Парнідо (Parnido) 6 мг, 30 таблеток

Парнідо (Parnido)

ІНВЕГА (INVEGA)
 

Склад:
діюча речовина: 1 таблетка містить паліперидону 3 мг, 6 мг або 9 мг;
допоміжні речовини: полі етиленоксид, повідон, стеаринова кислота бутилгідрокси-толуол, натрію хлорид, целюлози ацетат, гіпромелоза, гідроксиетилцелюлоза, полі етиленгліколь, титану діоксид, макрогол, лактози моногідрат, гліцеролу триацетат (таблетки 3 мг, 6 мг - заліза оксид червоний, заліза оксид жовтий; таблетки 9 мг - заліза оксид червоний, заліза оксид чорний).
Лікарська форма. Таблетки, пролонгованої дії, вкриті оболонкою.
Фармакотерапевтична група. Атипічні засоби. Код АТС N05А Х 13.
Клінічні характеристики.
Показання.
Лікування шизофренії, загострень шизофренії, а також профілактика загострень.
Протипоказання.
Паліперидон протипоказаний пацієнтам з відомою гіперчутливістю до активної речовини або будь-якому допоміжному компоненту препарату.
Спосіб застосування та дози.
Дорослі (>18 років).
Інвега застосовується перорально. Рекомендована доза складає 6 мг один раз на добу, вранці незалежно від прийому їжі, внутрішньо. Пацієнтів слід проінформувати про те, що препарат Інвега слід завжди застосовувати натщесерце або разом зі сніданком і не чергувати застосування натщесерце та під час прийому їжі. Поступове збільшення початкової дози не потрібне. У деяких пацієнтів терапевтичний ефект спричиняє більш низька або більш висока доза в межах рекомендованого діапазону 3 - 12 мг один раз на добу. Корекція дози, за наявності показань, повинна відбуватися після ретельної повторної оцінки стану пацієнта. Якщо показане підвищення дози, рекомендується збільшення на 3 мг/день і як правило відбувається з інтервалом більше 5 днів.
Таблетки слід проковтувати цілими, запиваючи рідиною, таблетки не можна розжовувати, ділити на частини або подрібнювати. Активна речовина поступово і контрольовано вивільняється із нерозчинної оболонки. Оболонка таблетки та нерозчинні компоненти ядра виводиться з організму, тому пацієнти не мають занепокоюватись, якщо помітять у своїх випорожненнях, що-небудь схоже на таблетку.
Пацієнти з порушенням функції печінки.
Корекція дози для пацієнтів з легким або помірним ступенем печінкової недостатності не потрібна. Оскільки застосування препарату Інвега не вивчалося у пацієнтів з тяжким ступенем печінкової недостатності, слід з обережністю застосовувати препарат у таких пацієнтів.
Пацієнти з порушенням функції нирок.
Для пацієнтів з легкими ступенем ниркової недостатності (кліренс креатині ну > 50, але < 80 мл/хв) рекомендована початкова доза становить 3 мг один раз на добу. Доза може бути збільшена до 6 мг на підставі оцінки клінічної ефективності та переносимості.
Для пацієнтів з помірним ступенем ниркової недостатності (кліренс креатині ну ≥ 30, але < 50 мл/хв) рекомендована доза препарату становить 3 мг один раз на добу.
Для пацієнтів з тяжким ступенем ниркової недостатності (кліренс креатині ну ≥ 10, але < 30 мл/хв) рекомендована початкова доза препарату становить 3 мг через день, яка може бути збільшена до 3 мг один раз на добу після клінічної переоцінки. Корекція дози, за наявності показань, повинна відбуватися після ретельної повторної оцінки стану пацієнта. Застосування препарату Інвега не вивчалося у пацієнтів з кліренсом креатині ну < 10 мл/хв, тому таким пацієнтам застосування препарату не рекомендоване.
Пацієнти літнього віку.
Для пацієнтів літнього віку з нормальною функцією нирок (кліренс креатині ну > 80 мл/хв) рекомендовані ті ж самі дози препарату, що і для дорослих пацієнтів з нормальною функцією нирок. Разом з тим, у літніх пацієнтів функція нирок може бути знижена, і в такому випадку дозу препарату слід добирати відповідно до функціонального стану нирок конкретного пацієнта (див. Пацієнти з порушенням функції нирок). Препарат Інвега слід з обережністю застосовувати пацієнтам літнього віку з деменцією з факторами ризику інсульту.
Діти та підлітки.
Безпека та ефективність препарату Інвега у пацієнтів молодше 18 років не вивчались. Досвід застосування у дітей відсутній.
Особливі групи пацієнтів.
Стать, вік, паління не вимагають корекції дози паліперидону. (Щодо застосування препарату у вагітних жінок та матерів, які годують груддю, див. Розділ “Застосування у період вагітності та годування груддю”).
Перехід на інші антипсихотичні засоби.
На сьогодні немає систематично зібраних даних щодо переводу пацієнтів на лікування іншими антипсихотичними препаратами. Фармакодинаміка і фармакокінетика у різних антипсихотичних засобів різна, і тому лікар повинен уважно слідкувати за станом пацієнтів при переводі їх з одного антипсихотичного препарату на інший.
Побічні реакції.
Найчастішими небажаними ефектами застосування паліперидону під час клінічних досліджень були головний біль, тахікардія, акатизія, синусова тахікардія, екстра пірамідні симптоми, сонливість, запаморочення, седація, тремор, гіпертензія, дистонія, ортостатична гіпотензія та сухість у роті.
До дозозалежних небажаних ефектів відносились збільшення маси тіла, головний біль, гіперсалівація, блювання, дискінезія, акатизія, дистонія, екстра пірамідні симптоми, гіпертензія та паркінсонізм.
Нижче наведені небажані ефекти, що спостерігались у пацієнтів під час клінічних досліджень. Небажані побічні ефекти класифіковано за системами та частотою виникнення. Частоту визначали як: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1000, < 1/100), рідко        (≥ 1/10000, < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), включно з окремими випадками.
Імунна система:
Нечасто - анафілактичні реакції.
Метаболізм:
Нечасто - підвищений апетит.
Психічні розлади:
Нечасто - жахливі сновидіння.
З боку нервової системи:
Дуже часто - головний біль.
Часто - екстра пірамідні розлади, паркінсонізм, тремор, гіпертензія, дистонія, акатизія, запаморочення, седація, сонливість.
Нечасто - великий епілептичний напад, непритомність, дискінезія, постуральні запаморочення.
З боку органу зору:
Нечасто - ністагм.
З боку серцево-судинної системи:
Часто - тахікардія, синусова тахікардія, блокада ніжок пучка Гіса, атриовентрикулярна блокада першого ступеня, брадикардія, ортостатична гіпотензія.
Нечасто - відчуття серцебиття, синусова аритмія, ішемія, гіпотензія.
З боку шлунково-кишкової системи:
Часто – блювання, біль у верхньому відділі живота, гіперсалівація, сухість у роті.
З боку кістково-м 'язової системи:
Нечасто - м'язова ригідність.
З боку репродуктивної системи та молочних залоз:
Нечасто - аменорея, галакторея, еректильна дисфункція, гінекомастія, виділення з сосків, зміна менструального циклу.
Інші:
Часто - астенія, втома.
Нечасто - набряки.
Зміни результатів різних тестів:
Часто - збільшення маси тіла.
Нечасто - електрокардіографічні аномалії.
Пацієнти літнього віку.
Дослідження, в якому брали участь пацієнти літнього віку, хворі на шизофренію, показало, що профіль безпеки паліперидону у цих пацієнтів схожий з таким у пацієнтів більш молодої вікової групи. Застосування препарату Інвега не досліджувалося у пацієнтів з деменцією. У клінічних дослідженнях з деякими іншими атиповими антипсихотичними лікарськими засобами спостерігався підвищений ризик смерті та інсульту.
Небажані ефекти, властиві класу атипових антипсихотиків.
Екстра пірамідні симптоми (ЕПС). У ході клінічних досліджень не було виявлено різниці між групами плацебо та групами, що отримували 3 та 6 мг паліперидону. Дозозалежність ЕПС спостерігалась у пацієнтів, які отримували дві найвищі дози паліперидону, тобто 9 та 12 мг на добу. Дані про ЕПС включають узагальнений аналіз наступних симптомів: дискінезія, дистонія, гіперкінез, паркінсонізм та тремор.
Збільшення маси тіла. У ході клінічних досліджень у пацієнтів, які отримували 3 та 6 мг паліперидону, та у тих, хто отримував плацебо, збільшення маси тіла на 7 % та більше від вихідної маси тіла, спостерігалося майже з однаковою частотою. Проте, серед пацієнтів, які отримували 9 та 12 мг паліперидону, частота збільшення маси тіла була вища, ніж у тих, хто отримував плацебо.
Лабораторні тести: сироватковий пролактин. У клінічних дослідженнях медіанні збільшення рівня сироваткового пролактину спостерігались у 67 % суб’єктів, які отримували Інвегу, хоча пролактин-залежні побічні реакції (а саме, аменорея, галакторея, гінекомастія) спостерігались у 2 % суб’єктів. Максимальне середнє збільшення рівня пролактину в сироватці спостерігалося, як правило, на 15-й день лікування паліперидоном; концентрації пролактину залишалися вищими за вихідний рівень до кінця дослідження.
Клас впливу.
При застосуванні антипсихотичних лікарських засобів можуть розвинутися: подовження інтервалу QT, шлуночкова аритмія (фібриляція шлуночків, шлуночкова тахікардія), раптова нез’ясована смерть, зупинка серця та двонаправлена шлуночкова тахікардія.
Передозування.
Симптоми. В цілому об'єктивні та суб'єктивні симптоми передозування паліперидону проявляються посиленням фармакологічних ефектів цього лікарського засобу, а саме: сонливістю, седацією, тахікардією, гіпотензією, подовженням інтервалу QТ, екстра пірамідними симптомами. При гострому передозуванні слід враховувати можливість дії декількох препаратів.
Лікування. При оцінці стану пацієнта та для ефективності усунення передозування необхідно пам'ятати про те, що паліперидон є препаратом пролонгованого вивільнення лікарської субстанції. Специфічного антидоту до паліперидону не існує. Необхідно проводити загальні підтримуючі заходи. Слід забезпечити і підтримувати добру прохідність дихальних шляхів, а також адекватну оксигенацію та вентиляцію. Необхідно забезпечити серцево-судинний моніторинг, що включає ЕКГ, з метою виявлення можливих аритмій. Гіпотензію та циркуляторний колапс лікують внутрішньо венним введенням рідини та/або симпатоміметиків. В окремих ситуаціях показано промивання шлунка (після інтубації, в разі, якщо пацієнт непритомний), введення активованого вугілля та застосування проносних засобів. При виникненні тяжких екстра пірамідних симптомів необхідно вводити антихолінергічні засоби. Ретельний нагляд за пацієнтом та моніторинг основних фізіологічних функцій необхідно продовжувати до повного зникнення наслідків передозування.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Безпека застосування паліперидону у період вагітності не досліджувалася. Препарат не слід застосовувати у період вагітності, окрім випадків, коли очікувана користь переважає можливий ризик небажаних ефектів для плода. Ефект паліперидону на процес пологів не відомий.
Застосування антипсихотиків в останньому триместрі вагітності асоціювалося з розвитком оборотних екстра пірамідних симптомів у новонароджених. Препарат Інвега не слід застосовувати у період вагітності, за винятком очевидної необхідності. Якщо припинення застосування препарату у період вагітності є необхідним, воно не повинно бути раптовим.
Препарат проникає в грудне молоко у такій мірі, що вплив на новонародженого подібний до впливу терапевтичних доз препарату на матір, яка годує груддю. Не слід призначати препарат Інвега під час годування груддю.
Діти.
Безпека та ефективність застосування   препарату Інвега у пацієнтів молодше 18 років не вивчались.
Особливості застосування.
Інтервал QT
Як і при застосуванні інших антипсихотичних засобів, слід обережно призначати Інвегу хворим на серцево-судинні захворювання або хворим із сімейним анамнезом подовження інтервалу QT, а також при одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT.
Злоякісний нейролептичний синдром.
Відомо, що антипсихотичні препарати, із паліперидоном включно, можуть викликати злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС), що характеризується гіпертермією, ригідністю м'язів, нестабільністю автономної нервової системи, зміною рівня свідомості, а також підвищенням у сироватці крові рівня креатинфосфокінази. У пацієнтів із ЗНС можуть виникати міоглобінурія (рабдоміоліз) та гостра печінкова недостатність. При виникненні у пацієнта суб'єктивних чи об'єктивних симптомів ЗНС слід негайно відмінити всі антипсихотичні препарати, включно із паліперидоном.
Пізня дискінезія.
Препарати із властивостями антагоністів дофамінових рецепторів, можуть викликати пізню дискінезію, що характеризується ритмічними мимовільними рухами, переважно язика та/або мімічної мускулатури. При виникненні у пацієнта суб'єктивних чи об'єктивних симптомів, що вказують на можливість розвитку пізньої дискінезії, слід розглянути можливість відміни усіх антипсихотичних препаратів, включно із паліперидоном.
Гіперглікемія.
У клінічних дослідженнях паліперидону зрідка спостерігалися небажані ефекти, пов'язані з обміном глюкози, такі як підвищення рівня глюкози крові. Рекомендується проводити відповідний моніторинг у хворих на цукровий діабет, а також у пацієнтів, які мають фактори ризику розвитку цукрового діабету (див. розділ " Побічні реакції").
Ортостатична гіпотензія.
Паліперидон виявляє активність альфа-блокатора і тому може викликати у деяких пацієнтів ортостатичну гіпотензію. Узагальнені дані трьох плацебо-контрольованих 6-и тижневих клінічних досліджень, із застосуванням фіксованих доз препарату (3, 6, 9 та 12 мг) показали, що ортостатична гіпотензія спостерігалась у 2,5 % пацієнтів, які лікувалися паліперидоном, та у   0,8 %, які застосовували плацебо. Препарат Інвега слід з обережністю застосовувати у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями (наприклад, серцева недостатність, інфаркт або ішемія міокарда, порушення провідності), цереброваскулярними захворюваннями, а також при станах, що сприяють гіпотензії (наприклад, зневоднення та гіповолемія).
Судоми.
Як і інші антипсихотики, паліперидон слід з обережністю застосовувати у пацієнтів, які мають в анамнезі судомні напади або інші захворювання, що знижують поріг судомної готовності.
Можливість обструкції шлунково-кишкового тракту.
Таблетки паліперидону не деформуються та майже не змінюють форму у шлунково-кишковому тракті, і тому їх не слід призначати пацієнтам із діагностованим гострим викривленням або звуженням шлунково-кишкового тракту (патологічним або ятрогенним) або пацієнтам із дисфагією, або утрудненням проковтування таблеток. Відомі поодинокі випадки розвитку обструктивних симптомів у пацієнтів зі стриктурами шлунково-кишкового тракту під час прийому лікарських форм пролонгованої дії, що не піддаються деформації у шлунково-кишковому тракті. Для забезпечення пролонгованої дії препарату паліперидон таблетки повинні застосовуватись лише пацієнтами, які здатні проковтнути їх цілими.
Стан зі зниженим часом шлунково-кишкового проходження.
Стани, що призводять до скорочення часу шлунково-кишкового проходження, наприклад, пов’язані з хронічною тяжкою діареєю, можуть призвести до зниження абсорбції паліперидону.
Ниркова недостатність.
Концентрація паліперидону в плазмі підвищена у пацієнтів з нирковою недостатністю, тому деяким пацієнтам може бути необхідна корекція дози. Немає даних щодо застосування паліперидону при кліренсі креатині ну нижче 10 мл/хв. Паліперидон не слід застосовувати пацієнтам з кліренсом креатині ну нижче 10 мл/хв.
Печінкова недостатність.
Немає даних щодо застосування паліперидону у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (клас С за класифікацією Child-Plugh). Паліперидон слід з обережністю застосовувати таким пацієнтам.
Пацієнти літнього віку з деменцією.
Застосування паліперидону у пацієнтів літнього віку з деменцією не вивчалося.
Загальна смертність. Мета-аналіз даних 17 контрольованих клінічних досліджень виявив підвищений ризик смерті серед пацієнтів літнього віку з деменцією, які лікувалися іншими антипсихотичними препаратами, такими як рисперидон, арипипразол, оланзапін та квітіапін, у порівнянні з такими ж пацієнтами, які отримували плацебо. Серед тих пацієнтів, які лікувались рисперидоном, смертність становила 4 % – порівняно з 3,1 % смертності серед пацієнтів, які отримували плацебо.
Цереброваскулярні небажані ефекти. Плацебо-контрольовані дослідження, в яких брали участь пацієнти літнього віку з деменцією, виявили втричі підвищену частоту цереброваскулярних небажаних ефектів (інсульти та транзиторні ішемічні атаки), зі смертельними випадками включно, у пацієнтів, які лікувалися деякими антипсихотичними препаратами, такими як рисперидон, арипипразол та оланзапін, у порівнянні з такими ж пацієнтами, які отримували плацебо. Механізм підвищеного ризику не відомий. Препарат Інвега слід з обережністю застосовувати пацієнтам літнього віку з деменцією з факторами ризику інсульту.
Хвороба Паркінсона та деменція з тільцями Леві.
Лікарі повинні ретельно зважити можливі ризики та потенційну користь при призначенні антипсихотичних препаратів, із паліперидоном включно, пацієнтам із хворобою Паркінсона або деменцією із тільцями Леві, оскільки у таких пацієнтів може бути підвищений ризик розвитку злоякісного нейролептичного синдрому (ЗНС) або підвищена чутливість до антипсихотичних препаратів. Прояви підвищеної чутливості включають, окрім екстра пірамідних симптомів, сплутаність свідомості, притупленість реакцій та постуральну нестабільність із частими падіннями.
Пріапізм.
Препарати, що блокують альфа-адренергічні ефекти, можуть викликати пріапізм. У пост маркетинговому періоді відмічались випадки приапізму при застосуванні паліперидону, який є активним метаболітом рисперидону. Пацієнтів слід проінформувати про необхідність термінової медичної допомоги у випадку якщо приапізм не буде усунений протягом 3-4 годин.
Регуляція температури тіла.
Антипсихотичним препаратам притаманний такий небажаний ефект, як порушення регуляції температури тіла. Необхідно бути обережними при призначенні паліперидону пацієнтам із станами, що можуть сприяти підвищенню власної температури тіла, до яких належать інтенсивні фізичні навантаження, дія високих зовнішніх температур, одночасне застосування препаратів з антихолінергічною активністю або зневоднення.
Проти блювотний ефект.
У клінічних дослідженнях був виявлений проти блювотний ефект паліперидону. Цей ефект у випадку його виникнення у людей може маскувати об'єктивні та суб'єктивні симптоми передозування деяких препаратів, а також такі захворювання, як непрохідність кишечнику, синдром Рея та пухлини головного мозку.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або іншими механізмами.
У зв'язку із особливостями фармакологічної дії паліперидон може мінімально або помірно впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або іншими механізмами внаслідок впливу на нервову систему та зір. Тому пацієнтам під час лікування препаратом слід утриматися від керування автомобілем та роботи з технікою доти, доки не буде встановлена їх індивідуальна чутливість до паліперидону.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Слід дотримуватись обережності при призначенні препарату Інвега з лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT, наприклад, анти аритмічні лікарські засоби класу Іа (наприклад, квінідин, дизопірамід) та анти аритмічні лікарські засоби класу ІІІ (наприклад, аміодарон, соталол), деякі антигістамінні засоби, інші антипсихотичні лікарські засоби, деякі протималярійні препарати (а саме, мефлокін).
Вплив паліперидону на інші лікарські засоби.
Паліперидон, не бере участі у клінічно значущих фармакокінетичних взаємодіях із препаратами, що метаболізуються ізоферментами системи цитохрому Р 450.
Препарат Інвега слід з обережністю застосовувати в поєднанні з іншими препаратами центральної дії, наприклад, анксіолітиками, більшістю антипсихотичних препаратів, снодійних, опіатів тощо.
Паліперидон може виявляти антагоністичні ефекти щодо леводопи та інших антагоністів допаміну. Якщо ця комбінація є необхідною, особливо наприкінці лікування хвороби Паркінсона, призначають найменшу ефективну дозу паліперидону.
У зв'язку з властивістю паліперидону викликати ортостатичну гіпотензію, необхідно враховувати адитивний ефект при використанні препарату Інвега разом з іншими препаратами, що можуть спричинити ортостатичну гіпотензію, наприклад, іншими антипсихотичними, трициклічними лікарськими засобами.
Слід з обережністю застосовувати паліперидон у комбінації з іншими лікарськими засобами, які знижують поріг нападу (наприклад, фенотіазіни або бутирофенони, трициклічні лікарські засоби, трамадол, мефлокін та ін.).
Вплив інших препаратів на паліперидон.
Дослідження in vitro виявили мінімальну участь ізоферментів CYP2D6 та CYP3A4 в метаболізмі паліперидону, разом з тим, немає доказів того, що ці ізоферменти відіграють значну роль у метаболізмі паліперидону in vivo та in vitro. При одночасному застосуванні Інвеги з пароксетином, сильним CYP2D6 інгібітором, не виявлено жодного клінічно значимого впливу на фармакокінетику паліперидону. Дослідженнях in vitro показали, що паліперідон є субстратом P-gp.
Одночасне застосування препарату Інвега один раз на день з карбамазепіном 200 мг двічі на день спричиняє зниження приблизно на 37% стійких показників Cmax та AUC паліперидону. Це зниження значною мірою спричинене 35%-ним підвищенням кліренсу паліперидону внаслідок індукції ниркових P-gp карбамазепіном. Незначне зменшення кількості незміненого лікарського засобу у сечі свідчить, що вплив на метаболізм CYP або біодоступність паліперидону при одночасному застосуванні з карбамазепіном був незначним. На початку лікування карбамазепіном доза Інвеги має бути повторно оцінена та збільшена за необхідності. З іншого боку, при припиненні лікування карбамазепіном дозу Інвеги необхідно повторно оцінити і зменшити за необхідності. Це займає 2 - 3 тижні для досягнення повної індукції, і при відміні індуктора вплив минає протягом подібного часу. Інші лікарські засоби або лікарські рослини, які є індукторами, наприклад, рифампіцин та екстракт звіробою (Hypericum perforatum), можуть мати схожий вплив на паліперидон.
Лікарські засоби, які впливають на час проходження у шлунково-кишковому тракті, можуть впливати на абсорбцію паліперидону, наприклад, метоклопрамід.
Одночасне застосування паліперидону та рисперидону.
Одночасне застосування паліперидону та рисперидону не рекомндується, оскільки паліперидон є активним метаболітом рисперидону і тому при їх одночасному застосуванні можливе підвищення рівня паліперидону і крові.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Механізм дії. Паліперидон – селективний блокуючий агент ефектів моно амінів, фармакологічні властивості якого відрізняються від традиційних нейролептиків. Паліперидон міцно зв’язується з серотонін овими 5- НТ2 та дофаміновими D2-рецепторами. Крім того, паліперидон є антагоністом альфа1- та альфа2-адренергічних рецепторів та Н1-гіста мінових рецепторів. Фармакологічна активність (+) та (-) -енантіомерів паліперидону однакова в якісному та кількісному відношенні.
Паліперидон не зв’язується з холінергічними рецепторами. Хоча паліперидон є сильним антагоністом D2-рецепторів, що передбачає   послаблення позитивних симптомів шизофренії, він викликає зменшення каталепсії та зниження моторних функцій в меншому ступені ніж традиційні нейролептики. Переважаючий центральний антагонізм до серотоніну може зменшувати схильність паліперидону до екстра пірамідних побічних дій.
Фармакокінетика.
Фармакокінетичні характеристики паліперидону після прийому внутрішньо дозопропорційні в клінічному діапазоні рекомендованих дозувань (3 - 12 мг один раз на добу)
Абсорбція. Після застосування однієї дози препарату рівень паліперидону в плазмі стабільно збільшується, а максимальна концентрація (Сmах) досягається протягом 24 годин. У більшості пацієнтів стабільні концентрації паліперидону досягалися після 4 - 5 днів застосування препарату один раз на добу.
Паліперидон є активним метаболітом рисперидону. Характеристики вивільнення препарату Інвега є результатом мінімального коливання піку порівняно до таких, виявлених у рисперидону прямого вивільнення (індекс флуктації – 38% порівняно з 125%).
Абсолютна біодоступність паліперидону після перорального прийому складала 28 %.
Після одноразового прийому 15 мг паліперидону у вигляді таблетки пролонгованої дії разом із жирною висококалорійною їжею Сmах та AUC збільшувались, в середньому, на 50 – 60 % у порівнянні з цими ж показниками при прийомі натщесерце.
Розподіл. Паліперидон швидко розподіляється в тканинах і рідинах організму. Уявний об'єм розподілу складає 487 л. Ступінь зв'язування з білками плазми дорівнює 74 %. Паліперидон зв'язується переважно з альфа1 - кислим глікопротеїном та альбуміном.
Біо трансформація та елімінація. За один тиждень після прийому однієї звичайної таблетки, що містила 1 мг міченого 14С-паліперидону, 59 % дози виводиться із сечею у незмінному вигляді, що свідчить про те що паліперидон не піддається інтенсивному метаболізму в печінці. Біля 80 % міченого препарату було виявлено в сечі та приблизно 11 % в калі. Відомі чотири шляхи метаболізму паліперидону in vivo, жоден з яких не охоплює більше 6,5 % дози: де алкілування, гідроксилювання, дегідрування та розщеплення бензизоксазолу. Дослідження in vitro показали, що ферменти CYP2D6 та CYP3A4 можуть впливати на в метаболізм паліперидону, однак не має доказів того, що ці ізоферменти відіграють важливу роль у метаболізмі in vivo. Незважаючи на те, що загальна популяція сильно варіює відносно можливостей метаболізувати субстрати CYP2D6, популяційні фармакокінетичні дослідження не виявили суттєвих розбіжностей уявного кліренсу паліперидону після прийому препарату між сильними та слабкими метаболізаторами субстратів CYP2D6. Дослідження in vitro з використанням мікросомальних препаратів гетеро логічних систем показали, що ізоферменти CYP1A2, CYP2A6, CYP2C9, CYP2C19 та CYP3A5 не беруть участі в метаболізмі паліперидону. Дослідження in vitro з використанням мікросом печінки людини показали, що паліперидон не спричиняє суттєвого пригнічення біоперетворень препаратів, що метаболізуються ізоферментами системи цитохрому Р 450, із CYP1A4, CYP2A6, CYP2C8/9/10, CYP2D6, CYP2E1, CYP3A4 та CYP3A5. Кінцевий період виведення паліперидону складає біля 23 год.
Дослідження in vitro показали, що паліперидон є субстратом Р-глікопротеїну і слабким інгібітором Р-глікопротеїну у високих концентраціях. Дані in vivo не доступні і клінічна значимість не відома.
Особливі групи.
Пацієнти з порушенням функції печінки.
Паліперидон не піддається інтенсивному метаболізму в печінці. У ході дослідження, в якому брали участь пацієнти з помірним порушенням функції печінки (клас В за класифікацією Чайлда-Пью), виявлено подібність концентрації вільного паліперидону в плазмі крові до концентрації у здорових людей. Немає даних щодо пацієнтів з тяжким ступенем ураження печінки (клас С за класифікацією Чайлда-Пью).
Пацієнти з порушенням функції нирок.
Елімінація паліперидону знижувалася зі зменшенням кліренсу креатині ну. Загальний кліренс паліперидону був знижений на 32 % у пацієнтів з легким порушенням функції нирок (кліренс креатині ну від 50 до < 80 мл/хв), на 64 % - у пацієнтів з помірним порушенням функції нирок (кліренс креатині ну від 30 до < 50 мл/хв) та на 71 % у пацієнтів з тяжкими порушеннями нирок (кліренс креатині ну = 10 до < 30 мл/хв.). Середній кінцевий період напів виведення паліперидону становив 24, 40 та 51 год. у пацієнтів з легким, помірним та тяжким порушенням функції нирок відповідно; у людей з нормальною функцією нирок (кліренс креатині ну > 80 мл/хв) цей показник дорівнює 23 год.
Пацієнти літнього віку.
Результати фармакокінетичного дослідження, в якому брали участь пацієнти літнього віку (65 років та старше, п = 26) показали, що уявний стійкий кліренс паліперидону після прийому паліперидону у цих пацієнтів був на 20 % нижче, ніж у дорослих пацієнтів (18-45 років, п = 28). Разом з тим, після корекції дози з огляду на вікове зниження кліренсу креатині ну, популяційний аналіз не виявив впливу віку хворих на перебіг шизофренії та фармакокінетику паліперидону.
Расова належність.
Популяційний аналіз не виявив впливу расової приналежності на фармакокінетику паліперидону після прийому препарату.
Стать.
Кліренс паліперидону після застосування Інвеги приблизно на 19% нижче у жінок, ніж у чоловіків. Ця відмінність між чоловіками та жінками пояснюється переважно різницею маси тіла та кліренсом креатині ну.
Паління.
Дослідження in vitro з використанням людських ферментів печінки показали, що паліперидон не є субстратом CYP1А 2, тому паління не повинно впливати на фармакокінетику паліперидону. Популяційний фармакокінетичний аналіз показав незначно нижчий розподіл паліперидону у курців порівняно з пацієнтами, які не палять, хоча різниця навряд чи буде клінічно значима.
Фармацевтичні характеристики:
основні фізико-хімічні властивості:
З мг - таблетки білого кольору капсулоподібної форми з написом " Раl 3" з одного боку; 6 мг - таблетки бежевого кольору капсулоподібної форми з написом " Раl 6" з одного боку  9 мг - таблетки рожевого кольору капсулоподібної форми з написом " Раl 9" з одного боку;
На поверхні таблеток по 3 мг, 6 мг, 9 мг можуть бути ледве помітні отвори
Термін придатності. 2 роки.
Умови зберігання.
Зберігати при температурі 15 - 30 °С, в недоступному для дітей місці.

Написати відгук