Отесла (Отезла, Апремиласт) 30 мг, 56 таблеток

Виробник Celgene (CHE)
Наявність: На складі
Ціна 42,450 грн.
39,240 грн.

Кількість: - +
   - АБО -   

Отезла (Отесла, Апремиласт,  Otezla)

 

Клініко-фармакологічна група: Селективний імунодепресант, інгібітор ФДЕ4
Фармако-терапевтична група: Імунодепресанти, селективні імунодепресанти
Фармакологічна дія
Механізм дії

Апреміласт являє собою малу молекулу - інгібітор фосфодіестерази 4 (ФДЕ4), який діє всередині клітини, модулюючи прозапальні та протизапальні медіатори. ФДЕ4 - специфічна фосфодіестераза (ФДЕ) циклічного аденозинмонофосфату (цАМФ) та домінуюча ФДЕ у клітинах запалення. При пригніченні ФДЕ4 зростає кількість цАМФ, що, у свою чергу, веде до пригнічення запальної реакції за рахунок модуляції експресії фактора некрозу пухлини альфа (ФНП), інтерлейкіну (ІЛ)-23, ІЛ-17 та інших запальних цитокінів. цАМФ модулює також рівні деяких протизапальних цитокінів, наприклад, ІЛ-10. Ці про- та протизапальні медіатори беруть участь у патогенезі псоріазу та псоріатичного артриту (ПсА).
Фармакодинамічні ефекти
У клінічних дослідженнях у пацієнтів з псоріатичним артритом (ПсА) апреміласт значно модулював, але повністю не пригнічував білки плазми крові: ІЛ-1α, ІЛ-6, ІЛ-8, моноцитарний хемоаттрактний білок-1 (МХБ-1), макрофагальний білок запалення- 1β (МБВ1β), матриксну металопротеїназу-3 (ММП-3) та ФНПα. Через 40 тижнів лікування апреміластом відмічено зниження концентрації ІЛ-17 та ІЛ-23 та підвищення концентрації ІЛ-10 у плазмі крові. У пацієнтів з псоріазом апреміласт зменшував осередкові епідермальні потовщення уражених ділянок шкіри, інфільтрацію клітинами запалення та експресію прозапальних генів, включаючи гени індукованої синтази оксиду азоту (iNOS), ІЛ-12/ІЛ-23р40, ІЛ-17А, ІЛ-17А .
Апреміласт при призначенні доз до 50 мг 2 рази на добу не подовжує інтервал QT у здорових осіб.
Загалом, 1493 пацієнти з активним ПсА (≥3 припухлих суглобів та ≥3 хворобливих суглобів), незважаючи на попередню терапію базисними протизапальними препаратами (БПВП) або біологічними препаратами тривалістю не менше 6 місяців, отримували внутрішньо плацебо, апреміласт 20 мг 2 рази на добу. Апреміласт застосовували у вигляді монотерапії (34.8%) або у комбінації зі стабільними дозами БПЗП (65.2%). 76.4% пацієнтів раніше отримували лише БПЗП, а 22.4% пацієнтів лікувалися раніше біологічними препаратами, серед яких у 7.8% ця терапія виявилася неефективною. Середня тривалість ПСА була 5 років.
Терапія апреміластом призвела до суттєвого поліпшення симптомів ПСА порівняно з плацебо.
Ефективність лікування апреміластом не відрізнялася у пацієнтів, які одночасно отримували або не отримували БПЗП, включаючи метотрексат. У пацієнтів, які приймали БПЗП або біологічні препарати до терапії апреміластом, терапевтичні ефекти апреміласту були більш вираженими, ніж у тих, хто приймав плацебо.
На тлі терапії апреміластом відзначалося суттєве, статистично достовірне покращення функціональної активності.
Загалом, 1257 пацієнтів з бляшковим псоріазом середнього та тяжкого ступеня тяжкості, яким планували проведення фототерапії або системної терапії, були рандомізовані до групи плацебо або групи апреміласту (всередину, 30 мг 2 рази на добу). Приблизно третина цих пацієнтів раніше не отримували фототерапії, стандартних системних чи біологічних препаратів.
На тлі терапії апреміластом у пацієнтів із псоріазом середнього та тяжкого ступеня тяжкості було відзначено значне покращення порівняно з плацебо. Ефективність апреміласту виявлялася щодо комплексу клінічних проявів псоріазу, включаючи свербіж, ураження нігтів та волосистої частини голови, а також показників якості життя.
Клінічна ефективність апреміласту підтверджена в різних підгрупах пацієнтів, сформованих за вихідними демографічними та клінічними характеристиками (включаючи тривалість псоріазу та наявність ПСА в анамнезі). Позитивний клінічний ефект препарату не залежав від попередньої лікарської терапії псоріазу та її результатів.
Відповідь на лікування апреміластом була швидкою і виражалася у суттєвому зменшенні симптомів псоріазу вже до другого тижня лікування, порівняно з плацебо.
Фармакокінетика
Всмоктування

Апреміласт добре всмоктується та його абсолютна біодоступність після прийому внутрішньо становить приблизно 73%. Медіана часу досягнення (Tmax) максимальної концентрації в плазмі крові (Сmax) становить приблизно 2.5 год. Біодоступність апреміласту не порушується при його вживанні з їжею, тому його можна приймати незалежно від часу їди.
Розподіл
Апреміласт зв'язується з білками плазми людини приблизно на 68%. Середній Vd становить 87 л, що свідчить про позасудинний розподіл.
Фармакокінетика апреміласту лінійна, зі збільшенням ступеня дії, пропорційною дозі (в межах 10-100 мг на добу). Після прийому апреміласту 1 раз на добу кумуляція мінімальна, а після застосування 2 рази на добу становить приблизно 53% у здорових людей та 68% - у пацієнтів із псоріазом.
Метаболізм
Апреміласт екстенсивно метаболізується як за участю ізоферментів цитохрому 450 (CYP), так і не-CYP шляхів, включаючи окислення, гідроліз і кон'югацію. Тому пригнічення якогось одного з цих шляхів практично не повинно викликати значущої лікарської взаємодії. В окисному метаболізмі апреміласту бере участь головним чином ізофермент CYP3A4 і, меншою мірою, ізоферменти CYP1A2 та CYP2A6. Після прийому внутрішньо основний компонент у крові становить апреміласт. З'єднання значною мірою метаболізується, і лише 3% і 7% від прийнятої кількості препарату виводиться у незміненому вигляді нирками та кишечником, відповідно. У крові основний неактивний метаболіт – глюкуронідний кон'югат O-деметильованого апреміласту (М12). Т.к. апреміласт є субстратом для ізоферменту CYP3A4, його дія знижується при одночасному застосуванні з рифампіцином, потужним індуктором ізоферменту CYP3A4.
In vitro апреміласт не є інгібітором чи індуктором ізоферментів CYP450. Тому при комбінованому застосуванні із субстратами ізоферментів CYP450 апреміласт не порушуватиме кліренс або вплив активних субстанцій, що метаболізуються ізоферментами CYP450.
In vitro апреміласт є субстратом і слабким інгібітором Р-глікопротеїну (IC50 >50мкМ), проте клінічно значуща взаємодія за участю глікопротеїну є малоймовірною.
In vitro апреміласт незначно пригнічує або не впливає (IC50 >50мкМ) на переносники органічних аніонів ОАТ1 та ОАТ3, переносник органічних катіонів ОСТ2, транспортний поліпептид органічних аніонів (ОАТР)1В1 та ОАТР1В3 або на білок стійкості раку молочної залози для цих сполук. У зв'язку з цим клінічно значуща лікарська взаємодія є малоймовірною при спільному застосуванні апреміласту з субстратами або інгібіторами цих транспортерів.
Виведення
У здорових людей кліренс апреміласту складає в середньому близько 10 л/год і кінцевий Т1/2 - приблизно 9 год. дози – у вигляді радіоактивного апреміласту.
Фармакокінетика у особливих груп пацієнтів
Апреміласт вивчали у молодих та літніх здорових добровольців. Експозиція апреміласту у літніх (65-85 років) приблизно на 13% вище за показником AUC і на 6% вище за Сmax порівняно з добровольцями у віці 18-55 років. Дані щодо застосування препарату у клінічних дослідженнях у пацієнтів віком від 75 років обмежені. У пацієнтів похилого віку немає необхідності в корекції дози.
У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості та у здорових добровольців суттєвих відмінностей у показниках фармакокінетики апреміласту не зазначено. Тому при нирковій недостатності легкого або середнього ступеня тяжкості зміна дози не потрібна. При тяжкій нирковій недостатності (швидкість гломерулярної фільтрації менше 30 мл/хв/1.73 м2 або КК <30 мл/хв) дозу знижують до 30 мг 1 раз на добу. У 8 пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю при одноразовому прийомі апреміласту в дозі 30 мг значення AUC та Сmax збільшилися приблизно на 89% та 42% відповідно.
Фармакокінетика апреміласту та його основного метаболіту M12 не порушується при печінковій недостатності середнього або тяжкого ступеня тяжкості. При печінковій недостатності корекція дози не потрібна.
Показання для застосування. Отесла®
лікування активного псоріатичного артриту (ПсА) у дорослих пацієнтів;
лікування бляшкового псоріазу середнього та тяжкого ступеня тяжкості у пацієнтів, яким показано фототерапію або системну терапію.
Режим дозування
Препарат приймають внутрішньо, незалежно від часу їди. Покриті оболонкою таблетки слід ковтати повністю, запиваючи водою.
Лікування препаратом Отесла може призначати тільки фахівець, який має достатній досвід у діагностиці та лікуванні псоріазу та псоріатичного артриту.
Рекомендована доза апреміласту – 30 мг 2 рази на добу, вранці та ввечері, з інтервалом приблизно 12 год.
Якщо пацієнт пропускає прийом препарату, наступну дозу слід прийняти якнайшвидше. Якщо пропуск дози виявляється безпосередньо перед прийомом наступної дози, пропущену дозу не приймають і переходять до наступного прийому препарату у відповідний час. Пацієнт не повинен приймати дві дози препарату одночасно.
Максимальний терапевтичний ефект відзначався у перші 24 тижні лікування. Якщо через 24 тижнів ефект не досягається, лікування необхідно переглянути. Рекомендується регулярно оцінювати реакцію пацієнта на лікування. Клінічних даних про застосування препарату понад 52 тижні немає.
Ефективність та безпека апреміласту у дітей та підлітків віком до 18 років не вивчалася.
Немає потреби у зміні дози у пацієнтів похилого віку.
У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості немає потреби у зміні дози. Дозу апреміласту слід зменшити до 30 мг 1 раз на добу у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (КК менше 30 мл/хв при оцінці за формулою Кокрофт-Голта). При початковому титруванні рекомендується приймати лише ранкову дозу, як зазначено у таблиці 1, а вечірню дозу – пропускати.
Немає потреби у зміні дози у пацієнтів з печінковою недостатністю.
Побічна дія
Найбільш частими небажаними лікарськими реакціями (НЛР) у ході клінічних досліджень ІІІ фази були порушення з боку шлунково-кишкового тракту – діарея (15.7%) та нудота (13.9%). В основному ці порушення були легким або середнім ступенем тяжкості і тільки 0.3% від кожної з цих НЛР були розцінені як важкі. Ці НЛР виникали переважно у перші 2 тижні лікування та зазвичай дозволялися протягом 4 тижнів. Іншими частими НЛР були інфекції верхніх дихальних шляхів (8.4%), біль голови (7.9%) і біль напруги (7.2%). Загалом більшість НЛР були легким або середнім ступенем тяжкості.
Найбільш частими НЛР, які стали причиною припинення лікування у перші 16 тижнів, були діарея (1.7%) та нудота (1.5%). Загальна частота серйозних НЛР була низькою, і ці реакції були специфічними для будь-якої системи органів.
Реакції гіперчутливості рідко реєстрували під час клінічних досліджень апреміласту.
НЛР, що спостерігаються у пацієнтів на тлі терапії апреміластом, класифіковані відповідно до ураження органів та систем органів (медичний словник MedDRA).
Така частота НЛР була зареєстрована в ході клінічних досліджень апреміласту при псоріатичному артриті (1945 пацієнтів) та псоріазі (1184 пацієнти).
Частота НЛР визначалася відповідно до наступної градації: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); рідко (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10 000, <1/1000).
Інфекційні та паразитарні захворювання: часто – бронхіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, назофарингіт*.
З боку імунної системи: нечасто – реакції гіперчутливості.
З боку обміну речовин та харчування: часто – зниження апетиту*.
Порушення психіки: часто – безсоння, депресія; нечасто - суїцидальні думки та поведінка #.
З боку нервової системи: часто - мігрень, головний біль напруги, головний біль.
З боку дихальної системи: часто – кашель.
З боку системи травлення: дуже часто - діарея*, нудота*; часто - блювання*, диспепсія, частий стілець, біль у верхніх відділах живота*, гастроезофагеальний рефлюкс; нечасто – шлунково-кишкова кровотеча.
З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – шкірний висип.
З боку кістково-м'язової системи: часто – біль у спині*.
Інші: часто – стомлюваність; нечасто – зниження маси тіла.
* Щонайменше, одна з цих НЛР розцінена як серйозна.
# У ході клінічних досліджень і постреєстраційного застосування повідомлялося про нечасто випадки суїцидальних думок і поведінки; із постреєстраційного досвіду відомо про завершену спробу суїциду. Пацієнт та особи, які піклуються про пацієнта, повинні повідомляти лікаря, який призначив препарат, про будь-які зміни поведінки або настрою пацієнта та його суїцидальні думки.
Опис окремих НЛР
Зниження маси тіла
Масу тіла пацієнтів регулярно оцінювали під час клінічних досліджень. Середнє зниження маси тіла на фоні прийому апреміласту протягом 52 тижнів становило 1.99 кг. Загалом у 14.3% пацієнтів, які отримували апреміласт, втрата маси тіла становила 5-10%, а у 5.7% – понад 10%. У жодного пацієнта втрата маси тіла не супроводжувалася клінічно значущими наслідками. Загалом лише 0.1% пацієнтів припинили прийом апреміласту через зниження маси тіла як небажаного явища.
Додаткові застереження на початку лікування пацієнтів зі зниженою масою тіла див. у розділах "З обережністю" та "Особливі вказівки".
Особливі групи пацієнтів
Літні пацієнти
За даними постреєстраційного досвіду застосування у літніх пацієнтів (65 років і старше) ризик розвитку ускладнень у вигляді тяжкої діареї, нудоти та блювання може бути вищим.
Пацієнти з порушенням функції печінки
Безпеку апреміласту не оцінювали у пацієнтів з ПСА або псоріазом та порушеннями функції печінки.
Пацієнти з порушенням функції нирок
У клінічних дослідженнях при ПСА і псоріазі характеристики безпеки препарату не відрізнялися у пацієнтів з нормальною функцією нирок та нирковою недостатністю легкого ступеня тяжкості. Безпеку апреміласту не вивчали у пацієнтів з ПСА або псоріазом та нирковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня тяжкості.
Протипоказання до застосування
підвищена чутливість до апреміласту або до інших компонентів, що входять до складу препарату;
вагітність;
період грудного вигодовування;
вік до 18 років (недостатньо клінічного досвіду);
рідкісна спадкова непереносимість галактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції (препарат містить лактозу).
З обережністю:
у пацієнтів, які мають порушення психіки або вказівки на наявність таких в анамнезі, або у разі запланованого прийому пацієнтом інших супутніх препаратів, здатних викликати психічні порушення;
у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості;
у пацієнтів із недостатньою масою тіла.
Застосування при вагітності та годуванні груддю
Вагітність
Дані щодо застосування апреміласту у вагітних жінок обмежені.
Апреміласт протипоказаний під час вагітності. У мишей та мавп його ефекти полягають в ембріофетальних втратах, зниженні ваги плода та затримці осифікації у мишей при дозах вище, ніж максимальні дози для людини. Якщо експозиція у тварин становила 1.3 значення клінічної експозиції, то негативна дія не розвивалася.
До початку лікування необхідно виключити вагітність. Жінки, здатні до народження дітей, повинні використовувати ефективний метод контрацепції під час терапії.
Період грудного вигодовування
Апреміласт виявлявся у молоці мишей. Невідомо, чи надходить апреміласт або його метаболіти в молоко людини. Т.к. не можна виключити ризик небажаної дії на дитину при грудному вигодовуванні, то апреміласт не слід застосовувати в період грудного вигодовування.
Фертильність
Дані щодо впливу на фертильність у людини відсутні. В експериментах на мишах не виявлено небажаного впливу на фертильність самців при експозиції апреміласту в 3 рази вище за клінічну, а у самок - при експозиції, порівнянній з клінічною. Дані щодо неклінічного вивчення фертильності представлені в розділі "Особливі вказівки".
Застосування при порушеннях функції печінки
Немає потреби у зміні дози у пацієнтів з печінковою недостатністю.
Застосування при порушеннях функції нирок
З обережністю слід призначати препарат пацієнтам з нирковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості.
Застосування у дітей
Протипоказане застосування віком до 18 років.
Застосування у пацієнтів похилого віку
Немає потреби у зміні дози у пацієнтів похилого віку.
особливі вказівки
Пацієнтам з рідкісними спадковими порушеннями, такими як непереносимість галактози, вроджена недостатність лактази або з порушенням всмоктування глюкози-галактози, не слід приймати даний препарат.
Діарея, нудота та блювання
Були постреєстраційні повідомлення про тяжку діарею, нудоту та блювання на фоні застосування препарату Отесла®. Більшість явищ розвинулася протягом перших тижнів терапії. У деяких випадках пацієнтам була потрібна госпіталізація. Ризик розвитку ускладнень може бути вищим у пацієнтів 65 років і старше. Якщо у пацієнтів розвивається тяжка діарея, нудота чи блювання, може знадобитися припинення терапії апреміластом.
Порушення психіки
Застосування апреміласту асоціюється з підвищеним ризиком розвитку порушень психіки, таких як безсоння та депресія. Випадки появи суїцидальних думок та поведінки, включаючи суїцид, були відмічені у пацієнтів як із зазначенням депресії в анамнезі, так і без нього.
Ризик та користь початку та продовження терапії апреміластом слід ретельно оцінювати у тих пацієнтів, які повідомляють про наявні у них порушення психіки або наявність таких в анамнезі, або у разі запланованого прийому пацієнтом інших супутніх препаратів, здатних викликати психічні порушення.
Пацієнт та особи, які піклуються про пацієнта, повинні повідомляти лікаря, який призначив препарат, про будь-які зміни поведінки чи настрою пацієнта, а також про появу у нього суїцидальних думок.
Якщо у пацієнта з'явилися нові або загострилися психіатричні симптоми, що вже були, виявляються суїцидальні думки або зафіксовані суїцидальні спроби, рекомендовано припинити терапію апреміластом.
Тяжка ниркова недостатність
У пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості дозу препарату Отесла слід зменшити до 30 мг 1 раз на добу.
Пацієнти з недостатньою масою тіла
У пацієнтів із недостатньою масою тіла на початку курсу терапії необхідно регулярно контролювати масу тіла у процесі лікування. У разі незрозумілого або клінічно значущого зниження маси тіла необхідно провести ретельне медичне обстеження пацієнта та розглянути питання про припинення лікування.
Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами
Апреміласт не впливає або впливає незначною мірою на здатність керувати транспортними засобами або на роботу з механізмами.
Результати доклінічного вивчення безпеки
Результати доклінічного вивчення фармакології безпеки та токсичності при повторних введеннях апреміласту не виявили специфічних ризиків для людини. Препарат не має імунотоксичності, фототоксичності або дратівливого впливу на шкіру.
Фертильність та ранній ембріональний розвиток
Апреміласт не впливав на фертильність у самців мишей. Дози препарату, при яких не виникало видимого побічного впливу (NOAEL), на фертильність становили більше 50 мг/кг/добу (в 3 рази вище значення клінічної експозиції).
При комбінованому вивченні впливу на фертильність у самок мишей та оцінці ембріофетальної токсичності відмічено пролонгування естрогенних циклів та збільшення періоду спарювання при дозах апреміласту 20 мг/кг/добу та вище. Проте частота вагітностей не порушувалася. Доза препарату, при якій не було видимого впливу (NOEL) на фертильність самок, склала 10 мг/кг/добу (відповідала значенню клінічної експозиції).
Ембріофетальний розвиток
Значення NOEL щодо ембріофетального розвитку було 10 мг/кг/добу (в 1.3 рази вище за значення клінічної експозиції). У мавп апреміласт підвищував пренатальні втрати (аборти) пропорційно дозі прийому внутрішньо в дозах 50 мг/кг/сут і вище. У дозі 20 мг/кг/добу (в 1.4 рази вище значення клінічної експозиції) впливу на ембріофетальний розвиток не відмічено.
Пре- та постнатальний розвиток
У мишей підвищення пре- та постнатальної загибелі дитинчат-сусунків та зменшення маси їх тіла виявлено на першому тижні лактації при дозах ≥80 мг/кг/добу (в 4 рази і більше значення клінічної експозиції). Не виявлено впливу апреміласту на тривалість вагітності, кількість вагітних мишей наприкінці періоду гестації, кількість мишей, що народили, або на розвиток дитинчат-сосунків після 7-го постнатального дня.
Усі небажані ефекти щодо постнатального розвитку відзначалися протягом першого тижня та не виявлялися у наступні періоди. Статеве дозрівання, поведінка, спарювання, фертильність та параметри матки не порушувалися. Значення NOEL для самок мишей та генерації F1 було 10 мг/кг/добу (в 1.3 рази вище за значення клінічної експозиції).
Дослідження канцерогенності
Апреміласт не виявляв ознак канцерогенності щодо у мишей і щурів.
Дослідження генотоксичності
Апреміласт не генотоксичний. Апреміласт не викликав мутацій за результатами тесту Еймса або хромосомних аберацій у культурі лімфоцитів периферичної крові людини за наявності чи відсутності метаболічної активації. Апреміласт не проявляв кластогенної активності на мікроядрах мишей in vivo у дозах до 2000 мг/кг/добу.
Передозування
Апреміласт вивчали у здорових добровольців у максимальній добовій дозі 100 мг (по 50 мг 2 рази на добу) протягом 4,5 днів без ознак дозолімітуючої токсичності.
Лікування: при передозуванні рекомендується спостереження за симптомами та ознаками НЛР. При необхідності призначають симптоматичне та підтримуюче лікування.
Лікарська взаємодія
Спільне застосування з потужним індуктором ізоферменту цитохрому Р450 3А4 (CYP3A4), рифампіцином, веде до ослаблення системного впливу апреміласту та зменшення його ефективності. Тому не рекомендується комбіноване застосування потужних індукторів ізоферменту CYP3A4 (наприклад, рифампіцину, фенобарбіталу, карбамазепіну, фенітоїну та препаратів Звіробою продірявленого) з апреміластом. При одночасному повторному застосуванні апреміласту та рифампіцину AUC та Сmax апреміласту знижуються, відповідно, на 72% та 43%. В умовах комбінованого застосування апреміласту з потужними індукторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, рифампіцин) клінічна відповідь може знижуватися.
Під час клінічних досліджень апреміласт комбінували із засобами місцевої терапії (включаючи глюкокортикостероїди, дьогтярний шампунь, препарати саліцилової кислоти для обробки волосистої частини голови) та з УФ-В фототерапією.
Не виявлено клінічно значущої лікарської взаємодії між кетоконазолом та апреміластом. Апреміласт можна комбінувати з потужними інгібіторами ізоферменту CYP3A4, такими як кетоконазол.
Не виявлено фармакокінетичної лікарської взаємодії між апреміластом та метотрексатом у пацієнтів із ПсА. Апреміласт можна комбінувати із метотрексатом.
Не відзначено фармакокінетичної лікарської взаємодії між апреміластом та пероральними контрацептивами, що містять етинілестрадіол та норгестимат. Апреміласт можна поєднувати з пероральними контрацептивами.
Умови зберігання препарату Отесла®
Препарат слід зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 30°С.
Термін придатності препарату Отесла®
Термін придатності – 2 роки. Не застосовувати після закінчення терміну придатності.

Написати відгук


Ваше Ім’я:


Ваш відгук: Примітка:HTML теги не дозволені! Використовуйте звичайний текст.

Рейтинг Погано           Добре

Введіть код, вказаний на зображенні: