Етопозид (Etoposid) Sandoz 100 мг/5 мл, 1 флакон

ЕТОПОЗИД (ETOPOSIDE)
 

Склад:
діюча речовина:
еtoposide.
1 мл концентрату містить етопозиду у перерахуванні на 100 % речовину - 20 мг;
допоміжні речовини:
кислота лимонна безводна; спирт бензиловий; полісорбат 80; поліетиленгліколь (макрогол) 300; етанол безводний.
Лікарська форма
Концентрат для розчину для інфузій.
Основні фізико-хімічні властивості:
прозорий, від майже безбарвного до світло-жовтого кольору розчин без видимих механічних часток.
Фармакотерапевтична група
Антинеопластичні засоби. Похідні подофілотоксину.
Код АТС  L01C B01.
Фармакологічні властивості
Фармакодинаміка
Етопозид є напівсинтетичним похідним подофілотоксину. Препарат порушує синтез ДНК, пригнічує мітоз, блокує клітини переважно у G2-фазі та пізній S-фазі клітинного циклу. Цитотоксична дія відносно здорових клітин відзначається лише при застосуванні високих доз препарату.
Фармакокінетика
Після внутрішньовенного введення фармакокінетика препарату двофазова з періодом напіввиведення у першій фазі приблизно 1,5 години, у другій - 4-11 годин. Загальний кліренс змінюється у межах 33-48 мл/хв. Етопозид у незначній кількості проникає у плевральну рідину, визначається у слині, печінці, селезінці, нирках, міометрії, у тканинах мозку. У жовч надходить мінімальна кількість препарату. Етопозид погано проникає через гематоенцефалічний бар'єр (концентрація етопозиду у спинномозковій рідині зазвичай варіює від кількості, яка не піддається визначенню, до менш ніж 5 % концентрації у плазмі крові протягом перших 24 годин після внутрішньовенного введення). Етопозид значною мірою (98 %) зв'язується з білками плазми крові.
Препарат метаболізується у печінці з утворенням неактивної оксикислоти, а також глюкуронідів та сульфатів (5-22 %), які мають мінімальну цитотоксичну активність. Виділяється переважно з сечею, у меншій кількості (приблизно 6 %) - з жовчю. Середній нирковий кліренс етопозиду становить 7-10 мл/хв або приблизно 35 % загального кліренсу при призначенні препарату у дозі 80-600 мг/м2.
Клінічні характеристики
Показання.
Дрібноклітинна карцинома легенів. Несеміномна карцинома яєчка. Гострий мієломоноцитарний і мієлоцитарний лейкоз (ГМЛ, підтипи M4 або M5 за класифікацією FAB), у складі комбінованої терапії при неефективності індукційної терапії. Паліативна терапія недрібноклітинного раку легенів, реіндукційна терапія хвороби Ходжкіна, індукційна терапія неходжкінської лімфоми і гострого мієлоцитарного лейкозу, а також індукційна і реіндукційна терапія хоріокарцином.
Протипоказання Підвищена чутливість до етопозиду або до інших компонентів препарату.
Тяжкі порушення функції печінки. Тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну <15мл/хв). Виражена мієлосупресія. Гострі інфекції.
Етопозид не можна вводити внутрішньоартеріально або внутрішньопорожнинно (у плевральну, черевну або інші порожнини).
Особливі заходи безпеки
Під час роботи з препаратом необхідно дотримуватися загальних правил безпеки при поводженні з цитотоксичними речовинами.
Готувати розчини для інфузій слід в ізольованому боксі або витяжній шафі для роботи з цитостатичними препаратами. При цьому необхідно користуватися захисним одягом (одноразовими рукавичками, масками, окулярами, халатами і шапочками або комбінезонами). Необхідно вживати заходів для запобігання попаданню розчинів етопозиду на шкіру і слизові оболонки. Якщо препарат все ж потрапив на шкіру або слизові оболонки, уражену ділянку слід негайно промити великою кількістю води або ізотонічного розчину.
Вагітним жінкам з медичного персоналу не можна працювати з препаратом.
Невикористані залишки препарату, а також усі інструменти та матеріали, які використовувалися при приготуванні розчинів для інфузій та їх введенні, слід знищувати згідно з затвердженою процедурою утилізації відходів цитотоксичних речовин.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Сумісний з цисплатином (при цьому слід врахувати, що у хворих, які раніше отримували лікування цисплатином, виведення етопозиду знижене).
При застосуванні одночасно з цитостатиками або променевою терапією виникає адитивне пригнічення функції кісткового мозку (може бути потрібне зниження дози).
При одночасному застосуванні з пероральними антикоагулянтами дія останніх може посилюватися. Фенілбутазон, саліцилат натрію та саліцилова кислота можуть пригнічувати білкове зв'язування етопозиду. Експериментально виявлена перехресна резистентність між антрациклінами та етопозидом.
Етопозид може підсилювати цитотоксичну і мієлосупресивну дію інших препаратів. Сумісне застосування з мієлосупресивними препаратами (такими як циклофосфамід, кармустин (BCNU), ломустин (CCNU), 5-фторурацил, вінбластин, доксорубіцин і цисплатин) може збільшувати ефект етопозиду та/або препарату, що використовується у комбінації, на кістковий мозок.
Сумісне застосування етопозиду і циклоспорину у великих дозах може значною мірою збільшувати концентрацію етопозиду в сироватці крові, що призводить до підвищення ризику побічних реакцій. Імовірно, такий ефект спричиняється зменшенням кліренсу і збільшенням об'єму розподілу етопозиду, коли концентрації циклоспорину у сироватці крові перевищують 2000 нг/мл. Дозу етопозиду при паралельному застосуванні інфузій циклоспорину у високих дозах необхідно зменшити на 50 %.
Вакцинація живими вакцинами пацієнтів з ослабленим імунітетом після хіміотерапії може спричинити розвиток тяжких і летальних інфекцій.
Особливості застосування.
Лікування препаратом Етопозид може здійснювати лише досвідчений лікар-онколог в умовах спеціалізованого стаціонару.
Етопозид не можна вводити внутрішньоартеріально, внутрішньоплеврально та внутрішньоперитонеально. Етопозид призначений лише для внутрішньовенного введення!
Слід дотримуватися надзвичайної обережності, щоб уникнути транссудації. При виникненні екстравазації введення препарату слід негайно припинити і залишок розчину ввести в іншу вену. При цьому терапевтичні заходи можуть включати прикладання холоду, промивання ізотонічним розчином натрію хлориду та місцеву інфільтрацію кортикостероїдами.
Етопозид вводять шляхом повільної внутрішньовенної інфузії впродовж 30-60 хв, швидке внутрішньовенне введення може спричинити артеріальну гіпотензію. Вираженість артеріальної гіпотензії знижується при подовженні тривалості інфузії.
Слід врахувати можливість розвитку анафілактичних реакцій з такими проявами як припливи (гіперемія), тахікардія, бронхоспазм і артеріальна гіпотензія (див. розділ «Побічні реакції»).
При розвитку анафілактичних реакцій необхідно негайно припинити інфузію препарату, призначити кортикостероїди, антигістамінні засоби, здійснити корекцію об'єму циркулюючої крові.
Етопозид слід з обережністю призначати пацієнтам із серцевими аритміями, інфарктом міокарда в анамнезі, порушеннями функції печінки або нирок, периферичною нейропатією, порушеннями сечовипускання, епілепсією або ушкодженнями головного мозку, запаленням слизової оболонки ротової порожнини, а також хворим, які раніше отримували променеву або хіміотерапію.
Оскільки Етопозид чинить генотоксичну дію, під час і протягом 6 наступних місяців після прийому препарату як жінкам, так і чоловікам слід користуватися контрацептивними засобами. Зважаючи на можливість розвитку необоротного безпліддя, пацієнтам-чоловікам рекомендується вдатися до кріоконсервації сперми до початку терапії препаратом Етопозид.
У пацієнтів, які лікуються препаратом Етопозид, необхідно ретельно контролювати пригнічення функції кісткового мозку під час і після лікування. Дозозалежне пригнічення функції кісткового мозку є найпоширенішою формою токсичного впливу етопозиду. На початку терапії етопозидом, а також перед кожним наступним введенням слід проводити аналіз складу периферичної крові: кількість тромбоцитів; гемоглобін; кількість лейкоцитів; диференційний підрахунок клітин крові.
Якщо кількість лейкоцитів менше 2000/мм3 або кількість тромбоцитів становить 150000/мм3 і менше, лікування слід припинити до повної нормалізації гематологічних показників (приблизно через 10 днів).
У разі депресії кісткового мозку, що розвивається внаслідок променевої терапії або хіміотерапії, застосування препарату слід призупинити. Рекомендується не розпочинати повторне лікування препаратом Етопозид до досягнення кількості тромбоцитів мінімум 100000/мм3.
Бактеріальні інфекції необхідно лікувати до початку терапії препаратом Етопозид.
Якщо пригнічення функції кісткового мозку розвивається внаслідок променевої терапії або хіміотерапії, необхідно зробити перерву у застосуванні препарату.
Необхідно контролювати показники периферичної крові і функції печінки.
Пацієнти з низьким рівнем сироваткового альбуміну можуть піддаватися підвищеному ризику токсичності етопозиду. Повідомлялося про випадки гострого лейкозу з/без мієлодиспластичного синдрому у пацієнтів, які отримували хіміотерапію препаратом Етопозид.
Експериментально виявлена перехресна резистентність між антрациклінами та етопозидом.
Повідомлялося про випадки гострого лейкозу з передлейкозною фазою або без неї у пацієнтів, які застосовують Етопозид у комбінації з іншими протипухлинними засобами, наприклад блеоміцином, цисплатином, іфосфамідом, метотрексатом.
Каламутні розчини, а також розчини, які містять осад, непридатні для застосування.
Застосування в період вагітності або годування груддю. Унаслідок відсутності достатніх даних щодо застосування препарату Етопозид у період вагітності рекомендовано застосовувати препарат лише за життєвими показаннями.
Під час лікування препаратом пацієнтам репродуктивного віку необхідно користуватися ефективними контрацептивними засобами для запобігання вагітності. Якщо вагітність встановлена, слід ретельно оцінити доцільність продовження терапії з урахуванням потенційної користі для матері і можливого ризику для плода.
Дотепер невідомо, чи екскретується Етопозид у грудне молоко, тому не можна виключити розвиток небажаних ефектів у дітей, яких годують груддю. Під час лікування препаратом Етопозид годування груддю необхідно припинити.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.Оскільки Етопозид може спричиняти стомлюваність і транзиторну кіркову сліпоту, пацієнтам не рекомендується керувати автотранспортом або іншими механізмами після введення препарату.
Спосіб застосування та дози.
Препарат вводять лише шляхом повільної внутрішньовенної інфузії протягом 30-60 хвилин.
Доза препарату Етопозид становить 100-120 мг/м2 площі поверхні тіла на добу протягом 5 днів, повторні курси - з інтервалом 10-20 днів. При лікуванні негематологічних онкологічних захворювань інтервали між курсами мають бути не менше 21 дня. Вміст флакона необхідно розчинити безпосередньо перед застосуванням у 5 % розчині глюкози або 0,9 % розчині натрію хлориду до концентрації етопозиду 0,2-0,4 мг/мл (зазвичай не більше 0,25 мг/мл). Усього проводять 3-4 курси лікування. Необхідно вжити заходів для запобігання екстравазації.
Повторні курси хіміотерапії слід проводити лише після нормалізації гематологічних показників.
Дози і кількість циклів лікування встановлюють також з урахуванням стану кісткового мозку і відповідної реакції пухлини на лікування.
Корекція дози для хворих із нирковою недостатністю.
Хворі, у яких кліренс креатиніну становить >50 мл/хв, не потребують корекції дозування.
Пацієнтам з кліренсом креатиніну 15-50 мл/хв спочатку слід застосовувати 75 % рекомендованої дози препарату Етопозид. Пацієнтам з кліренсом креатиніну <15 мл/хв препарат не застосовують.
Діти.
Препарат не застосовують дітям.
Передозування.
Гостре передозування супроводжується тяжкими проявами побічних реакцій, особливо лейкопенією та тромбоцитопенією.
Тяжкі мукозити та підвищені рівні сироваткового білірубіну, АСТ, лужної фосфатази спостерігалися після застосування високих доз етопозиду. Метаболічний ацидоз та тяжка гепатотоксичність розвивалися після перевищення рекомендованих доз.
Лікування мієлосупресії симптоматичне, включаючи переливання еритроцитарної і/або тромбоцитарної маси та антибіотикотерапію. У разі гіперчутливості до препарату призначають антигістамінні препарати та внутрішньовенне введення кортикостероїдів.
Побічні реакції.
Частота і тяжкість побічних реакцій залежать від дози препарату Етопозид та інтервалів між введеннями. Дозолімітуючими реакціями є лейкопенія і тромбоцитопенія. При комбінованій хіміотерапії частота і тяжкість побічних ефектів зростає.
Інфекції та інвазії: пропасниця, сепсис.
Доброякісні та злоякісні новоутворення (включаючи кісти та поліпи):вторинний гострий лейкоз (з передлейкозною фазою або без неї) у пацієнтів, які лікувалися етопозидом у поєднанні з іншими антинеопластичними препаратами.
З боку системи крові та лімфатичної системи: пригнічення функції кісткового мозку (переважно лейкопенія і тромбоцитопенія), зниження рівня гемоглобіну (приблизно на 40%). Кількість лейкоцитів зазвичай знижується до мінімуму через 5-15 днів після введення препарату (гранулоцитів - через 7-14 днів). Лейкопенія (у тому числі III або IV ступеня за класифікацією ВООЗ) відзначається частіше, ніж тромбоцитопенія. Нормалізація гематологічних показників зазвичай відбувається протягом 24-28 днів після введення останньої дози. Кумулятивна токсичність при монотерапії етопозидом не відзначається. Можливі інфекції такровотечі внаслідок тяжкої мієлосупресії, анемія.
З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, діарея, анорексія, стоматит, біль у ділянці живота, запор, езофагіт.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: апное зі спонтанним відновленням дихання після закінчення лікування етопозидом; раптові летальні реакції, пов'язані з бронхоспазмом; кашель, ларингоспазм і ціаноз; інтерстиціальний пневмоніт/легеневий фіброз; нежить, пневмонія.
З боку серцевої системи: інфаркт міокарда, серцеві аритмії, біль у ділянці серця.
З боку судинної системи: артеріальна гіпотензія при дуже швидкому введенні препарату. При зниженні швидкості інфузії артеріальний тиск нормалізується. Артеріальна гіпертензія і припливи (артеріальний тиск зазвичай нормалізується протягом кількох годин після закінчення введення препарату); флебіт; ангіоневротичний набряк.
З боку нервової системи:периферична нейропатія, біль у попереку, судоми, сплутаність свідомості, гіперкінезія, акінезія, сонливість, запаморочення, стомлюваність, зміни смаку, транзиторна кіркова сліпота.
З боку органів зору:неврит зорового нерва, сльозотеча.
Метаболічні та аліментарні розлади: гіперурикемія, метаболічний ацидоз.
З боку репродуктивної системи і молочних залоз: аменорея, ановуляторні цикли, зниження фертильності, гіпоменорея, азооспермія.
З боку імунної системи: анафілактичні реакції (з такими проявами як озноб, припливи, тахікардія, задишка, бронхоспазм, артеріальна гіпотензія). Анафілактичні реакції частіше відзначалися у дітей, яким вводили розчини для інфузій з концентрацією Етопозиду, вищою за рекомендовану. Залежність анафілактичних реакцій від концентрації розчинів для інфузій або швидкості введення препарату не встановлена. При розвитку анафілактичних реакцій препарат слід відмінити і призначити симптоматичне лікування вазопресорними агентами (наприклад адреналіном), кортикостероїдами, антигістамінними препаратами і, при необхідності, плазмозамінниками.
Реакції гіперчутливості може спричиняти бензиловий спирт, який входить до складу препарату.
З боку шкіри та підшкірних тканин: оборотна алопеція (інколи повне випадання волосся), набряк обличчя і язика, посилене потовиділення, висипи, кропив'янка, зміни пігментації шкіри, свербіж, дерматит. Повідомлялося про повернення симптомів променевого дерматиту, токсичний епідермальний некроліз та синдром Стівенса-Джонсона, проте їх взаємозв'язок з терапією етопозидом не доведений.
З боку нирок та сечовидільної системи:оскільки у нирках досягаються високі концентрації етопозиду, він може порушувати функцію нирок унаслідок кумуляції.
З боку гепатобіліарної системи: підвищення рівнів печінкових ферментів, підвищення рівня сечовини та креатиніну, підвищення рівня АЛТ.
Термін придатності.2 роки від дати виготовлення in bulk. Не використовувати після терміну, вказаного на упаковці.
Умови зберігання.
Зберігати оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ^оС. Уникати заморожування. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Несумісність
Розчин етопозиду не можна змішувати в одній ємкості з іншими препаратами для парентерального введення, окрім розчинників, вказаних у розділі «Спосіб застосування та дози».
Етопозид фармацевтично несумісний з розчинами, які мають лужні значення рН.
Повідомлялося про розтріскування деталей шприців та інфузійних систем, виготовлених із акрилових полімерів або акрилнітрил-бутадієн-стиролу (АБС), при контакті з нерозведеним концентратом для інфузій етопозиду 20 мг/мл. З розведеними розчинами для інфузій цей ефект не спостерігається.

Написати відгук