Емселекс (Дарифенацин) 7.5 мг, 28 таблеток

Емселекс (Дарифенацин)

Фармакологічна дія
Селективний антагоніст м3-холінорецепторів. Селективність дарифенацину щодо м3-холінорецепторів у 9-59 разів вище, ніж щодо м1-, м2-м4- та м5-холінорецепторів у людини. М3-холінорецептори – головний підтип, який контролює м'язові скорочення сечового міхура.
Цистометричні дослідження, проведені у пацієнтів із мимовільними скороченнями сечового міхура, показали, що після лікування дарифенацином спостерігалися збільшення ємності сечового міхура, підвищення об'ємного порогу виникнення нерівномірних скорочень та зменшення частоти нерівномірних скорочень детрузора.
Ці дані узгоджуються з клінічними спостереженнями зменшення частоти епізодів нетримання, зменшенням частоти хворобливих позивів до сечовипускання, зменшенням частоти наполегливих позивів до сечовипускання та підвищенням функціональної ємності сечового міхура.
Відповідно до селективного профілю, дарифенацин не викликав виражених побічних ефектів з боку ЦНС (частота випадків відповідала плацебо) та з боку серцево-судинної системи (тахікардія спостерігалася менш ніж у 1% випадків при всіх дозах). Як і для інших препаратів цього класу, спостерігалося дозозалежне пролонгування проходження вмісту по товстому кишечнику та зменшення слиновиділення.
Фармакокінетика
Після перорального застосування дарифенацин швидко і повністю (>98%) абсорбується, хоча його біодоступність обмежується внаслідок метаболізму при “першому проходженні” через печінку. Дарифенацин є ліпофільною речовиною та її зв'язування з білками плазми (переважно з альфа1-кислим глікопротеїном) становить 98%. VSS становить 163 л.
Дарифенацин незначною мірою проникає через гематоенцефалічний бар'єр.
Після прийому внутрішньо дарифенацин інтенсивно метаболізується у печінці за участю ізоферментів CYP2D6 та CYP3A4. Метаболізм дарифенацину здійснюється шляхом моногідроксилювання в дигідробензофурановому кільці; розкриття дигідробензофуранового кільця; N-деалкілування азотистого піролідину.
Початкові продукти гідроксилювання та N-деалкілування – головні циркулюючі метаболіти, але жоден з них не відіграє істотної ролі у розвитку повного клінічного ефекту дарифенацину.
Інтенсивність метаболізму дарифенацину залежить від рівня активності ізоферменту CYP2D6. Пацієнти з низькою активністю цього ізоферменту є ”повільними метаболізаторами”, і у них метаболізм дарифенацину відбувається переважно за участю ізоферменту CYP3A4. Людей із повноцінною активністю CYP2D6 відносяться до “швидких метаболізаторів”.
Популяційний аналіз фармакокінетики показав, що середня біодоступність у рівноважному стані у ”повільних метаболізаторів” на 66% вища, ніж у ”швидких метаболізаторів”.
Дарифенацин виводиться із сечею та з калом переважно у вигляді метаболітів, незмінений дарифенацин становить 3%.
Кліренс дарифенацину становить 40 л/год для "швидких метаболізаторів" та 32 л/год для "повільних метаболізаторів".
Популяційний фармакокінетичний аналіз даних, отриманих у пацієнтів, показав, що біодоступність дарифенацину у чоловіків на 23% нижча, ніж у жінок; є тенденція до зменшення кліренсу в залежності від віку (на 19% за кожні 10 років).
Показання до активної речовини ДАРИФЕНАЦИН
Лікування гіперактивності сечового міхура (наполегливі позиви до сечовипускання, гостре нетримання сечі, часте сечовипускання, ніктурія).
Режим дозування
Початкова доза – 7.5 мг на добу. При недостатній ефективності дозу можна збільшити до 15 мг на добу вже через 2 тижні після початку терапії з урахуванням індивідуальної реакції хворого на лікування.
У пацієнтів з помірним порушенням функції печінки (клас B за шкалою Чайлд-П'ю) максимальна добова доза - 7.5 мг. Не рекомендується призначати дарифенацин пацієнтам із тяжким порушенням функції печінки (клас С за шкалою Чайлд-П'ю).
Побічна дія
З боку травної системи: сухість у роті, запор, диспепсія, нудота, метеоризм, виразковий стоматит, біль у животі.
З боку центральної нервової системи: головний біль, запаморочення, безсоння, сонливість, порушення розумового процесу.
З боку сечовидільної системи: дизурія, інфекції сечовивідного тракту, біль у сечовому міхурі.
З боку дихальної системи: риніт, посилення кашлю, диспное.
Дерматологічні реакції: сухість шкіри, висипання, свербіж, підвищене потовиділення.
З боку органів чуття: сухість очей, порушення зору, порушення смакової чутливості.
З боку обміну речовин: підвищення АЛТ та АСТ, периферичні набряки, загальні набряки.
Серцево-судинна система: артеріальна гіпертензія, тахікардія.
Порушення з боку статевої системи: імпотенція, вагініт.
Інші: астенія, випадкова травма, набряк обличчя.
 Прот ипоказання до застосування 
Затримка сечі, уповільнення моторики шлунка, неконтрольована глаукома закритокутова, підвищена чутливість до дарифенацину.
Застосування при вагітності та годуванні груддю
Дослідження дарифенацину у вагітних жінок не проводили. Застосування при вагітності можливе лише у випадках, коли очікувана користь для матері терапії перевищує потенційний ризик для плода.
Чи невідомо чи виділяється дарифенацин з грудним молоком у людини, тому при необхідності застосування в період лактації потрібна обережність.
В експериментальних дослідженнях показано, що дарифенацин та/або його метаболіти проникають через плацентарний бар'єр у щурів та кроликів. Немає даних про тератогенність у щурів та кроликів після перорального введення дарифенацину в період органогенезу та фетогенезу в дозах 50 та 30 мг/кг/добу відповідно (що у 59 та 28 разів вище за середню рекомендовану дозу для людини). У дозах, токсичних для материнського організму, дарифенацин спричиняє порушення осифікації сакрального та каудального відділу хребта у щурів та підвищує постімплантаційну втрату/зменшення життєздатності плода у кроликів.
Дарифенацин виробляється з грудним молоком у щурів.
Застосування при порушеннях функції печінки
У пацієнтів з помірним порушенням функції печінки (клас B за шкалою Чайлд-П'ю) максимальна добова доза - 7.5 мг. Не рекомендується призначати дарифенацин пацієнтам із тяжким порушенням функції печінки (клас С за шкалою Чайлд-П'ю).
Особливі вказівки
З обережністю слід застосовувати дарифенацин у пацієнтів з клінічно значущим порушенням відтоку із сечового міхура, при ризику затримки сечі, тяжкому запорі або обструктивних захворюваннях шлунково-кишкового тракту, таких як пілоричний стеноз.
З обережністю слід застосовувати дарифенацин у пацієнтів, які отримують лікування із приводу глаукоми.
Лікарська взаємодія
Метаболізм дарифенацину здійснюється переважно за участю ізоферментів CYP2D6 та CYP3A4, тому інгібітори цих ізоферментів можуть змінювати фармакокінетичні параметри дарифенацину.
При одночасному застосуванні з сильними інгібіторами CYP3A4 (наприклад, кетоконазолом, ітраконазолом, міконазолом, тролеандоміцином, нефазодоном) не слід перевищувати добову дозу дарифенацину 7.5 мг.
З обережністю слід застосовувати дарифенацин одночасно з лікарськими препаратами, які метаболізуються переважно ізоферментом CYP2D6 та мають вузький терапевтичний діапазон, такими як флекаїнід, тіоридазин, або трициклічні антидепресанти, такі як іміпрамін.
Дарифенацин (30 мг 1 раз на добу) при одночасному застосуванні з дигоксином у рівноважному стані призводить до невеликого підвищення біодоступності дигоксину.

Написати відгук