Янувія (Januvia) 50 мг, 28 таблеток

Янувія (Januvia)

Форма випуску:    Таблетки, вкриті оболонкою, по 25 мг № 14, № 28
Діючі речовини:    1 таблетка, вкрита оболонкою, містить: ситагліптину фосфату гідрат еквівалентно 25 мг ситагліптину
Допоміжні речовини:    Целюлоза мікрокристалічна, кальцію гідрофосфат, натрію кроскармелоза, магнію стеарат, натрію стеарилфумарат, барвник Опадрай® II рожевий
Фармакотерапевтична група:    Пероральні протидіабетичні препарати
Показання:    МонотерапіяПрепарат Янувія показаний як доповнення до дієти та фізичних навантажень для поліпшення контролю глікемії в пацієнтів із цукровим діабетом ІІ типу.Комбінована терапія• Для покращання контролю глікемії у комбінації з метформіном, якщо дієта та фізичні навантаження у поєднанні з монотерапією метформіном не забезпечують адекватний контроль глікемії.• Для покращання контролю глікемії у комбінації з препаратом сульфонілсечовини, якщо дієта та фізичні навантаження у поєднанні з максимальним дозування препарату сульфонілсечовини як монотерапії не забезпечують адекватний контроль глікемії та в тому випадку, коли метформін не підходить внаслідок наявності протипоказань або непереносимості.• Для покращання контролю глікемії у комбінації з препаратом сульфонілсечовини та метформіном, якщо дієта та фізичні навантаження у поєднанні з подвійною терапією вказаними препаратами не забезпечують адекватний контроль глікемії.• Для покращання контролю глікемії у комбінації з агоністом PPAR (наприклад, тіазолідиндіоном), якщо дієта та фізичні навантаження у поєднанні з агоністом PPAR як монотерапії не забезпечують адекватний контроль глікемії.
Склад:
діюча речовина: sitagliptin;
1 таблетка, вкрита оболонкою, містить ситагліптину фосфату гідрат еквівалентно 25, 50 або 100 мг ситагліптину;
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кальцію гідро фосфат, натрію кроскармелоза, магнію стеарат, натрію стеарилфумарат, барвник Опадрай® II рожевий        (25 мг) або світло-бежевий (50 мг), або бежевий (100 мг) (залежно від дозування).
Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою.
Фармакотерапевтична група. Інгібітори дипептидилпептидази 4.
Код АТС А 10В Н 01.
Клінічні характеристики.
Показання.
Моно терапія
Препарат Янувія показаний як доповнення до дієти та фізичних навантажень для поліпшення контролю глікемії в пацієнтів із цукровим діабетом ІІ типу.
Комбінована терапія
Для покращання контролю глікемії у комбінації з метформіном, якщо дієта та фізичні навантаження у поєднанні з моно терапією метформіном не забезпечують адекватний контроль глікемії.
Для покращання контролю глікемії у комбінації з препаратом сульфонілсечовини, якщо дієта та фізичні навантаження у поєднанні з максимальним дозування препарату сульфонілсечовини як моно терапії не забезпечують адекватний контроль глікемії та в тому випадку, коли   метформін не підходить внаслідок наявності протипоказань або непереносимості.
Для покращання контролю глікемії у комбінації з препаратом сульфонілсечовини та метформіном, якщо дієта та фізичні навантаження у поєднанні з подвійною терапією вказаними препаратами не забезпечують адекватний контроль глікемії.
Для покращання контролю глікемії у комбінації з агоністом PPARγ (наприклад, тіазолідиндіоном), якщо дієта та фізичні навантаження   у поєднанні з агоністом PPARγ   як моно терапії не забезпечують адекватний контроль глікемії.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату.
Вагітність, період годування груддю.
Цукровий діабет І типу.
Діабетичний кето ацидоз.
Спосіб застосування та дози.
Рекомендовано приймати препарат Янувія у дозі 100 мг один раз на добу як моно терапію або в комбінації з метформіном або агоністом PPAR γ (наприклад, тіазолідиндіоном).
Янувію можна приймати незалежно від прийому їжі.
У випадку, якщо пацієнт пропустив прийом препарату, його треба прийняти якнайшвидше після того, як пацієнт згадає про пропущений прийом препарату. Недопустимо приймати подвійну дозу препарату   в один і той же день.
При призначенні Янувії у комбінації з препаратом сульфонілсечовини вважається, що нижче дозування препарату сульфонілсечовини знижує ризик гіпоглікемії.
Пацієнти з нирковою недостатністю
Пацієнтам з легкою нирковою недостатністю (кліренс креатині ну ≥50 мл/хв, що приблизно відповідає рівню креатині ну плазми ≤1,7 мг/дл у чоловіків, і ≤1,5 мг/дл – у   жінок) корекція дозування препарату не потрібна.
Клінічні дані застосування для пацієнтів з помірною та тяжкою нирковою недостатністю обмежені, тому не рекомендується застосовувати Янувію цим пацієнтам.
Пацієнти з печінковою недостатністю
Не потрібна корекція дозування препарату Янувія у пацієнтів з легкою й помірною печінковою недостатністю. Препарат не досліджувався у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю.
Пацієнти літнього віку
Не потрібна корекція дозування препарату у пацієнтів літнього віку.
Побічні реакції.
Препарат Янувія загалом добре переноситься як моно терапія, так і в комбінації з іншими гіпоглікемічними препаратами. У клінічних дослідженнях загальна частота побічних ефектів, що зустрічалися, а також частота відміни препарату через небажані побічні явища були подібні до таких при прийманні плацебо.
Побічні явища, що зустрічалися без причинного зв'язку із прийомом препарату Янувія в дозі 100 мг і 200 мг на добу, але частіше, ніж при прийманні плацебо, можуть бути розподілені на: дуже поширені (> 1/10), поширені (≥ 1/100 і < 1/10); непоширені (≥ 1/1000 і < 1/100);
рідко поширені (≥ 1/10000 і < 1/1000) і дуже рідко поширені (< 1/10000), включаючи поодинокі випадки.
З боку центральної нервової системи.
Поширені: головний біль.
Рідко поширені: сонливість.
З боку травного тракту.
Поширені: діарея, нудота, блювання, запор, метеоризм, біль у верхній частині живота.
З боку дихальної системи.
Поширені: інфекції верхніх дихальних шляхів, назофарингіт.
З боку опорно-рухового апарату.
Поширені: артралгія.
Загальні розлади.
Поширені: периферичні набряки, гіпоглікемія.
Загальна частота розвитку гіпоглікемії в пацієнтів, що застосовували препарат Янувія, була подібна до такої при застосуванні плацебо (Янувія 100 мг - 1,2%, Янувія 200 мг - 0,9%, плацебо - 0,9%).
Зміни лабораторних показників.
Рідко поширені: незначне збільшення сечової кислоти; незначне зменшення концентрації загальної лужної фосфатази, частково пов'язане з невеликим зменшенням кісткової фракції лужної фосфатази; невелике збільшення вмісту лейкоцитів, обумовлене збільшенням кількості нейтрофілів. Перераховані зміни лабораторних показників не вважаються клінічно значущими.
За час лікування препаратом Янувія не відзначалося клінічно значущих змін життєвих показників та ЕКГ (включаючи інтервал QTc).
Передозування.
Під час клінічних досліджень на здорових добровольцях разова доза 800 мг препарату Янувія загалом добре переносилася. Мінімальні зміни інтервалу QTc, що не вважаються клінічно значущими, відзначалися в одному з досліджень препарату Янувія в дозі 800 мг на добу. Доза понад 800 мг на добу в людей не вивчалася.
У випадку передозування необхідно розпочати стандартні підтримуючі заходи: видалення не абсорбованого препарату зі шлунково-кишкового тракту, здійснення моніторингу показників життєдіяльності, включаючи ЕКГ, а також призначення підтримуючої терапії, якщо потрібно.
Ситагліптин слабко діалізується. У клінічних дослідженнях тільки 13,5 % дози видалялося з організму протягом  3-4 – годинного сеансу діалізу. Пролонгований діаліз може призначатися при клінічній необхідності. Даних про ефективність перитонеального діалізу ситагліптину немає.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Контрольовані клінічні дослідження препарату Янувія у вагітних не проводилися, тому препарат не рекомендований для застосування під час вагітності.
Відсутні дані про екскрецію ситагліптину в грудне молоко, тому препарат не призначають у період годування груддю.
Діти.
Безпека та ефективність застосування препарату у дітей не встановлені, тому його не застосовують   у педіатричній практиці.
Особливості застосування.
Гіпоглікемія
У клінічних дослідженнях застосування препарату Янувія   як моно терапії або як частини комбінованої терапії з метформіном або піоглітазоном, частота розвитку гіпоглікемії була низькою та подібною до частоти розвитку гіпоглікемії при застосуванні плацебо. Прийом препарату Янувія у комбінації з препаратами, здатними спричиняти гіпоглікемію, такими як інсулін, похідні сульфонілсечовини, не досліджувався.
Застосування в осіб літнього віку
Корекція дози препарату залежно від віку не потрібна. Оскільки дані з клінічної безпеки обмежені, препарат слід з обережністю призначати пацієнтам старше 75 років.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.
З огляду на можливість виникнення такого побічного явища, як сонливість, слід утримуватися від керування авто транспортом або роботи з іншими механізмами.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Метформін.
Одночасне приймання протягом   тривалого періоду, 1000 мг метформіну та 50 мг ситагліптину двічі на добу в незначній мірі змінює фармакокінетику ситагліптину в пацієнтів із цукровим діабетом ІІ типу.
Циклоспорин.
Не було відмічено клінічно значущої взаємодії препарату з циклоспорином та іншими           р-глікопротеїновими інгібіторами.
CYP3A4-інгібітори (кетоконазол, ітраконазол, ритонавір, кларитроміцин).
Іn vіtro вивчення показало, що первинним ензимом, що відповідає за обмежений метаболізм ситагліптину, є CYP3A4, із внеском від CYP3С 4. У пацієнтів з нормальною функцією нирок, метаболізмом, включаючи метаболізм CYP3A4, він відіграє незначну роль у кліренсі ситагліптину. Метаболізм може відігравати більшу роль в елімінації ситагліптину у хворих з тяжкою нирковою недостатністю або з термінальною стадією патології нирок. У зв’язку з цим CYP3A4-інгібітори (кетоконазол, ітраконазол, ритонавір, кларитроміцин) можуть змінити фармакокінетику ситагліптину у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю або з термінальною стадією патології нирок.
Вплив ситагліптину на інші лікарські препарати.
Іn vіtro дані дозволяють припустити, що ситагліптин не затримує і не стимулює CYP450 ізоензими. Ситагліптин в незначній мірі змінює фармакокінетику метформіну, глібуриду, симвастатину, розиглітазону, варфарину або пероральних контрацептивів.
Дигоксин.
Ситагліптин має невеликий вплив на концентрацію в плазмі дигоксину. Корекція дозування дигоксину не рекомендується. Однак слід ретельно спостерігати за пацієнтами з ризиком розвитку інтоксикації дигоксином у випадку, якщо ситагліптин і дигоксин приймаються одночасно.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Янувія (ситагліптин) є активним при пероральному прийомі, високо селективним інгібітором ферменту дипептидилпептидази 4 (ДПП-4), що   призначений для лікування цукрового діабету 2 типу. Ситагліптин відрізняється за хімічною структурою й фармакологічною дією від аналогів глюкагоноподібного пептиду-1 (ГПП-1), інсуліну, похідних сульфонілсечовини, бігуанідів, агоністів гама-рецепторів, що активуються проліфератором пероксисом (PPAR-g), інгібіторів альфа-глікозидази, аналогів аміліну. Інгібуючи ДПП-4, ситагліптин підвищує концентрацію двох відомих гормонів сімейства ін кретинів: ГПП-1 і глюкозозалежного інсулінотропного пептиду (ГІП). Гормони сімейства ін кретинів секретуються в кишечнику протягом   доби, їхній рівень підвищується у відповідь на прийом їжі. Інкретини є частиною внутрішньої фізіологічної системи регуляції гомеостазу глюкози. При нормальному або підвищеному рівні глюкози крові гормони сімейства ін кретинів сприяють збільшенню синтезу інсуліну, а також його секреції бета-клітинами підшлункової залози за рахунок сигнальних внутрішньоклітинних механізмів, асоційованих із циклічним АМФ.
ГПП-1 також сприяє пригніченню підвищеної секреції глюкагону альфа-клітинами підшлункової залози. Зниження концентрації глюкагону при підвищенні рівня інсуліну сприяє зменшенню продукції глюкози печінкою, що призводить до зменшення глікемії.
При низькій концентрації глюкози крові перераховані ефекти ін кретинів на викид інсуліну й зменшення секреції глюкагону не спостерігаються. ГПП-1 і ГІП не впливають на викид глюкагону у відповідь на гіпоглікемію. У фізіологічних умовах активність ін кретинів обмежується ферментом ДПП-4, що швидко гідролізу є інкретини з утворенням неактивних продуктів.
Ситагліптин запобігає гідролізу ін кретинів ферментом ДПП-4, тим самим збільшуючи плазмові концентрації активних форм ГПП-1 і ГІП. Підвищуючи рівень ін кретинів, ситагліптин збільшує глюкозозалежний викид інсуліну й сприяє зменшенню секреції глюкагону. У пацієнтів із цукровим діабетом ІІ типу з гіперглікемією ці зміни секреції інсуліну й глюкагону призводять до зниження рівня глікозильованого гемоглобіну Нbа 1С і зменшенню плазмової концентрації глюкози, обумовленої натще й після навантажувальної проби.
У пацієнтів із цукровим діабетом ІІ типу прийом однієї дози препарату Янувія призводить до інгібування активності ферменту ДПП-4 протягом  24 годин, що призводить до збільшення рівня циркулюючих ін кретинів ГПП-1 і ГІП у 2-3 рази, зростанню плазмової концентрації інсуліну й З-пептиду, зниженню концентрації глюкагону в плазмі крові, зменшенню глікемії натще, а також зменшенню глікемії після навантаження глюкозою або харчовим навантаженням.
Фармакокінетика.
Фармакокінетика ситагліптину всебічно охарактеризована у здорових добровольців та пацієнтів із цукровим діабетом ІІ типу. У здорових добровольців після перорального прийому 100 мг ситагліптину відзначається швидка абсорбція препарату з досягненням максимальної концентрації (Cmax) в інтервалі від 1 до 4 годин з моменту прийому. Площа під кривою " концентрація - час" (AUC) збільшується пропорційно дозі і становить у здорових добровольців 8,52 µм х год при прийомі 100 мг внутрішньо, Cmax – 950 nM, середній період напів виведення – 12,4 години. Плазмова AUC ситагліптину збільшувалася приблизно на 14% після наступного прийому дози 100 мг препарату після досягнення рівноважного стану після прийому першої дози. Внутрішні і міжсуб'єктні коефіцієнти варіації AUC ситагліптину були незначними.
Абсорбція
Абсолютна біодоступність ситагліптину становить приблизно 87 %. Оскільки поєднаний прийом препарату Янувія й жирної їжі не чинить ефекту на фармакокінетику, препарат Янувія можна призначати незалежно від прийому їжі.
Розподіл
Середній обсяг розподілу в рівноважному стані після одноразової дози 100 мг ситагліптину в здорових добровольців становить приблизно 198 л. Фракція ситагліптину, що зв'язується із плазмовими білками, відносно низька й становить 38 %.
Метаболізм
Приблизно 79 % ситагліптину екскретується в незміненому вигляді з сечею. Метаболізується лише незначна частина препарату, що надійшов в організм.
Виведення
Після введення 14 С-міченого ситагліптину внутрішньо здоровим добровольцям приблизно 100 % введеного препарату виводилося: 13 % – через   кишечник, 87 % – нирками протягом   одного тижня після прийому препарату. Середній період напів виведення ситагліптину при пероральному прийомі 100 мг становить приблизно 12,4 години; нирковий кліренс - приблизно 350 мл/хв.
Виведення ситагліптину здійснюється первинно шляхом екскреції нирками за механізмом активної канальцевої секреції.
Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів
Пацієнти з нирковою недостатністю
У пацієнтів з м'якою нирковою недостатністю не відзначалися клінічно значущі зміни концентрації ситагліптину в плазмі порівняно з контрольною групою здорових добровольців.
Збільшення AUC ситагліптину приблизно у два рази порівняно з контрольною групою відзначалося у пацієнтів з помірною нирковою недостатністю, приблизно чотириразове збільшення AUC відзначалося в пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю, а також у пацієнтів з термінальною стадією патології нирок порівняно з контрольною групою. Ситагліптин слабко   видалявся з циркуляції за допомогою гемодіалізу (лише 13,5 % дози видалялося з організму протягом  3-4 годинного сеансу діалізу).
Пацієнти з печінковою недостатністю
У пацієнтів з помірною печінковою недостатністю (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) середня AUC і Cmax ситагліптину при одноразовому прийомі 100 мг збільшуються приблизно на
21 % і 13 % відповідно. Таким чином, корекція дозування препарату при легкій і помірній печінковій недостатності не потрібна.
Немає клінічних даних щодо застосування ситагліптину в пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (більше 9 балів за шкалою Чайлд- П'ю). Однак внаслідок того, що препарат первинно виводиться нирками, тяжка печінкова недостатність не впливає на фармакокінетику ситагліптину.
Пацієнти літнього віку
Вік пацієнтів не має клінічно значущого впливу на фармакокінетичні параметри ситагліптину. Порівняно з молодими пацієнтами, в літніх пацієнтів (65-80 років) концентрація ситагліптину приблизно на 19 % вища. Корекція дози препарату залежно від   віку не потрібна.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості:
таблетки по 25 мг: круглі двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою,   світло-рожевого зі слабким бежевим відтінком кольору з гравіруванням «221» з одного боку та гладенькі – з   іншого.
таблетки по 50 мг: круглі двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою,   світло-бежевого кольору з гравіруванням «112 з одного боку та гладенькі – з   іншого.
таблетки по 100 мг: круглі двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, бежевого кольору з гравіруванням «227» з одного боку та гладенькі – з   іншого.
Термін придатності.  2 роки.
Не застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.
Умови зберігання.
Зберігати в захищеному від світла місці при температурі не вище 30 °С.
Зберігати в недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 14 таблеток у блістері з ПВХ/Ал. По 1 або 2 блістери у картонній коробці  (таблетки, вкриті оболонкою, по 25 мг). По 1, 2 або 7 блістерів у картонній коробці  (таблетки, вкриті оболонкою, по 50 або 100 мг).
Категорія відпуску.
За рецептом.
Виробник.
Мерк Шарп і Доум Б. В./ Merk Sharp & Dohme B.V.

Написати відгук