Небілет (Nebilet) 5 мг, 100 таблеток

НЕБІЛЕТ (NEBILET)
 

Склад.
Діюча речовина: 1 таблетка містить 5 мг небівололу у вигляді небівололу гідро хлориду;
допоміжні речовини: лактози моногідрат; крохмаль кукурудзяний; натрію кроскармелоза; гіпромелоза; полісорбат 80; целюлоза мікрокристалічна; кремнію діоксид колоїдний безводний; магнію стеарат.
Лікарська форма. Таблетки.
Фармакотерапевтична група. Селективні блокатори β-адренорецепторів.
Код АТС С 07А В 12.
Клінічні характеристики.
Показання.
Есенціальна артеріальна гіпертензія. Хронічна серцева недостатність в якості доповнення до стандартних методів лікування у хворих літнього віку після 70 років.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до діючої речовини або інших компонентів препарату. Печінкова недостатність або обмеження функції печінки. Гостра серцева недостатність, кардіогенний шок або епізоди декомпенсації серцевої недостатності, що вимагають внутрішньо венного введення діючих речовин із позитивним інотропним ефектом. Синдром слабкості синусового вузла, у тому числі синоаурикулярна блокада, АВ блокада     ІІ-ІІІ ступеня (без штучного водія ритму). Бронхоспазм та бронхіальна астма в анамнезі. Нелікована феохромоцитома. Метаболічний ацидоз. Брадикардія (до початку лікування частота серцевих скорочень менше 60 ударів на хв.). Артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт ст.), тяжкі порушення периферичного кровообігу.
Спосіб застосування та дози.
Есенціальна артеріальна гіпертензія. Дорослі пацієнти приймають 1 таблетку Небілету® (5 мг небівололу) на добу, за можливості в один і той самий час. Препарат можна приймати під час їжі. Гіпотензивний ефект стає явним через 1-2 тижні лікування, але іноді оптимальна дія спостерігається лише через 4 тижні. Небілет® можна застосовувати як для моно терапії, так і в комбінації з іншими гіпотензивними засобами. До цього часу додатковий гіпотензивний ефект спостерігався тільки при його комбінації з 12,5-25 мг гідрохлортіазиду.
Хронічна серцева недостатність. Лікування хронічної серцевої недостатності повинно починатися з повільного титрування дози до досягнення індивідуальної оптимальної підтримуючої дози. Таким хворим призначають препарат у випадку, якщо має місце хронічна серцева недостатність без епізодів її гострої декомпенсації протягом останніх 6 тижнів. Лікуючий лікар повинен мати досвід лікування серцевої недостатності. Хворі, що застосовують інші серцево-судинні засоби (діуретики, дигоксин, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ), повинні мати вже підібрану дозу цих ліків протягом останніх 2 тижнів, перш ніж розпочнеться їх лікування Небілетом®. Початкове титрування дози слід проводити за нижче наведеною схемою, витримуючи при цьому інтервали від 1 до 2 тижнів і орієнтуючись на переносимість дози пацієнтом: 1,25 мг небівололу на добу можна збільшити до 5 мг на добу, а надалі – до 10 мг один раз на добу. Максимальна рекомендована доза становить 10 мг на добу. На початку лікування та при кожному підвищенні дози хворий повинен не менше 2 годин перебувати під наглядом досвідченого лікаря, щоб впевнитися в тому, що клінічний стан залишається стабільним (особливо це стосується артеріального тиску, частоти серцевих скорочень, порушення провідності міокарда, а також посилення симптомів серцевої недостатності). За необхідності вже досягнуту дозу можна поетапно знову зменшити або знову до неї повернутися. При посиленні симптомів серцевої недостатності або при непереносимості препарату в фазі його титрування дозу небівололу рекомендують спочатку понизити або, у разі необхідності, негайно його відмінити (при появі тяжкої гіпотензії, посиленні симптомів серцевої недостатності з гострим набряком легень, при появі кардіогенного шоку, симптоматичної брадикардії або АВ блокади). Як правило, лікування хронічної серцевої недостатності небівололом є тривалим. Лікування небівололом не слід припиняти раптово, оскільки це може призвести до посилення симптомів серцевої недостатності. Якщо відміна препарату необхідна, то дозу слід понижувати поетапно, зменшуючи її на половину в тиждень.
Хворі з нирковою недостатністю: рекомендована початкова доза становить  2,5 мг на добу. За необхідності добову дозу можна збільшити до 5 мг.
Хворі з печінковою недостатністю: досвід застосування препарату у таких пацієнтів обмежений, тому небіволол протипоказаний.
Хворі літнього віку (після 65 років): оскільки титрування дози здійснюється в індивідуальному порядку,   то корекція дози не потрібна.
Побічні реакції.
Побічні реакції при есенціальній артеріальній гіпертензії та при хронічній серцевій недостатності   наведені окремо   через різницю в захворюваннях, що лежать в основі цих станів.
Есенціальна артеріальна гіпертензія.

Крім цього повідомлялось про такі побічні реакції, спричинені деякими β-адрено блокаторами: галюцинації, психози, сплутаність свідомості, похолодання/ціаноз кінцівок, синдром Рейно, сухість очей та окуло-мукокутанна токсичність за практололовим типом.
Хронічна серцева недостатність. Найчастішими побічними реакціями, про які повідомляли пацієнти, що отримували небіволол, були брадикардія та запаморочення. Була інформація про наступну частоту побічних реакцій, хоч би потенційно пов’язаних із застосуванням небівололу, які розглядалися в якості характерних і значущих при   лікуванні хронічної серцевої недостатності: а) посилення симптомів серцевої недостатності; б) ортостатична гіпотензія; в) АВ-блокада І ступеня; г) набряки нижніх кінцівок.
Передозування.
При передозуванні β-адреноблокаторів спостерігаються: брадикардія, артеріальна гіпотензія, бронхоспазм, гостра серцева недостатність. Лікування передозування: промивання шлунка, призначення активованого вугілля та проносних засобів. Рекомендується контроль рівня глюкози в крові. За необхідності проводиться інтенсивна терапія в умовах стаціонару: при брадикардії та підвищеній ваготонії – введення атропіну, при гіпотензії та шоку – внутрішньо венне введення плазмозамінників та катехоламінів. Бета-блокуючу дію можна припинити повільним внутрішньо венним введенням ізопреналіну гідро хлориду, починаючи з дози 5 мкг/хв., або добута міну, починаючи з дози 2,5 мкг/хв., до досягнення очікуваного ефекту. Якщо наведені заходи не допомагають призначають глюкагон із розрахунку 50-100 мкг/кг, якщо треба – ін’єкцію можна повторити протягом години та, за необхідності, провести внутрішньо венну інфузію глюкагону із розрахунку 70 мкг/кг/год. В екстремальних випадках проводиться штучна вентиляція легень та підключення штучного водія ритму.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Фармакологічні ефекти небівололу чинять негативну дію на вагітність, плід та немовля, тому його застосовують лише тоді, коли користь від застосування переважає потенційний ризик для плоду. Якщо лікування небівололом необхідне, то треба проводити спостереження за матково-плацентарним кровообігом та за ростом плода. При підтвердженні негативної дії необхідно розглянути питання про лікування альтернативними препаратами. За немовлям треба ретельно спостерігати і мати на увазі, що такі симптоми, як гіпоглікемія та брадикардія можна очікувати протягом перших 3 діб. Під час лікування небівололом годувати груддю не рекомендується.
Діти.
Дослідження щодо застосування препарату у дітей та підлітків не проводились, тому для цієї вікової групи препарат не рекомендується.
Особливості застосування.
Загальними для блокаторів b-адренорецепторів є наступні попередження і застережні заходи.
Підтримування блокади β-адренорецепторів зменшує ризик порушень серцевого ритму під час введення у наркоз і інтубації. При підготовці до хірургічного втручання не менше, ніж за 24 години слід припинити застосування блокаторів β-адренорецепторів. Обережність потрібна при застосуванні окремих анестетик ів, які спричиняють пригнічення міокарда, таких як циклоп ропан, ефір або трихлоретилен. Появу вагусних реакцій у пацієнта можна попередити за допомогою внутрішньо венного введення атропіну.
Як правило, пацієнтам із нелікованою хронічною серцевою недостатністю блокатори β-адренорецепторів не слід призначати доти, доки їх стан не стане стабільним.   Припиняти терапію блокатором β-адренорецепторів пацієнтам, які мають ішемічну хворобу серця, слід поступово, тобто протягом 1-2 тижнів. За необхідності, щоб запобігти загостренню захворювання, рекомендується одночасно починати лікування препаратом-замінником. Блокатори β-адренорецепторів можуть спричиняти брадикардію. Якщо пульс у стані спокою понижується до 50-55 ударів за хвилину і/чи у пацієнта розвиваються симптоми, які вказують на брадикардію, то дозу рекомендують зменшити. Блокатори β-адренорецепторів слід застосовувати з обережністю при лікуванні: а) пацієнтів з порушеннями периферичного кровообігу (синдром Рейно, переміжна кульгавість), оскільки може розвинутися загострення зазначених захворювань; б) пацієнтів з атріовентрикулярною блокадою І ступеня у зв’язку з негативним впливом блокаторів β-адренорецепторів на провідність; в) хворих на стенокардію Принцметалла внаслідок безперешкодної, опосередкованої через a-адренорецептори вазоконстрикції коронарних артерій (блокатори β-адренорецепторів можуть збільшувати частоту і тривалість нападів стенокардії).
Небілет® не впливає на вміст глюкози в крові у хворих на цукровий діабет. Незважаючи на це, необхідно бути обережним при застосуванні його для лікування хворих цієї категорії, оскільки небіволол може маскувати деякі ознаки гіпоглікемії, наприклад тахікардію та посилене серцебиття. Блокатори b-адренорецепторів   можуть маскувати симптоми тахікардії при гіперфункції щитоподібної залози. При раптовому припиненні терапії ці симптоми можуть посилитися.
Пацієнтам з обструктивними захворюваннями дихальних шляхів блокатори β-адренорецепторів слід застосовувати з обережністю, бо може посилитись констрикція дихальних шляхів.
Хворим на псоріаз в анамнезі призначати β-адреноблокатори тільки після того, як ситуація ретельно виважена. Блокатори β-адренорецепторів можуть підвищувати чутливість до алергенів і ступінь тяжкості анафілактичних реакцій. Даний препарат містить лактози моногідрат, тому його не слід приймати хворим із спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом в організмі лактази або синдромом мальабсорбції глюкози-галактози.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами. Відповідні дослідження не проводились. Дослідження з фармакокінетики показали, що Небілет® не впливає на психомоторну функцію. Однак слід враховувати, що іноді можуть мати місце запаморочення та відчуття втоми.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Спільне застосування не рекомендується: а) з анти аритмічними препаратами І групи (хінідин, гідрохінідин, цибензолін, флекаїнід, дизопірамід, лідокаїн, мексилетин, пропафенон) – може посилитися дія на АВ-провідність та збільшитися негативний ізотропний ефект; б) з антагоністами кальцію типу верапамілу/дилтіазему – негативна дія на АВ-провідність та скоротливість міокарда. Внутрішньо венне введення верапамілу хворим, що приймають β-адреноблокатори, може призвести до значної артеріальної гіпотензії та АВ блокади; в) з гіпотензивними препаратами центральної дії (клонідин, гуанфацин, моксонідин, метилдофа, рилменідин) – може призвести до посилення серцевої недостатності внаслідок зменшення частоти серцевих скорочень, ударного об’єму та вазодилатації. При раптовій відміні, зокрема перед закінченням застосування β-адреноблокаторів, вірогідність підйому артеріального тиску (синдром відміни) може підвищуватись. При одночасному застосуванні слід бути обережними: а) з анти аритмічними препаратами ІІ групи (аміодарон) – може посилюватись вплив на АВ-провідність; б) з галогенованими леткими анестетиками – може пригнічувати рефлекторну тахікардію та підвищувати ризик гіпотензії. Якщо хворий застосовує Небілет®, то про це слід поінформувати анестезіолога; в) з інсуліном та пероральними антидіабетичними засобами – хоч Небілет® і не впливає на рівень глюкози в крові, все-таки він може маскувати такі симптоми гіпоглікемії, як тахікардія та посилене серцебиття. При спільному застосуванні слід враховувати: а) глікозиди групи наперстянки – сповільнюється АВ-провідність, однак клінічні дослідження вказівок на цю взаємодію не виявили. Небіволол не впливає на кінетику дигоксину; б) антагоністи кальцію типу дигідропіридину (амлодипін, фелодипін, лацидипін, ніфедипін, німодипін, нітрендипін) – підвищується ризик гіпотензії, а у хворих із серцевою недостатністю може погіршитися насосна функція шлуночків;               б) антипсихотичні, антидепресанти (трициклічні антидепресанти, барбітурати, похідні фенотіазину) – може підвищуватись антигіпертензивна дія (принцип додавання ефектів);       в) не стероїдні протизапальні засоби – не впливають на антигіпертензивну дію Небілету®;                                   г) симпатоміметики – можуть протидіяти антигіпертензивній дії β-адреноблокаторів. Діючі речовини з β-адренергічною дією можуть призвести до безперешкодної α-адренергічної активності симпатоміметиків з наявністю як α- так і β-адренергічних ефектів (небезпека розвитку артеріальної гіпертензії, тяжкої брадикардії та серцевої блокади). Взаємодії, обумовлені фармакокінетикою препарату. а) оскільки в процесі метаболізму небівололу бере участь ізофермент CYP2D6, то спільне застосування препаратів, що пригнічують цей фермент (пароксетин, флуоксетин, тіоридазин, хінідин), підвищують рівень небівололу в плазмі і, таким чином, підвищують ризик виникнення значної брадикардії та інших побічних реакцій; б) циметидин підвищує рівень небівололу в плазмі, але без зміни клінічної ефективності. Ранітидин не впливає на фармакокінетику небівололу; в) за умови, що Небілет® застосовують під час їжі, а антацидний засіб поміж прийомами їжі, обидва препарати можна призначати разом; г) при спільному застосуванні небівололу та нікардипіну незначно підвищувались концентрації обох субстанцій в плазмі без зміни клінічної ефективності; д) одночасне застосування алкоголю, фуросеміду або гідрохлортіазиду не впливає на фармакокінетику небівололу; е) небіволол не впливає на фармакокінетику варфарину.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Небіволол являє собою рацемат, який складається з двох енантіомірів: SRRR-небівололу (D-небіволол ) та RSSS-небівололу (L-небіволол). Він поєднує дві фармакологічні властивості:
- завдяки D-енантоміру небіволол є конкурентним і селективним блокатором β1-адренорецепторів;
- завдяки L-енантіоміру він має м’які вазодилатуючі властивості внаслідок метаболічної взаємодії з L-аргініном/оксидом азоту (NO).
При одноразовому і повторному застосуванні небівололу понижується частота серцевих скорочень у стані спокою і при навантаженні як в осіб з нормальним артеріальним тиском, так і в осіб з артеріальною гіпертензію. Антигіпертензивний ефект при довго тривалому лікуванні зберігається. У терапевтичних дозах α-адренергічний антагонізм не спостерігається. Під час короткотермінового та тривалого лікування небівололом у хворих з артеріальною гіпертензією понижується системний судинний опір. Незважаючи на пониження частоти серцевих скорочень, зменшення серцевого викиду в стані спокою та при навантаженні обмежено з причини збільшення ударного об’єму. Клінічне значення цієї гемодинамічної різниці у порівнянні з іншими блокаторами β-адренорецепторів ще недостатньо вивчене. У хворих із артеріальною гіпертензією небіволол підвищує реакцію судин на ацетилхолін, опосередковану моно оксидом азоту; у пацієнтів із дисфункцією ендотелію ця реакція понижена. Застосування небівололу в якості доповнення до стандартної терапії хронічної серцевої недостатності зі зниженням фракції викиду лівого шлуночка або без такої суттєво подовжувало час до настання смерті або госпіталізації, пов’язаної із серцево-судинною патологією. Дія небівололу не залежить від віку, статі або показника фракції викиду лівого шлуночка. У хворих, що отримували небіволол, встановлено пониження частоти випадків раптової смерті.
Фармакокінетика. Після перорального прийому відбувається швидке всмоктування обох енантіомірів небівололу. На всмоктування небівололу їжа не впливає, тому його можна приймати незалежно від прийому їжі. Небіволол метаболізується в печінці, зокрема з утворенням активних гідроксиметаболітів. Біодоступність перорально введеного небівололу становить у середньому  12 % в осіб з швидким метаболізмом та є майже повною – в осіб з повільним метаболізмом. Виходячи з різниці швидкості метаболізації, дозування Небілету® потрібно встановлювати залежно від індивідуальних потреб пацієнта; особи з повільною метаболізацією потребують нижчих доз. В осіб із швидкою метаболізацією значення періоду напів виведення енантіомірів небівололу з плазми становлять в середньому 10 годин, а в осіб з повільною метаболізацією ці значення у 3-5 разів більші. Концентрації у плазмі, які становлять від 1 до 30 мг небівололу, пропорційні дозі. Вік людини на фармакокінетику небівололу не впливає. Через тиждень після введення 38 % дози виводиться із сечею та 48 % – з калом. Виведення незміненого небівололу із сечею становить менше 0,5 % від дози.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості: круглі, двоопуклі таблетки майже білого кольору з хрестоподібною насічкою для поділу з одного боку.
Термін придатності. 3 роки. Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці!

Написати відгук