Фенофібрат (Fenofibrate) 267 мг, 30 капсул

Фенофібрат (Fenofibrate)

ЛІПАНТИЛ (LIPANTHYL)
 

Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: fenofibrate; ізопропіл-2-(р-(р-хлорбензоїл) фенокси)-2-метилпропіонат;
основні фізико-хімічні властивості: капсули кольору охри з білим або майже білим порошком усередині;
склад:  1 капсула містить 200 мг фенофібрату мікронізованого;
допоміжні речовини: натрію лаурилсульфат, лактози моногідрат, крохмаль преже латинізований, кросповідон, магнію стеарат, оболонка капсули: желатин, титану діоксид (Е 171), заліза оксид (Е 172).
Форма випуску. Капсули.
Фармакотерапевтична група. Гіполіпідемічні засоби. Препарати, що знижують рівень холестерину і три гліцеридів у сироватці крові. Код АТС С 10А В 05.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Фенофібрат є похідною речовиною фіброєвої кислоти. Його ефекти на ліпідний профіль, які відзначалися у людини, опосередковані активацією рецептора, який активується проліферуючим фактором пероксисом типу альфа (PPАRα).
Через активацію PPАRα фенофібрат збільшує інтенсивність ліполізу і виведення із плазми часток, багатих на три гліцериди, шляхом активації ліпопротеїнової ліпази і зменшення утворення апопротеїну СIII. Активація PPFRα також зумовлює збільшення синтезу апопротеїнів АI і АII.
Вищезазначені ефекти фенофібрату на ліпопротеїни призводять до зниження фракцій ліпопротеїнов дуже низької і низької щільності (ЛПДНЩ і ЛПНЩ), які містять апопротеїн В, і збільшенню фракції ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ), які містять апопротеїни АI і АII.
Крім того, шляхом модифікації синтезу і катаболізму фракції ЛПДНЩ фенофібрат збільшує кліренс ЛПНЩ і зменшує кількість ЛПНЩ низької щільності, рівень яких підвищений у пацієнтів з ризиком коронарної хвороби серця (ат ерогенний профіль ліпідів).
Під час клінічних випробувань фенофібрату рівень загального холестерину знижувався на 20-25%, три гліцеридів - на 40-55%, а рівень ЛПВЩ-холестерину збільшувався на 10-30%. У пацієнтів з гіперхолестеринемією, в яких рівень ЛПВЩ-холестерину був знижений на 20-35%, сумарний ефект відносно холестерину стосувався зменшення співвідношень загального холестерину до ЛПВЩ-холестерину, ЛПНЩ-холестерину до ЛПВЩ-холестерину або апопротеїну В до апопротеїну АI, усі з яких є маркерами ат ерогенного ризику.
Завдяки значному ефекту на ЛПНЩ-холестерин і три гліцериди лікування фенофібратом має позитивний ефект як у пацієнтів з гіперхолестеринемією в комбінації з гіпертри гліцеридемією, так і без неї, включаючи вторинну гіперліпопротеїнемію, таку як, наприклад, спостерігається при цукровому діабеті ІІ типу.
На сьогоднішній день відсутні результати тривалих контрольованих випробувань для демонстрації ефективності фенофібрату відносно первинної і вторинної профілактики ускладнень атеросклерозу.
Екстраваскулярні відкладення холестерину (xanthoma tendinosum et tuberosum) можуть істотно зменшуватися або навіть повністю зникати під час терапії фенофібратом.
У пацієнтів зі збільшеним рівнем фібриногену, які лікувалися фенофібратом, спостерігалося значне зменшення цього параметра. Інші маркери запалення, такі як С-реактивний протеїн, також знижуються при лікуванні фенофібратом.
Урикозуричну дію фенофібрату, що призводить до зниження рівня сечової кислоти на приблизно 25%, можна розглядати як додатковий позитивний ефект у пацієнтів з дисліпідемією в комбінації з гіперурикемією.
Було показано, що фенофібрат може зменшувати агрегацію тромбоцитів, індуковану аденозиндифосфатом, арахідоновою кислотою і епінефрином.
Фармакокінетика.
Максимальна концентрація в плазмі (Cmax) досягається через 4-5 годин після перорального приймання. Концентрація в плазмі є стабільною при постійному лікуванні. Усмоктування фенофібрату збільшується при прийомі з їжею.
Фенофібринова кислота має високий ступінь зв'язування з альбуміном плазми крові (більше 99%).
Період напів виведення з плазми складає приблизно 20 годин.
Фенофібрат у незміненому вигляді в плазмі не визначається. Основним метаболітом є фенофібринова кислота. Фенофібрат екскретується переважно із сечею. Практично весь фенофібрат виводиться протягом 6 діб. Він виділяється переважно у вигляді фенофібринової кислоти і її кон’югата з глюкуронідом. У літніх пацієнтів загальний плазмовий кліренс фенофібринової кислоти не змінюється.
Кінетичні дослідження після прийому одноразової дози і при тривалому лікуванні показали, що фенофібрат не акумулюється.
Фенофібринова кислота не виводиться при гемодіалізі.
Показання для застосування
Гіперхолестеринемія і гіпертри гліцеридемія окремо і в комбінації (дисліпідемія типу IIa, IIb, III, IV) у пацієнтів, які не реагують на дієтичні та інші не медикаментозні заходи лікування (наприклад, зниження маси тіла або збільшення фізичної активності), особливо за наявності очевидних супутніх факторів ризику.
Спосіб застосування та дози.
В комбінації з дієтотерапією цей медикаментозний препарат призначений для тривалого симптоматичного лікування, ефективність якого необхідно періодично контролю вати.
Ліпантил 200 М призначають пацієнтам, яким показаний цей препарат, по 1 капсулі на добу під час одного з основних прийомів їжі.
Дієтотерапію, розпочату до призначення препарату, необхідно продовжити.
Якщо після застосування препарату протягом декількох місяців (наприклад, 3-х місяців) рівень ліпідів у сироватці крові недостатньо знизився, необхідно розглянути питання про призначення додаткового лікування або інших видів терапії.
Побічна дія.
Побічні ефекти вказані за частотою в такий спосіб: дуже часті (>1/10), часті (>1/100, <1/10), нечасті (>1/1000, <1/100), рідкі (>1/10000, <1/1000), дуже рідкі (>1/100000, <1/10000), включаючи поодинокі випадки.
Шлунково-кишкові порушення
Часті: порушення з боку системи травлення, а саме шлунка і кишечнику (біль у животі, нудота, блювання, пронос і здуття живота), помірні за вираженістю.
Нечасті: випадки панкреатиту.
Порушення з боку печінки і жовчовивідних шляхів
Часті: помірне збільшення рівня трансаміназ в сироватці крові (див. також розділ «Особливості застосування»).
Нечасті: утворення каменів у жовчному міхурі.
Дуже рідкі: епізоди гепатиту. Якщо симптоми (наприклад, жовтяниця, свербіж) указують на виникнення гепатиту, необхідно провести лабораторні тести для підтвердження діагнозу і, якщо необхідно, відмінити препарат (див. також розділ «Особливі застосування»).
Порушення з боку шкіри і підшкірних тканин
Нечасті: висипи, свербіж, кропив’янка або реакції фото чутливості.
Рідкі: алопеція.
Дуже рідкі: фото чутливість шкіри з еритемою, появою пухирців або вузликів на ділянках шкіри, які піддалися впливу сонячного світла або штучного ультрафіолетового опромінення в окремих випадках (навіть після багатьох місяців застосування без ускладнень).
Порушення з боку скелетно-м'язової системи, сполучної тканини і кісток
Рідкі: дифузійна міалгія, міозит, судоми м'язів і м'язова слабкість.
Дуже рідкі: рабдоміоліз.
Серцево-судинна система
Нечасті: венозна тромбоемболія (емболія легеневої артерії, тромбоз глибоких вен).
Порушення з боку крові і лімфатичної системи
Рідкі: зниження рівня гемоглобіну і лейкоцитів.
Порушення з боку нервової системи
Рідкі: сексуальна слабкість, головний біль.
Порушення з боку органів дихання, грудної клітки і середостіння
Дуже рідкі: інтерстиціальна пневмонія.
Результати обстеження
Нечасті: збільшення рівня креатині ну і сечовини в сироватці крові.
Протипоказання.
Печінкова недостатність (включаючи цироз печінки).
Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатині ну < 20 мл/хв).
Дитячий вік.
Гіпер чутливість до фенофібрату або інших компонентів препарату.
Фото чутливість або фото токсичні реакції під час лікування фібратами або кетопрофеном у минулому.
Захворювання жовчного міхура.
Передозування.
Повідомлень про випадки передозування не було. Специфічні антидоти невідомі. При підозрі на передозування лікування повинно бути симптоматичним із застосуванням необхідної підтримуючої терапії, якщо потрібно. Фенофібрат не виводиться при гемодіалізі.
Особливості застосування.
При гіперхолестеринемії вторинного генезу до початку лікування Ліпантилом 200 М необхідно провести адекватну терапію станів, які її зумовили, або усунути інші можливі причини, до яких відносяться, наприклад, декомпенсований цукровий діабет ІІ типу, гіпотиреоз, нефротичний синдром, диспротеїнемія, обструктивні захворювання печінки, фармакотерапія, алкоголізм.
Ефект лікування повинен контролю ватися шляхом визначення рівня ліпідів у сироватці крові (загального холестерину, ліпопротеїнів низької щільності, три гліцеридів). Якщо адекватний ефект не був досягнутий протягом декількох місяців (наприклад, 3-х місяців), необхідно розглянути питання про призначення додаткового лікування або інших видів терапії.
У пацієнтів з гіперліпідемією, які приймають препарати естрогенів або контрацептиви, що містять естрогени, необхідно перевірити, чи є гіперліпідемія первинною або вторинною, оскільки при застосуванні пероральних естрогенів можливе збільшення рівня ліпідів.
Функція печінки
Як і при застосуванні інших гіполіпідемічних засобів, у деяких пацієнтів спостерігалося підвищення активності трансаміназ. У більшості випадків воно було транзиторним, незначним і безсимптомним. Рекомендується перевіряти активність трансаміназ кожні 3 місяці протягом перших 12 місяців лікування. Необхідний контроль стану пацієнтів, у яких виявлено збільшення рівня трансаміназ. При збільшенні рівня АЛТ і АСТ більше, ніж у 3 рази в порівнянні з верхньою межею норми, препарат необхідно відмінити.
Панкреатит
У пацієнтів, які приймали фенофібрат, спостерігалися випадки панкреатиту. Його виникнення може бути результатом відсутності ефекту лікування в пацієнтів з тяжкою гіпертри гліцеридемією, прямого ефекту лікарського препарату або зумовлено іншою причиною, наприклад, каменем у жовчних шляхах або утворенням осаду із закупоркою загальної жовчної протоки.
М'язи
Токсичний вплив на м'язи, включаючи дуже рідкі випадки рабдоміолізу, спостерігався при лікуванні фібратами й іншими гіполіпідемічними препаратами. Частота цього захворювання збільшується при гіпоальбумінемії або нирковій недостатності. Слід мати на увазі можливий токсичний ефект на м'язи в пацієнтів з дифузними міалгіями, судомами в м'язах і слабкістю м’язів, а також при вираженому збільшенні креатинфосфокінази (у 5 разів у порівнянні з нормою). У цих випадках лікування Ліпантилом 200 М необхідно припинити.
При наявності факторів, що зумовлюють схильність до міопатії і/або рабдоміолізу, включаючи вік більше 70 років, спадкові захворювання м'язів у пацієнта або членів його родини, захворювання нирок, гіпотиреоз або вживання алкоголю в значних кількостях, пацієнти можуть мати підвищений ризик розвитку рабдоміолізу. В таких пацієнтів необхідно ретельно оцінити користь і ризик лікування Ліпантилом 200 М.
Ризик токсичного ефекту на м'язи може збільшуватися, якщо препарат призначають одночасно з іншим фібратом або інгібітором редуктази HMG-CoA, особливо при наявності супутніх захворювань м'язів. Тому комбінацію фенофібрату і статину слід призначати переважно пацієнтам з тяжкою комбінованою дисліпідемією і високим ризиком серцево-судинних захворювань при відсутності захворювань м'язів в анамнезі і проводити під ретельним контролем можливого токсичного ефекту на м'язи.
Функція нирок
Лікування необхідно припинити в разі збільшення рівня креатині ну більше, ніж на 50% у порівнянні з верхньою межею норми. Рекомендується розглянути необхідність контролю рівня креатині ну протягом перших місяців після початку лікування.
Цей препарат містить лактозу, тому пацієнтам з такими спадковими захворюваннями, як непереносимість галактози, недостатність лактази Лаппа або мальабсорбція глюкози-галактози, не слід приймати цей препарат.
Вагітність
Адекватні дані про застосування фенофібрату у вагітних жінок відсутні. Дослідження на тваринах не виявили тератогенних ефектів. Ембріотоксичні ефекти були виявлені при застосуванні доз, токсичних для матері. Потенційний ризик у людини невідомий. Тому Ліпантил 200 М може застосовуватися при вагітності тільки після ретельної оцінки користі й ризику.
Годування груддю
Дані про виділення фенофібрату і/або його метаболітів у грудне молоко відсутні. Тому Ліпантил 200 М не слід приймати матерям, що годують дитину груддю.
Ефекти на здатність керувати автомобілем або працювати з механічними пристроями
Ніяких ефектів не відзначалося.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
Пероральні антикоагулянти
Ліпантил 200 М посилює ефект пероральних антикоагулянтів і може збільшувати ризик кровотечі. Рекомендується зменшення дози антикоагулянтів на приблизно одну третину на початку лікування і потім поступове її підвищення, якщо необхідно, під контролем INR (міжнародне нормоване співвідношення).
Циклоспорин
Кілька тяжких випадків порушення функції нирок спостерігалося при одночасному призначенні фенофібрату і циклоспорину. Тому в таких пацієнтів необхідно ретельно контролю вати функцію нирок і лікування Ліпантилом 200 М необхідно припинити у разі виражених відхилень лабораторних показників.
Інгібітори HMG-CoA редуктази й інші фібрати
Ризик серйозного токсичного ураження м'язів збільшується при одночасному застосуванні з інгібіторами HMG-CoA редуктази або іншими фібратами. Таку комбінацію необхідно застосовувати з обережністю і ретельно відслідковувати появу ознак токсичного ефекту на м'язи (див. розділ «Особливості застосування»).
Ферменти цитохрому Р450
Дослідження in vitro з використанням печінкових мікросом людини показали, що фенофібрат і фенофібринова кислота не є інгібіторами ізоформ цитохрому (CYP) Р450 CYP3A4, CYP2D6, CYP2E1 або CYP1A2. Вони є слабкими інгібіторами CYP2С 19 і CYP2А 6 і мають слабкий або помірний інгібуючий ефект на CYP2С 9 у терапевтичних концентраціях.
Умови та термін зберігання. Зберігати в сухому і недоступному для дітей місці при температурі не вище 30 ºС. Термін придатності - 3 роки. Не застосовувати препарат після закінчення зазначеного на упаковці терміну придатності.

Написати відгук