Діован (Diovan) 160 мг, 28 таблеток

ДІОВАН (DIOVAN)
 

Загальна характеристика.
міжнародна та хімічна назви: Valsartan;(S)-N-валерил-N-{[2’-(1Н-тетразол-5-іл) біфеніл-4-іл]метил}-валін;
основні фізико-хімічні властивості:
Діован 40 мг: круглі таблетки жовтого кольору, зі скошеними краями, трохи опуклої форми, без риски, на одному боці витиснено DO, на іншому – NVR.
Діован 80 мг: круглі таблетки світло-червоного кольору, зі скошеними краями, трохи опуклої форми, з борозянкою, на одному боці витисненоd/v, на іншому – NVR.
Діован 160 мг: овальні таблетки сіро-оранжевого кольору, опуклої форми, з борозянкою, на одному боці витиснено dХ, на іншому – NVR.
склад: 1 таблетка містить 40 мг, 80 мг або 160 мг валсартану;
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кросповідон, кремній безводний колоїдний, магнію стеарат, гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), макрогол 8000, заліза оксид червоний (Е 172), заліза оксид жовтий (Е 172), заліза оксид чорний (Е 172; лише для таблеток 40 мг і 160 мг).
Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.
Фармакотерапевтичнагрупа. Прості препарати антагоністів ангіотензину ІІ. Код АТС: С 09С А 03.
Фармакологічні властивості. Валсартан є активним, специфічним антагоністом рецепторів ангіотензину ІІ (Анг ІІ), призначеним для застосування внутрішньо. Він діє вибірково на рецептори підтипу АТ1, які є відповідальними завідомі ефекти ангіотензину ІІ. Підвищені рівні ангіотензину ІІ в плазмі після блокади АТ1 рецепторів валсартаном, можуть стимулювати неблокованийАТ2 рецептор, який урівноважує ефект АТ1 рецептора. Валсартан не виявляє будь-якої часткової активності агоніста по відношенню доАТ1 рецептора але має набагато більшу (приблизно у 20.000 разів) спорідненість з АТ1 рецептором, ніж з АТ2 рецептором.
Валсартан не пригнічує АПФ (ангіотензин перетворюючий фермент), відомий також під назвоюкінінази ІІ, який перетворює ангіотензин І в ангіотензин ІІ і руйнуєбрадикінін. Застосування препарату у пацієнтів з гіпертензією в результаті призводить до зниження артеріального тиску без впливу на частоту пульсу.
Початок гіпотензивної дії відмічається в межах 2-х годин, максимум - в межах 4–6 годпісля прийому внутрішньо; тривалість дії - більше 24 год. Максимальний терапевтичний ефект розвивається через 2-4 тижні від початку лікування і зберігається при тривалій терапії. При застосуванні з гідрохлортіазидомдосягається достовірне додаткове зниження артеріального тиску.
Раптова відміна препарату не супроводжується розвитком синдрому відміни.
При тривалому застосуванні препарату у хворих з артеріальною гіпертензією встановлено, що препарат не виявляв істотного впливу на рівень загального холестерину, сечової кислоти, а також при дослідженнях натщесерце -на концентрацію три гліцеридів і глюкози в сироватці крові.
Застосування препарату призводить до зменшення випадків госпіталізації з приводу серцевої недостатності, уповільнення прогресу вання серцевої недостатності, поліпшення функціонального класу за класифікацією NYHA, збільшення фракції вибросу, атакож зменшення ознак і симптомів серцевої недостатності та покращення якості життя у порівнянні з плацебо.
VALIANT - дослідження продемонструвало ефективність валсартану, як ікаптоприлу у зменшенні загальної смертності після інфаркту міокарда. Валсартанбув також ефективним у зменшенні смертності внаслідок серцево-судинної патології, позитивно впливав на такий показник як період до першого патологічного прояву серцево-судинної смерті, у зменшенні випадків госпіталізації внаслідок серцевої недостатності і зменшенні випадків рецидивуючого інфаркту міокарда.
Комбінація валсартану з каптоприлом не додавала ефективності в порівнянні із застосуванням самого каптоприлу. Ніяких відмінностей в загальній смертності залежно від віку, статі, расової приналежності, базового лікування або основного захворювання не спостерігалося.
Валсартан був таким же ефективним, як і каптоприл, щодо зменшення випадків смерті, викликаної будь-якими причинами, після інфаркту міокарда. Випадки смерті, викликані будь-якими причинами, були подібні в групах валсартану (19.9 %), каптоприлу (19.5 %), і групі валсартан + каптоприл (19.3 %). Валсартан бувтакож ефективний щодо подовження часу до і зменшення випадків смерті внаслідок серцево-судинних захворювань, госпіталізації через серцеву недостатність, рецидивного інфаркту міокарда, реанімованої зупинки серця, нападу, який не є фатальним (вторинна складова кінцева точка).
Крім того, користь від лікування комбінацією валсартан + каптоприл, моно терапії валсартаном і моно терапії каптоприлом була підтверджена в пацієнтів, які приймали бета-блокатори.
Фармакокінетика. Після прийому препарату внутрішньо всмоктування валсартану відбувається швидко, однак ступінь всмоктування варіює в широких межах. Середня величина абсолютноїбіодоступності препарату становить 23%. Фармакокінетична крива валсартану має низхідний мультиекспоненційний характер (Т1/2a < 1 год і Т1/2bблизько 9 год).
В діапазоні вивчених доз кінетика валсартану має лінійний характер. При повторному застосуванні валсартану змін кінетичних показників не відмічалося. При прийомі препарату один раз на добу кумуляція незначна. Концентрації препарату в плазмі крові у жінок і чоловіків були однакові.
Валсартан значною мірою зв’язується з білками сироватки крові (94 – 97%), переважно з альбуміном. Об’єм розподілу в період рівноважного стану низький (приблизно 17 л). У порівнянні з печінковим кровотоком (близько 30 л/год), плазмовий кліренсвалсартану відбувається відносно повільно (близько 2 л/год). Кількість валсартану що виводиться з калом становить 70% (від величини прийнятої внутрішньо дози), а близько 30% виводиться з сечею, переважно у незміненому стані.
При призначенні валсартану з їжею, площа під кривою “концентрація-час” (AUC) зменшується на 48%, хоча починаючи приблизно з 8 години після прийому препарату концентрація валсартану в плазмі як у разі прийому його натще, так і у разі прийому з їжею, однакові. Зменшення площі під кривою “концентрація-час”, однак, несу проводжується клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту, тому препарат можна приймати і натщесерце, і під час їжі.
Середній час досягнення найвищої концентрації і період напів виведення валсартану у пацієнтів з серцевою недостатністю і здорових добровольців однакові. Величини площі підкривою “концентрація-час” (AUC) і максимальної концентрації валсартанузбільшуються лінійно і майже пропорційно підвищенню дози вище клінічного діапазону (40 – 160 мг два рази на добу). Коефіцієнт кумуляції становить в середньому 1.7. Кліренс валсартану після прийому внутрішньо становить приблизно 4.5 л/год. Вік не впливає на кліренс препарату у пацієнтів із серцевою недостатністю.
Фармакокінетика вокремих групах пацієнтів.
Хворі похилого віку. У деяких хворих похилого віку системний вплив валсартану був дещо більш вираженим, ніж у хворих молодого віку; однак, не було показано будь-якої клінічної значущості цього.
Хворі з порушенням функції нирок. Не було виявлено кореляції між функцією нирок і системним впливом валсартану. Тому у хворих з порушенням функції нирок корекція дози препарату не потрібна. Поки що не були проведені дослідження фармакокінетики препарату у хворих, що знаходяться на гемодіалізі. Однак, валсартан має високий ступінь зв’язування з білками плазми і його виведення пригемодіалізі малоймовірне.
Хворі з порушенням функції печінки. Близько 70% від величини дози препарату, що всмокталася, екскретується з жовчю, переважно у незміненому стані. Валсартан не піддається значній біо трансформації, і, як можна очікувати, системний впливвалсартану не корелює зі ступенем порушень функції печінки. Тому у хворих з печінковою недостатністю небіліарного походження і при відсутності холестазукорекція дози валсартану не потрібна. Було показано, що у хворих з біліарнимцирозом печінки або обструкцією жовчовивідних шляхів AUC валсартану збільшується приблизно вдвічі.
Показання для застосування.
Гіпертензія
Лікування гіпертензії.
Серцева недостатність
Лікування серцевої недостатності (ІІ-ІV класу за класифікацієюНью-Йоркської асоціації кардіологів (NYHA)) у пацієнтів, які, як правило, лікуються діуретиками, дигіталісом та іншими інгібіторами АПФ або бета-блокаторами; застосування всіх цих видів стандартної терапії не обов’язкове.
Постінфарктний стан
Діован показаний для поліпшення стану після інфаркту міокарда уклінічно стабільних пацієнтів з ознаками, симптомами і рентгенологічними данимилівошлуночкової недостатності і/або систолічної дисфункції лівого шлуночка.
Спосіб застосування та дози.
Гіпертензія. Рекомендована доза Діовану становить 80 мг або 160мг один раз на добу, незалежно від раси, віку та статі. Антигіпертензивнийефект досягається протягом 2 тижнів, а максимальний ефект очевидний через 4тижні. У пацієнтів з неконтрольованим артеріальним тиском добова доза може бути підвищена до 320 мг, або додатково призначені діуретики.
Діован можна призначати також сумісно з іншими антигіпертензивними засобами.
Серцева недостатність. Рекомендована початкова доза Діовану становить 40 мг двічі на добу. Підвищення дози від 80 мгі 160 мг двічі на добу до найвищої дози повинно здійснюватися відповідно допереносимості пацієнтом препарату. Максимальна добова доза, яка застосовувалася в клінічних випробуваннях, становила 320 мг, розподілена на декілька прийомів.
Оцінка пацієнтів із серцевою недостатністю завжди повинна включати оцінку стану ниркової функції.
Постінфарктний стан. Лікування може бути розпочате вже через 12 годин після інфаркту міокарда. Після початкової дози 20 мг 2 рази на добу, дозувалсартану необхідно збільшувати до 40 мг, 80 мг і 160 мг 2 рази на добу протягом наступних декількох тижнів. Для одержання початкової дози таблетка 40мг поділяється навпіл.
Планова максимальна доза - 160 мг 2 рази надобу. Загалом рекомендується, щоб пацієнти досягали рівня дози 80 мг 2 рази надобу протягом 2-х тижнів після початку лікування і, щоб планова максимальна доза була досягнута протягом трьох місяців, виходячи з переносимості пацієнтомвалсартану в період титрування дози. Якщо виникає симптоматична гіпотензія або ниркова дисфункція, слід розглянути питання про зниження дози.
Валсартан може застосовуватися у пацієнтів, які лікувалися іншими препаратами, застосовуваними після інфаркту міокарда, наприклад, тромболітиками, ацетил саліциловою кислотою, бета-блокаторами і статинами.
Оцінка стану пацієнтів після інфаркту міокарда завжди повинна включати оцінку функції нирок.
ПРИМІТКА щодо всіх показань: пацієнтам з порушенням функції нирок або пацієнтам з печінковою недостатністю нежовчного походження і без холестазукорекція дози препарату не потрібна.
Безпека і ефективність застосування Діовану у дітей та підлітків (молодше 18 років) не встановлені.
Побічна дія.
Гіпертензія. В плацебо-контрольованих дослідженнях загальна частота побічних явищ, обумовлених застосуванням Діовану, співставлялася із такою при використанні плацебо.
6-місячне відкрите розширене дослідження, що включало пацієнтів з гіпертензією, яким призначався валсартан у дозі 320 мг, продемонструвало загальне число розвитку побічних явищ, порівняне з числом, яке спостерігалося в плацебо-контрольованих дослідженнях.
Включені також побічні реакції препарату у пацієнтів з гіпертензією із пост маркетингових повідомлень.
Частота виникнення побічних реакцій оцінюється таким чином: “дужечасто” - > 1/10, “часто” – від > 1/100, < 1/10, “іноді” – від >1/1000, < 1/100, “рідко” – від > 1/10000, < 1/1000, “дуже рідко” -< 1/100000.
Інфекції та інвазії: часто - вірусні інфекції; рідко - інфекції верхніх дихальних шляхів, фарингіти, синусити; дуже рідко – риніти.
З боку кровоносної та лімфатичної систем: часто – нейтропенія; дуже рідко –тромбоцит опенія.
З боку імунної системи: дуже рідко - реакції гіпер чутливості, включаючи сироваткову хворобу.
Порушення обміну речовин: іноді – гіперкаліємія*#.
Порушення психіки: іноді - безсоння, зниження лібідо.
З боку нервової системи: часто – постуральне запаморочення#; іноді– запаморочення*; рідко - вертиго; дуже рідко – головний біль##.
З боку зору та лабіринт ні порушення: іноді – вертиго.
З боку серцево-судинної системи: часто – ортостатична гіпотензія; іноді –серцева недостатність*, гіпотензія*##; дуже рідко – васкуліт.
З боку дихальної системи: іноді – кашель.
З боку системи травлення: іноді - діарея, біль у животі; дуже рідко – нудота##.
Шкірні та підшкірні порушення: дуже рідко – ангіоневратичний набряк**, висип, свербіж.
З боку скелетно-м’язової системи: іноді - біль у спині; дуже рідко –артралгія, міалгія.
З боку сечостатевої системи: дуже рідко – порушення функції нирок**##, гостра ниркова недостатність**, ниркова недостатність**.
Загальні порушення: іноді – слабкість, астенія, набряк.
*повідомлялося про постінфарктний стан; #повідомлялося про симптоми серцевої недостатності; **повідомлялося про постінфарктний стан, як про побічну реакцію, яка іноді зустрічалася; ##повідомлялося про частіші випадки серцевої недостатності (часто: запаморочення, порушення функції нирок, гіпотензія; іноді: головний біль, нудота).
Серцева недостатність. В подвійних сліпих короткочасних дослідженнях у пацієнтів з серцевою недостатністю, а такожза данними перших 4 місяців дослідження Val-HeFT, препарат мав відношення до виникнення побічних явищ, зазначених вище, що спостерігалися більше ніж в 1% випадків і частіше у пацієнтів, які лікувалися валсартаном, ніж у пацієнтів, які лікувалися плацебо. Всі пацієнти отримували стандартну терапію лікарським засобами для лікування серцевої недостатості, часто як багаторазове лікування, яке могло включати діуретики, дигіталіс, бета-блокатори або інгібітори АПФ.
При тривалому застосуванні валсартану у пацієнтів з серцевою недостатністю інші побічні реакції не були відмічені.
Постінфарктний стан. У подвійному сліпому рандомізованому, активно контрольованому дослідженні VALIANT, проведеному в паралельних групах, порівнювали ефективність і безпеку тривалого лікування валсартаном, каптоприлом і їхньою комбінацією у пацієнтів групи високого ризику після інфаркту міокарда, профіль безпекивалсартану відповідав фармакологічним властивостям препарату та етіології захворювання, факторам ризику з боку серцево-судинної системи і клінічній картині захворювання в пацієнтів, яких лікували після інфаркту міокарда.
Серйозні побічні явища виникали переважно з боку серцево-судинної системи й у більшості випадків були зв’язані з основним захворюванням, що відображалося в кінцевій точці первинної ефективності у всіх випадках з летальним кінцем. Побічні явища, зазначені вище, які не приводили до летального кінця і ймовірно були зв’язані з досліджуваною речовиною, виникали в => 0.1% випадків. До цих явищ відносилися гіпотензія і порушення функції нирок.
Через виникнення побічних ефектів лікування було припинено в 5.8% пацієнтів, яких лікували валсартаном, і в 7.7% пацієнтів, яких лікуваликаптоприлом.
Результати лабораторних досліджень. В поодиноких випадках валсартан викликав зниження рівня гемоглобіну і числа гематокриту. В контрольованих клінічних дослідженнях у 0.8% і 0.4% пацієнтів, які отримували Діован, спостерігалося значне зниження (> 20%) числа гематокриту і рівня гемоглобіну, відповідно. Порівняно з цим, у 0.1% пацієнтів, що отримували плацебо, відмічалося зниження обох параметрів, і числа гематокритаі рівня гемоглобіну.
Нейтропеніяспостерігалася в 1.9% пацієнтів, які лікувалися валсартаном, у порівнянні з 1.6% пацієнтів, що лікувалися інгібітором АПФ.
В контрольованих клінічних дослідженнях у пацієнтів з гіпертензією спостерігалося значне підвищення рівня креатині ну в сироватці крові, калію і загального білірубіну, відповідно, у 0.8%, 4.4% і 6% пацієнтів, які лікувалися валсартаном, у порівнянні з 1.6%,6.4% і 12.9% пацієнтів, що лікувалися інгібітором АПФ. Повідомлялося про окремі випадки підвищення параметрів функції печінки у пацієнтів, які лікувалисявалсартаном.
Ніякий спеціальний моніторинг лабораторних параметрів не потрібний у пацієнтів зесенційною гіпертензією, що отримують терапію валсартаном.
У пацієнтів з серцевою недостатністю більше ніж на 50% підвищувасярівень креатині ну у сироватці крові у 3.9% пацієнтів, які приймали Діован, у порівнянні з 0.9% пацієнтів, що приймали плацебо. У цих пацієнтів спостерігалося підвищення рівня калію у сироватці крові більш ніж на 20% у 10% у пацієнтів, які приймали Діован, у порівнянні з 5.1% пацієнтів, що приймалиплацебо. У 4.2% пацієнтів, які лікувалися валсартаном, 4.8% пацієнтів, яких лікували комбінацією валсартану і каптоприлу, і 3.4% пацієнтів, яких лікуваликаптоприлом, у постінфарктному періоді спостерігалося збільшення рівнякреатині ну в сироватці у 2 рази.
У дослідженнях серцевої недостатності спостерігали підвищення рівня азоту сечовини в крові у 16.6%, що приймали валсартан, у порівнянні з 6.3% пацієнетів, які приймалиплацебо.
Протипоказання. Підвищена чутливість до валсартану чи будь-якого з компонентів препарату. Вагітність.
Передозування. Внаслідок передозування Діовану може розвинутися виражена гіпотензія, що може призвести до пригнічення свідомості, колапсу і/або шоку. Якщо препарат був прийнятий нещодавно, слід викликати блювання. При гіпотензії звичайним методом терапії є внутрішньо венне вливання сольового розчину.
Малоймовірно, щовалсартан можна вивести із організму шляхом гемодіалізу.
Особливості застосування.
Пацієнти з дефіцитом в організмі натрію і/або об’єму циркулюючої крові (ОЦК). У пацієнтів з тяжким ступенем дефіциту натрію і/або об’єму циркулюючої крові в організмі, як наприклад у тих, що отримують високі дози діуретиків, вокремих випадках після початку терапії Діованом може спостерігатися симптоматична гіпотензія. Перед початком терапії Діованом слід провести корекцію вмісту в організмі натрію і/або об’єму циркулюючої крові, наприклад, шляхом зниження дози діуретика.
У разі гіпотензії пацієнта слід покласти і, якщо необхідно, провестивнутрішньо венну інфузію сольового розчину. Лікування можна продовжу вити одразу після стабілізації артеріального тиску.
Стеноз ниркової артерії. Короткочасне застосування Діовану у 12пацієнтів з вазоренальною гіпертензією, що є вторинною внаслідок одностороннього стенозу ниркової артерії, не викликає ніяких істотних змінгемодинамічних параметрів нирок, креатині ну сироватки або азоту сечовини крові. Однак, оскільки інші лікарські засоби, які впливають наренін-ангіотензин-альдостеронову систему (РААС), можуть підвищувати рівень сечовини у крові і креатині ну сироватки у пацієнтів з одностороннім абодвостроннім стенозом ниркової артерії, як захід безпеки рекомендується моніторинг цих рівнів.
Порушення функції нирок. У пацієнтів з порушенням функції нирок регулювання дози не потрібне. Однак, в тяжких випадках (кліренс креатині ну <10 мл/хв) слід дотримуватись обережності, оскільки досвід застосування в цих випадках відсутній.
Порушення функції печінки. У пацієнтів з печінковою недостатністю регулювання дози не потрібне. Валсартан виводиться, головним чином, з жовчю у незміненому стані. У пацієнтів з обструктивними порушеннями жовчовивідних шляхів спостерігався більш низький кліренс валсартану. Тому слід дотримуватисьособливої обережності при призначенні валсартану пацієнтам з обструктивними порушеннями жовчовивідних шляхів.
Серцева недостатність/Постінфарктний стан. У пацієнтів з серцевою недостатністю чи постінфарктним станом, які приймають Діован у звичайних дозах, спостерігається незначне зниження артеріального тиску, але припинення терапії через тривалу симптоматичну гіпотензію, як правило, не потрібне, якщодотримуватись інструкцій щодо дозування препарату. Обережності слід дотримуватись у пацієнтів з серцевою недостатністю чи постінфарктним станом, які розпочинають терапію.
Як наслідок пригнічення ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС), в осіб з підвищеною чутливістю можуть спостерігатися порушення функції нирок. У пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю, у яких функція нирок може залежати від активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, лікування інгібіторами АПФ чи антагоністами рецепторів ангіотензину може супроводжуватисяолігурією і/або прогресуючою азотемією і (рідко) гострою нирковою недостатністю і/або смертю. Оцінка стану пацієнтів із серцевою недостатністю чипостінфарктним станом завжди повинна включати оцінку стану ниркової функції.
Для пацієнтів із серцевою недостатністю необхідна обережність при використанні потрійної комбінації інгібіторів АПФ, бета-блокаторів тавалсартану.
Вагітність і лактація. Із-за механізму дії антагоністів ангіотензинуІІ, ризик для плода не може бути виключений. Повідомлялося, що дія інгібіторівангіотензин-перетворюючого ферменту (АПФ) на матку, у разі їх призначення вагітним протягом 2 і 3 триместрів вагітності, призводить до ушкодження ізагибелі плода, що розвивається. Є повідомлення про випадки мимовільного аборту, маловоддя і порушення функції нирок у немовлят, якщо вагітні жінки випадково прийняли валсартан. Як і інші препарати, які мають безпосередній вплив на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему (РAAС), Діован не слід застосовувати в період вагітності. Якщо вагітність виявлена під час терапії препаратом, прийом Діовану слід припинити якнайшвидше.
Невідомо, чи проникає валсартан у грудне молоко людини. Тому небажано застосовувати Діован у жінок в період лактації.
Вплив на здатність керувати автотранспорт том та працювати з механізмами. Як і при прийомі інших антигіпертензивних засобів, бажанодотримуватись обережності під час керування авто транспортом та роботи з механізмами.
Взаємодія зіншими лікарськими засобами. Лікарської взаємодії препарату, яка б мала клінічне значення не виявлено. До препаратів, що досліджувалися в клінічних випробуваннях, належать: циметидин, варфарин, фуросемід, дигоксин, атенолол, індометацин, гідрохлортіазид, амлодипін, глібенкламід.
Оскільки Діован значною мірою не метаболізується, клінічно значущої взаємодіїї між ліками у вигляді метаболічної індукції або пригнічення системи цитохрому Р 450 при сумісному застосуванні з валсартаном не спостерігалося. Незважаючи на те, що валсартанмає високий ступінь зв’язування з білками плазми, дослідження in vitro не продемонстрували ніякої взаємодії на цьому рівні з рядом молекул, які також мають високий ступінь зв’язування з білками, а саме з диклофенаком, фуросемідомі варфарином.
Сумісне застосування з калій зберігаючи ми діуретиками (наприклад, спіронолактон, триамтерен, амілорид), добавками калію або замінниками солі, що містять калій, може призвести до підвищення рівня калію у сироватці крові та збільшення вмістукреатині ну у сироватці крові у пацієнтів із серцевою недостатнісю. Якщо сумісне лікування необхідне, у цьому разі слід дотримуватись обережності.
Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі не вище 30 °С, запобігати від дії вологи. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Термін придатності -3 роки.

Написати відгук