Монкаста (Monkasta) 5 мг, 100 таблеток

Монкаста (Monkasta)
 

Склад:
діюча речовина:
1 таблетка містить 4 мг або 5 мг монтелукасту у вигляді монтелукасту натрію;
допоміжні речовини: маніт (Е 421), целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, гіпроксипропілцелюлоза, магнію стеарат, аспартам (Е 951), заліза оксид червоний (Е 172), ароматизатор вишні чорний.
Лікарська форма. Таблетки жувальні.
Основні фізико-хімічні властивості:
таблетки по 4 мг: рожеві, мармурові, круглі, злегка двоопуклі таблетки зі скошеними краями та написом "4" з одного боку;
таблетки по 5 мг: рожеві, мармурові, круглі, злегка двоопуклі таблетки зі скошеними краями та написом "5" з одного боку.
Фармакотерапевтична група. Протиастматичні засоби. Антагоністи лейкотрієнових рецепторів. Код АТХ R03D C03.     
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Цистеїніллейкотрієни (LTC4, LTD4, LTE4) – потужні ейкозаноїди запалення, що виділяються різними клітинами, в тому числі опасистими клітинами та еозинофілами. Ці важливі проастматичні медіатори зв'язуються з рецепторами цистеїніллейкотрієнів (CysLT) у дихальних шляхах людини та викликають реакцію дихальних шляхів, у тому числі бронхоспазм, виділення мокротиння, проникність судин та збільшення кількості еозинофілів.
Монтелукаст – перорально активна сполука, що з високою спорідненістю та селективністю зв'язується з рецепторами CysLT1. У ході дослідженнь, монтелукаст пригнічує бронхоконстрикцію, викликану вдиханням LTD4, навіть при низькій дозі в 5 мг. Бронходилатація відбувається протягом 2 годин після перорального застосування. Ефект бронходилатації, спричиненої бета-агоністами, був додатковим до бронходилатації, спричиненої монтелукастом. Лікування монтелукастом пригнічує бронхоспазм як на ранній, так і на пізній стадії, знижуючи реакцію на антигени. Монтелукаст зменшує число еозинофілів периферичної крові у дорослих пацієнтів та дітей.
Фармакокінетика
Абсорбція
Монтелукаст швидко всмоктується після перорального застосування.
Удорослих Cmax досягається через дві години після прийому жувальної таблетки 5 мг натще. Середня пероральна біодоступність становить 73% і знижується до 63% при прийомі стандартної їжі.
У дітей віком 2-5 років Cmax досягається через 2 години після застосування жувальної таблетки   4 мг натще. Середня Cmax на 66 % вища, а середня Cmin  – нижча, ніж у дорослих після прийому таблеток по 10 мг.
Розподіл
Монтелукаст більше ніж на 99 % зв'язується з білками плазми. Об'єм розподілу монтелукасту в стабільному стані становить в середньому 8-11 л. Дослідження на тваринах свідчать про мінімальний ступінь проникності міченого ізотопом монтелукасту крізь гематоенцефалічний бар'єр. Крім того, в усіх інших тканинах концентрація міченого ізотопом препарату через            24 години після введення була мінімальна.
Біотрансформація
Монтелукаст екстенсивно метаболізується. Під час дослідженнях терапевтичних доз концентрації метаболітів монтелукасту у плазмі в стабільному стані у дорослих та дітей не досягають рівня визначення.
Дослідження іn vitro із застосуванням мікросом печінки людини показало, що у метаболізмі монтелукасту задіяні цитохроми Р450 3A4, 2A6 та 2C9. Згідно з подальшими даними досліджень мікросом печінки людини in vitro, терапевтичну плазмову концентрацію монтелукасту не пригнічують цитохроми P450 3A4, 2C9, 1A2, 2A6, 2C19 або 2D6. Участь метаболітів у терапевтичній дії монтелукасту мінімальна.
Виведення
Плазмовий кліренс монтелукасту в середньому становить 45 мл/хв у здорових дорослих добровольців. Після перорального застосування дози міченого ізотопом монтелукасту 86 % радіоактивності виводилося протягом 5 днів із калом і < 0,2 % із сечею. Разом із пероральною біодоступністю монтелукасту це свідчить, що монтелукаст та його метаболіти виводяться майже виключно з жовчю.
Особливі групи пацієнтів
Немає необхідності у корекції дози пацієнтам літнього віку або пацієнтам з легкою чи помірною печінковою недостатністю. Дослідження за участю пацієнтів із нирковою недостатністю не проводилися. Оскільки монтелукаст та його метаболіти виводяться з жовчю, потреби в корекції дози у пацієнтів із нирковою недостатністю немає. Дані з фармакокінетики монтелукасту в пацієнтів із тяжкою печінковою недостатністю (> 9 балів за шкалою Чайлд-П’ю) відсутні.
У високих дозах (у 20 та 60 разів більших за рекомендовану дозу у дорослих) монтелукаст  призводить до зниження плазмових концентрацій теофіліну. При застосуванні рекомендованої дози 10 мг один раз на добу цей ефект не відмічався.
Фармакокінетичні дослідження показали, що профілі концентрації жувальних таблеток 4 мг у дітей віком від 2 до 5 років та жувальних таблеток 5 мг у дітей віком від 6 до 14 років аналогічні профілю концентрації вкритих плівковою оболонкою таблеток 10 мг у дорослих. Жувальні таблетки 5 мг повинні застосовуватися пацієнтам віком від 6 до 14 років, а жувальні таблетки 4 мг – для пацієнтів віком від 2 до 5 років.
Клінічні характеристики.
Показання.
Монкаста®, 4 мг, таблетки жувальні показані дітям віком від 2 до 5 років.
Монкаста®, 5 мг, таблетки жувальні показані дітям віком від 6 до 14 років.
Як додаткова терапія бронхіальної астми при персистуючій астмі від легкого до помірного ступеня, що недостатньо контролюється інгаляційними кортикостероїдними препаратами, а також при недостатньому клінічному контролі астми за допомогою бета-агоністів короткострокової дії, що застосовуються при необхідності;
як альтернативний низьким дозам інгаляційних кортикостероїдів метод лікування при персистуючій астмі легкого ступеня, за умови відсутності нещодавних серйозних нападів астми, що потребують перорального прийому кортикостероїдів, а також за умови виявлення непереносимості кортикостероїдних препаратів;
профілактика астми, домінуючим компонентом якої є бронхоспазм, індукований фізичними навантаженнями;
полегшення симптомів сезонного та цілорічного алергічного риніту.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин препарату.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Монтелукаст можна приймати з іншими засобами, що зазвичай застосовуються для профілактики та тривалого лікування астми. У ході дослідженнь взаємодії з іншими лікарськими засобами монтелукаст у рекомендованій клінічній дозі не виявляв клінічно важливого впливу на фармакокінетику таких лікарських засобів: теофілін, преднізон, преднізолон, пероральні контрацептиви (етинілестрадіол/норетиндрон 35/1), терфенадин, дигоксин та варфарин.
У пацієнтів, які одночасно приймали фенобарбітал, площа під кривою концентрація в плазмі –час (AUC) для монтелукасту знижувалася приблизно на 40 %. Оскільки монтелукаст метаболізуєтся за участю СYР 3А4, необхідно бути обережними, особливо щодо дітей, якщо монтелукаст призначають одночасно зі стимуляторами СYР 3А4, таким як, фенітоїн, фенобарбітал і рифампіцин.
Відомо, що у дослідженнях in vitro монтелукаст – це потужний інгібітор CYP 2С8. Однак дані дослідження взаємодії монтелукасту та розиглітазону (пробний субстрат, представник препаратів, що метаболізуються головним чином за допомогою CYP 2С8) показали, що монтелукаст не пригнічує CYP 2С8 in vivo. Тому не очікується, що монтелукаст значно впливатиме на метаболізм лікарських засобів, що метаболізуються за допомогою цього ферменту (таких як паклітаксел, розиглітазон та репаглінід).
Особливості застосування.
Загальні рекомендації
Терапевтичний ефект монтелукасту щодо контролю астми триває протягом одного дня. Пацієнтам слід рекомендувати продовжувати приймати монтелукаст і тоді, коли астма знаходиться під контролем, а також протягом періодів загострення астматичного статусу.
Жодного коригування дози не потрібно для пацієнтів з порушеннями функції нирок або порушеннями функції печінки легкого та помірного ступеня тяжкості.
Немає жодних даних про пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки.
Дозування однакове як для хлопчиків, так і для дівчаток.
Монкаста® як альтернативний метод лікування стосовно до низьких доз інгаляційних кортикостероїдів у пацієнтів з персистуючою астмою легкого ступеня.
Монтелукаст не рекомендується як монотерапія для пацієнтів з персистуючою астмою помірного ступеня. Застосування монтелукасту як альтернативного низьким дозам інгаляційних кортикостероїдів методу лікування при персистуючій астмі легкого ступеня слід розглядати тільки для пацієнтів, у яких за останній час не спостерігалися тяжкі напади астми, що потребують перорального прийому кортикостероїдів, а також для тих пацієнтів, у яких виявлено непереносимість інгаляційних кортикостероїдних препаратів (див. розділ «Показання»).
Персистуюча астма легкого ступеня визначається як стан, коли симптоми астми проявляються частіше ніж один раз на тиждень, але рідше ніж один раз на добу, нічні напади – частіше ніж двічі на місяць, але рідше ніж один раз на тиждень та коли нормальна функція легенів між епізодами зберігається. Якщо задовільного контролю астми надалі не досягнуто (звичайно протягом 1 місяця), необхідно оцінити потребу у додаткових чи інших засобах протизапальної терапії на основі поетапної системи терапії астми. Необхідно періодично оцінювати контроль астми у пацієнтів.
Монкаста® як профілактичний засіб проти бронхіальної астми у дітей віком від 2 до 5 років, у яких основною причиною виникнення астматичного нападу є фізичні навантаження.
У дітей віком від 2 до 5 років викликаний фізичним навантаженням астматичний напад може бути домінуючим проявом персистуючої астми, що вимагає лікування інгаляційними кортикостероїдами. Пацієнтів слід оцінити через 2-4 тижні лікування монтелукастом. Якщо не буде досягнуто задовільної реакції у відповідь, то слід оцінити необхідність в додатковій або іншій терапії.
Терапія препаратом Монкаста® та інші методи лікування бронхіальної астми.
Коли лікування препаратом Монкаста® застосовують як додаткову терапію до інгаляційних кортикостероїдів, то його застосування слід вводити поступово (див. нижче).
Скорочення супутньої терапії.
Лікування бронхолітичними препаратами: препарат Монкаста® можна додати до схеми лікування пацієнтів, які не отримують достатнього контролю захворювання за допомогою тільки одних бронхолітичних препаратів. При появі клінічного ефекту (зазвичай після прийому першої дози), лікування бронхолітичними засобами можна зменшити до застосування при необхідності.
Інгаляційні кортикостероїди: лікування препаратом Монкаста® надає додаткову клінічну користь пацієнтам, які приймають інгаляційні кортикостероїди. Можливе лише поступове зниження дози інгаляційних кортикостероїдів під медичним наглядом.
Деяким пацієнтів прийом інгаляційних кортикостероїдів можна повністю відмінити. Монкаста® не може різко замінювати прийом інгаляційних кортикостероїдів.
Пацієнтів необхідно попередити, що пероральний монтелукаст не слід застосовувати для зняття гострих астматичних нападів, лікування яких слід продовжувати звичайними відповідними препаратами екстреної терапії. У разі гострого нападу слід застосовувати інгаляційні бета-агоністи короткої дії. Пацієнтам слід якомога швидше звернутися до лікаря, якщо їм потрібна більша кількість інгаляцій короткодіючих бета-агоністів, ніж звичайно.
Не слід різко замінювати інгаляційні або пероральні кортикостероїди на монтелукаст.
Немає даних, які вказували б на те, що дози пероральних кортикостероїдів можна знизити при супутньому прийомі монтелукасту.
У поодиноких випадках у пацієнтів на тлі терапії препаратами проти астми, в тому числі монтелукастом, може розвинутися системна еозинофілія, інколи з клінічними ознаками васкуліту, так званий синдром Чарг-Страуса, що часто лікується системними кортикостероїдами. Такі випадки зазвичай (але не завжди) були пов’язані зі зменшенням або відміною терапії кортикостероїдними препаратами. Імовірність того, що антагоністи лейкотрієнових рецепторів можуть бути пов’язані з появою синдрому Чарг-Страуса, неможливо ані спростувати, ані підтвердити, тому лікарів необхідно попередити про можливість виникнення у пацієнтів еозинофілії, васкулітного висипання, погіршення легеневої симптоматики, ускладнення з боку серцевої системи та/або нейропатії. Пацієнтам, у яких розвивалися вищезгадані симптоми, необхідно пройти повторне обстеження, а схему їхнього лікування слід повторно переглянути. Препарат Монкаста® містить аспартам (E 951), який є джерелом фенілаланіну. Може бути шкідливим для дітей з фенілкетонурією.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Препарат Монкаста®, таблетки жувальні, призначені для застосування дітям.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Препарат Монкаста®, таблетки жувальні, призначені для застосування дітям.
Спосіб застосування та дози.
Препарат слід застосовувати дітям під наглядом дорослих.
Дітям віком від 2 до 5 років необхідно приймати перорально 1 жувальну таблетку 4 мг 1 раз на добу, ввечері.
Дітям віком від 6 до 14 років необхідно приймати перорально 1 жувальну таблетку 5 мг 1 раз на добу, ввечері.  
Для лікування астми або астми та алергічного риніту (сезонного або цілорічного) препарат Монкаста® слід приймати за 1 годину до або через 2 години після прийому їжі. Для симптоматичного полегшення алергічного риніту дозування слід обирати індивідуально.
Діти.
Препарат Монкаста®, таблетки жувальні, призначений для застосування дітям.
Монкаста®, 4 мг, таблетки жувальні, застосовують дітям віком від 2 до 5 років.
Монкаста®, 5 мг, таблетки жувальні, застосовують дітям віком від 6 до 14 років.
Передозування.
Немає жодної спеціальної інформації щодо лікування передозувань монтелукастом. У ході  досліджень хворим на хронічну астму монтелукаст застосовували в дозах до 200 мг/добу дорослим пацієнтам протягом 22 тижнів та у ході короткострокових досліджень у дозах до 900 мг/добу протягом приблизно 1 тижня без клінічно значущих побічних реакцій.
Випадки гострого передозування зафіксовані протягом постмаркетингового періоду та під час досліджень монтелукасту. Такі випадки зафіксовані при застосуванні дорослим та дітям доз, що перевищують 1000 мг (приблизно 61 мг/кг у 42-місячної дитини). Клінічні та лабораторні дані узгоджувалися з профілем безпеки у дорослих та дітей. У більшості випадків передозування не викликало побічних явищ. Найпоширеніші небажані явища узгоджувалися з профілем безпеки монтелукасту та включали біль у животі, сонливість, спрагу, головний біль, блювання та психомоторну гіперактивність
Невідомо, чи виводиться монтелукаст за допомогою перитонеального діалізу або гемодіалізу. Лікування симптоматичне.
Побічні реакції.
Інфекції та інвазії: інфекції верхніх дихальних шляхів.
З боку нервової системи: головний біль, млявість, запаморочення, парестезія/гіпостезія, напади.
З боку травної системи: абдомінальний біль, діарея, сухість у роті, диспепсія, нудота, блювання.
Загальні порушення: відчуття спраги.
З боку кров’яної та лімфатичної систем: тенденція до посилення кровоточивості.
З боку імунної системи: реакції підвищеної чутливості, в тому числі анафілактичні, еозинофільна інфільтрація печінки.
Психіатричні порушення: порушення сну, в тому числі нічні кошмари, галюцинації, безсоння, дратівливість, страх, збудження, включаючи агресивну поведінку, тремор, дезорієнтація, депресія, дуже рідко – суїцидальні наміри та поведінка  (суїцидальність).
З боку серцевої системи: відчуття серцебиття.
З боку травної системи:
З боку печінки та жовчовивідних шляхів: підвищений рівень сироваткових трансаміназ (АСТ, АЛТ), гепатит, у тому числі холестатичний, гепатоцелюлярний, та змішані ураження печінки.
З боку шкіри та підшкірних тканин: ангіоневротичний набряк, гематома, нодозна вузликова еритема, кропив'янка, свербіж, висипання.
З боку скелетно-м’язового апарату та сполучної тканини: артралгія, міалгія, включаючи м'язові судоми.
Загальні порушення: астенія/втома, відчуття дискомфорту, набряк, гарячка.
У поодиноких випадках у пацієнтів з бронхіальною астмою під час лікування монтелукастом описано виникнення синдрому Чарг-Страуса  (див. розділ «Особливості застосування»).
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання.
Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від дії світла. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Написати відгук