Презиста (Prezista) 800 мг, 30 таблеток

ПРЕЗИСТА (PREZISTA)
 

Склад:
діюча речовина: 1 таблетка містить дарунавіру етанолату в кількості, що відповідає 75 або 150 мг дарунавіру;
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний безводний, кросповідон, магнію стеарат, OPADRY® II White 85F18422.
Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з написом «75» або «150» на одному боці та «ТМС» − на іншому.
Фармакотерапевтична група. Противірусні засоби для системного застосування. Інгібітори протеази. Код АТС J05A Е10.
Клінічні характеристики.
Показання.
У комбінації з низькою дозою ритонавіру та іншими антиретровірусними агентами для лікування інфекції вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ-1) у дорослих пацієнтів, яким раніше застосовувалось антиретровірусне лікування, та для лікування інфекції ВІЛ-1 у дітей та підлітків віком від 6 років та масою тіла ≥20 кг, яким раніше застосовувалось антиретровірусне лікування.
Протипоказання.
Гіперчутливість до дарунавіру або до допоміжних речовин, що входять до складу препарату.
Пацієнти з тяжкою (клас С за шкалою Чайлд-П’ю) печінковою недостатністю.
Комбінація рифампіцин та Презиста при одночасному застосуванні з низькою дозою ритонавіру (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Комбінація лопановір/ритонавір (одночасне застосування може призвести до значного зниження концентрації дарунавіру, що може, в свою чергу, значно зменшити терапевтичний ефект дарунавіру).
Рослинні препарати, що містять екстракт звіробою (Hypericum perforatum) (через ризик зменшення концентрації в плазмі та зниження клінічного ефекту дарунавіру).
Одночасне застосування дарунавіру з низькою дозою ритонавіру та активними субстанціями, кліренс яких значною мірою визначається активністю ізоферменту CYPЗА4 та збільшення концентрації яких у плазмі пов'язано з виникненням серйозних та/або загрозливих для життя побічних ефектів. До таких засобів належать антиаритмічні (аміодарон, бепридил, хінідин, лідокаїн системного застосування) та протиастматичні (астемізол, терфенадин) препарати; препарати, що містять алкалоїди ріжків (наприклад дигідроерготамін, ергоновін, ерготамін та метилергоновін); препарати, що збільшують моторику травного тракту (цисаприд), нейролептики (пімозид, сертіндол); седативні/снодійні (триазолам, мідазолам, що приймаються внутрішньо (застереження щодо парентерального застосування мідазоламу див. у розділі «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»)) та інгібітори HMG-CoA-редуктази (симвастатин і ловастатин) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Спосіб застосування та дози.
Лікування повинен починати спеціаліст з терапії ВІЛ інфекції.
Препарат Презиста слід призначати у комбінації із низькою дозою ритонавіру як засіб, що покращує фармакокінетичні характеристики дарунавіру, а також у комбінації з іншими антиретровірусними препаратами. Перед початком терапії Презиста/ритонавір необхідно ознайомитися з інформацією щодо застосування ритонавіру.
Дорослі.
Пацієнти, які раніше вже застосовували антиретровірусну терапію.
Рекомендована доза Презисти по 600 мг 2 рази на добу в комбінації зі 100 мг ритонавіру 2 рази на добу; приймають під час їди. Тип їжі не впливає на абсорбцію дарунавіру.
Застосування препарату Презиста у дозі 75 мг або 150 мг, призначеній для дітей, призводить до високого навантаження таблетками дорослих пацієнтів. Тому таке застосування рекомендоване лише у випадку, коли доступна доза препарату Презиста 300 мг або 600 мг не підходить через труднощі при ковтанні або гіперчутливості до певних барвників.
Пацієнти, які раніше не застосовували антиретровірусну терапію.
Препарат Презиста у дозах 75 мг та 150 мг не показаний для лікування пацієнтів, які не застосовували антиретровірусну терапію. Рекомендації щодо дозування для пацієнтів, які раніше не застосовували антиретровірусну терапію, див. в інструкції для медичного застосування таблеток Презиста 400 мг.
Після початку терапії препаратом Презиста пацієнтів слід попередити, що не можна змінювати дозу або припиняти лікування без консультації з лікарем.
Діти.
Діти віком від 6 до 17 років та масою тіла ≥20 кг, які раніше застосовували антиретровірусну терапію.

Рекомендована доза Презисти з низькою дозою ритонавіру не повинна перевищувати рекомендовану дозу для дорослих пацієнтів (600/100 мг 2 рази на добу).
Презисту у комбінації з ритонавіром застосовують 2 рази на добу під час їди. Тип їжі не впливає на абсорбцію дарунавіру.
Діти віком до 6 років або з масою тіла <20 кг, та діти, яким раніше не застосовували антиретровірусну терапію.
Недостатньо даних щодо застосування препарату Презиста у комбінації з низькою дозою ритонавіру дітям віком до 6 років або масою тіла <20 кг. Тому не рекомендується застосовувати препарат Презиста цій категорії пацієнтів.
Пацієнти літнього віку.
Для цієї категорії пацієнтів наявна обмежена інформація (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості», Фармакокінетика).
Пацієнти з порушенням функції печінки.
Дарунавір метаболізується в печінці. Не рекомендується зменшувати дозу для пацієнтів із середньою (клас А за шкалою Чайлд-П’ю) або помірною (клас В за шкалою Чайлд-П’ю) печінковою недостатністю, однак слід з обережністю застосовувати Презисту у цих пацієнтів. Немає фармакокінетичних даних щодо пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю. Тяжка печінкова недостатність може призвести до збільшення експозиції дарунавіру і погіршення його профілю безпечності. Тому Презиста протипоказана пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю (клас С за шкалою Чайлд-П’ю) (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості», Фармакокінетика).
Пацієнти з порушенням функції нирок.
Пацієнтам із порушеннями функції нирок змінювати дозу не потрібно.
У випадку, якщо доза препарату Презиста та/або ритонавіру була пропущена в межах 6 годин звичайного застосування, пацієнта слід проінструктувати щодо прийому прописаної дози Презисти та ритонавіру з їжею якомога швидше. Якщо це сталося більше ніж через 6 годин звичайного часу прийому, пропущену дозу не слід приймати і пацієнт повинен продовжувати звичайну програму прийому препарату.
Ці рекомендації ґрунтуються на даних періоду напіввиведення дарунавіру (15 годин) за наявності ритонавіру та рекомендованому інтервалі дозування близько 12 годин.
Побічні реакції.
Небажані реакції згруповані за системами органів та частотою. В межах кожного класу частоти небажані реакції представлені у порядку зменшення серйозності. Частота визначається як часті (≥1/100 до <1/10) та нечасті (≥1/1000 до <1/100).
Побічні реакції, що спостерігалися під час клінічних досліджень та постмаркетингового періоду у дорослих пацієнтів.
Інфекції та інвазії:
нечасто – простий герпес.
З боку крові та лімфатичної системи:
нечасто – тромбоцитопенія, нейтропенія, анемія, підвищення кількості еозинофілів, лейкопенія.
З боку імунної системи:
нечасто – синдром імунного відновлення1, 2, гіперчутливість (до лікарських засобів).
З боку ендокринної системи:
нечасто – гіпотироїдизм, підвищення рівня тиреотропіну в крові.
З боку метаболізму:
часто – ліподистрофія (включаючи ліпогіпертрофію, ліподистрофію, ліпоатропію)1, 2, гіпертригліцеридемія1, 2, гіперхолестеролемія1, 2, гіперліпідемія1, 2;
нечасто – цукровий діабет1, 2, подагра, анорексія, зниження апетиту, зниження маси тіла, збільшення маси тіла, гіперглікемія1, 2, резистентність до інсуліну, зниження ліпопротеїнів високої щільності, збільшення апетиту, полідипсія, підвищення рівня лактатдегідрогенази в крові.
З боку психіки:
часто – безсоння;
нечасто – депресія, сплутаність свідомості, дезорієнтація, тривога, емоційна нестабільність, розлади сну, анормальні сни, нічні кошмари, зниження лібідо, неспокійний стан.
З боку нервової системи:
часто – головний біль, периферична нейропатія, запаморочення;
нечасто – синкопе, конвульсії, летаргія, парестезія, гіпоестезія, агевзія, дизгевзія, порушення уваги, погіршення пам’яті, сонливість, порушення ритму фаз сну.
З боку органів зору:
нечасто – розлади зору, кон’юнктивна гіперемія, сухість очей.
З боку органів слуху:
нечасто – вертиго.
З боку серця:
нечасто – інфаркт міокарда, стенокардія, подовження інтервалу QT, синусова брадикардія, тахікардія, відчуття серцебиття.
З боку судин:
нечасто – артеріальна гіпертензія, припливи крові.
З боку дихальної системи:
нечасто – диспное, кашель, епістаксис, ринорея, подразнення глотки.
З боку травного тракту:
дуже часто – діарея;
часто – нудота, блювання, абдомінальний біль, підвищення рівня амілази крові, диспепсія, здуття живота, метеоризм;
нечасто – панкреатит, гастрит, гастроезофагеальний рефлюкс, афтозний стоматит, стоматит, блювання кров’ю, сухість ротової порожнини, абдомінальний дискомфорт, запор, підвищення рівня ліпаз, відрижка, пероральна дизестезія, хейліт, сухість губ, обкладений язик.
З боку печінки та жовчовивідних шляхів:
часто – підвищення рівня аланінамінотрансферази, підвищення рівня аспартатамінотрансферази;
нечасто – гепатит1, цитолітичний гепатит1, печінковий стеатоз, гепатомегалія, підвищення рівня трансаміназ, підвищення рівня білірубіну крові, підвищення рівня лужної фосфатази, підвищення рівня гамма-глутамілтрансферази.
З боку шкіри та підшкірних тканин:
часто – висипання3 (включаючи макульозні, макулопапульозні, папульозні, еритематозні та сверблячі висипання) 1, 2, свербіж;
нечасто – ангіоневротичний набряк, генералізовані висипання1, 2, алергічний дерматит, кропив’янка, дерматит, екзема, еритема, гіпергідроз, нічна пітливість, алопеція, акне, себорейний дерматит, ураження шкіри, ксеродермія, сухість шкіри, пігментація нігтів;
рідко – мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона1;
невідомо – токсичний епідермальний некроліз1.
З боку м’язової та сполучної тканини:
нечасто – міалгія2, остеонекроліз1,2, спазми м’язів, м’язова слабкість, ригідність м’язів, артрит, артралгія, скованість рухів, біль у кінцівках, остеопороз, підвищення рівня креатинфосфокінази крові2.
З боку сечовидільної системи:
нечасто – гостра ниркова недостатність, ниркова недостатність, нефролітіаз, підвищення рівня креатиніну крові, зниження ниркового кліренсу креатиніну, протеїнурія, білірубінурія, дизурія, ноктурія, полакіурія.
З боку репродуктивної системи:
нечасто – еректильна дисфункція, гінекомастія.
Загальні розлади та місце введення:
часто – астенія, стомленість;
нечасто – пірексія, біль у грудях, периферичний набряк, нездужання, озноб, патологічне самопочуття, відчуття жару, роздратованість, біль, ксероз.
1 Див. розділ «Особливості застосування».
2 Див. розділ «Побічні реакції».
3 Під час клінічних досліджень за участі пацієнтів, які раніше лікувалися, висипання, незалежно від причини, частіше спостерігалися при режимі одночасного застосування Презисти та ралтегровіру порівняно з випадками, коли застосовувалися лише Презиста або ралтегровір. Частота висипань, визначених такими, що пов’язані із застосуванням лікарських засобів, була співставною. Висипання, що спостерігалися у ході клінічних досліджень, були від помірного до середнього ступеня тяжкості і не призводили до відміни лікування (див. розділ «Особливості застосування»).
Профіль безпечності Презисти/ритонавіру 800/100 мг 1 раз на добу у пацієнтів, які не застосовували антиретровірусну терапію, є подібним до такого у пацієнтів, які лікувалися раніше і застосовували Презисту/ритонавір 600/100 мг 2 рази на добу; за винятком нудоти, що спостерігалася частіше у пацієнтів, які раніше не лікувалися. Вказані прояви супроводжувалися нудотою помірної інтенсивності.
Опис окремих побічних реакцій.
Висипання. Під час клінічних досліджень висипання були від помірного до середнього ступеня тяжкості. Вони з’являлися протягом перших 4 тижнів лікування і зникали з припиненням лікування. У випадках тяжких реакцій з боку шкіри див. застереження у розділі «Особливості застосування».
Ліподистрофія. Комбінована антиретровірусна терапія з використанням інгібіторів протеази ВІЛ-інфікованих пацієнтів була пов’язана з перерозподілом жиру в організмі (ліподистрофія), включно з втратою периферійного та лицьового підшкірного жиру, збільшенням кількості інтраабдомінального та вісцерального жиру, гіпертрофією молочних залоз та скупченням жиру на задній поверхні шиї (див. розділ «Особливості застосування»).
Метаболічні порушення. Комбінована антиретровірусна терапія може також спричинити такі метаболічні порушення: гіпертригліцеридемію, гіпохолестеринемію, інсулінову резистентність, гіперглікемію та гіперлактатемію (див. розділ «Особливості застосування»).
Порушення з боку м’язово-скелетної системи. Повідомлялося про випадки підвищення креатинфосфокінази, міалгію, міозити та рідко рабдоміоліз при застосуванні інгібіторів протеази, особливо у комбінації з ненуклеотидними інгібіторами зворотної транскриптази.
Спостерігалися випадки остеонекрозу, особливо у пацієнтів із загальновизнаними факторами ризику, прогресуючою хворобою ВІЛ або тривалою комбінованою антиретровірусною терапією. Частота цих випадків невідома (див. розділ «Особливості застосування»).
Синдром імунного відновлення. У ВІЛ-інфікованих пацієнтів із тяжким імунодефіцитом у період початкової антиретровірусної терапії можуть виникати запальні реакції на безсимптомні або опортуністичні інфекції.
Кровотечі у пацієнтів з гемофілією. Були відмічені випадки збільшення спонтанних кровотеч у пацієнтів з гемофілією, які отримували антиретровірусні інгібітори протеази (див. розділ «Особливості застосування»).
Діти. Профіль безпечності для даної групи дітей та підлітків був подібний до профілю безпеки в групі дорослих пацієнтів.
Інші групи. ВІЛ-інфіковані пацієнти із супутньою інфекцією вірусу гепатиту В та/або вірусу гепатиту С. Супутньо інфіковані пацієнти з більшою ймовірністю мали підвищений рівень трансаміназ печінки до початку лікування та під час лікування, ніж пацієнти без хронічних вірусних гепатитів (див. розділ «Особливості застосування»).
Передозування. Відомості щодо гострого передозування при застосуванні препарату Презиста в комбінації з низькою дозою ритонавіру обмежені. Здорові добровольці приймали одноразово до 3200 мг дарунавіру у вигляді розчину та до 1600 мг дарунавіру у вигляді таблеток у комбінації з ритонавіром, при цьому побічні ефекти не спостерігалися.
Специфічний антидот при передозуванні Презистою не відомий. При передозуванні слід проводити загальну підтримувальну терапію з моніторингом основних фізіологічних показників. Для виведення препарату, що не встиг всмоктатися, показані промивання шлунка та стимулювання блювання. Може бути призначене активоване вугілля для виведення абсорбованої активної субстанції. Дарунавір у значних кількостях зв’язується з білками плазми крові, тому не виводиться за допомогою гемодіалізу.
Застосування в період вагітності або годування груддю. Вагітність. Повноцінних досліджень застосування дарунавіру у вагітних жінок не проводилося. Комбінацію препаратів Презиста/низька доза ритонавіру можна призначати вагітним жінкам лише у тих випадках, коли очікувана користь від її застосування для майбутньої матері переважає потенційний ризик для плода.
Годування груддю. Не відомо, чи потрапляє дарунавір у грудне молоко жінки. Враховуючи можливість передачі ВІЛ з грудним молоком, а також ризик серйозних побічних ефектів у дітей, пов'язаних з дією дарунавіру, ВІЛ-інфіковані жінки повинні утримуватися від годування груддю.
Здатність до народжування. Немає даних щодо впливу дарунавіру на здатність до народжування у людей.
Діти. Презисту не рекомендовано застосовувати дітям віком до 6 років чи масою тіла до 20 кг.
Особливості застосування.
На початку лікування Презистою одночасно з низькою дозою ритонавіру слід дотримуватися обережності, враховуючи історію лікування кожного пацієнта і форми мутацій, асоційовані з різними агентами. Генотипне та фенотипне тестування (якщо це можливо) та історія лікування повинні супроводжувати застосування Презисти.
Пацієнтів слід поінформувати про те, що сучасні антиретровірусні препарати не виліковують ВІЛ-інфекцію та не запобігають передачі ВІЛ через кров та внаслідок статевих контактів. Пацієнтам потрібно роз'яснити необхідність дотримання відповідних заходів безпеки.
Презисту необхідно застосовувати тільки в комбінації з низькою дозою ритонавіру як фармакокінетичного підсилювача (див. розділ «Фармакологічні властивості», Фармакокінетика).
Застосування більших доз ритонавіру ніж рекомендовано в розділі «Спосіб застосування та дози» незначно підвищує концентрацію дарунавіру і не рекомендується.
Дарунавір зв’язується переважно з альфа-1-кислим глікопротеїном. Це зв’язування з білком є індикатором насиченості зв’язку, що залежить від концентрації. Тому заміщення лікарськими засобами, які мають вищу спорідненість до зв’язування з альфа-1-кислим глікопротеїном, не може бути виключене.
Пацієнти літнього віку. Інформація про застосування Презисти пацієнтам віком від 65 років досить обмежена, тому слід з обережністю підходити до лікування таких пацієнтів цим препаратом, оскільки у них частіше зустрічається дисфункція печінки та вони частіше мають супутні захворювання або отримують супутню терапію.
Реакції тяжкого ступеня з боку шкіри. У ході клінічних досліджень реакції тяжкого ступеня з боку шкіри, що можуть супроводжуватися лихоманкою та/або підвищенням рівня трансаміназ, спостерігалися у  0,4 % пацієнтів. Рідко (< 0,1 %) спостерігався синдром Стівенса-Джонсона. У постмаркетинговий період спостерігалися випадки токсичного епідермального некролізу. При розвитку симптомів реакцій тяжкого ступеня з боку шкіри слід негайно припинити терапію Презистою/ритонавіром. Це може включати висипання тяжкого ступеня або висипання, що супроводжується лихоманкою, загальне нездужання, стомленість, м’язовий біль або біль у суглобах, пухирі, ураження ротової порожнини, кон’юнктивіт, гепатит та/або еозинофілію тощо.
Висипання спостерігалися частіше у пацієнтів, які раніше лікувалися при режимі одночасного застосування Презисти та ралтегровіру порівняно з тими, хто застосовував лише Презисту або ралтегровір (див. розділ «Побічні реакції»).
Дарунавір містить сульфонамідну групу. Презисту слід з обережністю застосовувати пацієнтам з відомою алергією на сульфонаміди.
Гепатотоксичність. При застосуванні Презисти/ритонавіру спостерігалися гепатити, викликані дією лікарських засобів, наприклад гострий гепатит, цитолітичний гепатит. Під час клінічної програми розвитку гепатит спостерігався у 0,5 % пацієнтів, які отримували антиретровірусну терапію комбінацією Презиста/ритонавір. Пацієнти з порушеннями функції печінки, включаючи хронічний активний гепатит В і С, мають підвищений ризик патології функції печінки, включаючи тяжкі і потенційно летальні побічні реакції з боку печінки. У випадку супутньої терапії гепатитів В і С необхідно враховувати інформацію про відповідні лікарські засоби.
Слід проводити моніторинг біохімічних показників перед початком та під час терапії Презистою/ритонавіром. Пацієнтам із хронічним гепатитом, цирозом або пацієнтам з підвищеним рівнем трансаміназ слід проводити моніторинг щодо підвищення рівня АСТ/АЛТ до початку лікування та особливо протягом перших місяців терапії.
При виявленні ознак погіршення функції печінки (включаючи клінічно значуще підвищення рівнів печінкових ферментів та/або симптоми такі як стомленість, анорексія, нудота, жовтяниця, потемніння сечі, болючість печінки, гепатомегалія) лікування комбінацією Презиста/ритонавір слід негайно призупинити або припинити взагалі.
Пацієнти із супутніми захворюваннями.
Пацієнти із захворюваннями печінки. Безпечність та ефективність Презисти не встановлювалися для пацієнтів з тяжкими розладами печінки, і тому Презиста протипоказана пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю. У зв’язку зі збільшенням концентрації вільної фракції дарунавіру у плазмі крові Презисту слід з обережністю застосовувати пацієнтам із середньою та помірною печінковою недостатністю.
Пацієнти із захворюваннями нирок. Немає спеціальних застережень або необхідності корекції дози для пацієнтів з нирковою недостатністю. Дарунавіру та ритонавіру властивий високий ступінь зв'язування з білками плазми, і тому гемодіаліз або перитонеальний діаліз не відіграють значної ролі у виведенні цих препаратів з організму. Тому немає спеціальних застережень або необхідності корекції дози для пацієнтів з нирковою недостатністю.
Пацієнти, хворі на гемофілію. Є дані про посилення кровотеч, включно зі спонтанними шкірними гематомами та гемартрозом, у пацієнтів з гемофілією типу А та Б при лікуванні інгібіторами протеази. Деякі з цих пацієнтів отримували фактор VIII. Більше ніж у половині описаних випадків лікування інгібіторами протеази тривало без перерви або поновлювалося після призупинення на деякий час. Було висунуто припущення про причину зв'язку між лікуванням інгібіторами протеази та посиленням кровотеч у хворих на гемофілію, однак механізм цього зв'язку встановлений не був. Хворих на гемофілію слід поінформувати про можливість посилення кровотеч.
Цукровий діабет/Гіперглікемія. У пацієнтів, які отримували антиретровірусну терапію, включно з інгібіторами протеази, описані вперше виявлені випадки цукрового діабету, гіперглікемія або погіршення перебігу вже існуючого діабету. У деяких з цих пацієнтів гіперглікемія була тяжкою і в ряді випадків супроводжувалася кетоацидозом. У багатьох пацієнтів мали місце супутні захворювання, деякі з яких потребували лікування препаратами, що сприяють розвитку цукрового діабету або гіперглікемії.
Перерозподіл жиру та метаболічні порушення. Комбінована антиретровірусна терапія може спричиняти у ВІЛ-інфікованих пацієнтів перерозподіл жирової тканини (ліподистрофію). Нині немає інформації щодо віддалених наслідків цього явища, а його механізм багато в чому невідомий. Висунута гіпотеза про зв'язок між вісцеральним ліпоматозом та інгібіторами протеази, а також між ліпоатрофією та нуклеозидними інгібіторами зворотної транскриптази. Підвищений ризик виникнення ліподистрофії пов'язаний з такими факторами, як літній вік, а також тривала терапія антиретровірусними препаратами та супутні метаболічні порушення. При клінічних обстеженнях ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які отримують антиретровірусні засоби, слід звертати увагу на фізичні ознаки перерозподілу жиру. Рекомендується вимірювати вміст сироваткових ліпідів та глюкози крові натще. Порушення ліпідного метаболізму слід лікувати відповідними препаратами (див. розділ «Побічні реакції»).
Остеонекроз. Етіологія зумовлена багатьма факторами (включаючи використання кортикостероїдів, вживання алкоголю, тяжку імуносупресію, збільшення індексу маси тіла), випадки остеонекрозу відмічалися особливо у пацієнтів з прогресуючою хворобою ВІЛ та/або тривалою дією комбінації противірусної терапії. Пацієнтів слід проінформувати про необхідність медичної консультації, якщо вони відчують біль у суглобах, скутість суглобів або утруднення рухів.
Синдром імунної реактивації. У ВІЛ-інфікованих пацієнтів із тяжким імунодефіцитом на початку комбінованої антиретровірусної терапії може проявлятися запальна відповідь організму на безсимптомні або залишкові опортуністичні інфекції, що спричиняє серйозні клінічні ускладнення або погіршення симптоматики. Зазвичай такі реакції спостерігаються в перші тижні або місяці застосування комбінованої антиретровірусної терапії. Як приклад можна навести цитомегаловірусний ретиніт, генералізовані та/або місцеві мікобактеріальні інфекції та пневмонію, що спричинена Pneumocystis jiroveci (раніше відомої як Pneumocystis carinii). Необхідно визначити тяжкість перебігу будь-яких симптомів запалень і проводити відповідну терапію. Також під час клінічних досліджень при одночасному застосуванні Презисти з низькою дозою ритонавіру спостерігалася реактивація простого герпесу та оперізуючого лишаю.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Даних щодо впливу терапії комбінацією Презиста/ритонавір на здатність керувати автомобілем або працювати з технікою недостатньо. Але у зв'язку з можливістю розвитку таких побічних ефектів, як запаморочення, під час лікування комбінацією Презиста/ритонавір не слід керувати автомобілем та працювати зі складною технікою.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Дарунавір та ритонавір є інгібіторами ізоферменту CYP3A4. Одночасне застосування комбінації Презиста/ритонавір та препаратів, що метаболізуються переважно ізоферментом CYP3A4, може спричиняти підвищення концентрації таких препаратів у плазмі, що, в свою чергу, може бути причиною їх посиленого або більш тривалого терапевтичного ефекту, а також побічної дії. Комбінацію Презисти з низькою дозою ритонавіру не слід застосовувати одночасно з препаратами, кліренс яких багато в чому визначається ізоферментом CYP3A4 та збільшення концентрації яких в плазмі можуть спричиняти серйозні та/або загрозливі для життя побічні ефекти (малий терапевтичний індекс). До таких препаратів належать аміодарон, бепридил, хінідин, лідокаїн системного застосування, астемізол, терфенадин, мідазолам, що приймається внутрішньо, триазолам, цизаприд, пімозид, сертіндол, симвастатин, ловастатин та алкалоїди ріжків (наприклад ерготамін, дигідроерготамін, ергоновін та метилергоновін) (див. розділ «Протипоказання»).
Загальний фармакокінетичний ефект ритонавіру виявляється приблизно в 14-разовому збільшенні концентрації дарунавіру в плазмі після одноразового прийому 600 мг дарунавіру у комбінації з низькою дозою 100 мг ритонавіру двічі на добу. Тому Презисту потрібно застосовувати тільки в комбінації з низькою дозою ритонавіру як фармакокінетичного підсилювача (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості», Фармакокінетика).
Клінічні дослідження з використанням лікарських засобів, які метаболізуються цитохромами CYP2С9, CYP2С19 та CYP2D6, показали підвищення активності CYP2С9 і CYP2С19 та пригнічення активності CYP2D6 за наявності комбінації Презиста/ритонавір, що може бути характерним при низьких дозах ритонавіру. Одночасне застосування дарунавіру, ритонавіру та лікарських засобів, які переважно метаболізуються CYP2D6, таких як флекайнід, пропафенон, метопролол, може спричинити збільшення концентрацій в плазмі крові цих медичних препаратів, що, в свою чергу, може підвищувати чи подовжувати їх терапевтичний ефект чи побічні реакції. Одночасне застосування дарунавіру, ритонавіру та лікарських засобів, які переважно метаболізуються CYP2С9, наприклад варфарину, та CYP2С19, наприклад метадону, може призвести до зниження системного розподілу цих лікарських засобів, що, в свою чергу, може зменшити або скоротити терапевтичний ефект. Хоча вплив CYP2С8 досліджувався лише in vitro, одночасне застосування дарунавіру, ритонавіру та лікарських засобів, що переважно метаболізуються CYP2С8, наприклад паклітакселу, розиглітазону, репаглініду, може призвести до зниження системного розподілу таких лікарських засобів, що, в свою чергу, може зменшити або скоротити терапевтичний ефект.
Лікарські засоби, дії яких піддаються дарунавір/ритонавір
Дарунавір та ритонавір метаболізуються ферментами CYP3A. Лікарські засоби, що є індукторами активності CYP3A, наприклад рифампіцин, рифабутин, екстракт звіробою, ліпонавір, можуть збільшувати кліренс дарунавіру та ритонавіру, що призведе до зниження концентрації в плазмі крові дарунавіру та ритонавіру.
Одночасне застосування дарунавіру і ритонавіру та інших лікарських засобів, які інгібують CYP3A, наприклад індинавіру, системних азолів, таких як кетоконазол і клотримазол, можуть зменшити кліренс дарунавіру і ритонавіру та призвести до підвищення концентрації цих препаратів у плазмі крові. Ці взаємодії описані у таблиці взаємодій, наведеній нижче.
Взаємодії між дарунавіром/ритонавіром та антиретровірусними та неантиретровірусними медичними препаратами.

*Ефективність та безпечність використання Презисти з низькими дозами ритонавіру та будь-якими іншими інгібіторами протеази (наприклад (фос)ампренавіром, нелфінавіром та тіпранавіром) не встановлено у ВІЛ-позитивних пацієнтів. Згідно з чинними клінічними протоколами, дуальна терапія з інгібіторами протеази загалом не рекомендована.
Діти. Дослідження взаємодії проводилися лише за участі дорослих пацієнтів.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Механізм дії. Дарунавір є інгібітором димеризації та каталітичної активності протеази вірусу імунодефіциту людини першого типу ВІЛ-1 (КD 4,5 х 10-12 М). Препарат вибірково інгібує розщеплення поліпротеїнів Gag-Pol ВІЛ в інфікованих вірусом клітинах та запобігає утворенню повноцінних вірусів.
Противірусна активність in vitro. Дарунавір виявляє активність проти лабораторних штамів та клінічних ізольованих ВІЛ-1 та лабораторних штамів ВІЛ-2 гостроінфікованих ліній Т-клітин, мононуклеарних клітин периферичної крові людини та людських моноцитів/макрофагів з медіаною ЕС50 величиною в межах 1,2-8,5 нМ (0,7 – 5,0 нг/мг). Дарунавір виявляє антивірусну активність in vitro проти широкого спектру ВІЛ-1 групи М (A, B, C, D, E, F, G) та групи О первинно ізольованих з ЕС50 величиною в межах від < 0,1 до 4,3 нМ (0,7 – 5,0 нг/мг). Ця величина ЕС50 нижче 50 % клітинної токсичної концентрації в межах від 87 мкМ до >100 мкМ.
Резистентність. In vitro селекція вірусів, резистентних до дарунавіру з дикого типу ВІЛ-1 (більше 3 років). Відібрані віруси були не здатні до росту за наявності даруновіру в концентрації понад 400 нМ. Віруси, що були відібрані у цьому стані та виявляли знижену чутливість до дарунавіру (діапазон змін у 23-50 рази), містили 2 з 4 амінокислот, заміщених у гені протеази. Ідентифікація фактора, що визначає зниження чутливості до дарунавіру у цих вірусів, досліджується.
Фармакокінетика.
Фармакокінетичні властивості дарунавіру, що застосовувався в комбінації з ритонавіром, вивчали у здорових добровольців та у ВІЛ-інфікованих пацієнтів. Концентрації дарунавіру в плазмі були вищі у пацієнтів, інфікованих ВІЛ-1, ніж у здорових людей. Цю розбіжність можна пояснити більш високими концентраціями альфа-1-кислого глікопротеїну (AAG) у пацієнтів, інфікованих ВІЛ-1, внаслідок чого більша кількість дарунавіру зв'язується з AAG плазми, тим самим збільшуючи концентрацію дарунавіру в плазмі. Дарунавір метаболізується переважно ферментами CYP3A. Ритонавір інгібує ферменти CYP3A печінки і таким чином суттєво збільшує концентрацію дарунавіру в плазмі.
Абсорбція. Після застосування перорально дарунавір швидко абсорбується в шлунково-кишковому тракті. Максимальна концентрація дарунавіру в плазмі за наявності низької дози ритонавіру досягається через 2,5-4 год. Абсолютна біодоступність однієї дози дарунавіру (600 мг) при застосуванні внутрішньо становила близько 37 % і збільшувалася до 82 % за наявності ритонавіру (100 мг 2 рази на добу). Загальний фармакокінетичний ефект ритонавіру виявляється приблизно в 14-разовому збільшенні концентрації дарунавіру в плазмі після одного прийому всередину 600 мг дарунавіру в комбінації з ритонавіром  (100 мг двічі на добу).
При застосуванні натще відносна біодоступність дарунавіру за наявності низької дози ритонавіру була на 30 % нижчою, ніж при застосуванні під час їди. Таким чином, таблетки Презиста слід приймати разом із ритонавіром під час їди. Характер їжі не впливав на концентрацію дарунавіру в плазмі.
Розподіл. Близько 95 % дарунавіру зв'язується з білками плазми, насамперед з альфа-1-кислим глікопротеїном.
Після внутрішньовенного введення об’єм розподілу дарунавіру становив 88,1±59,01 (середнє значення ± SD) і збільшувався до 131±49,91 (середнє значення ± SD) за наявності 100 мг ритонавіру двічі на добу.
Метаболізм. В експериментах in vitro на мікросомах печінки людини було показано, що дарунавір піддається переважно окислювальному метаболізму. Дарунавір інтенсивно метаболізується в печінці системою цитохрому, майже виключно ізоферментом CYPЗА4. Дослідження, в якому здорові добровольці приймали І І4С-дарунавір, показало, що більша частина радіоактивності в плазмі після одноразового застосування 400 мг дарунавіру та  100 мг ритонавіру припадала на частку незміненого дарунавіру. У людини ідентифіковано щонайменше 3 окислених метаболіти дарунавіру; активність усіх метаболітів відносно дикого типу ВІЛ була принаймні в 10 разів меншою від активності самого дарунавіру.
Виведення. Після одноразового застосування 400 мг І4С-дарунавіру та 100 мг ритонавіру близько 79,5 та 13,9 % радіоактивності визначалися в калі та сечі відповідно. На частку незміненого дарунавіру припадало близько 41,2 та 7,7 % радіоактивності в калі та сечі відповідно. Кінцевий період напіввиведення дарунавіру становив близько 15 годин при його застосуванні в комбінації з ритонавіром. Кліренс дарунавіру після внутрішньовенного введення 150 мг становив 32,8 л/г (без ритонавіру) та 5,91 л/г за наявності низької дози ритонавіру.
Особливі групи хворих.
Діти. Дозування комбінації Презиста/ритонавір відповідно маси призвело до розподілу дарунавіру, співставного з таким у дорослих пацієнтів, які застосовували комбінацію Презиста/ритонавір 600/100 мг 2 рази на добу (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Пацієнти літнього віку. Фармакокінетичний аналіз у ВІЛ-інфікованих пацієнтів продемонстрував відсутність значних розбіжностей фармакокінетичних параметрів дарунавіру у вікових групах 18-75 років (n=12, вік 65 років і старше) (див. розділ «Особливості застосування»).
Стать. Популяційний фармакокінетичний аналіз виявив дещо вищі (16,8 %) концентрації дарунавіру у ВІЛ-інфікованих жінок, ніж у ВІЛ-інфікованих чоловіків. Така розбіжність не є клінічно значущою.
Пацієнти з порушенням функції нирок. Результати досліджень з використанням 14С-дарунавіру в комбінації з ритонавіром показали, що близько 7,7 % прийнятої дози екскретувалось із сечею у незміненому вигляді. У пацієнтів із порушенням функції нирок фармакокінетику дарунавіру не вивчали, але популяційний фармакокінетичний аналіз продемонстрував відсутність значних відмінностей фармакокінетики дарунавіру у пацієнтів з помірно вираженими порушеннями функції нирок (кліренс сироваткового креатиніну 30-60 мл/хв, n=20) (див. розділ «Показання» та «Особливості застосування»).
Пацієнти з порушенням функції печінки. Дарунавір метаболізується та виводиться переважно через печінку. У дослідженнях різноманітних доз при одночасному застосуванні Презисти з ритонавіром (600/100 мг) двічі на день було встановлено, що загальна концентрація дарунавіру в плазмі у пацієнтів з середньою (клас А за шкалою Чайлд-П’ю, n=8) та помірною (клас В за шкалою Чайлд-П’ю, n=8) печінковою недостатністю були схожими з такими у здорових людей. Однак концентрація вільної фракції дарунавіру була близько 55 % (клас А за шкалою Чайлд-П’ю) і 100 % (клас В за шкалою Чайлд-П’ю) відповідно. Клінічна важливість підвищення не відома, однак застосовувати Презисту слід з обережністю. Вплив тяжкої печінкової недостатності на фармакокінетику дарунавіру не встановлювався (див. розділи «Показання», «Протипоказання» та «Особливості застосування»).
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості:
таблетки по 75 мг: білі капсулоподібні таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з написом «75» на одному боці та «ТМС» – на іншому;
таблетки по 150 мг: білі овальні таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з написом «150» на одному боці та «ТМС» – на іншому.
Термін придатності. 2 роки.
Умови зберігання. Зберігати при температурі, що не перевищує 30 °С, у недоступному для дітей місці.

Написати відгук