Феварин (Fevarin) 50 мг, 60 таблеток

Феварин (Fevarin)
 

Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: fluvoxamine;5-метокси-1-[4’-(трифторметил) феніл]-пентанон-0-(2-аміноетил) оксим;
основні фізико-хімічні властивості:
таблетки 50 мг: кругла, опукла з обох боків білого абомайже білого кольору таблетка, вкрита плівковою оболонкою, з одного боку знасічкою і маркуванням “291” з обох боків від неї, з іншого боку – з маркуванням у вигляді літери “S” і “Ñ” під нею; діаметр – приблизно 9мм;
таблетки 100 мг: овальна, опукла з обох боків білого абомайже білого кольору таблетка, вкрита плівковою оболонкою, з одного боку зрискою для надлому і маркуванням “313” з обох боків від неї, з іншого боку – з маркуванням у вигляді літери “S” і “Ñ” під нею; довжина – приблизно 15мм, ширина – приблизно 9 мм;
склад: 1 таблетка містить флувоксаміну малеату 50 або 100мг;
допоміжні речовини: манітол, крохмаль кукурудзяний, крохмаль преже латинізований, натрію стеарил фумарат, кремнію діоксид безводний колоїдний, гіпромелоза, макроголь 6000, тальк, титану діоксид (Е 171).
Форма випуску. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Фармакотерапевтична група. Антидепресанти. Селективні інгібітори зворотногонейронального захоплення серотоніну. Код АТС N06A B08.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Дослідження зв’язування з рецепторами показали, що флувоксамін єпотужним інгібітором зворотного захоплення серотоніну як in vitro так і in vivoі має мінімальну спорідненість з підтипами серотонін ових рецепторів. Він має незначну здатність зв’язуватися з α-адренергічними,ß-адренергічними, гістамінергічними, мускариновими, холінергічними абодопамінергічними рецепторами.
Фармакокінетика.
Всмоктування
Флувоксамін повністю абсорбується після перорального прийому. Максимальна концентрація в плазмі досягається через 3–8 годин після прийому. Через механізм першого проходження середня абсолютна біодоступністьдорівнює 53%.
На фармакокінетику флувоксаміну не впливає одночасний прийом їжі.
Розповсюдження.
In vitro 80% флувоксаміну зв’язуються з білками плазми. Об’ємрозповсюдження у людини становить 25 л/кг.
Метаболізм.
Флувоксамін інтенсивно метаболізується в печінці. Хоча іnvitro головним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі флувоксаміну, є CYP2D6, плазмові концентрації в осіб зі зниженою активністю CYP2D6 ненабагато вищі, ніжв осіб з інтенсивним метаболізмом.
Середній період напів виведення з плазми становить 13–15годин після одноразового прийому і трохи подовжується (17–22 години) при багаторазовому прийомі, при цьому рівноважна концентрація в плазмі крові досягається протягом 10–14 днів.
Флувоксамін інтенсивно трансформується в печінці, головним чином, шляхом окислювального деметилювання, у результаті чого утворюється щонайменше дев’ять метаболітів, які виводяться нирками. Два основні метаболіти демонструють незначну фармакологічну активність. Інші метаболіти –фармакологічно неактивні. Флувоксамін є потужним інгібітором CYP1А 2 і CYP3А 4 імає тільки граничний інгібуючий ефект на CYP2D6.
Флувоксамін демонструє лінійну фармакокінетику при прийомі одноразової дози. Рівноважні концентрації в плазмі є більшими, ніж розраховані за даними для одноразової дози, і диспропорційно вище при прийомі вищих добових доз.
Особливі групи пацієнтів
Фармакокінетика флувоксаміну є однаковою у здорових дорослих, осіб похилого віку і пацієнтів з нирковою недостатністю. Метаболізмфлувоксаміну порушується в пацієнтів із захворюваннями печінки.
Рівноважні концентрації флувоксаміну в плазмі вдвічі більшіу дітей (віком від 6 до 11 років) ніж у підлітків (віком від 12 до 17 років). Плазмові концентрації в підлітків такі, як у дорослих.
Показання для застосування.
Депресія.
Обсесивно-компульсивні стани.
Спосіб застосування та дози.
Депресія (дорослі).
Рекомендована початкова доза становить 50 мг або 100 мг 1раз на добу. Її слід приймати 1 раз на день, бажано на ніч. Збільшувати дозутреба поступово, доки не буде досягнуто клінічного ефекту. Звичайна ефективна доза становить 100 мг на добу, її слід підбирати індивідуально, залежно від реакції хворого. Застосовуються дози до 300 мг на добу. У разі призначення доз, що перевищують 150 мг, їх слід розподілити на декілька прийомів протягом доби. Згідно з рекомендаціями ВООЗ, після зникнення у хворого симптомів депресії лікування необхідно продовжувати протягом принаймні ще 6 місяців. Рекомендована доза для попередження рецидиву депресії – 100 мг флувоксаміну 1 раз на добу.
Обсесивно-компульсивні стани (дорослі та діти віком від 8років).
Рекомендована початкова доза становить 50 мг на день протягом 3–4 днів, після чого її слід поступово підвищувати, доки не буде досягнуто максимально ефективної дози, яка, як правило, становить 100–300 мг надобу. Максимальна добова доза флувоксаміну для дорослих – 300 мг, а для дітей віком від 8 років та підлітків – 200 мг. Дози до 150 мг призначають один раз надень, бажано на ніч. У разі призначення доз, більших ніж 150 мг, їх слід розподілити на 2–3 прийоми протягом доби. Якщо був досягнутий терапевтичний ефект, лікування можна продовжувати далі в дозі, підібраній індивідуально. Якщопісля десяти тижнів лікування поліпшення не настає, доцільність подальшого призначення флувоксаміну треба переглянути. Хоч системні дослідження того, якдовго може тривати лікування препаратом, не проводилися, беручи до уваги хронічний характер обсесивно-компульсивних розладів, доцільним є продовження лікування у разі досягнення через 10 тижнів позитивного терапевтичного ефекту. Підбір дози має бути дуже ретельний для того, щоб утримувати хворого на найменшій ефективній дозі. Доцільність продовження лікування слід періодично переглядати. Деякі клініцисти схвалюють сумісне призначення поведінкової психотерапії хворим, які добре реагують на фармакотерапію. Пацієнти з печінковою або нирковою недостатністю повинні починати лікування з низької дозиі бути під ретельним контролем лікаря.
Таблетки потрібно запивати водою і ковтати не розжовуючи.
Побічна дія.
Нудота, що іноді супроводжується блюванням, – найчастіший симптом, пов’язаний з лікуванням Феварином®. Вираженість цієї побічної дії значно зменшується протягом перших двох тижнів лікування.
Інші побічні явища, які спостерігалися під час клінічних випробувань із вказаною нижче частотою, часто були пов’язані із захворюванням іне обов’язково мали відношення до лікування.
Часті (частота 1–10%)
Розлади метаболізму і харчування: анорексія.
Нервова система: ажитація, тривога, запаморочення, головний біль, безсоння, нервовість, сонливість, тремор.
Розлади з боку серця: серцебиття/тахікардія.
Шлунково-кишкові розлади: біль у животі, запор, діарея, сухість у роті, диспепсія.
Розлади з боку шкіри і підшкірних тканин: пітливість.
Загальні розлади і реакції в місці введення: астенія, нездужання.
Нечасті (частота < 1%)
Психічні розлади: сплутаність свідомості, галюцинації.
Розлади з боку нервової системи: атаксія, екстра піраміднісимптоми.
Розлади з боку судин: (постуральна) гіпотензія.
Розлади з боку шкіри і підшкірних тканин: шкірні реакціїгіпер чутливості (включаючи висипи, свербіж, ангіо невротичний набряк).
Розлади з боку скелетно-м’язової системи і сполучної тканини: артралгія, міалгія.
Розлади з боку репродуктивної системи і молочних залоз: порушення (затримка) еякуляції.
Рідкі (частота < 0,1%)
Психічні розлади: маніакальний стан.
Нервова система: судоми.
Гепатобіліарні розлади: порушення функції печінки.
Розлади з боку шкіри і підшкірних тканин: світлочутливість.
Розлади з боку репродуктивної системи і молочних залоз: галакторея.
Інші побічні явища, які спостерігалися під час застосування препарату
Були повідомлення про збільшення або втрату ваги.
Рідко спостерігалися серотонін овий синдром, явища, подібнідо злоякісного нейролептичного синдрому, гіпонатріємія і синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (див. також розділ “Особливості застосування”).
Після припинення лікування Феварином® можлива поява реакції відміни, хоч наявні до клінічні і клінічні дані не вказують на те, що це лікування викликає залежність. У зв’язку з відміною препарату спостерігалися такі симптоми: запаморочення, парестезії, головний біль, нудота і відчуття тривоги. Вони звичайно легкі і самостійно зникають. Перед припиненням лікування бажано розглянути необхідність поступового зменшення дози препарату.
Геморагічні прояви: наприклад екхімози, пурпура, шлунково-кишкові кровотечі (див. також розділ “Особливості застосування”).
Дуже рідко виникали парестезії, аноргазмія і зміна смакових відчуттів.
У кожній групі за частотою виникнення небажані ефекти розташовані відповідно до зниження ступеня серйозності.
Протипоказання.
Феварин® протипоказаний хворим ізгіперчутливістю до флувоксаміну малеату або до будь-якого з інших компонентів препарату.
Феварин® не можна призначати одночасно зтизанідином і інгібіторами моноаміно оксидази (ІМАО). Лікування Феварином®можна починати не раніше, ніж через два тижні після припинення прийому необоротних ІМАО, і наступного дня після відміни оборотних ІМАО (наприклад, моклобеміду).
Лікування будь-яким із препаратів групи ІМАО можна починати не раніше, ніжчерез один тиждень після відміни флувоксаміну.
Передозування.
Симптоми. Розлади з боку шлунково-кишкового тракту (нудота, блювання іпронос), сонливість і запаморочення. Також повідомляли про появу серцево-судинних симптомів (тахікардія, брадикардія, гіпотензія), порушення функції печінки, судоми і кому.
Феварин® має широкий діапазон безпеки при передозуванні. Повідомлення про смертельні випадки у зв’язку з передозуванням тільки Феварину®дуже поодинокі. Найвища зафіксована доза при передозуванні дорівнювала 12грамам. Хворий, що прийняв її, повністю одужав. Інколи спостерігалися серйозніші ускладнення у разі навмисного передозування флувоксаміну в комбінації з іншими ліками.
Лікування. Не існує специфічного антидоту флувоксаміну. У разі передозування необхідно якнайшвидше зробити промивання шлунка і призначити симптоматичне лікування. Також рекомендується прийом активованого вугілля і, якщо необхідно, осмотичного проносного засобу. Форсований діурез або гемодіаліз малоефективні.
Особливості застосування.
Депресія пов’язана з підвищеним ризиком суїцидальних думок, суїцидальних спроб і суїцидів. Ризик зберігається до досягнення вираженої ремісії. Загальний клінічний досвід свідчить про те, що суїцидальна поведінка найбільш виражена на початку проявів захворювання і може зростати знову на ранніх етапах одужання. Тому пацієнти повинні перебувати під ретельним контролем лікаря, особливо на початку антидепресивної терапії, а також при будь-якій зміні дози, доки не буде зафіксовано поліпшення стану.
Обсесивно-компульсивні розлади також можуть бути пов’язані з підвищеним ризиком суїцидальних явищ. Тому аналогічної обережності слід дотримуватися і відносно цієї групи пацієнтів.
Пацієнти із суїцидальними явищами в анамнезіі ті пацієнти, які демонструють високий рівень суїцидальних ідей до початку терапії, можуть мати більший ризик суїцидальних думок або суїцидальних вчинків. Пацієнти (і їх близькі) повинні бути поінформовані про необхідність виявлення ознак суїцидальної поведінки і негайного звернення по медичну допомогу увипадку виникнення таких симптомів.
Феварин® не слід застосовувати для лікування дітей і підлітків віком до 18 років за винятком пацієнтів з ОКР. У клінічних дослідженнях серед дітей і підлітків, які лікувалися антидепресантами, у порівнянні із групою плацебо частіше спостерігалася суїцидальна поведінка (суїцид альні спроби і суїцид альні думки) і ворожість (переважно агресія, конфліктна поведінка і гнів). Якщо на підставі клінічних потреб прийнято рішення почати терапію, необхідно ретельно стежити за можливою появою впацієнта суїцидальних симптомів.
Крім того, відсутні дані про довгострокову безпеку в дітей і підлітків відносно росту, дозрівання і розвитку когнітивної поведінки.
У хворих з порушеннями функції нирок або печінки лікування треба починати з низьких доз під ретельним наглядом лікаря.
Рідко лікування Феварином® було пов’язано з підвищенням активності печінкових ферментів, що звичайно супроводжувалося відповідними клінічними симптомами. У таких випадках лікування препаратом слід припинити.
Може порушитися контроль глікемії, особливо наранніх етапах лікування, і стати необхідною зміна дози антидіабетичнихпрепаратів.
Незважаючи на те, що під час вивчення на тваринахфлувоксамін не викликав судом, у разі призначення Феварину® хворим з наявністю в анамнезі судомного синдрому треба бути обережними. Слід запобігати призначенню препарату пацієнтам з нестабільною епілепсією, а застаном пацієнтів з контрольованою епілепсією слід ретельно слідкувати. Увипадку появи у хворого судом або збільшення їх частоти Феварин® необхідно відмінити.
Є окремі повідомлення про виникненнясеротонін ового синдрому або подібних до злоякісного нейролептичного синдрому явищ у зв’язку з лікуванням Феварином®, особливо при одночасному застосуванні з іншимисеротонінергічними і/або нейролептичними ліками. Оскільки ці синдроми можуть викликати загрозливі для життя стани, при їх появі (характеризуються групою таких симптомів, як гіпертермія, ригідність, міоклонус, нестабільність автономної нервової системи з можливими швидкими змінами артеріального тиску, пульсу і частоти дихання, зміни психічного стану у вигляді сплутаної свідомості, дратівливості, надмірної ажитації з прогресу ванням у делірій ікому) лікування Феварином® слід припинити іпочати симптоматичну терапію.
Рідко на фоні прийому Феварину®, як і інших селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну, виникає гіпонатріємія. Рівень натрію в плазмі нормалізується після припинення прийому препарату. Іноді виникнення гіпонатріємії може бути пов’язане з синдромом неадекватної секреції антидіуретичного гормону. Більшість випадків гіпонатріємії зареєстровано в осіб похилого віку.
Є повідомлення про випадки шкірних крововиливів, таких як екхімози і пурпура, а також геморагічних проявів, наприклад шлунково-кишкових кровотеч, під час прийому селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну. Рекомендовано призначати такі препарати з обережністю, особливо хворим похилого віку і пацієнтам, які одночасно застосовують ліки, що впливають на функцію тромбоцитів (наприклад, атипові антипсихотичні препарати іфенотіазини, більшість трициклічних антидепресантів, ацетил саліцилову кислотута не стероїдні протизапальні засоби) або ліки, які збільшують ризик кровотечі, атакож хворим з наявністю геморагічних станів в анамнезі або станів, що обумовлюють схильність до кровотеч (наприклад, тромбоцит опенії).
При комбінованому застосуванні з флувоксаміномплазмові концентрації терфенадину, астемізолу або цизаприду можуть підвищуватися, що збільшує ризик подовження інтервалу QT і появи аритмій за типом Torsade dePointes. Тому Феварин® не слід призначати разом із цими ліками.
Дані у хворих похилого віку не вказують на клінічно значущі відмінності звичайних добових доз порівняно з молодими особами. Однак підвищувати дози у хворих похилого віку слід повільніше і завждиз обережністю.
Феварин® може викликати незначне зменшення частоти серцевих скорочень (на 2–6 ударів за хвилину).
Застосовувати Феварин® для лікування депресії у дітей не можна рекомендувати через відсутність достатнього досвіду.
Дані обмеженої кількості випадків застосування Феварину®вагітними не вказують на побічні ефекти. Інші епідеміологічні дані покищо відсутні.
Дослідження репродуктивного стану у тварин виявили порушення фертильності (в дозах, що в 4 рази перевищують максимальні рекомендовані дози для людини), збільшення ембріофетальної смертності, зменшення маси тіла плодів і збільшення частоти аномалій очей у плодів (складчаста сітківка) при дозах флувоксаміну, що значно перевищували максимальні рекомендовані дози для людини. Потенційний ризик для людини невідомий. У разі призначення препарату вагітним, слід бути обережними.
Були описані поодинокі випадки появи симптомів відміни у новонародженої дитини після застосування Феварину® наприкінці вагітності. Після застосування селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну протягом третього триместру вагітності у деяких новонароджених спостерігаються утруднення годування і/або дихання, судоми, нестабільність температури, гіпоглікемія, тремор, порушення тонусу м’язів, тремтіння і постійний плач, що може потребувати подовження госпіталізації.
Флувоксамін виділяється в невеликій кількості з материнським молоком. Тому Феварин® не слід призначати жінкам, які годують груддю.
Феварин® у добовій дозі 150 мг не впливає абомайже не впливає на здатність керувати транспортними засобами і працювати змашинами і механізмами. У здорових осіб не виявлено будь-яких ефектів на психомоторні навички, пов’язані з керуванням автомобілем і роботою з механічними пристроями. Однак під час лікування Феварином® може виникнути сонливість, тому потрібно бути обережними, доки не встановлена індивідуальна реакція на препарат.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
Феварин® не можна призначати в комбінації з інгібіторами моноаміно оксидази (див. розділ “Протипоказання”).
Флувоксамін є потужним інгібітором CYP1А 2 і меншою міроюCYP2С і CYP3А 4. Ліки, що переважно метаболізуються за участю цих ізоферментів, видаляються повільніше і можуть мати більш високі плазмові концентрації при одночасному застосуванні з Феварином®. Це особливо стосується ліківз вузьким терапевтичним індексом. Потрібен ретельний контроль стану пацієнтів і, якщо треба, зміна дози препаратів.
Флувоксамін має граничний інгібуючий ефект на CYP2D6. Схоже, що він не впливає на неокислювальний метаболізм або ниркову екскрецію.
CYP1А 2
При застосуванні разом з флувоксаміном спостерігалося підвищення в плазмі крові раніше стабільної концентрації таких трициклічних антидепресантів (наприклад, кломіпрамін, іміпрамін, амітриптилін) і нейролептиків (наприклад, клозепін, оланзапін), які переважно метаболізуютьсячерез цитохром Р 450 1А 2. Слід розглянути необхідність зменшення дози цих препаратів перед початком лікування Феварином®.
Потрібен ретельний контроль стану пацієнтів, які одночасно приймають флувоксамін і ліки з вузьким терапевтичним індексом, якіметаболізуються CYP1А 2 (такі як такрин, теофілін, метадон, мексилетин), і, якщотреба, зміна дози цих ліків.
При застосуванні разом з Феварином® концентрація в плазмі варфарину значно збільшується і подовжується протромбі новий час.
Є повідомлення про окремі випадки кардіо токсичного ефекту комбінації флувоксаміну з тіоридазином.
Оскільки концентрація пропранололу в плазмі крові при одночасному прийомі з Феварином® збільшується, може стати необхідним зменшення його дози.
Рівень кофеїну в плазмі може збільшитися при застосуванні разом з Феварином®. Тому пацієнтам, які споживають значну кількість напоїв, які містять кофеїн, треба її зменшити, якщо їм призначений Феварин®і спостерігаються побічні ефекти кофеїну (такі як тремор, серцебиття, нудота, неспокій, безсоння).
При прийомі ропініролу в комбінації з Феварином®може підвищуватися його концентрація в плазмі, що збільшує ризик передозування. Тому потрібен нагляд за пацієнтами і, якщо треба, зменшення дози ропініролу підчас лікування Феварином® і після його відміни.
CYP2С
Потрібен ретельний контроль стану пацієнтів, які одночасно приймають флувоксамін і ліки з вузьким терапевтичним індексом, якіметаболізуються CYP2С (такі як фенітоїн), і, якщо треба, зміна дози цих ліків.
CYP3А 4
Терфенадин, астемізол, цизаприд: див. також розділ“Особливості застосування”.
Потрібен ретельний контроль стану пацієнтів, які одночасно приймають флувоксамін і ліки з вузьким терапевтичним індексом, якіметаболізуються CYP3А 4 (такі як карбамазепін, циклоспорин), і, у разі необхідності, зміна дози цих ліків.
При одночасному прийомі з Феварином® може зростати концентрація в плазмі бензодіазепінів, які метаболізуються окисленням (наприклад, тріазоламу, мідазоламу, алпразоламу і діазепаму). Дозу цихбензодіазепінів слід зменшити при одночасному застосуванні з Феварином®.
Глюкуронідація
Флувоксамін не впливає на плазмову концентрацію дигоксину.
Ниркова екскреція
Флувоксамін не впливає на плазмову концентрацію атенололу.
Фармакодинамічна взаємодія
Серотонінергічні ефекти можуть посилюватися у разі призначення Феварину® в комбінації з іншими серотонінергічнимипрепаратами (включно з триптанами, трамадолом, селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну і препаратами дірчастого звіробою). Див. також розділ “Особливості застосування”.
Феварин® призначають в комбінації з літієм хворимз тяжкими формами захворювання, резистентними до медикаментозного лікування. Однак літій (і, можливо, також триптофан) може посилювати серотонінергічнийвплив Феварину®, і комбінацію цих препаратів необхідно з обережністю призначати пацієнтам з тяжкою, резистентною до лікування депресією.
У хворих, що застосовують пероральні антикоагулянти іФеварин®, може збільшитися ризик кровотечі і треба ретельно слідкувати за станом таких пацієнтів.
Під час лікування Феварином®, як і іншими психотропними препаратами, хворим слід уникати вживання алкоголю.
Умови та термін зберігання. Зберігати в оригінальній неушкодженій упаковці при температурі не більше 25°С у сухому, захищеному відсвітла місці. Термін придатності – 3 роки. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Написати відгук