Івабрадин (Ivabradine) Mylan 5 мг, 56 таблеток

Івабрадин (Ivabradine)

КОРАКСАН (CORAXAN)
 

Склад.
Діюча речовина: 1 таблетка містить івабрадину 5 мг (що відповідає 5,39 мг івабрадину гідро хлориду);
або 1 таблетка містить івабрадину 7,5 мг (що відповідає 8,085 мг івабрадину гідро хлориду);
допомiжнi речовини: лактози моногідрат, магнію стеарат, крохмаль кукурудзяний, мальтодекстрин, кремнію діоксид колоїдний безводний, гліцерин, гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), макрогол 6 000, заліза оксид жовтий (E 172), заліза оксид червоний (E 172).
Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Фармакотерапевтична група. Інші кардіологічні засоби.
Код ATC С 01ЕB17.
Клінічні характеристики.
Показання. Симптоматичне лікування хронічної стабільної стенокардії у пацієнтів з ішемічною хворобою серця та нормальним синусовим ритмом. Кораксан показаний:
пацієнтам, які мають протипоказання чи обмеження до застосування β-адреноблокаторів;
або в комбінації з β-адрено блокаторами у пацієнтів, стан яких є недостатньо контрольованим при застосуванні оптимальної дози β-адреноблокаторів.
Протипоказання.
Підвищена чутливість активної речовини або до будь-якого компонента препарату.
Брадикардія (частота серцевих скорочень (ЧСС) у спокої < 60 ударів на хвилину) до початку лікування.
Кардіогенний шок.
Гострий інфаркт міокарда.
Тяжка артеріальна гіпотензія (артеріальний тиск < 90/50 мм  рт. ст.).
Тяжка печінкова недостатність.
Синдром " слабкості синусового вузла".
Синоатріальна блокада.
Серцева недостатність III-IV функціональних класів (за класифікацією NYHA).
Наявність у пацієнта штучного водія   ритму.
Нестабільна стенокардія.
AV-блокада III ступеня.
Комбінація з інгібіторами P450 3A4 сильної дії: протигрибкові препарати похідні азолу (кетоконазол та ітраконазол), макролідні антибіотики (кларитроміцин, еритроміцин для перорального застосування, джозаміцин, телітроміцин), противірусні препарати (нелфінавір, ритонавір) та нефазодон.
Періоди вагітності та лактації.
Спосіб застосування та дози.
Для перорального застосування.
Призначається дорослим.
Приймати двічі на день: вранці та ввечері під час прийому їжі.
Таблетка препарату КОРАКСАН® 5 мг може бути поділена.
Таблетка препарату КОРАКСАН® 7,5 мг не підлягає поділу.
Рекомендована початкова доза івабрадину - 5 мг двічі на день. Після трьох-чотирьох тижнів лікування, залежно від відповіді на лікування, дозу івабрадину можна збільшити до 7,5 мг двічі на день. Якщо під час лікування частота серцевих скорочень поступово знижується нижче 50 ударів за хвилину у спокої або пацієнт відчуває симптоми, які є проявами брадикардії (запаморочення, слабкість,   артеріальна гіпотензія), дозу необхідно поступово зменшити, включаючи можливість застосування івабрадину у дозі 2,5 мг двічі на день (1/2 таблетки препарату КОРАКСАН® 5  мг двічі на день). Якщо ЧСС лишається нижче 50 ударів на хвилину або якщо симптоми брадикардії тривають застосування препарату необхідно припинити.
Пацієнти літнього віку.
Оскільки у дослідженнях з івабрадином брали участь обмежена кількість пацієнтів віком 75 років та старше, таким пацієнтам лікування починають з меншої стартової дози ( 2,5 мг двічі на добу, тобто 1/2 таблетки препарату КОРАКСАН® 5 мг двічі на добу). За необхідності подальшого зменшення ЧСС дозу можна поступово підвищити.
Печінкова недостатність. Пацієнти з печінковою недостатністю легкого ступеня тяжкості не потребують корекції дози. З обережністю призначають івабрадин пацієнтам з помірною печінковою недостатністю. Івабрадин протипоказаний пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю через відсутність досліджень за участю цієї групи пацієнтів, а також через можливість значного збільшення концентрації препарату   в крові хворого.
Ниркова недостатність. Пацієнти, у яких кліренс креатині ну > 15 мл/хв не потребують корекції дози. Пацієнтам з кліренсом креатині ну <15 мл/хв івабрадин слід призначати з обережністю (у зв’язку з відсутністю достатньої кількості даних).
Побічна дія.
Кораксан вивчався в клінічних дослідженнях, в яких взяли   участь загальною кількістю приблизно  5000 чоловік. Приблизно 2900 пацієнтів приймали івабрадин під час досліджень ІІ-ІІІ фази.
Найчастіші небажані ефекти івабрадину є дозозалежними та обумовлені його фармакологічним механізмом дії. Під час лікування препаратом можуть спостерігатися такі побічні ефекти, перераховані нижче, з використанням наступного правила: дуже часто (³1/10); часто (³1/100, <1/10), нечасто (³1/1000, <1/100), рідко (³1/10000, <1/1000), дуже рідко (<1/10000); невідомо (не може бути визначена згідно з наявною інформацією).
Зміни лабораторних показників: нечасто – підвищення креатині ну плазми, еозинофілі я, підвищення рівня сечової кислоти в плазмі крові.
З боку серцево-судинної системи: часто – брадикардія. У 3,3 % пацієнтів брадикардія виникала у перші два-три місяці лікування. У 0,5 % пацієнтів відзначалася   тяжка брадикардія (частота серцевих скорочень ≤ 40 ударів за хвилину); АV- блокада 1-го ступеня (на ЕКГ – подовження інтервалу QT); шлуночкова екстрасистолія.
Нечасто –   можливе виникнення   підсиленого серцебиття та надшлуночкової екстрасистолії.
Вищезазначені побічні   ефекти, які було виявлено під час проведення клінічних досліджень,   мали таку саму частоту, що і препарати порівняння   та/або можливо   були обумовлені наявністю наступних станів у пацієнтів, а саме: синусової   аритмії, нестабільної стенокардії, прогресу вання стенокардії, фібриляції передсердь, ішемії міокарда, інфаркту міокарда та шлуночкової тахікардії.
Порушення з боку зору: дуже часто – фотопсії (світлові спалахи, що виникають перед очима – тимчасова посилена яскравість на обмеженій ділянці поля зору), які спостерігались приблизно у 14,5 % пацієнтів. Виникнення фотопсій спричиняють раптові зміни інтенсивності світла. Фотопсії виникають переважно протягом двох перших місяців лікування та можуть повторюватись й пізніше. Інтенсивність фотопсій може бути легкою або помірною. Фотопсії спонтанно минають під час лікування у 77,5 % пацієнтів або після припинення лікування. Менше ніж у 1 % пацієнтів розвиток фотопсій потребував зміни звичайної діяльності, виконанню якої заважало виникнення фотопсій, або потребував припинення лікування. Часто – розмите бачення.
З боку шлунково-кишкового тракту рідко можливе виникнення нудоти, запору або діареї.
Загальні розлади: часто – можливе виникнення головного болю (зазвичай у перші місяці застосування) та запаморочення (вірогідно пов’язане з брадикардією).
Нечасто –   диспное, м’язові спазми.
Передозування.
Передозування може призвести до тяжкої та тривалої брадикардії. Тяжкі форми брадикардії потребують симптоматичної терапії у спеціалізованих закладах. У випадку виникнення брадикардії з порушенням гемодинамічних показників рекомендовано застосування внутрішньо венних бета-стимулювальних засобів, таких як ізопреналін. У вкрай тяжких випадках може бути розглянуто питання про тимчасове використання електрокардіостимулятора.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Застосування препарату у період вагітності та годування груддю протипоказане.
Діти.
Цей препарат не рекомендовано застосовувати для лікування дітей та підлітків через недостатню кількість даних щодо безпеки та ефективності для цієї групи пацієнтів.
Особливості застосування.
Аритмії. Івабрадин не призначають для профілактики та лікування аритмій. Якщо під час лікування івабрадином у пацієнта виникає тахіаритмія (вентрикулярна чи суправентрикулярна) лікування івабрадином вже не є доцільним. Саме тому івабрадин не рекомендовано застосовувати пацієнтам з фібриляцією передсердь та іншими видами аритмій, які впливають на функцію синусового вузла.
Під час лікування івабрадином рекомендується регулярний клінічний моніторинг за станом пацієнтів з метою своєчасної діагностики розвитку миготливої аритмії (пароксизмальної або персистуючої) з проведенням ЕКГ- моніторингу, якщо це клінічно обґрунтовано (погіршення симптомів стенокардії, сильне серцебиття, нерегулярний пульс).
Пацієнтам з AV-блокадою II ступеня не рекомендовано призначати івабрадин.
Пацієнти з брадикардією. Не рекомендовано призначати івабрадин пацієнтам, в яких ЧСС у стані спокою до початку лікування становить менше, ніж 60 уд. хв.
Якщо під час лікування частота серцевих скорочень у спокої знижується нижче 50 уд. хв. або пацієнт відчуває симптоми, які є проявами брадикардії (запаморочення, слабкість,   артеріальна гіпотензія), дозу необхідно поступово зменшити, включаючи можливість застосування івабрадину у дозі 2,5 мг двічі на день (1/2 таблетки препарату КОРАКСАН® 5  мг двічі на день). Якщо ЧСС лишається нижче 50 ударів на хвилину або якщо симптоми брадикардії тривають, застосування препарату необхідно припинити.
Хронічна серцева недостатність має бути належним чином контрольованою перед призначенням пацієнту івабрадину. Застосування івабрадину протипоказане у пацієнтів із серцевою недостатністю ІІІ-ІV функціональних класів (за NYHA) через недостатню кількість даних щодо безпеки та ефективності, та має призначатися з обережністю пацієнтам І-ІІ функціональних класів через обмежену кількість даних для цієї групи пацієнтів.
Інсульт. Івабрадин не рекомендовано призначати пацієнтам відразу після перенесеного інсульту, через те що дослідження за участі такої групи пацієнтів не проводились.
Функція сітківки. Івабрадин впливає на функцію сітківки. На сьогодні немає доказів щодо токсичної дії івабрадину на сітківку, проте невідомо, як впливає івабрадин на сітківку при тривалому застосуванні (більше одного року). У разі виникнення будь-якого непередбачуваного порушення з боку органа зору (див. розділ „Побічна дія”) лікування необхідно припинити. З обережністю слід призначати пацієнтам з пігментним ретинітом.
Застосування з блокаторами кальцієвих каналів. Івабрадин не рекомендовано застосовувати з блокаторами кальцієвих каналів, які зменшують частоту серцевих скорочень, такими як верапаміл або дилтіазем.  
Повідомлень про небезпечність застосування івабрадину   з нітратами короткої та тривалої дії, дигідропіридиновими блокаторами кальцієвих каналів (амлодипін) не надходило.
Пацієнтам з артеріальною   гіпотензією легкого та помірного ступеня тяжкості івабрадин слід призначати з обережністю (у зв’язку з відсутністю достатньої кількості даних).
Фібриляція передсердь. Кардіоаритмії. Немає доказів щодо ризику виникнення тяжкої брадикардії при відновленні синусового ритму при проведенні фармакологічної кардіоверсії у пацієнтів, які лікувалися івабрадином. Проте у зв’язку з відсутністю достатньої кількості даних, проводити  DC-кардіоверсію (яка не є невідкладною) рекомендується не раніше, ніж через 24 год після останнього прийому івабрадину.
Пацієнтам, які мають подовжений QT інтервал вродженого ґенезу або приймають препарати, що подовжують інтервал QT, слід уникати застосування івабрадину. У разі   необхідності призначення івабрадину вищезазначеним пацієнтам необхідно проводити ретельний кардіологічний моніторинг.
До складу препарату входить лактоза, тому пацієнтам з уродженою непереносимістю галактози, синдромом мальабсорбції глюкози та галактози, недостатністю лактази Лаппа не рекомендовано призначати цей препарат.
Не рекомендовано застосовувати грейпфрутовий сік під час лікування івабрадином.
Одночасне застосування грейпфрутового соку та івабрадину удвічі   збільшує концентрацію останнього у плазмі крові та посилює його ефект щодо зменшення частоти серцевих скорочень.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.
Івабрадин не впливає на здатність керувати автомобілем та працювати з різними механізмами. Однак застосування івабрадину може спричинити тимчасове порушення зору (поява світлових спалахів перед очима або розмите бачення), які звичайно виникають внаслідок раптової зміни інтенсивності світла. Це необхідно брати до уваги при керуванні автомобілем та при роботі з різними механізмами, особливо при керуванні автомобілем вночі.
Взаємодiя з iншими лiкарськими засобами.
Фармакодинамічні взаємодії.
Не рекомендовано одночасне застосування.
Препарати, що подовжують інтервал QT:
–  Кардіоваскулярні: хінідин, дизопірамід, бепридил, соталол, аміодарон, ібутилід).
– Некардіоваскулярні: пімозид, зипразидон, сертиндол, мефлоквин, галофантрин, пентамідин, цизаприд, еритроміцин внутрішньо венний.
Слід уникати одночасного застосування івабрадину та кардіоваскулярних і некардіоваскулярних препаратів, що подовжують інтервал QT, оскільки внаслідок зменшення ЧСС може виникнути   триваліше подовження інтервалу QT. При необхідності такої комбінація слід забезпечити ретельний моніторинг серцевої діяльності.
Фармакокінетичні взаємодії.
Інгібітори або стимулятори цитохрому P450 3 A4 (CYP3A4).
Івабрадин метаболізується тільки за допомогою цитохрому CYP3A4 та є слабким інгібітором цього цитохрому. Було підтверджено, що івабрадин не впливає на метаболізм та концентрацію в плазмі крові інших   похідних CYP3A4 (слабких, помірних та сильних інгібіторів). Інгібітори та стимулятори CYP3A4 можуть вступати у взаємодію з івабрадином, що має клінічно значущий вплив на його метаболізм та фармакокінетику. Дослідження, що вивчали взаємодії ліків, підтвердили, що CYP3A4 інгібітори підвищують концентрацію івабрадину в плазмі крові, у той час як індуктори CYP3A4 знижують її. Підвищення концентрації івабрадину в плазмі крові може підвищити ризик розвитку надмірної брадикардії.
Протипоказане одночасне застосування.
Протипоказане одночасне застосування івабрадину та таких сильних інгібіторів CYP3A4 як протигрибкові препарати, що належать до похідних азолу (кетоконазол, ітраконазол), макролідні антибіотики (кларитроміцин, еритроміцин для перорального застосування, джозаміцин, телітроміцин), інгібітори ВІЛ-протеази (нелфінавір, ритонавір). Такі сильні інгібітори CYP3A4, як кетоконазол (200 мг на день) та джозаміцин (1 г два рази на день), підвищують середню концентрацію івабрадину в плазмі у 7 – 8 разів.
Не рекомендовано до застосування у комбінації.
Інгібітори CYP3A4 помірної дії: спеціальні дослідження за участю здорових добровольців та пацієнтів показали, що комбінація івабрадину з такими препаратами, що знижують ЧСС, як дилтіазем та верапаміл призводить до підвищення концентрації івабрадину (в 2 – 3 рази за показником AUC) та додаткового зниження ЧСС на 5 ударів на хвилину. Одночасне застосування івабрадину та цих лікарських засобів не рекомендовано.
Застосовувати з обережністю.
- Інші інгібітори CYP3A4 помірної дії (наприклад, флуконазол). Одночасне застосування з івабрадином може бути розпочато з дози 2,5 мг, якщо ЧСС у стані спокою   вище 60 ударів на хвилину. Необхідно проводити моніторинг ЧСС.
- Стимулятори CYP3A4, такі як рифампіцин, барбітурати, фенітоїн, звіробій (Hypericum perforatum). Одночасне застосування цих препаратів з івабрадином може призвести до зменшення концентрації івабрадину та його ефективності,   тому може виникнути   потреба коригувати дозу івабрадину. При одночасному застосуванні івабрадину 10  мг двічі на день та звіробою концентрація івабрадину знижувалася вдвічі. Слід уникати застосування звіробою під час лікування івабрадином.
Інші лікарські засоби. Спеціальні дослідження, що вивчали взаємодії препаратів, показали відсутність клінічно значущого впливу наступних препаратів на фармакокінетику та фармакодинаміку івабрадину: інгібітори ГМГ Ко-A–редуктази (симвастатин), інгібітори протонної помпи (омепразол, лансопразол), силденафіл, дигідропіридинові блокатори кальцієвих каналів (амлодипін, лацидипін), дигоксин і варфарин. Дослідження також довели, що івабрадин не чинить будь-якого клінічно значущого впливу на фармакокінетику симвастатину, амлодипіну, лацидипіну, на фармакокінетику та фармакодинаміку дигоксину і варфарину, а також на фармакодинамику аспірину.
Клінічні дослідження підтвердили можливість застосовувати івабрадин з інгібіторами АПФ, антагоністами   ангіотензину ІІ, діуретиками, нітратами короткої та тривалої дії, інгібіторами ГМГ Ко-A–редуктази, фібратами, інгібіторами протонної помпи, пероральними протидіабетичними засобами, аспірином та іншими антитромботичними агентами.
Фармакологiчнi властивості.
Фармакодинаміка.
КОРАКСАН® (івабрадин) – кардіологічний засіб, який започатковує новий фармакотерапевтичний клас. Івабрадин впливає виключно на частоту серцевих скорочень (ЧСС).
Івабрадин діє шляхом селективного та специфічного інгібування f-каналів синусового вузла серця, контролює спонтанну діастолічну деполяризацію синусового вузла та таким чином зменшує частоту серцевих скорочень. В серці івабрадин діє виключно на синусовий вузол та не впливає на внутрішньо передсердну, атріовентрикулярну та внутрішньо шлункову провідність, скоротність міокарда та ре поляризацію шлуночків.
Івабрадин також може взаємодіяти з h-каналами сітківки, які схожі за структурою до f-каналів синусового вузла серця. Це лежить в основі розвитку тимчасового порушення світосприйняття внаслідок зменшення реакції сітківки на яскраві світлові стимули. При виникненні тригерних обставин (раптова зміна освітлення) часткове інгібування івабрадином h-каналів призводить до розвитку фотопсій, які можуть несподівано виникати у пацієнтів.   Фотопсії  - це тимчасова посилена яскравість на обмеженій ділянці поля зору.
Основною фармакодинамічою властивістю івабрадину є вибіркове дозозалежне зменшення частоти серцевих скорочень. Аналіз зменшення частоти серцевих скорочень при застосуванні івабрадину в дозах до 20 мг двічі на день показав тенденцію до виникнення ефекту плато, що знижує ризик виникнення тяжкої брадикардії нижче 40 уд. на хвилину. При застосуванні в рекомендованих терапевтичних дозах (5 – 7,5 мг двічі на день) частота серцевих скорочень знижується приблизно на 10 ударів за хвилину у стані спокою та при навантаженні. Це зменшує роботу серця та споживання кисню міокардом. Івабрадин не впливає на внутрішньо серцеву провідність, скоротність міокарда (немає негативного інотропного ефекту) та ре поляризацію шлуночків:
в клінічних електрофізіологічних дослідженнях івабрадин не впливав на атріовентрикулярну або інтравентрикулярну провідність або на коригований QT інтервал;
у пацієнтів з дисфункцією лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка 30-45%), івабрадин не мав   будь-якого негативного впливу на показники фракції викиду.
Антиангінальну та анти ішемічну ефективність препарату КОРАКСАН® було доведено у п’яти подвійних сліпих рандомізованих дослідженнях (три у порівнянні з плацебо та по одному з атенололом та амлодипіном). У цих дослідженнях брали участь 4111 пацієнт зі стабільною стенокардією, з яких 2 617 отримували івабрадин.
Івабрадин у дозі 5 мг двічі на день довів свою ефективність за показниками тестів з фізичним навантаженням вже після трьох-чотирьох тижнів лікування. Додаткові переваги збільшення дози івабрадину до 7,5 мг двічі на день були доведені у контрольованому порівняльному дослідженні з атенололом: тривалість тесту з фізичним навантаженням у міждозовому періоді збільшилась на 1 хвилину після місяця лікування івабрадином у дозі 5 мг двічі на день; через три місяці після збільшення дози івабрадину до 7,5 мг двічі на день спостерігалося подальше збільшення тривалості навантаження ще майже на 25 сек. У цьому дослідженні антиангінальні та анти ішемічні властивості івабрадину були підтверджені у пацієнтів   віком 65 років і старше. Ефективність івабрадину у дозі 5 – 7,5 мг двічі на день була сталою у всіх дослідженнях за показниками тестів з фізичним навантаженням (загальна тривалість навантаження, час до виникнення лімітуючої стенокардії, час до розвитку нападу стенокардії, час до розвитку депресії сегмента ST на 1мм) та супроводжувалась зменшенням кількості нападів стенокардії приблизно на 70 %. Режим дозування івабрадину двічі на день забезпечував стабільну ефективну дію протягом 24 год.
В рандомізованому плацебо-контрольованому дослідженні за участю 889 пацієнтів івабрадин, що призначався додатково до атенололу 50 мг на добу, показав додаткову ефективність всіх показників тестів з фізичним навантаженням у міждозовому періоді (через 12 годин після приймання таблетки).
Ефективність івабрадину зберігається при тривалому застосуванні. У дослідженнях тривалістю від 3-4 місяців до 1 року не спостерігалося випадків фармакологічної толерантності (втрати ефективності) або ефекту " відміни" після раптового припинення лікування. Антиангінальна та анти ішемічна ефективність івабрадину були пов’язані з дозозалежним зменшенням частоти серцевих скорочень і достовірним зменшенням подвійного добутку (ПД), у спокої та під час фізичного навантаження (ПД – показник, що відображає потребу міокарда у кисні, ПД = ЧСС х систолічний артеріальний тиск). Вплив івабрадину на артеріальний тиск та резистентність периферичних судин був мінімальним та не мав клінічного значення.
Івабрадин не впливає на метаболізм глюкози та ліпідів при тривалому застосуванні (протягом 1 року).
У пацієнтів із цукровим діабетом підтверджено анти ішемічну та антиангінальну ефективність та безпеку застосування івабрадину.
Широкомасштабне дослідження BEAUTIFUL з вивчення захворюваності та смертності за участю 10917 пацієнтів з ішемічною хворобою серця та дисфункцією лівого шлуночка (фракція викиду <40%), яким Кораксан призначався на фоні оптимальної базисної терапії (86,9% пацієнтів отримували бета-блокатори). Основним критерієм ефективності (первинна комбінована кінцева точка) була загальна кількість випадків кардіоваскулярної смерті, госпіталізації внаслідок інфаркту міокарда або госпіталізації внаслідок виникнення або погіршення серцевої недостатності.
Дослідження показало відсутність достовірної різниці у зниженні первинної комбінованої кінцевої точки між групами, що отримували Кораксан або плацебо, як у загальній популяції (відносний ризик HR 1.00, p=0.94), так і при аналізі даних підгрупи пацієнтів із ЧСС ≥ 70 уд/хв (HR 0.91, p=0.17). Проте в групі пацієнтів із ЧСС ≥ 70 уд/хв, які приймали івабрадин, зменшилась частота госпіталізації внаслідок фатального та не фатального інфаркту міокарда на 36% (p=0.001) та частота реваскуляризації коронарних судин на 30% (p=0.016).
Субаналіз даних в підгрупі пацієнтів із симптомною стенокардією (n=1507) показав, що первинна кінцева точка знизилась на 24% в групі пацієнтів, які приймали івабрадин (p=0.05). Ця перевага була в основному за рахунок значного зниження частоти госпіталізацій внаслідок інфаркту міокарда – на 42% (p=0.021). Зниження частоти госпіталізації внаслідок фатального та не фатального інфаркту міокарда було ще значнішим (73% p=0.002) в групі пацієнтів з лімітуючою стенокардією та ЧСС ≥ 70 уд/хв.
Фармакокiнетика.
У фізіологічних умовах івабрадин швидко вивільнюється із таблеток та має високу розчинність у воді (>10  мг/мл). Івабрадин є S-енантіомером, який не показав біоконверсії in vivo. Основним активним метаболітом івабрадину є N-десм етильований метаболіт.
Абсорбція та біодоступність. Після перорального застосування івабрадин швидко та майже повністю всмоктується. При застосуванні натще максимальна концентрація у плазмі досягається приблизно через 1 год. Абсолютна біодоступність івабрадину становить майже 40 % через ефект першого проходження через травний тракт та печінку.
Приймання препарату одночасно з їжею уповільнює абсорбцію приблизно на 1 годину та підвищує концентрацію в плазмі на 20-30 %. Щоб уникнути інтраіндивідуальних коливань концентрації івабрадину в плазмі крові препарат рекомендовано приймати під час їжі.
Розподіл. Приблизно 70 % івабрадину зв’язується з протеїнами плазми. Об’єм розподілу у стадії стабільної рівноваги становить   приблизно 100 л у пацієнтів. При тривалому застосуванні рекомендованої початкової дози 5 мг двічі на день максимальна концентрація у плазмі   дорівнює приблизно 22  нг/мл (CV=29%). Середня концентрація у плазмі у стадії стабільної концентрації   дорівнює 10 нг/мл (CV=38%).
Біо трансформація. Івабрадин екстенсивно метаболізується у печінці та кишечнику шляхом окислення системою цитохромів P450 3A4 (CYP3A4). Основним активним метаболітом івабрадину є його N-десм етильований дериват (S18982), його концентрація   становить 40% від концентрації івабрадину гідро хлориду. Основний активний метаболіт теж метаболізується системою цитохромів CYP3A4.
Івабрадин має низьку спорідненість з CYP3A4, не активує та не інгібує його, отже, вірогідно, не змінюватиме метаболізм CYP3A4 або його концентрацію у плазмі. Проте інгібітори та стимулятори CYP3A4 можуть значною мірою впливати на концентрацію івабрадину в плазмі.
Виведення. Період напів виведення івабрадину та його основного метаболіту становить 2 год (70-75% показника AUC) та 11 годин відповідно. Загальний   кліренс івабрадину – 400  мл/хв та нирковий кліренс івабрадину - 70 мл/хв.
Екскреція метаболітів відбувається однаковою мірою через сечу та кал. Приблизно 4 % активної речовини виводяться через сечу у незміненому вигляді.
Кінетика івабрадину для доз 0,5 -24 мг є лінійною.
Спеціальні групи пацієнтів:
Пацієнти літнього віку: фармакокінетичні параметри (AUC and Cmax) у пацієнтів літнього віку (65 – 75 років та старші) не відрізняються від фармакокінетичних параметрів у загальної популяції.
Ниркова недостатність: вплив ниркової недостатності (кліренс креатині ну 15-60  мл/хв) на кінетику івабрадину є мінімальним з огляду на невелику частку   ниркового кліренсу (приблизно 20 %) від загального кліренсу івабрадину та його основного метаболіту S 18982.
Печінкова недостатність: у пацієнтів з легкою печінковою недостатністю незв’язана AUC івабрадину та основний метаболіт були на 20% вище, ніж у пацієнтів із нормальною функцією печінки. Кількість даних щодо фармакокінетики івабрадину у пацієнтів із помірною печінковою недостатністю є недостатньою та ці дані відсутні у пацієнтів із тяжкою печінковою недостатністю.
Співвідношення фармакокінетика/фармакодинаміка
Аналіз співвідношення фармакокінетика/фармакодинаміка продемонстрував лінійну залежність зменшення ЧСС від збільшення концентрації івабрадину та його активного метаболіту в плазмі крові для доз 15-20 мг двічі на день. При застосуванні більших доз зменшення ЧСС стає непропорційним до концентрації івабрадину у плазмі і має тенденцію досягати плато. Висока концентрація івабрадину в плазмі може бути обумовлена застосуванням івабрадину у комбінації з сильними інгібіторами CYP3A4, що може призвести до значного зменшення частоти серцевих скорочень, ризик зменшується при застосуванні івабрадину у комбінації з інгібіторами CYP3A4 помірної сили.
Фармацевтичні характеристики.
Основнi фiзико-хiмiчнi властивості препарату   КОРАКСАН® 5 мг: таблетки, вкриті плівковою оболонкою, оранжево-рожеві, продовгуваті, з насічкою з боків і тисненням з обох сторін: "5" з однієї сторони та  - з іншої.
Основнi фiзико-хiмiчнi властивості препарату   КОРАКСАН® 7,5 мг: таблетки, вкриті плівковою оболонкою, оранжево-рожеві, трикутної форми, з тисненням з обох сторін: "7.5" з однієї сторони та    - з іншої;
Термін придатності. 3 роки.
Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.
Умови зберігання
Не потребує особливих умов зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка. По 14 таблеток у блістері; по 2 або по 4 блістери в картонній коробці.

Написати відгук