі нижче 30°С, у недоступному для дітей місці.
Термін придатності - 5 років.

Написати відгук