Сорваста (Sorvasta) 20 мг, 30 таблеток

Сорваста (Sorvasta)

РОЗУКАРД (ROSUCARD)
 

Склад:
діюча речовина: розувастатин;
1 таблетка містить розувастатину (у формі розувастатину кальцієвої солі) 10 мг, 20 мг або 40 мг;
допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, гіпромелоза 2910/5, макрогол 6000, титану діоксид (Е 171), тальк, заліза оксид червоний (E 172).
Лікарська форма.  Таблетки, вкриті оболонкою.
Фармакотерапевтична група.
Гіполіпідемічні засоби. Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази. Код АТС  С10А А07.
Клінічні характеристики.
Показання.
Лікування гіперхолестеринемії
Первинна гіперхолестеринемія (тип ІІа) або змішана дисліпідемія (тип ІІb) як доповнення до дієти, коли дієта та інші немедикаментозні методи лікування (наприклад фізичні вправи, зниження ваги) не є ефективними.
Гомозиготна родинна гіперхолестеринемія. Як доповнення до дієти та інших терапевтичних заходів, спрямованих на зниження рівня ліпідів (наприклад аферез ЛПНЩ), або у випадках, коли  такі види лікування не застосовуються.
Профілактика серцево-судинних порушень
Розукард® показаний для зниження ризику виникнення серйозних серцево-судинних порушень у дорослих пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку атеросклеротичних серцево-судинних захворювань, про що свідчить наявність таких факторів ризику як вік, артеріальна гіпертензія, низький рівень ХС-ЛПВЩ, підвищений рівень С-реактивного білка, паління або наявність у родинному анамнезі раннього розвитку ішемічної хвороби серця.
Протипоказання.
Гіперчутливість до розувастатину або будь-якої допоміжної речовини;
захворювання печінки в активній фазі, в тому числі невідомої етіології, стійке підвищення рівня трансаміназ у сироватці крові та підвищення рівня будь-якої трансамінази більш ніж у 3 рази вище верхньої межі норми (ВМН);
тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну <30 мл/хв);
міопатія;
одночасний прийом циклоспорину;
період вагітності та годування груддю. Протипоказаний жінкам репродуктивного віку, які не застосовують відповідних засобів контрацепції.
Доза 40 мг протипоказана пацієнтам із факторами, що сприяють розвитку міопатії/ рабдоміолізу. До таких факторів належать:
порушення функції нирок середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну < 60 мл/хв);
гіпотиреоз;
наявність в індивідуальному або сімейному анамнезі спадкових м’язових захворювань;
наявність в анамнезі міотоксичності, спричиненої іншими інгібіторами ГМГ-КоА- редуктази або фібратами;
зловживання алкоголем;
ситуації, що можуть призвести до підвищення  рівнів препарату у плазмі;
належність пацієнтів до представників народів Азії;
супутнє застосування фібратів.
Спосіб застосування та дози.
Перед початком лікування пацієнта потрібно перевести на стандартну дієту, що знижує рівень холестерину, якої він повинен дотримуватися і під час усього лікування. Дозу слід підбирати індивідуально, залежно від мети терапії та відповіді хворого на лікування, керуючись чинними рекомендаціями консенсусу.
Розувастатин можна приймати в будь-який час дня незалежно від прийому їжі.
Лікування гіперхолестеринемії
Рекомендована початкова доза для пацієнтів, які раніше не отримували лікування статинами або яких переводять із прийому іншого інгібітору ГМГ-КоА-редуктази,  становить 5 або 10 мг на добу. Дозу 5 мг можна отримати, розділивши 10 мг таблетку навпіл вздовж лінії розламу.
При виборі початкової дози слід брати до уваги  рівень холестерину  та ризик серцево-судинних ускладнень у конкретного пацієнта, а також потенційний ризик розвитку побічних реакцій (див. розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції»). За необхідності дозу можна збільшувати до наступного рівня  не раніше ніж через 4 тижні.  Оскільки при лікуванні дозою 40 мг, порівняно з нижчими дозами, ризик розвитку побічних реакцій є вищим (див. розділ «Побічні реакції»),  доведення дози до максимального рівня 40 мг можливе тільки через 4 тижні лікування і лише у хворих на тяжку гіперхолестеринемію з високим ризиком розвитку серцево-судинних ускладнень (особливо у пацієнтів із сімейною гіперхолестеринемією), в яких не було досягнуто бажаного результату при застосуванні 20 мг та які перебуватимуть під ретельним медичним наглядом.  На початку прийому дози 40 мг рекомендується спостереження спеціалістів.
Профілактика серцево-судинних порушень
Рекомендована добова доза препарату складає 20 мг. Пацієнтам із гіперхолестеринемією необхідно проводити стандартне визначення рівня ліпідів та дотримуватися рекомендацій із дозування для лікування гіперхолестеринемії.
Застосування пацієнтам літнього віку
Для хворих віком >70 років рекомендується початкова доза 5 мг (див. розділ «Особливості застосування»). Інша корекція дози у зв’язку з віком не потрібна.
Дозування для пацієнтів із порушенням функції нирок
Для пацієнтів із нирковою недостатністю легкого ступеня корекція дози не потрібна. Пацієнти із нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну <60 мл/хв) повинні починати лікування з дози 5 мг на добу. Доза 40 мг протипоказана хворим із нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості. Розувастатин у будь-яких дозах протипоказаний хворим на ниркову недостатність тяжкого ступеня (див. розділи «Протипоказання» та «Фармакологічні властивості»).
Дозування для пацієнтів із порушенням функції печінки
У пацієнтів із балом 7 і нижче за шкалою Чайлд-П’ю збільшення системної експозиції розувастатину не спостерігалось.  Однак у пацієнтів із 8 і 9 балами за Чайлд-П’ю системна експозиція збільшувалася (див. розділ «Фармакологічні властивості»). У цих пацієнтів  слід проводити дослідження функції нирок (див. розділ «Особливості застосування»). Досвід застосування препарату в пацієнтів із печінковою недостатністю з балом, вищим 9 за Чайлд-П’ю,  відсутній. Розувастатин протипоказаний пацієнтам із захворюваннями печінки в активній стадії (див. розділ «Протипоказання»).
Раса
У пацієнтів, які є представниками народів Азії, спостерігалася підвищена системна експозиція препарату. Рекомендована початкова доза для таких пацієнтів становить 5 мг. Застосування дози 40 мг протипоказане, а максимальна добова доза становить 20 мг.
Дозування для пацієнтів зі схильністю до розвитку міопатії
Рекомендована початкова доза для пацієнтів зі схильністю до розвитку міопатії становить 5 мг.
Доза 40 мг протипоказана деяким із таких пацієнтів. Максимально добова доза становить 20 мг.
Побічні реакції.
Побічні реакції при прийомі розувастатину загалом були помірно вираженими та проходили самостійно.
Частота виникнення побічних реакцій оцінювалася за такою шкалою: дуже часто (≥1/10); часто (від ³1/100 до <1/10); нечасто (від ³1/1000 до <1/100); рідко (від ³1/10000 до < 1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота виникнення невідома (не можна оцінити, виходячи з відомих даних).

Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота виникнення побічних реакцій залежить від дози.
З боку нирок: у пацієнтів, які отримували розувастатин, спостерігалася протеїнурія, що виявлялась  із застосуванням тест-смужок (суха колориметрична проба) і мала здебільшого канальцеве походження. У пацієнтів, які лікувалися розувастатином, спостерігалася гематурія, частота її виникнення є низькою.
З боку скелетної мускулатури: міалгію, міопатію (включаючи міозит)  та зрідка рабдоміоліз спостерігали у пацієнтів, які приймали всі дози препарату, і особливо у тих, хто приймав дози >20 мг.
Дозозалежне підвищення рівня креатинфосфокінази (КФК) спостерігалось у пацієнтів, які приймали розувастатин; у більшості випадків воно було незначним, безсимптомним та тимчасовим. При підвищенні рівня КФК (у 5 разів вище за верхню межу норми) терапія розувастатином повинна бути припинена.
З боку печінки: як і при лікуванні  іншими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, спостерігалося  дозозалежне підвищення рівнів трансаміназ у невеликої кількості пацієнтів, які приймали розувастатин; у більшості випадків воно було незначним, безсимптомним і тимчасовим.
Вплив на лабораторні показники
Як і у випадку інших інгібіторів  ГМГ-КоА-редуктази, у невеликої кількості пацієнтів, які приймали розувастатин, спостерігалося дозопропорційне зростання рівня печінкових трансаміназ та креатинфосфокінази. При застосуванні розувастатину також помічалося підвищення рівнів  HbA1c. У невеликої кількості пацієнтів, які застосовували розувастатин та інші інгібітори  ГМГ-КоА-редуктази, спостерігалися патологічні зміни в аналізі сечі (тест-смужка свідчила про протеїнурію). Виявлений білок був, як правило, канальцевого походження. У більшості випадків протеїнурія стає менше вираженою або зникає спонтанно при продовженні терапії та не свідчить про гостре чи прогресуюче захворювання нирок.
Постмаркетинговий досвід застосування
Крім вищевказаного, після впровадження розувастатину в широку медичну практику повідомлялося про такі побічні явища:

Частота повідомлень про рабдоміоліз, серйозні проблеми з боку нирок і печінки (що полягали,  головним чином, у підвищенні рівнів печінкових трансаміназ) була вищою при застосуванні дози 40 мг.
Надходили повідомлення про такі побічні ефекти, що виникали у зв’язку з лікуванням деякими статинами:
порушення сну, включаючи безсоння та нічні жахи;
втрата пам’яті;
сексуальна дисфункція;
депресія;
поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легенів, особливо при довготривалому лікуванні (див. розділ «Особливості застосування»).
Передозування.
Специфічного лікування передозування немає. Лікування має бути симптоматичним, у разі необхідності слід вживати підтримувальних заходів. Потрібно проводити моніторинг функції печінки та рівнів КФК. Користь гемодіалізу є малоймовірною.
Застосування у період вагітності  або  годування груддю.
Застосування розувастатину під час вагітності може призводити до вроджених вад розвитку.
Розувастатин протипоказаний вагітним і жінкам під час годування груддю (див.  розділ «Протипоказання»).
Жінки, які можуть завагітніти, повинні під час лікування застосовувати належні протизаплідні засоби.
Оскільки холестерин та інші продукти біосинтезу холестерину є важливими для розвитку  плоду, потенційний ризик пригнічення ГМГ-КоА-редуктази переважає можливу користь від лікування під час вагітності. Є дані, які свідчать про токсичний вплив на репродуктивну систему тварин. Якщо під час прийому розувастатину пацієнтка завагітніла, лікування необхідно негайно припинити.
Діти.
Не рекомендовано застосування розувастатину дітям.
Особливості застосування.
Вплив на нирки
У пацієнтів, які отримували високі дози розувастатину, зокрема 40 мг, спостерігалася протеїнурія, що виявлялась  із застосуванням тест-смужок (суха колориметрична проба), яка мала здебільшого канальцеве походження і у більшості випадків була тимчасовою або переміжною. Ця протеїнурія не була провісником виникнення гострого або прогресування наявного захворювання нирок.  У період постмаркетингового спостереження повідомлення про серйозні побічні реакції з боку нирок частіше були пов’язані із застосуванням дози 40 мг.    У пацієнтів, які приймають препарат дозою 40 мг, рекомендується періодично контролювати показники функції нирок протягом лікування.
Вплив на скелетну мускулатуру
У пацієнтів, які лікувалися розувастатином (особливо у дозах >20 мг), спостерігалися побічні реакції з боку скелетної мускулатури, такі як міалгія, міопатія та зрідка рабдоміоліз. Дуже рідкісні випадки рабдоміолізу мали місце при застосуванні езетимібу в комбінації з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. У такому випадку не можна виключати фармакологічної взаємодії, і при їх сумісному застосуванні необхідно проявляти обережність.  
Так само, як і для інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, в період постмаркетингового спостереження повідомлення про розвиток рабдоміолізу  частіше були пов’язані із застосуванням дози 40 мг розувастатину.
Визначення рівня креатинфосфокінази
Визначення рівня креатинфосфокінази (КФК) не слід проводити після інтенсивних фізичних навантажень або за наявності інших вірогідних причин збільшення активності КФК, що може призвести до неправильної інтерпретації отриманих результатів.  Якщо вихідний рівень КФК високий (у 5 разів більший за верхню межу норми), через 5–7 днів слід провести повторний тест.  Якщо повторний тест підтвердить високий вихідний  рівень КФК (у 5 разів вищий за верхню межу норми), розпочинати лікування не можна.
Перед лікуванням
Як і інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, розувастатин слід призначати обережно пацієнтам, які мають схильність до розвитку міопатії/рабдоміолізу. Такими факторами є:
ниркова недостатність;
гіпотиреоїдизм;
наявність спадкових захворювань м’язів в особистому або сімейному анамнезі;
перенесена міотоксичність, викликана іншими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази або фібратами;
зловживання алкоголем;
вік >70 років;
стани, які можуть призвести до підвищення концентрації розувастатину в плазмі крові;
одночасне лікування фібратами.
У таких випадках слід оцінити співвідношення ризику та очікуваної користі від лікування; рекомендується ретельний моніторинг таких пацієнтів. Якщо  вихідний  рівень КФК є високим (у 5 разів вищий за верхню межу норми), розпочинати лікування не можна.  
Під час лікування
Слід поінформувати пацієнтів про необхідність негайного повідомлення лікаря про випадки несподіваного м’язового болю, м’язової слабкості або спазмів, особливо, якщо вони поєднуються з нездужанням та підвищенням температури тіла. У таких пацієнтів потрібно визначити рівень КФК. Лікування необхідно припинити, якщо рівень КФК значно підвищений (у 5 та більше разів порівняно з верхньою межею норми) або якщо м’язові симптоми різко виражені та викликають щоденний дискомфорт (навіть якщо рівень КФК не досягає 5-разового підвищення порівняно з верхньою межею норми). Якщо симптоми зникають і рівень КФК повертається до норми, слід розглянути можливість повторного призначення розувастатину або іншого інгібітору ГМГ-КоА-редуктази у найнижчій дозі, здійснюючи ретельний нагляд за хворим. За  відсутності симптомів звичайний моніторинг рівнів КФК недоцільний.
У невеликої кількості пацієнтів, які отримували розувастатин на фоні супутньої  терапії, не було виявлено підвищення частоти розвитку ефектів з боку скелетної мускулатури. Однак серед пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази одночасно з похідними фібринової кислоти, включаючи гемфіброзил, або з циклоспорином, нікотиновою кислотою, азольними протигрибковими препаратами, інгібіторами протеаз та макролідними антибіотиками, спостерігалося збільшення кількості випадків міозиту та міопатії.  
Гемфіброзил збільшує ризик виникнення міопатії при одночасному прийомі з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Тому не рекомендується призначати  розувастатин і гемфіброзил одночасно. При одночасному призначенні розувастатину та фібратів або ніацину необхідно ретельно зважити співвідношення ризику та можливої користі від додаткового зниження рівня ліпідів. Одночасне застосування розувастатину дозою 40 мг з фібратами протипоказане.
Розувастатин не слід призначати пацієнтам із гострими, тяжкими станами, що дають можливість припустити наявність міопатії або можуть бути факторами ризику розвитку ниркової недостатності, пов’язаної з рабдоміолізом (наприклад сепсис, гіпотензія, велике хірургічне втручання, травма, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судомні напади).
Вплив на печінку
Так само, як і інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, розувастатин слід обережно призначати пацієнтам, які зловживають алкоголем і/або мають в анамнезі захворювання печінки. Рекомендується зробити функціональні тести печінки до  і через 3 місяці після початку терапії. Якщо рівень сироваткових трансаміназ у 3 рази перевищує верхню межу норми, лікування розувастатином необхідно припинити або знизити його дозу. В період постмаркетингового спостереження повідомлення про серйозні проблеми з боку печінки (які, головним чином,  полягали у підвищенні рівнів трансаміназ печінки) частіше були пов’язані із застосуванням дози 40 мг.    
Хворим на вторинну гіперхолестеринемію, зумовлену гіпотиреоїдизмом чи нефротичним синдромом, перш ніж розпочинати терапію розувастатином, слід провести лікування основного захворювання.
Раса
Спостерігалося зростання системної експозиції у пацієнтів, які є представниками народів Азії,  порівняно з європейцями.
Інгібітори протеази
Одночасне застосування препарату з інгібіторами протеази не рекомендоване.
Непереносимість лактози
Пацієнтам із рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази Лаппа або мальабсорбцією глюкози-галактози не слід застосовувати цей препарат.
Інтерстиціальне захворювання легенів
Були повідомлення про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легенів при  застосуванні деяких статинів, особливо при довготривалому лікуванні. Проявами захворювання можуть бути диспное, непродуктивний кашель і погіршення загального стану здоров’я (втомлюваність, зниження ваги тіла та лихоманка).
У разі виникнення підозри, що у пацієнта розвинулося інтерстиціальне захворювання легенів, лікування розувастатином необхідно припинити.
Цукровий діабет
Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, при застосуванні розувастатину спостерігалося зростання HbA1c та рівня глюкози у сироватці крові. Повідомлялося про зростання частоти захворювання на діабет при застосуванні розувастатину пацієнтам із факторами ризику розвитку діабету.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Беручи до уваги фармакодинамічні властивості розувастатину, його вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами є малоймовірним. При керуванні транспортними засобами та роботі з механізмами слід пам’ятати, що під час лікування може розвиватися запаморочення.
Взаємодія з  іншими  лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Циклоспорин
При супутньому застосуванні розувастатину та циклоскпорину значення AUC розувастатину були в середньому в 7 разів вищими.
Одночасне застосування не впливало на плазмові концентрації циклоскпорину.
При одночасному застосуванні з циклоспорином спостерігалося підвищення експозиції розувастатину. Розувастатин у діапазоні доз 10-40 мг призначати в такій комбінації не рекомендовано.
Антагоністи вітаміну K
Як і у випадку застосування інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, початок лікування розувастатином або поступове підвищення його дози у пацієнтів, які одночасно застосовують антагоністи вітаміну К (наприклад варфарин або інші кумаринові антикоагулянти), може призвести до підвищення Міжнародного нормалізованого відношення (МНВ). Після відміни розувастатину або зменшення дози МНВ може знизитися. У таких випадках бажано відповідним чином контролювати МНВ.
Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні препарати
Одночасне застосування розувастатину та гемфіброзилу призводило до підвищення Cmax та AUC розувастатину у 2 рази. Значної фармакокінетичної взаємодії з фенофібратом не очікується, однак можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та ніацин (нікотинова кислота) у гіполіпідемічних дозах (> або дорівнюють 1 г/добу) підвищують ризик розвитку міопатії при супутньому застосуванні з інгібіторами ГМГ-КоА редуктази, можливо, тому, що вони здатні призводити до міопатії і при застосуванні окремо. Доза розувастатину 40 мг протипоказана при супутньому застосуванні фібратів.
Лікування розувастатином у таких випадках слід також починати з дози 5 мг.
Для пацієнтів, які одночасно приймають гемфіброзил, доза розувастатину не повинна перевищувати 20 мг на добу.
Езетиміб
Одночасне застосування розувастатину та езетимібу не впливало на значення AUC або Cmax будь-якого з препаратів. Однак фармакодинамічної взаємодії між розувастатином та езетимібом, що може призвести до побічних ефектів, виключити не можна.
Інгібітори протеази
Хоча точний механізм взаємодії невідомий, супутнє застосування інгібіторів протеази може значно підвищувати експозиції розувастатину. Супутнє застосування 20 мг розувастатину та комбінованого препарату двох інгібіторів протеази (400 мг лопінавіру/100 мг ритонавіру) призводило до збільшення стаціонарних AUC(0-24) та Cmax розувастатину у 2 та 5 разів відповідно. Тому супутнє застосування розувастатину ВІЛ-інфікованим пацієнтам, які застосовують інгібітори протеази, не рекомендоване.
Антацидні препарати
Одночасне застосування розувастатину із суспензіями антацидів, що містять гідроксид алюмінію або магнію, знижує концентрацію розувастатину приблизно на 50 %. Цей ефект був менш вираженим у випадку застосування антациду через 2 години після розувастатину. Клінічне значення цієї взаємодії не вивчалося.
Еритроміцин
Одночасне застосування розувастатину та еритроміцину знижувало AUC(0-t) розувастатину на 20 %, а Cmax — на 30 %. Така взаємодія може бути спричинена підвищенням перистальтики кишечнику внаслідок дії еритроміцину.
Пероральні контрацептиви/гормонозамісна терапія (ГЗТ)
Одночасне застосування розувастатину та пероральних контрацептивів призводило до підвищення AUC етинілестрадіолу та норгестрелу на 26 % та 34 % відповідно. Підвищення плазмових рівнів необхідно враховувати при підборі дози пероральних контрацептивів. Немає даних щодо фармакокінетики препаратів у пацієнтів, які одночасно приймають розувастатин та ГЗТ, тому можливість взаємодії виключати не можна. Однак така комбінація широко застосовувалася жінкам і переносилася добре.
Інші лікарські засоби
Виходячи з даних спеціальних досліджень, клінічно суттєвої взаємодії з дигоксином не очікується.
Ферменти цитохрому Р450
Результати досліджень in vitro та in vivo свідчать, що розувастатин не інгібує та не індукує ізоферментів цитохрому Р450. Окрім цього, розувастатин є слабким субстратом цих ізоферментів. Не спостерігалося клінічно значущої взаємодії між розувастатином та флуконазолом (інгібітором CYP2C9 та CYP3A4) або кетоконазолом (інгібітором CYP2A6 та CYP3A4). Супутнє застосування розувастатину з ітраконазолом (інгібітором CYP3A4) призвело до підвищення AUC розувастатину на 28 %. Це невелике збільшення не розглядалось як клінічно значуще. Тому взаємодії між препаратами, пов’язаної з метаболізмом, опосередкованим цитохромом Р450, не очікується.
Лопінавір/ритонавір
Під час фармакологічного дослідження супутнє застосування розувастатину та комбінованого препарату, що містив два інгібітори протеази (лопінавір 400 мг/ритонавір 100 мг), у здорових добровольців асоціювалося зі збільшенням показників рівноважного AUC(0-24) та Cmax для розувастатину приблизно у 2 та 5 разів відповідно. Взаємодія між розувастатином та іншими інгібіторами протеази не вивчалася.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Розувастатин є селективним конкурентним інгібітором ГМГ-КоА-редуктази, ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарилкоензим А у мевалонат, попередник холестерину. Основним місцем  дії розувастатину є печінка, де відбувається синтез холестерину (ХС) та катаболізм ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ).
Розувастатин збільшує число печінкових рецепторів ЛПНЩ на поверхні клітин, збільшуючи захоплення та катаболізм ЛПНЩ, що, у свою чергу, призводить до пригнічення синтезу ліпопротеїдів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), зменшуючи тим самим загальну кількість ЛПНЩ та ЛПДНЩ.
Розувастатин зменшує підвищену кількість  холестерину-ЛПНЩ (ХС-ЛПНЩ), загального холестерину та тригліцеридів (ТГ), дещо збільшує кількість холестерину-ліпопротеїдів високої щільності (ХС-ЛПВЩ). Він зменшує кількість аполіпопротеїну В (АпоВ), ХС-ЛПнеВЩ, ХС-ЛПДНЩ, ТГ-ЛПДНЩ та дещо підвищує рівень аполіпопротеїну А-І (АпоА-І), зменшує співвідношення ХС-ЛПНЩ/ХС-ЛПВЩ, загальний ХС/ХС-ЛПВЩ та ХС-ЛПнеВЩ/ХС-ЛПВЩ та співвідношення АпоВ/АпоА-І.
Терапевтичний ефект проявляється протягом 1 тижня після початку терапії розувастатином, через 2 тижні лікування ефект досягає 90 % від максимально можливого. Максимальний ефект, як правило, досягається через 4 тижні і після цього постійно триває.
Фармакокінетика.
Всмоктування та розподіл
Максимальна концентрація розувастатину у плазмі досягається приблизно через 5 годин після прийому внутрішньо. Біодоступність становить приблизно 20 %. Розувастатин накопичується в печінці. Об’єм його розподілу становить приблизно 134 л. Майже 90 % розувастатину зв’язується з білками плазми, в основному з альбуміном.
Метаболізм
Розувастатин піддається обмеженому метаболізму (приблизно 10 %). Розувастатин є непрофільним субстратом для метаболізму ферментами системи цитохрому Р450. Головним ізоферментом, що бере участь у метаболізмі розувастатину, є CYP2C9. Ферменти CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6 беруть менш активну участь у метаболізмі. Головними виявленими метаболітами розувастатину  є N-дисметил та лактонові метаболіти. N-дисметил приблизно на 50 % менш активний, ніж розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно неактивні.
Виведення
Приблизно 90 % дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді з фекаліями (включаючи абсорбований та неабсорбований розувастатин). Інша частина виводиться з сечею. Період напіввиведення з плазми становить приблизно 19 годин. Період напіввиведення не змінюється при збільшенні дози. Середній геометричний кліренс становить приблизно 50 л/год (коефіцієнт варіації 21,7 %). Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у процесі печінкового захоплення розувастатину бере участь переносник  холестерину, який виконує важливу роль у печінковій елімінації розувастатину.
Лінійність
Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. При прийомі декількох добових доз фармакокінетичні параметри не змінюються.
Особливі популяції хворих
Вік та стать
Відсутній клінічно значущий вплив віку та статі на фармакокінетику розувастатину у дорослих.
Етнічні групи
У представників народів Азії (японців, китайців, філіппінців, в’єтнамців і корейців) ППК (площа під кривою «концентрація-час») та Cmax є приблизно удвічі більшими, ніж у представників європеоїдної раси. В індусів спостерігалося збільшення медіани ППК та Cmax у 1,3 раза. Популяційний  фармакокінетичний аналіз виявив, що клінічно значущих відмінностей у фармакокінетичних параметрах між представниками європеоїдної та негроїдної раси немає.
Хворі з нирковою недостатністю
У пацієнтів із легкими або помірними порушеннями функції нирок рівень концентрації розувастатину та N-дисметилу у плазмі істотно не змінюється. У пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) концентрація розувастатину у плазмі у 3 рази вища, а концентрація N-дисметилу у 9 разів вища, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатину у плазмі пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, була приблизно на 50 % вищою, ніж у здорових добровольців.
Хворі з печінковою недостатністю
Серед хворих із різними ступенями печінкової недостатності не виявлено збільшення періоду напіввиведення розувастатину, якщо бал за Чайлд-П’ю у них був 7 та нижче. Однак у двох пацієнтів з балами 8 та 9 за Чайлд-П’ю спостерігалося подовження періоду напіввиведення щонайменше удвічі. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів із балом, вищим 9 за Чайлд-П’ю, відсутній.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості:
- Розукард® 10: овальні, двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, світло-рожевого кольору з розподільчою рискою з одного боку;
- Розукард® 20: овальні, двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, рожевого кольору;
- Розукард® 40: овальні, двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, темно-рожевого кольору.
Термін придатності. 2 роки.
Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці в сухому, захищеному від світла, недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С.

Написати відгук