Інсуман Комб 25 (Insuman Comb 25) 300 МО/3мл, 5 ампул

ІНСУМАН КОМБ 25 (INSUMAN СOMB 25)
 

Склад:
діюча   речовина: інсулін людини;
1 мл суспензії містить 100 МО інсуліну людини;
допоміжні речовини: протаміну сульфат, м-крезол, фенол, цинку хлорид, натрію фосфату дигідрат, гліцерин (85%), натрію гідроксид, кислота хлористоводнева концентрована, вода для ін'єкцій.
Лікарська форма. Cуспензія для ін’єкцій.
Фармакотерапевтична група. Протидіабетичні засоби. Комбінація інсулінів короткої та середньої тривалості дії. Код АТС   А 10A D01.
Клінічні характеристики.
Показання.   Цукровий   діабет, що потребує інсулінотерапії.
Протипоказання. Підвищена чутливість до діючої речовини або будь-якої з допоміжних речовин, що входять до складу препарату. Інсуман® Комб 25 не можна вводити внутрішньо венно та застосовувати за допомогою ін фузійного насоса.
Спосіб застосування та дози. Бажаний рівень цукру в крові, препарати інсуліну, що будуть вводитися, а також дозування інсуліну (доза та час введення) мають визначатися індивідуально та коригуватися з урахуванням дієти, фізичної активності та способу життя хворого.
Інсуман® Комб 25 забороняється вводити внутрішньо венно, а також забороняється вводити за допомогою ін фузійних насосів або зовнішніх чи імплантованих інсулінових насосів.
Добові дози та час введення. Не існує твердих правил стосовно дозування інсуліну. Однак в середньому доза інсуліну становить від 0,5 до 1 МО інсуліну/кг маси тіла на добу. Базальна потреба в інсуліні становить від 40 % до 60 % загальної добової потреби. Інсуман® Комб 25 вводиться шляхом підшкірної ін’єкції за 30- 45 хв до приймання їжі.
Перехід від інших інсулінів на Інсуман® Комб 25
При переведенні пацієнтів з одного препарату інсуліну на інший може знадобитися корекція дози. Це особливо стосується тих випадків, коли має місце перехід
від тваринного інсуліну (зокрема бичачого) на людський інсулін;
від одного препарату людського інсуліну на інший;
від режиму, при якому застосовувався лише звичайний (регуляр) інсулін, на інший, при якому застосовується інсулін більш тривалої дії.
Необхідність корекції (наприклад, зменшення) дози може стати очевидною одразу після переходу на застосування іншого інсуліну. Однак іноді вона може виникати поступово впродовж декількох тижнів.
Після переходу з інсуліну тваринного походження на людський інсулін може вимагатися зменшення дози, зокрема для хворих, у яких
раніше був досягнутий контроль над захворюванням при досить низьких показниках рівня цукру в крові;
існує схильність до виникнення гіпоглікемії;
раніше вимагалися високі дози інсуліну через наявність антитіл до інсуліну.
Під час переходу та впродовж перших тижнів після нього вимагається ретельний контроль за станом вуглеводного обміну. Для пацієнтів, які потребують високих доз інсуліну у зв’язку з наявністю антитіл до інсуліну, переведення на інший інсулін повинно проводитися під медичним наглядом в умовах стаціонару або в аналогічних умовах.
Вторинна корекція дози
При покращенні метаболічного контролю чутливість до інсуліну може підвищитися, що призводить до зменшення потреби в інсуліні. Корекція дози також може знадобитися у наступних випадках:
при зміні маси тіла хворого;
при зміні його способу життя;
при виникненні інших факторів, які сприяють підвищенню схильності до розвитку гіпо- або гіперглікемії.
Застосування у особливих груп пацієнтів
У пацієнтів із печінковою або нирковою недостатністю, а також у літніх людей потреба в інсуліні може бути знижена.
Спосіб введення.
Інсуман® Комб 25 у картриджах було розроблено для введення за допомогою шприц-ручок Опті Пен Про 1. Для введення препарату із флакона слід застосовувати лише ті шприці, які розраховані на таку концентрацію інсуліну (градуйовані на 100 МО/мл). Шприці не повинні містити будь-яких інших лікарських засобів або їх залишків (наприклад, слідів гепарину).
Інсуман® Комб 25 вводиться підшкірно. Інсуман® Комб 25 забороняється вводити внутрішньо венно!
Всмоктування інсуліну, а отже і цукрознижувальний ефект введеної дози може відрізнятися від однієї ін’єкції до іншої (наприклад, при введенні у черевну стінку порівняно із введенням у стегно). При кожній наступній ін’єкції місце уколу слід змінювати в межах ін’єкційної ділянки.
Змішування інсулінів
Інсуман® Комб 25 можна змішувати з іншими людськими інсулінами виробництва компанії Санофі-Авентіс, але не з тими, що призначені виключно для введення за допомогою інсулінового насосу. Інсуман® Комб 25 також забороняється змішувати з інсулінами тваринного походження або аналогами інсулінів.
Якщо в один шприц необхідно набрати два різні препарати інсуліну, то рекомендується спочатку набирати інсулін короткої дії для того, щоб уникнути потрапляння у флакон препарату більш тривалої дії. Ін’єкцію бажано проводити одразу після змішування. Не можна змішувати інсуліни різних концентрацій (наприклад, 100 МО/мл та 40 МО/мл).
Інструкції щодо застосування препарату та поводження з ним
Флакони
Перед першим відбиранням інсуліну з флакона слід видалити пластикову захисну кришку.
Безпосередньо перед набором препарату суспензію слід ресуспедувати.   Для цього необхідно перекочувати флакон між долонями, тримаючи його під гострим кутом. Не можна інтенсивно струшувати флакон, оскільки це може призвести до зміни зовнішнього вигляду суспензії (флакон може виглядати ніби вкритий інеєм; див. нижче) та спричинити утворення піни. Піна може зашкодити належному відмірюванню дози.
Після ре суспендування рідина повинна бути однорідною та мати молочне забарвлення. Якщо цього не вдається досягти, тобто суспензія залишається, наприклад, прозорою або утворилися грудочки, часточки чи з’явився осад у самій рідині або на дні чи стінках флакона, то Інсуман® Комб 25 не можна застосовувати. Через такі зміни флакон іноді виглядає ніби вкритий інеєм. У таких випадках слід застосовувати новий флакон, що містить однорідну суспензію. Необхідно також взяти новий флакон у тому випадку, якщо у режим інсулінотерапії внесено значні зміни.
Шприц-ручка для інсуліну
Картриджі слід застосовувати разом із шприц-ручками для введення інсуліну, такими, як Опті Пен Про 1, або іншими шприц-ручками, придатними для картриджів Інсуман, згідно з рекомендаціями, наданими виробником ін’єкційного пристрою.
Слід чітко дотримуватися інструкцій виробника щодо використання шприц-ручки під час заправки картриджа, приєднання голки та проведення ін’єкції інсуліну.
Якщо шприц-ручка для введення інсуліну пошкоджений або не працює належним чином (через механічні дефекти), його слід знищити, а замість нього використовувати новий шприц-ручку.
Якщо шприц-ручка зіпсувався (див. інструкцію з використання шприц-ручки), суспензію з картриджа можна набрати у шприц (розрахований на 100 МО/мл інсуліну) та зробити ін’єкцію.
Картриджі
Перед установкою картриджа Інсуман® Комб 25 у шприц-ручку його необхідно потримати впродовж 1-2 годин при кімнатній температурі, а потім ре суспендувати для того, щоб перевірити його вміст. Це краще зробити шляхом обережного перевертання картриджа щонайменше 10 разів. Кожний картридж містить три маленькі металеві кульки для забезпечення швидкого та ефективного змішування суспензії.
Пізніше, коли картридж вже заряджено у шприц-ручку, інсулін слід ре суспендувати знову перед кожною ін’єкцією. Це краще зробити шляхом обережного перевертання шприц-ручки (щонайменше 10 разів).
Після ре суспендування рідина повинна бути однорідною та мати молочне забарвлення. Якщо цього не вдається досягти, тобто суспензія залишається, наприклад, прозорою або утворилися грудочки, часточки чи з’явився осад у самій рідині або на дні чи стінках картриджа, то Інсуман® Комб 25 не можна використовувати. Через такі зміни картридж іноді виглядає ніби вкритий інеєм. У таких випадках слід застосовувати новий картридж, що містить однорідну суспензію. Слід також змінити картридж на новий у тому випадку, якщо в режим інсулінотерапії внесено значні зміни. Перед ін’єкцією слід видалити з картриджа всі бульбашки повітря (див. інструкції з використання шприц-ручки). Не дозволяється знову наповнювати порожні картриджі.
Картриджі Інсуман® Комб 25 сконструйовані таким чином, що не дозволяють змішування з будь-якими іншими інсулінами у цьому ж картриджі.
Як і всі інсулінові препарати,   Інсуман® Комб 25   не можна змішувати з розчинами, які містять відновлюючі речовини, а саме - тіоли та сульфіти. Також слід пам’ятати, що кристали інсуліну-протаміну розчиняються у кислому рН-середовищі.
Побічні реакції.
Гіпоглікемія. Гіпоглікемія, як правило, є найчастішим побічним ефектом, що спостерігається під час інсулінотерапії. Вона виникає тоді, коли доза введеного інсуліну набагато перевищує потребу у ньому. У клінічних дослідженнях та під час маркетування частота змінюється разом з популяцією та дозовим режимом. Тому, неможливо вказати специфічну частоту.   Тяжкі напади гіпоглікемії, особливо якщо вони виникають неодноразово, можуть стати причиною ураження нервової системи. Тривала або тяжка гіпоглікемія може становити загрозу для життя хворого.
У багатьох пацієнтів появі симптомів, що свідчать про недостатнє надходження глюкози до тканин головного мозку (нейроглікопенія), передують ознаки адренергічної контр регуляції. Як правило, чим більше та швидше знижується рівень цукру в крові, тим більш вираженою є контр регуляція та інтенсивніше проявляються симптоми, характерні для цього.
Наступні, пов’язані із застосуванням препарату небажані реакції, що спостерігалися в ході клінічних досліджень, представлені нижче за системами класів органів у порядку зменшення їх частоти виникнення (дуже поширені: >1/10; часті: >1/100, <1/10; нечасті: > 1/1 000, < 1/100; поодинокі: >1/10 000, <1/1 000; вкрай поодинокі: < 1/10 000) та частота невідома (на основі наявних даних не визначається).
У межах кожної частотної групи небажані реакції представлені у порядку зменшення значимості.
Порушення імунної системи
Нечасті: шок;
Частота невідома: алергічні реакції повільного типу (гіпотензія, ангіо невротичний набряк, бронхоспазм, генералізовані шкірні реакції), формування антитіл до інсуліну.
Алергічні реакції повільного типу на інсулін або допоміжні речовини можуть становити загрозу життю.
Введення препаратів інсуліну може призвести до формування антитіл до нього. У поодиноких випадках внаслідок наявності антитіл до інсуліну може виникати потреба у корекції дози для профілактики гіпо- або гіперглікемії.
Порушення метаболізму
Часті: набряк;
Частота невідома: затримка натрію в організмі.
Інсулін може призводити до затримки в організмі натрію та появи набряків, особливо у випадках, коли завдяки посиленню інтенсивності інсулінотерапії вдалося покращити глікемічний контроль, який до цього не був адекватним.
Порушення органа зору
Частота невідома: проліферативна ретинопатія, діабетична ретинопатія, порушення зору.
Значна зміна рівня цукру у крові може спричинити тимчасове порушення зору внаслідок тимчасової зміни тургору та порушення рефракції кришталика;
Ризик прогресу вання діабетичної ретинопатії зменшується при досягненні тривалого глікемічного контролю.
Однак посилення інтенсивності інсулінотерапії з раптовим зниженням вмісту цукру у крові може спричинити погіршення перебігу діабетичної ретинопатії. У хворих на проліферативну ретинопатію, особливо у тих, яким не проводилася лазерна фото коагуляція, тяжкі гіпоглікемічні стани можуть призвести до виникнення транзиторної сліпоти.
Порушення шкіри та підшкірної тканини
Частота невідома: ліподистрофія;
Як і при застосуванні інших препаратів інсуліну, в місці введення препарату може виникати ліподистрофія, внаслідок чого швидкість всмоктування інсуліну у місці ін’єкції зменшується. Постійна зміна місця введення ін’єкції у межах окремої ін’єкційної ділянки дозволяє зменшити ці явища або попередити їх появу.
Порушення загальні та у місці введення
Часті: реакції у місці введення;
Нечасті: кропив’янка у місці введення;
Частота невідома: почервоніння шкіри, біль, свербіж, кропив'янка, припухлість або запалення у місці введення.
Більшість нетяжких реакцій на інсулін, які виникають у місці введення препарату, зазвичай минають протягом від кількох днів до кількох тижнів.
Передозування.
Симптоми.
Передозування інсуліну може призвести до тяжкої, а іноді тривалої гіпоглікемії, яка може становити загрозу для життя хворого.
Лікування. Нетяжкі випадки гіпоглікемії зазвичай можуть бути скориговані пероральним прийомом вуглеводів. Може знадобитися також корекція дози лікарського препарату і внесення змін у режим харчування чи фізичної активності.
У більш тяжких випадках гіпоглікемії, які супроводжуються комою або неврологічними порушеннями, потрібне внутрішньом'язове/підшкірне введення глюкагону або внутрішньо венне введення концентрованого розчину глюкози. Тривалий прийом вуглеводів і спостереження за пацієнтом є необхідними заходами, оскільки гіпоглікемічні напади можуть повторюватись навіть після покращення стану хворого.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Досвіду застосування препарату Інсуман® Комб 25 в період вагітності немає. Інсулін не проходить через плацентарний бар’єр.
Для пацієнток, у яких діабет розвинувся до настання вагітності або в період вагітності (гестаційний діабет), дуже важливо підтримувати належний контроль над вуглеводним обміном впродовж усієї вагітності. Потреба в інсуліні може зменшуватися під час І триместру вагітності та зростати під час ІІ та ІІІ триместрів. Одразу після пологів потреба в інсуліні різко знижується, що підвищує ризик виникнення гіпоглікемії. Тому ретельний контроль рівня цукру є дуже важливим.
Будь-яких обмежень стосовно застосування препарату Інсуман® Комб 25 в період годування груддю немає. Однак в період лактації жінки можуть потребувати корекції дози препарату та дієти.
Діти. Немає достатнього досвіду застосування препарату дітям.
Особливі заходи безпеки. Пацієнти з підвищеною чутливістю до Інсуману® Комб 25, для яких не існує іншого препарату, що переноситься краще, повинні продовжувати лікування лише під ретельним наглядом лікаря і, якщо у цьому є необхідність, з одночасним застосуванням проти алергічних засобів.
При переході на Інсуман® Комб 25 у пацієнтів з алергією на інсулін тваринного походження рекомендується проводити внутрішньо шкірні проби, оскільки у них можуть виникати перехресні імунологічні реакції.
У пацієнтів з нирковою недостатністю потреба в інсуліні може бути зменшена через зниження метаболізму інсуліну. У пацієнтів літнього віку прогресуюче погіршення функції нирок може призвести до постійного зменшення потреби в інсуліні.
У пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю потреба в інсуліні може бути зменшена через зниження здатності до глюконеогенезу та зниження метаболізму інсуліну.
У випадку, якщо контроль рівня цукру є недостатнім або існує схильність до виникнення випадків гіпо- чи гіперглікемії, перед тим, як проводити корекцію дози слід перевірити, чи дотримується хворий призначеного режиму лікування, техніки ін’єкційного введення та місць введення препарату, а також оцінити інші важливі фактори.
Особливості застосування.  
Гіпоглікемія.
Гіпоглікемія може виникнути у тому випадку, якщо доза інсуліну набагато перевищує потребу у ньому.
Дотримуватися особливої обережності і посилено контролю вати рівень цукру в крові необхідно тим пацієнтам, у яких напади гіпоглікемії можуть бути особливо небезпечними, як, наприклад, у хворих зі значним звуженням коронарних артерій та кровоносних судин, що постачають кров`ю головний мозок (ризик серцевих чи мозкових ускладнень   при гіпоглікемії), а також у пацієнтів з проліферативною ретинопатією, яким не проводилася лазерна фото коагуляція (ризик виникнення транзиторної постгіпоглікемічної сліпоти).
Пацієнти повинні знати про те, що за певних обставин перші симптоми розвитку гіпоглікемії можуть бути менш помітними. Симптоми, що вказують на розвиток гіпоглікемії, можуть змінюватися, ставати менш вираженими або бути взагалі відсутніми у пацієнтів, які належать до певних груп ризику. Серед них хворі:
у яких спостерігається значне покращення глікемічного контролю;
у яких гіпоглікемія розвивається поступово;
похилого віку;
що перейшли з тваринного інсуліну на людський інсулін;
з вегетативною нейропатією;
які хворіють на діабет впродовж тривалого періоду часу;
з психічними розладами;
які одночасно отримують терапію деякими іншими лікарськими засобами.
У таких ситуаціях може виникати тяжка гіпоглікемія (можливо із втратою свідомості) ще до того, як пацієнт зрозуміє, що у нього знижується рівень цукру у крові.
Якщо у хворого спостерігається нормальний чи знижений рівень глікозильованого гемоглобіну, це може вказувати на виникнення у нього періодичних недіагностованих (особливо нічних) епізодів гіпоглікемії.
Для зменшення ризику виникнення гіпоглікемії дуже важливим є дотримання пацієнтом дози препарату, режиму харчування, рекомендацій стосовно введення інсуліну, а також поінформованість хворого щодо симптомів гіпоглікемії. Існує ряд факторів, які підвищують схильність до виникнення гіпоглікемії та вимагають ретельного спостереження за станом хворого, а іноді й корекції дози препарату. До них належать:
зміна місця введення інсуліну;
підвищення чутливості до інсуліну (наприклад, при усуненні стресових факторів);
незвичне, надмірне або тривале фізичне навантаження;  
інтеркурентне захворювання (наприклад, блювання, пронос);
зменшення вживання їжі;
пропуск приймання їжі;
вживання алкоголю;
деякі декомпенсовані порушення ендокринної системи (зниження функції щитовидної залози і передньої частки гіпофіза чи адренокортикальна недостатність);
одночасне застосування деяких інших лікарських засобів. (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Інтеркурентне захворювання.
Наявність інтеркурентного захворювання вимагає посилення контролю за станом вуглеводного обміну. У багатьох випадках показане проведення аналізу сечі на присутність кетонових тіл. Досить часто виникає необхідність у корекції дози інсуліну. Іноді потреба в інсуліні може зростати. Пацієнти з діабетом І типу повинні продовжувати регулярно споживати хоча б невелику кількість вуглеводів, навіть якщо вони здатні приймати лише незначну кількість їжі чи зовсім не можуть приймати їжу, або у них виникає блювання. Вони не повинні припиняти застосування інсуліну повністю.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з   іншими механізмами.
Здатність пацієнта до концентрації уваги та швидкість його реакції можуть порушуватися внаслідок виникнення гіпоглікемії чи гіперглікемії або, наприклад, внаслідок виникнення зорових розладів. Це може бути небезпечним у тих ситуаціях, коли ці якості є особливо важливими (наприклад, під час керування транспортними засобами або роботи з механізмами).
Пацієнтам необхідно порадити вживати необхідних запобіжних заходів з метою уникнення появи гіпоглікемії під час керування транспортним засобом. Це є особливо важливим для тих пацієнтів, у яких перші ознаки розвитку гіпоглікемії є слабо вираженими або взагалі відсутні, а також для тих хворих, у яких гіпоглікемія виникає досить часто. Слід ретельно зважити, чи варто сідати за кермо або працювати з механізмами у такому стані.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Застосування цілого ряду лікарських речовин може вплинути на метаболізм глюкози, а отже вимагати корекції дози людського інсуліну.
До препаратів, які можуть посилити цукрознижувальний ефект та збільшити схильність до виникнення гіпоглікемії, належать пероральні протидіабетичні засоби, інгібітори АПФ, дизопірамід, фібрати, флуоксетин, інгібітори МАО, пентоксифілін, пропоксифен, саліцилати та сульфаніламідні препарати.
До препаратів, які можуть зменшувати цукрознижувальний ефект, належать кортикостероїди, даназол, діазоксид, сечогінні засоби, глюкагон, ізоніазид, естрогени та прогестерони, похідні фенотіазину, соматотропін, симпатоміметики (наприклад, епінефрин (адреналін), сальбутамол, тербуталін), гормони щитовидної залози, а також інгібітори протеази та атипічні антипсихотичні лікарські засоби (наприклад, оланзапін та клозапін).
Бета-блокатори, клонідин, солі літію або алкоголь можуть як посилювати, так і зменшувати цукрознижувальний ефект інсуліну. Пентамідин може спричинити гіпоглікемію з подальшою гіперглікемією.
Крім цього, під дією бета-блокаторів та деяких симпатолітиків (клонідин, гуанетидин та резерпін) ознаки адренергічної контр регуляції можуть слабшати або зовсім зникати.
Фармакологічні властивості. Механізм дії. Інсулін:
- знижує рівень цукру у крові та сприяє виникненню анаболічних ефектів, а також зменшує катаболічні ефекти;
- посилює внутрішньоклітинний транспорт глюкози, а також утворення глікогену у м’язах та печінці ;
- збільшує застосування пірувату.
Інсулін пригнічує глікогеноліз та глюконеогенез, посилює ліпогенез у печінці та жировій тканині та пригнічує ліполіз,   покращує внутрішньоклітинне надходження амін окислот та посилює синтез білка, посилює внутрішньоклітинне надходження натрію.
Фармакодинаміка.
Інсуман® Комб 25 (двофазна суспензія ізофан інсуліну, що містить 25 % розчинного інсуліну) являє собою інсулін, дія якого настає поступово, а ефект триває впродовж тривалого періоду часу. Його дія починається через 30-60 хв після підшкірної ін`єкції, досягає максимуму через 2-4 години та триває протягом 12 - 19 годин.
Фармакокінетика.
У здорових осіб період напів виведення інсуліну з сироватки крові становить близько 4-6 хв. Цей період є значно тривалішим у пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю. Однак слід зазначити, що фармакокінетика інсуліну не відображає його метаболічної дії.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості: суспензія білого або майже білого кольору.
Термін придатності. 2 роки.
Умови зберігання.
Зберігати у недоступному для дітей місці в оригінальній упаковці при температурі від +2°C до +8°C.   Не заморожувати. Запобігати контакту зі стінками холодильника.
Під час використання зберігати при температурі не вище +25º С у захищеному від тепла та світла місці.

Написати відгук