Кетилепт (Ketilept) 100 мг, 60 таблеток

Виробник EGIS Pharmaceuticals PLC (HUN)
Наявність: На складі
Ціна 990 грн.
840 грн.

Кількість: - +
   - АБО -   

КЕТИЛЕПТ (KETILEPT)
 

Склад.
Діюча речовина: кветіапін;
склад: 1 таблетка містить 28,78 мг, 115,13 мг та 230,26 мг кветіапіну фумарату, що еквівалентно 25 мг, 100 мг або 200 мг   кветіапіну;
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна,  лактози моногідрат, натрію карбоксим етилцелюлоза (тип А), повідон, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, Opadry II 33G28523 білий (гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), макрогол 4000, триацетилгліцерин); Opadry II 33G24283 рожевий (для таблеток 200 мг)( гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), макрогол 4000, триацетилгліцерин, заліза оксид червоний (Е 172), заліза оксид жовтий (Е 172)).
Лікарська форма.  Таблетки, вкриті оболонкою.
Фармакотерапевтична група. Антипсихотичні засоби. Код АТС  N05A H04.
Клінічні характеристики.
Показання.

Гострий і хронічний психоз, у тому числі шизофренія.
Гострі маніакальні епізоди при біполярних розладах.
Протипоказання.
Кетилепт протипоказаний пацієнтам з підвищеною чутливістю до будь-якого компонента препарату.
Спосіб застосування та дози.
Кетилепт слід приймати два рази на добу, під час їжі або незалежно від прийому їжі.
Дорослі
Сумарна добова доза в перші 4 дні терапії становить 50 мг (1-й день), 100 мг (2-й день),            200 мг (3-й день) і 300 мг (4-й день).
Починаючи з 4-го дня звичайна ефективна добова доза Кетилепту становить 300 мг.
Залежно від клінічної реакції і переносимості кожного пацієнта дозу можна коригувати в межах від 150 мг до 750 мг на добу.
Безпека добових доз вище 800 мг у клінічних дослідженнях не оцінювалася.
Для лікування гострих маніакальних епізодів при біполярних   розладах: сумарна добова доза в перші 4 дні терапії становить 100 мг (1-й день), 200 мг (2-й день), 300 мг (3-й день) і 400 мг (4-й день). Подальший підбір дози до 800 мг на добу до 6-го дня можливий з підвищенням не більш ніж по 200 мг на добу. Залежно від клінічної реакції і переносимості кожного пацієнта дозу можна коригувати в межах від 200 мг до 800 мг на добу. Звичайна ефективна доза знаходиться в межах від 400 до 800 мг на добу.
Літні пацієнти
Як і інші антипсихотичні препарати, Кетилепт слід застосовувати з обережністю в літніх пацієнтів, особливо на початку курсу лікування.
Літнім пацієнтам рекомендується спочатку призначати препарат в дозі 25 мг на добу, а потім підвищувати дозу на 25 - 50 мг на добу до досягнення ефективної дози, яка зазвичай нижча, ніж у молодших пацієнтів.
Як було показано в клінічних дослідженнях, кліренс кветіапіну з плазми крові при пероральному введенні може знижуватися на 30 - 50% у пацієнтів віком 65 років і старше, що іноді може потребувати зміни дози таким пацієнтам.
Так само як літнім пацієнтам, повільніший підбір дози і знижені дози рекомендуються   ослабленим пацієнтам або схильним до гіпотензивних реакцій.
Діти і підлітки
Ефективність і безпека кветіапіну в дітей і підлітків не встановлена.
Порушення функції нирок
Незважаючи на майже 25 %-не зниження кліренсу кветіапіну з плазми крові після перорального прийому препарату хворими з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатині ну 10 - 30 мл/хв. на 1,73 м2), у клінічних дослідженнях було показано, що у пацієнтів з нормальною функцією нирок і пацієнтів із захворюваннями нирок рівні препарату в плазмі після прийому рівних доз кветіапіну не відрізнялися. Тому немає необхідності змінювати дозу Кетилепту для цих пацієнтів.
Порушення функції печінки
Кветіапін значною мірою метаболізується в печінці; його кліренс із плазми крові у пацієнтів із захворюваннями печінки на 25% нижчий, ніж при нормальній функції печінки. Тому при діагностовано му порушенні функції печінки, особливо на початку курсу лікування, може виникнути необхідність у зміні дози препарату.
Рекомендується розпочинати лікування з 25 мг препарату на добу, потім щодня підвищувати дозу на 25 - 50 мг до досягнення ефективної дози, залежно від клінічної реакції пацієнта й індивідуальної переносимості.
Підтримуюча терапія
Незважаючи на відсутність достатніх даних про можливу тривалість лікування кветіапіном хворих на шизофренію, ефективність підтримуючої терапії іншими антипсихотичними засобами встановлена. Тому рекомендується продовжувати прийом Кетилепту таким пацієнтам; для підтримання   ремісії доцільно застосовувати найнижчу дозу.  
Пацієнтів слід періодично обстежувати з метою визначення необхідності підтримуючої   терапії.
Поновлення перерваного курсу лікування в пацієнтів, які раніше отримували кветіапін
Якщо необхідно поновити лікування Кетилептом у пацієнтів, які раніше перервали терапію кветіапіном, рекомендується діяти у такий спосіб: при поновленні терапії менш ніж через один тиждень після відміни Кетилепту, прийом препарату можна продовжувати в дозі, яка використовувалася для підтримуючої терапії. При поновленні терапії в пацієнтів, які не отримували Кетилепт більше одного тижня, слід дотримуватись правил первинного підбору дози й установити ефективну дозу за клінічною реакцією пацієнта.
Перехід від терапії іншими антипсихотичними препаратами
Дані про специфіку переходу з інших антипсихотичних препаратів на кветіапін, а також про сумісне застосування кветіапіну з іншими антипсихотичними препаратами відсутні.
Незважаючи на те, що деяким хворим на шизофренію можна негайно відмінити антипсихотичний засіб, який він приймає, більшість пацієнтів потребують   поступової відміни препарату. В усіх випадках, коли перехід з одного препарату на інший вимагає одночасного застосування двох антипсихотичних засобів, цей період сумісного застосування слід по можливості скоротити.
При переведенні хворих на шизофренію з антипсихотичних препаратів тривалої дії на Кетилепт, якщо це доцільно з медичної точки зору, прийом Кетилепту варто   розпочинати в момент наступної планової дози. Слід періодично оцінювати необхідність продовження терапії препаратом, призначеним   для усунення екстра пірамідних побічних ефектів попереднього   антипсихотичного засобу тривалої дії.
Побічні реакції.
Найчастішими побічними ефектами кветіапіну є сонливість, запаморочення, сухість у роті, помірна астенія, запор, тахікардія, ортостатична гіпотензія і диспепсія.
Як і при терапії іншими антипсихотичними препаратами, під час прийому кветіапіну відзначалися непритомність, злоякісний нейролептичний синдром, лейкопенія, нейтропенія і периферичні набряки.
Небажані явища, що спостерігалися при застосуванні кветіапіну і класифіковані за системами організму, нижче перелічені в такому порядку: дуже часто >1/10); часто (<1/10 і >1/100); іноді (<1/100 і >1/1000); рідко (<1/1000); дуже рідко (<1/10,000).
Система крові і лімфи
Часто - лейкопенія,   іноді – еозинофілі я, дуже рідко - нейтропенія .
Порушення імунної системи
Іноді -   реакції гіпер чутливості.
Обмін речовин і харчування
Часто - збільшення маси тіла, підвищення сироваткових трансаміназ (АЛТ, АСТ), дуже   рідко - гіперглікемія, цукровий діабет.
Порушення функції нервової системи
Дуже часто - запаморочення, сонливість, часто – непритомність, іноді - епілептичні напади.
Порушення функції серця
Часто – тахікардія.
Судинні порушення
Часто – ортостатична гіпотензія.
Порушення дихання і функцій органів грудної порожнини та середостіння
Часто - риніт.
Порушення функції шлунково-кишкового тракту
Часто - сухість у роті, запор, диспепсія.
Порушення функцій репродуктивних органів і молочних залоз
Рідко - пріапізм.
Загальні порушення і стан тканин у місці введення
Часто - легка астенія, периферичні набряки, рідко - злоякісний нейролептичний синдром.
Лабораторні дослідження
Іноді - підвищення рівня гама-ГТ 5, підвищення рівня три гліцеридів після прийому їжі, підвищення загального холестерину.
Терапія Кетилептом була пов’язана з невеликим дозозалежним зниженням рівня гормонів щитоподібної залози, а саме: загального Т4 та вільного Т4.  Максимальне зниження загального та вільного Т4 зареєстроване протягом перших 2 – 4 тижнів терапії кветіапіном без подальшого зниження рівня гормонів при тривалому лікуванні. Майже в усіх випадках припинення лікування призводило до відновлення рівнів загального Т4 та вільного Т4 незалежно від тривалості лікування. Незначне зниження загального Т3 відзначалося лише при застосуванні високих доз. Рівень тироксинзв’язуючого глобуліну не змінювався і, відповідно, не спостерігалось підвищення рівня тиреотропного гормону. При прийомі Кетолепту не спостерігалося жодних ознак гіпотиреозу.
Як і інші антипсихотичні засоби, кветіапін може спричиняти подовження інтервалу QTc.
Описані реакції на раптову відміну препарату.
Передозування.
Відомостей про передозування кветіапіну в клінічних дослідженнях дуже мало.
В основному зареєстровані симптоми були наслідком посилення відомих фармакологічних ефектів препарату, таких як сонливість, седативний ефект, тахікардія і артеріальна гіпотензія.
Специфічний антидот Кетилепту відсутній.
При тяжкій інтоксикації слід завжди враховувати можливість одночасного прийому пацієнтом декількох препаратів. Рекомендується інтенсивна терапія, у тому числі звільнення дихальних шляхів пацієнта, забезпечення достатньої оксигенації і вентиляції, моніторинг і підтримання серцево-судинних функцій.
Пильне медичне спостереження і моніторинг слід продовжувати до повного одужання пацієнта.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Безпека й ефективність застосування кветіапіну у вагітних жінок не встановлена.
Кетилепт не слід застосовувати під час вагітності, за винятком випадків, коли це виправдано ретельним аналізом переваги користі над можливим ризиком.
Невідомо, чи виділяється кветіапін у молоко людини. Тому жінкам, які годують груддю,   слід відмовитися від грудного вигодовування під час прийому Кетилепту.
Особливості застосування.
Кетилепт слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з діагностованими серцево-судинними захворюваннями, судинними захворюваннями головного мозку або іншими станами, що призводять до гіпотензії.  
Кетилепт може спричинити ортостатичну гіпотензію, особливо в початковому періоді коригування дози; це частіше спостерігається в літніх пацієнтів, ніж у молодих.
Як і інші антипсихотичні препарати, Кетилепт призначають з обережністю пацієнтам, які мають епілептичні напади в анамнезі; за цих умов препарат може значно знижувати поріг судомної готовності (наприклад, при хворобі Альцгеймера або в осіб старше 65 років).
Кетилепт, як і інші антипсихотичні засоби, при тривалому застосуванні може викликати пізню дискінезію.   У разі виникнення ознак і симптомів пізньої дискінезії слід розглянути питання про зниження дози або відміну Кетилепту.
Злоякісний нейролептичний синдром є потенційно небезпечним станом, що дуже рідко виникає при лікуванні антипсихотичними препаратами. До його клінічних проявів відносяться: підвищення температури, зміна психічного стану, ригідність м'язів, нестабільність вегетативних функцій (непостійні рівні частоти серцевих скорочень і артеріального тиску, пітливість, аритмія), а також підвищення рівня креатинфосфокінази. У таких випадках Кетилепт слід відмінити і призначити відповідну терапію.
Симптоми гострої відміни, у тому числі нудота, блювання, безсоння, дуже рідко описані після різкого припинення прийому високих доз антипсихотичних препаратів. Можливі рецидиви симптомів психозу і поява розладів, пов'язаних з мимовільними рухами (акатизія, дистонія і дискінезія). Тому в разі потреби припинення прийому препарату рекомендується поступове зниження дози.
При складанні дієти для пацієнтів з непереносимістю   лактози слід враховувати, що таблетки, вкриті оболонкою, містять лактозу відповідно 4,42 мг, 17,05 мг і 34,1 мг. Цей препарат не слід призначати пацієнтам зі спадковими порушеннями толерантності до галактози, спадковим   дефіцитом лактази або синдромом мальабсорбції глюкози-галактози.
Здатність впливати на швидкість реакції при   керуванні   авто транспортом або роботі з   іншими механізмами  
Внаслідок впливу на центральну нервову систему Кетилепт може знижувати рівень уваги пацієнтів. Тому на перших етапах лікування, протягом індивідуально обумовленого періоду часу, слід заборонити пацієнту керувати механічними транспортними засобами або небезпечними механізмами. Надалі ступінь обмежень варто встановлювати для кожного пацієнта індивідуально.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Вплив інших лікарських засобів на Кетилепт
Слід з особливою обережністю призначати Кетилепт спільно з іншими препаратами, що діють на центральну нервову систему.
Сумісне застосування Кетилепту з фенітоїном призводить до підвищення кліренсу кветіапіну з плазми при пероральному застосуванні, оскільки фенітоїн індукує ізофермент 3A4 цитохрому P450. Внаслідок поєднання кветіапіну (по 250 мг 3 рази на добу) і фенітоїну (по 100 мг 2 рази на добу) у 5 разів підвищувався середній кліренс кветіапіну після перорального застосування. Для корекції симптомів шизофренії у пацієнтів, які отримують одночасно кветіапін і фенітоїн, можуть знадобитися підвищені дози Кетилепту або інших індукторів печінкових ферментів (наприклад, карбамазепіну, барбітуратів, рифампіцину або глюкокортикоїдів). У цих випадках слід бути обережними при відміні фенітоїну і/або переході на вальпроат, який не має фермент-індукуючих властивостей.
Карбамазепін:
При сумісному застосуванні з карбамазепіном значно підвищувався кліренс кветіапіну. Внаслідок такої взаємодії концентрація Кетилепту в плазмі крові може знижуватися і виникне необхідність у застосуванні вищих доз препарату.
Слід відзначити, що для лікування шизофренії максимальна рекомендована добова доза Кетилепту становить 750 мг. Тривале застосування вищих доз можливе лише після ретельної оцінки співвідношення користі і ризику для конкретного пацієнта.
Сумісне   застосування з кетоконазолом (по 200 мг на добу протягом 4 днів), сильним інгібітором ферменту цитохрому P450 3A, після перорального прийому знижувало кліренс кветіапіну на 84%, внаслідок чого концентрація кветіапіну в плазмі крові підвищувалася в середньому на 235%. Тому необхідно бути обережними при сумісному застосуванні Кетилепту і кетоконазолу та інших інгібіторів цитохрому P450, азолових протигрибкових препаратів і макролідних антибіотиків (наприклад, ітраконазолу, флуконазолу та еритроміцину); необхідне відповідне зниження дози кветіапіну.
Щоденне регулярне застосування циметидину (по 400 мг 3 рази на добу протягом 4 днів), що є неспецифічним інгібітором ферментів, призводило до 20%-го зниження середнього кліренсу кветіапіну (по 150 мг 3 рази на добу) із плазми після перорального прийому. При одночасному застосуванні Кетилепту з циметидином немає необхідності змінювати дозу Кетилепту.
Тіоридазин (по 200 мг 2 рази на добу) на 65% підвищував кліренс кветіапіну (по 300 мг          2 рази на добу) із плазми після перорального прийому.
Сумісне застосування кветіапіну (по 300 мг 2 рази на добу) з антипсихотичними  
засобами, такими як галоперидол (по 7,5 мг 2 рази на добу) або рисперидон (по 3 мг 2 рази на добу) не змінювало рівноважних фармакокінетичних параметрів кветіапіну.
Сумісне застосування кветіапіну (по 300 мг 2 рази на добу) з антидепресантом і інгібітором CYP3A4 і CYP2D6 флуоксетином (по 60 мг 1 раз на добу) або інгібітором CYP2D6 іміпраміном (по 75 мг 2 рази на добу) не змінювало рівноважних фармакокінетичних параметрів кветіапіну.
Вплив Кетилепту на інші лікарські засоби
Багаторазовий щоденний прийом кветіапіну (до 750 мг на добу у три прийоми) не спричиняв клінічно значущих змін кліренсу антипірину або його метаболітів. Це свідчить про те, що кветіапін не виявляє істотної пригнічу вальної дії на печінкові ферменти, які беруть участь у метаболізмі антипірину, опосередкованому цитохромом P450.
Сумісне застосування кветіапіну (по 250 мг 3 рази на добу) з літієм не впливало на будь-які фармакокінетичні параметри літію в рівноважному стані.
Середній кліренс лоразепаму після прийому внутрішньо (однократної дози 2 мг) знижувався на 20% під час прийому кветіапіну (по 250 мг 3 рази на добу).
Куріння не впливає на кліренс кветіапіну з плазми крові.
Клінічні дослідження показали, що кветіапін потенціює ефекти алкоголю у хворих з психозами. Тому слід утримуватись від прийому алкоголю під час курсу лікування Кетилептом.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.

Кветіапін є атиповим антипсихотичним препаратом, який чинить антагоністичну дію відносно рецепторів нейротрансмітерів головного мозку.
Кветіапін має спорідненість з серотонін овими (5HT1A і 5HT2), дофаміновими (D1 і D2), гістаміновими (H1) та адренергічними (α1 і α2 ) рецепторами; він має більшу спорідненість до  5HT2-рецепторів, ніж до D1 і D2 рецепторів.
Кветіапін має також високу спорідненість з гістамінергічними (H1) та α1 –адренергічними рецепторами, нижчу спорідненість з α2 –рецепторами, але не має помітної спорідненості з мускариновими холінергічними або бензодіазепіновими рецепторами
Механізм дії кветіапіну, як і інших антипсихотичних засобів, невідомий.
Сонливість при дії кветіапіну можна пояснити його високою спорідненістю з гістаміновими (H1) рецепторами.
Аналогічно, ортостатичну гіпотензію під час прийому кветіапіну можна пояснити його високою спорідненістю з α1-адренергічними рецепторами.
Фармакокінетика.
Після прийому внутрішньо кветіапін швидко всмоктується у шлунково-кишковому тракті. Максимальна концентрація в плазмі крові відзначається через 1,5 год. Прийом їжі впливає на біодоступність кветіапіну.
Кветіапін широко розподіляється в організмі; його уявний об’єм розподілу становить             10 ± 4 л/кг. У терапевтичних концентраціях 83% препарату зв'язується   з білками плазми крові.
Клінічні дослідження показали, що кветіапін ефективний при застосуванні його два рази на добу. Незважаючи на те, що час напів виведення кветіапіну становить майже 7 год., дані позитронно-емісійної томографії (ПЕТ) показують, що зайнятість 5HT2 і D2-рецепторів підтримується до 12 год. після одноразового прийому кветіапіну.
Кветіапін значною мірою метаболізується в печінці; основними шляхами його біо трансформації є сульфоокислення і окислення.
In vitro показано, що основним ферментом метаболізму кветіапіну, опосередкованого цитохромом P450, є CYP3A4. Основні метаболіти, що утворюються в організмі, не мають істотної фармакологічної активності.
Після прийому внутрішньо разової дози 14C-міченого кветіапіну менше 5 % прийнятої кількості виводиться у незмінному стані; це свідчить про глибокий метаболізм кветіапіну. Приблизно 73% радіо активності виводиться із сечею і 21 % з калом.
Фармакокінетика кветіапіну лінійна в терапевтичному діапазоні доз і істотно не залежить від статі або раси.
Середній кліренс кветіапіну в літніх осіб приблизно на 30 % - 50 % нижчий, ніж у дорослих пацієнтів віком 18 – 65 років.
При тяжкій нирковій недостатності (кліренс креатині ну менше 30 мл/хв. на 1,73 м2) і печінковій недостатності (алкогольний цироз) середній кліренс кветіапіну з плазми крові знижений приблизно на 25 %.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості:
таблетки 25 мг: білі або майже білі круглі двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, з гравіюванням   стилізованої літери “E” на одному боці і числа “201” - на іншому боці таблетки, без або майже без запаху;
таблетки 100 мг:   білі або майже білі круглі двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, з гравіюванням   стилізованої букви “E” і числа “202”   на одному боці таблетки, без або майже без запаху;
таблетки 200 мг: темно-рожеві, круглі двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, із гравіюванням   стилізованої літери “E” і числа “204”   на одному боці таблетки, без або майже без запаху.
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 25 °C у недоступному для дітей місці.

Написати відгук


Ваше Ім’я:


Ваш відгук: Примітка:HTML теги не дозволені! Використовуйте звичайний текст.

Рейтинг Погано           Добре

Введіть код, вказаний на зображенні: