Тедез (Tedez) 0.5 мг/0.4 мг, 90 капсул

Тедез (Tedez)

ДУОДАРТ (DUODART)
 

Склад:
діюча речовина: дутастерид, тамсулозину гідрохлорид;
1 капсула містить дутастериду 0,5 мг та тамсулозину гідрохлориду 0,4 мг;
допоміжні речовини: монодигліцериди кислоти каприлової, бутилгідрокситолуол (Е 321), желатин, гліцерин, титану діоксид (Е 171), заліза оксид жовтий (Е 172),   тригліцериди середнього ланцюга та лецитин; целюлоза мікрокристалічна, метакрилатного сополімеру дисперсія, тальк, триетилцитрат;
оболонка твердої капсули: карагінан (Е 407), калію хлорид, титану діоксид (Е 171), FD&C Yellow 6 (E 110), гіпромелоза, віск карнаубський, крохмаль кукурудзяний, заліза оксид червоний (Е 172), SW-9008 Black Ink (шелак, пропіленгліколь, заліза оксид чорний (Е 172), калію гідроксид).
Лікарська форма. Капсули тверді.
Фармакотерапевтична група.
Засоби, що застосовують при доброякісній гіперплазії передміхурової залози. Антагоніст α1-адренорецепторів. Код АТС G04CА52.
Клінічні характеристики.
Показання.
Лікування помірних та тяжких симптомів  доброякісної гіперплазії передміхурової залози.
Зменшення ризику виникнення гострої затримки сечі та необхідності хірургічного втручання у пацієнтів з помірними та тяжкими симптомами доброякісної гіперплазії передміхурової залози.
Протипоказання.
Дуодарт не застосовують для лікування жінок і дітей (див. розділ «Застосування у період вагітності та годування груддю»).
Дуодарт протипоказаний хворим з підвищеною  чутливістю до дутастериду, інших інгібіторів 5a-редуктази, тамсулозину (включаючи тамсулозиніндукований ангіоневротичний набряк), інших компонентів препарату або до сої і арахісу.
Дуодарт протипоказаний хворим, які мають в анамнезі ортостатичну артеріальну гіпотензію.
Дуодарт протипоказаний хворим з тяжкою печінковою недостатністю.
Спосіб застосування та дози.
Дорослі (включаючи хворих літнього віку)
Рекомендована доза Дуодарту – 1 капсула (0,5 мг/0,4 мг) на добу для перорального прийому через 30 хвилин після їжі. Капсулу слід ковтати цілою, не відкривати та не розжовувати, оскільки при контакті із вмістом капсули можливе подразнення слизової оболонки рота та глотки.
Дуодарт можна застосовувати для заміщення комбінованої терапії дутастеридом та тамсулозину гідрохлоридом з метою полегшення лікування.
Заміна Дуодартом  дутастериду або тамсулозину гідрохлориду при монотерапії можлива, якщо це клінічно обґрунтовано.
Ниркова недостатність
Фармакокінетика дутастериду-тамсулозину у хворих з нирковою недостатністю не вивчалась. Змінювати дозу препарату для лікування таких хворих не потрібно (див. розділ «Особливості застосування» та «Фармакокінетика»).
Печінкова недостатність
Фармококінетика дутастериду-тамсулозину  у хворих з печінковою недостатністю не вивчалась, тому препарат слід застосовувати з обережністю при легкій та помірній печінковій недостатності (див. розділ «Особливості застосування» та «Фармакокінетика»). Хворим з тяжкою печінковою недостатністю препарат протипоказаний (див. розділ «Протипоказання»).
Побічні реакції.
Клінічні дослідження застосування Дуодарту не проводилися, однак було продемонстровано біоеквівалентність Дуодарту сумісному застосуванню дутастериду та тамсулозину. Інформацію про одночасне застосування одержано з дослідження CombAT (комбінація Аводарту та тамсулозину), в якому порівнювали комбінації дутастериду в дозі 0,5 мг та тамсулозину 0,4 мг один раз на добу протягом 4 років або монотерапії цими препаратами.
Інформацію про профілі побічних реакцій для кожного компонента окремо (дутастерид та тамсулозин) також наведено нижче.
Одночасне застосування дутастериду та тамсулозину
Дані клінічних досліджень
За даними 4-річного дослідження CombAT, відсоток  побічних реакцій, визначених дослідниками протягом першого, другого, третього та четвертого років лікування змінювався відповідно: 22 %, 6%, 4% та 2 % при комбінованій терапії дуастерид + тамсулозин; 15 %, 6 %, 3 % та 2 %  при монотерапії дутастеридом; 13 %, 5 %, 2 %, та 2 % при монотерапії тамсулозином. Вищий відсоток побічних реакцій у групі, яка отримувала комбіновану терапію, протягом першого року лікування зумовлений вищими показниками репродуктивних порушень, а саме порушення еякуляції, які спостерігались у групі.
Такі побічні реакції, визначені дослідниками, спостерігалися (з частотою виникнення більше 1 %) в ході проведення дослідження CombAT. Відсоток виникнення таких побічних реакцій протягом чотирьох років лікування наведено у таблиці:

a    Комбінація – 0,5 мг дутастериду один раз на  добу та 0,4 мг тамсулозину один раз на добу.
b    Комбіноване поняття «серцева недостатність» включає в себе застійну серцеву недостатність, серцеву недостатність, недостатність лівого шлуночка, гостру серцеву недостатність, кардіогенний шок, гостру недостатність лівого шлуночка, недостатність правого шлуночка, гостру недостатність правого шлуночка, недостатність шлуночка, кардіопульмональну недостатність, конгестивну кардіопатію.
с    Включаючи гіперестезію та збільшення грудних залоз.
Монотерапія дутастеридом
Дані клінічних досліджень
У трьох плацебо-контрольованих дослідженнях застосування дутастериду (n=2167) порівняно з плацебо (n=2158) III фази побічні реакції, які спостерігалися через один або два роки після лікування, були подібні за типом та частотою виникнення до тих, що спостерігалися при монотерапії дутастеридом в ході дослідження CombAT (див. таблицю вище).
У відкритій додатковій фазі цих досліджень не спостерігалося жодних змін профілю побічних реакцій протягом наступних 2 років.
Дані постмаркетингових досліджень
У постмаркетинговому спостерженні побічні реакції фіксувались із спонтаних повідомлень, тому точна частота таких реакцій невідома.
Порушення з боку імунної системи:
Частота невідома: алергічні реакції, включаючи висип, свербіж, кропив’янку, локалізований набряк та ангіоневротичний набряк.
Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини:
Рідко: алопеція (головним чином, втрата волосся на тілі), гіпертрихоз.
Монотерапія тамсулозином
Дані клінічних  та постмаркетингових досліджень
Побічні реакції та частота виникнення, наведені нижче у таблиці, базуються на загальновідомих даних. Реакції, які спостерігаються часто та нечасто, співвідносяться з тими, які спостерігалися в ході клінічного дослідження, а категорії частоти виникнення загалом відображають частоту виникнення порівняно з плацебо. Реакції, які спостерігаються рідко та дуже рідко, порівнянні з тими, які наведені у звітах постмаркетингових спостережень, а категорії частоти виникнення відображають інтенсивність звітування.

За даними постмаркетингового спостереження під час операції з приводу катаракти у деяких пацієнтів, які раніше отримували альфа1-адреноблокатори, включаючи тамсулозин, був відзначений інтраопераційний синдром атонічної райдужки (ІСАР, варіант синдрому вузької зіниці) (див. “Особливості застосування”).
Інші дані
В ході клінічного дослідження  (дослідження REDUCE) у чоловіків, які лікувались дутастеридом, відзначалась вища частота виникнення раку передміхурової залози  (за шкалою Глісона – 8-10) порівняно з групою плацебо (див. розділ «Особливості застосування» та «Фармакодинаміка»). Причинного взаємозв’язку між застосуванням дутастериду та виникненням раку передміхурової залози високої градації за Глісоном встановлено не було.
За даними клінічних досліджень та постмаркетинговим спостереженням були повідомлення про випадки раку молочних залоз у чоловіків.
Передозування.
Даних про випадки передозування Дуодартом немає. Далі надається інформація про застосування кожного компонента окремо.
Дутастерид
За даними клінічних досліджень, у волонтерів разові дози дутастериду до 40 мг/добу (у  80 разів вищі за терапевтичні) протягом 7 днів не викликали занепокоєнь  з огляду на безпеку їх застосування. Під час клінічних досліджень застосовували дози дутастериду по  5 мг/добу протягом 6 місяців без появи додаткових побічних реакцій порівняно з застосуванням дутастериду у дозах 0,5 мг/добу.
Специфічного антидоту немає, тому у випадку можливого передозування проводиться симптоматична та підтримувальна терапія.
Тамсулозин
Надходили повідомлення щодо гострого передозування тамсулозину гідрохлоридом у дозі 5 мг, в результаті якого спостерігалась гостра артерільна гіпотензія (систолічний кров’яний тиск 70 мм/Hg), блювання та діарея, які лікували інфузією рідини, після чого пацієнт відчув полегшення у той самий день. У випадку гострої артерільної гіпотензії, яка виникає після передозування тамсулозину гідрохлоридом, слід забезпечити підтримку діяльності серцево-судинної системи. У такому пацієнту слід прийняти горизонтальне положення, щоб відновити артеріальний тиск і нормалізувати частоту серцевих скорочень. Якщо це не допоможе, слід призначити плазмозаміщувальні засоби, а у разі необхідності – судинозвужувальні засоби. Треба стежити за функцією нирок і проводити загальнопідтримувальну терапію. Діаліз може виявитися неефективним, оскільки тамсулозину гідрохлорид майже повністю зв’язується з білками плазми.
При передозуванні, щоб запобігти абсорбції, у пацієнта необхідно викликати блювання. Якщо прийнято великі дози препарату, необхідно провести промивання шлунка, дати активоване вугілля та проносне, наприклад сульфат натрію.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Дуодарт не призначений для лікування жінок. Дослідження  з вивчення впливу Дуодарту на вагітність, лактацію та фертильність не проводилися. Далі надається інформація про застосування кожного компонента окремо.
Фертильність.
Дутастерид впливає на характеристики еякуляту (зменшення кількості сперматозоїдів, об’єму еякуляту та рухомості сперматозоїдів). Не виключений ризик зниження чоловічої фертильності.
Оцінка впливу тамсулозину гідрохлориду на кількість сперматозоїдів або функцію сперматозоїдів не проводилася.
Вагітність.
Як і у випадку з іншими інгібіторами 5α-редуктази, дутастерид перешкоджає перетворенню тестостерону у дигідротестостерон, що може гальмувати розвиток зовнішніх статевих органів у плода чоловічої статі (див. розділ «Особливості застосування»). Незначну кількість дутастериду було виявлена в еякуляті при проведені дослідження. Не відомо, чи впливає дутастерид, що потрапив до організму жінки з сім’ям чоловіка, який лікується дуодартом, на плід чоловічої статі.
Як і у випадку з іншими інгібіторами 5α-редуктази, рекомендується користуватись презервативом під час статевого контакту, в разі якщо жінка вагітна, а чоловік лікується дуодартом, з метою запобігання потрапляння сім’я до організму жінки.
Немає доказів того, що введення тамсулозину гідрохлориду вагітним самкам щурів та кролів у дозах, що перевищують терапевтичні, негативно впливає на плід.
Годування груддю.
Невідомо чи проникає дутастерид у грудне молоко жінки.
Діти.  Застосування протипоказано.
Особливості застосування.
Комбіновану терапію призначають після ретельного аналізу співвідношення користь/ризик, у звя’зку з потенційним збільшенням ризику побічних реакцій (включаючи серцеву недостатність), та вивчення варіантів альтернативного лікування, включаючи монотерапію.
Серцева недостатність
За даними двох 4-річних клінічних досліджень, частота виникнення серцевої недостатності (комбінований термін для всіх повідомлень, головним чином серцевої недостатності та застійної серцевої недостатності) була вищою серед суб’єктів, які лікувалися комбінацією дутастериду з альфаблокатором, головним чином тамсулозином, порівняно із суб’єктами, які не лікувалися такою комбінацією. Частота серцевої недостатності була низькою (≤ 1 %) та варіабельною у межах цих досліджень (див. розділ «Фармакодинаміка»).
Вплив на простат-специфічний антиген (PSA) та виявлення раку передміхурової залози
Перед початком курсу лікування Дуодартом та періодично під час лікування пацієнтам з доброякісною гіперплазією передміхурової залози треба робити пальцеве ректальне обстеження, а також застосовувати інші методи виявлення раку передміхурової залози.
Концентрація простат-специфічного антигену передміхурової залози (PSA)  є важливим компонентом скринінгового процесу для виявлення раку передміхурової залози. Дуодарт здатний знижувати рівень сироваткового простат-специфічного антигену у хворих приблизно на 50 % через 6 місяців лікування.
Пацієнти, які приймають Дуодарт, повинні мати новий вихідний рівень PSA, встановлений через 6 місяців після лікування цим препаратом. Згодом цей рівень рекомендується перевіряти регулярно.  Будь-яке підтверджене збільшення рівня PSA від найнижчого рівня під час застосування Дуодарту може бути свідченням наявності раку передміхурової залози (особливо раку високої стадії) або недотримання режиму лікування Дуодартом і потребує ретельного вивчення, навіть якщо показники PSA знаходяться у межах норми у чоловіків, які не лікувались інгібіторами 5-альфаредуктази. При інтерпретації показників PSA у хворих, які лікуються Дуодартом, слід зважати на попередні показники PSA для порівняння.
Застосування Дуодарту не впливає на використання рівня простат-специфічного антигену для діагностики раку передміхурової залози після встановлення його нового вихідного рівня.
Загальний рівень сироваткового простат-специфічного антигену повертається до вихідного рівня протягом 6 місяців після припинення лікування.
Співвідношення ж вільного простат-специфічного антигену і загального його рівня залишається сталим навіть під час лікування Дуодартом. Якщо для визначення раку передміхурової залози лікар вирішить використати відсоток вільного простат-специфічного антигену у хворого, який лікується Дуодартом, ніякого корегування значення вільного простат-специфічного антигену проводити не треба.
Рак передміхурової залози та низькодиференційовані пухлини
В ході клінічного дослідження  (дослідження REDUCE) у чоловіків з групи підвищеного ризику виникнення раку передміхурової залози, які лікувались Дуодартом, відзначалась вища частота виникнення раку передміхурової залози з диференціюванням 8-10 балів за шкалою Глісона, порівняно з групою плацебо. Причинного взаємозв’язку між застосуванням дутастериду та виникненням низькодиференційованого раку передміхурової залози встановлено не було.
Чоловіки, які застосовують Дуодарт, мають регулярно проходити обстеження щодо визначення ризику розвитку раку передміхурової залози, включаючи тест на простат-специфічний антиген.
Ниркова недостатність
Лікування хворих з тяжкою нирковою недостатністю  (кліренс креатинину < 10 мл/хв) потрібно проводити з обережністю, оскільки фармакокінетика дутастериду у таких хворих не вивчалась.
Ортостатична артеріальна гіпотензія
Подібно до інших альфа1-адреноблокаторів, ортостатична гіпотензія може виникнути у пацієнтів, які лікувалися тамсулозином, яка у рідкісних випадках може призвести до синкопи.
При перших ознаках ортостатичної гіпотензії (запаморочення, слабкість) пацієнтів, які розпочали лікування Дуодартом, слід посадити на стілець  або вкласти на ліжко, поки симптоми не минуть.
Інтраопераційний синдром атонічної райдужки
Під час операції з приводу катаракти у деяких пацієнтів, які раніше отримували тамсулозин, був відзначений інтраопераційний синдром атонічної райдужки (ІСАР, варіант синдрому вузької зіниці). Інтраопераційний синдром атонічної райдужки може призвести до збільшення кількості ускладнень під час операції. Тому лікування Дуодартом не рекомендується пацієнтам, яким заплановано операцію з приводу катаракти.
Під час передопераційного обстеження хірург-офтальмолог і його бригада мають з'ясувати, чи призначали пацієнтові раніше або тепер Дуодарт, що дозволить передбачити можливу появу інтраопераційного синдрому атонічної райдужки під час операції.
Отримано поодинокі повідомлення про позитивний ефект відміни тамсулозину за 1-2 тижні до операції з приводу катаракти, однак переваги та строки припинення лікування до операції з приводу катаракти не встановлені.
Негерметичні капсули
Дутастерид абсорбується через шкіру, тому жінки та діти мають уникати контакту з негерметичними капсулами (див. розділ «Вагітність та лактація»). Якщо рідина з капсули потрапила на шкіру, її слід негайно змити водою з милом.
Печінкова недостатність
Вплив Дуодарту на пацієнтів з печінковою недостатністю не вивчався. Лікування Дуодартом хворих з легкою або середньою печінковою недостатністю слід проводити з обережністю (див. «Спосіб застосування та дози», «Протипоказання», «Фармакокінетика»).
Допоміжні речовини
Дуодарт містить барвник Sunset Yellow (E110), що може викликати алергічні реакції.
Рак молочної залози
Повідомлялося про випадки раку грудної залози у чоловіків у клінічних дослідженнях та у постмаркетинговому періоді. Лікарі повинні попередити своїх пацієнтів про необхідність негайно повідомляти про будь-які зміни в тканині молочної залози, наприклад виділення із соска або припухлість. На сьогоднійшній день залишається не з’ясованим причинний взаємозв’язок між випадками раку грудної залози та довготривалим застосуванням дутастериду.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Дослідження з вивчення впливу Дуодарту на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами не проводилися. Однак пацієнти мають бути проінформовані про можливе виникнення симптомів, пов’язаних з ортостатичною артерільною гіпотензією, а саме – запаморочення при застосуванні Дуодарту.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Дослідження взаємодії препарату Дуодарт з іншими лікарськими засобами не проводилися. Далі подано наявну інформацію про окремі інгредієнти.
Дутастерид
Для ознайомлення з інформацією про зниження рівнів простат-специфічного антигену (PSA) в сироватці крові під час лікування дутастеридом та з рекомендаціями відносно виявлення раку передміхурової залози див. розділ «Особливості застосування».
Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику дутастериду
Застосування разом з інгібіторами CYP3A4 та/або P-глікопротеїну
Дутастерид переважно виводиться шляхом метаболізму. Дослідження in vitro показують, що каталізаторами метаболізму є CYP3A4 і CYP3A5. Офіційні дослідження взаємодії з активними інгібіторами CYP3A4 не проводилися. Проте в дослідженні популяційної фармакокінетики концентрації дутастериду в сироватці крові були в середньому в 1,6-1,8 разу вищими у невеликої кількості тих пацієнтів, які одночасно лікувалися верапамілом або дилтіаземом (помірні інгібітори CYP3A4 та інгібітори P-глікопротеїну), ніж у інших пацієнтів.
При довгостроковому застосуванні комбінації дутастериду з лікарськими засобами, які є сильнодіючими інгібіторами ферменту CYP3A4 (наприклад: ритонавір, індинавір, нефазодон, ітраконазол, кетоконазол, які вводилися перорально), концентрації дутастериду можуть підвищуватися в сироватці крові. Подальше інгібування 5-альфа-редуктази при підсиленій дії дутастериду є малоймовірним. Але можливе зменшення частоти введення доз дутастериду в тому випадку, якщо помічено побічні ефекти. Слід відзначити, що у випадку пригнічення активності ферменту довгий період напіввиведення може стати ще довшим, і супутня терапія може у такому випадку тривати понад 6 місяців до того, як буде досягнуто нової  рівноважної концентрації.
Введення 12 г холестираміну через одну годину після введення одноразової 5 мг дози дутастериду не впливало на фармакокінетику дутастериду.
Вплив дутастериду на фармакокінетику інших лікарських засобів
У невеликому дослідженні (N=24) тривалістю в два тижні за участю здорових чоловіків дутастерид (0,5 на добу) не впливав на фармакокінетику тамсулозину або теразозину. У цьому  дослідженні також не було виявлено ознак фармакодинамічної взаємодії.
Дутастерид не впливає на фармакокінетику варфарину або дигоксину. Це вказує на те, що дутастерид не інгібує/ не індукує активність ферменту CYP2C9 або Р-глікопротеїну-переносника. Дані досліджень взаємодії in vitro вказують на те, що дутастерид не інгібує ферменти CYP1A2, CYP2D6, CYP2C9, CYP2CI9 або CYP3A4.
Тамсулозин
Одночасне застосування тамсулозину гідрохлориду з лікарськими засобами, які можуть знижувати артеріальний тиск, в тому числі разом зі знеболювальними лікарськими засобами та іншими альфа-1-адреноблокаторами може призводити до підсиленої гіпотензивної дії. Дутастерид-тамсулозин не слід застосовувати в комбінації з іншими альфа-l-адреноблокаторами.
Одночасне застосування тамсулозину гідрохлориду (0,4 мг) і циметидину (400 мг кожні шість годин протягом шести днів) призводило до зниження кліренсу (26 %) і збільшення AUC (площі під фармакокінетичною кривою) (44 %) тамсулозину гідрохлориду. Дутастерид-тамсулозин слід із обережністю застосовувати в комбінації з циметидином.
Вичерпне дослідження взаємодії лікарських засобів тамсулозину гідрохлориду і варфарину не проводилося. Результати обмежених досліджень in vitro та in vivo є недостатніми. З обережністю слід проводити одночасне лікування варфарином і тамсулозину гідрохлоридом.
Ніякої взаємодії не спостерігалося, коли тамсулозину гідрохлорид вводився одночасно з атенололом або еналаприлом, або ніфедипіном, або теофіліном. Одночасне застосування фуросеміду призводить до падіння рівнів тамсулозину в сироватці крові, але, оскільки ці рівні залишаються в межах нормального діапазону, корекція дози не потрібна.
В умовах in vitro ні діазепам, ні трихлорметіазид, ні хлормадинон, ні амітриптилін, ні диклофенак, ні глібенкламід, ні симвастатин не змінюють вільну фракцію тамсулозину у плазмі крові людини. Тамсулозин також не змінює вільні фракції діазепаму, пропранололу, трихлорметіазиду і хлормадинону.
Ніякої взаємодії на рівні печінкового метаболізму не спостерігалося під час досліджень in vitro з мікросомальними фракціями печінки (показовою є система пов’язаних з цитохромами Р450 ферментів, що метаболізують лікарські засоби) із застосуванням амітриптиліну, сальбутамолу і глібенкламіду. Проте диклофенак може підвищувати швидкість виведення тамсулозину.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Дутастерид-тамсулозин є комбінацією двох лікарських засобів: дутастериду, подвійного інгібітора 5-альфа-редуктази (5 АРІ), і тамсулозину гідрохлориду, антагоніста адренорецепторів α1а і α1d. Ці лікарські засоби мають взаємодоповнювальний механізм дії, завдяки якому відбувається швидке послаблення сечовиділення,  знижується ризик гострої затримки сечі (ГЗС) та зменшується імовірність необхідності проведення хірургічної операції з приводу доброякісної гіперплазії передміхурової залози.
Дутастерид пригнічує активність як 1-го, так і 2-го типу ізоферментів 5-альфа-редуктази, які відповідають за перетворення тестостерону на дигідротестостерон (ДГТ). ДГТ є андрогеном, який в першу чергу відповідає за ріст передміхурової залози і розвиток доброякісної гіперплазії передміхурової залози. Тамсулозин пригнічує активність адренорецепторів α1а і α1d у стромальній гладкій мускулатурі передміхурової залози і шийці сечового міхура. Приблизно 75 % рецепторів α1 у передміхуровій залозі є рецепторами підтипу α1а.
Тамсулозин
Тамсулозин підвищує максимальну швидкість струму сечі за рахунок зниження тонусу гладких м'язів уретри і передміхурової залози, що усуває обструкцію. Препарат також знижує вираженість симптомів подразнення та обструкції, у розвитку яких істотну роль відіграє нетримання сечі та скорочення гладких м'язів нижніх відділів сечовивідних шляхів. Такий ефект досягається під час довготривалої терапії. Необхідність оперативного втручання або катетерізації значно знижується.
Антагоністи α1-адренорецепторів можуть зменшувати кров’яний тиск шляхом зниження загального периферичного опору. Під час дослідження впливу тамсулозину не спостерігалось клінічно значущого зниження кров’яного тиску.
Фармакокінетика.
Між введенням комбінації «дутастерид-тамсулозин» і одночасним введенням доз дутастериду і тамсулозину в капсулах окремо була продемонстрована біоеквівалентність.
Дослідження біоеквівалентності одноразових доз було проведене як у стані натщесерце, так і у стані після прийому їжі. У порівнянні зі станом натщесерце, в стані після прийому їжі спостерігалося 30 % зниження Cmax (максимальної концентрації) інгредієнта тамсулозин комбінації «дутастерид-тамсулозин». Їжа не впливала на AUC (площу під фармакокінетичною кривою) тамсулозину.
Всмоктування
Дутастерид
Після перорального введення одноразової 0,5 мг дози дутастериду час до досягнення пікових  концентрацій дутастериду в сироватці крові становив 1-3 години. Абсолютна біодоступність становила приблизно 60%. Прийом їжі не впливав на біоеквівалентність дутастериду.
Тамсулозин
Тамсулозин всмоктується з кишечника і є майже повністю біодоступним. Як швидкість, так і ступінь всмоктування тамсулозину знижуються, якщо його приймають протягом 30 хвилин після їжі. Рівномірність поглинання забезпечується прийомом Дуодарту в один і той же час доби після прийому схожої їжі. Концентрація тамсулозину в плазмі крові є пропорційною дозі.
Після прийому одноразової дози тамсулозину після їжі пікові концентрації в плазмі крові досягаються приблизно через 6 годин. Рівноважна концентрація  досягається на 5-й день багаторазового введення. Середня рівноважна концентрація (Cmax) у пацієнтів є приблизно на дві третини вищою за концетрацію після одноразового введення тамсулозину. Хоча це явище спостерігалося у пацієнтів літнього віку, того ж самого результату можна очікувати і у молодших пацієнтів.  
Розподіл
Дутастерид
Дутастерид має великий об’єм розподілу (300-500 л) і високу зв’язуваність з білками плазми (>99,5 %). Після щоденного введення доз концентрації дутастериду в сироватці крові досягають 65 % рівноважної концентрації через 1 місяць і приблизно 90 % – через     3 місяці.
Рівноважні концентрації в сироватці крові (Css), які становлять приблизно 40 нг/мл, досягаються через 6 місяців введення доз 0,5 мг на добу. Середнє значення надходження дутастериду з сироватки крові у сім’яну рідину становить 11,5 %.
Тамсулозин
У чоловіків тамсулозин зв’язується з білками плазми приблизно на 99 %. Об’єм розподілу є невеликим (приблизно 0,21/кг).
Метаболізм
Дутастерид
Дутастерид активно метаболізується in vivo. В умовах in vitro дутастерид метаболізується цитохромом  P450 3A4 і 3A5, утворюючи три моногідроксильованих метаболіти і один дигідрокисльований метаболіт.
Після перорального введення дутастериду в дозі 0,5 мг/добу до досягнення рівноважної концентрації, 1,0-15,4 % (середнє значення: 5,4 %) введеної дози дутастериду виділяється у кал у незміненому вигляді. Решта виділяється у кал у вигляді 4 основних метаболітів, що містять 39 %, 21 %, 7 % і 7 % кожного з матеріалів, пов’язаних з лікарським засобом, і 6 другорядних метаболітів (менше 5 % кожен). У сечі людини виявлено лише незначні кількості незміненого дутастериду (менше ніж 0,1 % дози).
Тамсулозин
Енантіомерна біоконверсія з тамсулозину гідрохлориду [R(-) ізомер] у S(+) ізомер у людини не відбувається. Тамсулозину гідрохлорид активно метаболізується ферментами цитохрому P450 у печінці, і менше 10 % дози виділяється у сечу в незміненому вигляді. Але фармакокінетичний профіль метаболітів у людини не встановлений. Результати досліджень in vitro вказують на те, що до метаболізму тамсулозину залучаються ферменти CYP3A4 і CYP2D6, а також незначною є участь інших ізоферментів CYP.
Пригнічення активності ферментів, які беруть участь у печінковому метаболізмі, може призвести до підсиленої дії тамсулозину. Перед виведенням з сечею метаболіти тамсулозину гідрохлориду піддаються широкому зв’язуванню з глюкуронідом або сульфатом.
Виведення
Дутастерид
Виведення дутастериду залежить від дози, і виявляється, що цей процес слід описувати як такий, що відбувається двома паралельними шляхами, один є насичуваним при клінічно значущих концентраціях, а другий – ненасичуваним. При низьких концентраціях у сироватці крові (менше 3 нг/мл) дутастерид швидко виводиться як залежним від концентрації, так і незалежним від концентрації шляхом. При застосуванні одноразових доз 5 мг або менших доз було виявлено ознаки швидкого кліренсу і встановлено період напіввиведення, який триває від 3 до 9 днів.
При терапевтичних концентраціях, після повторного введення дози 0,5 мг/добу, домінує повільніший, лінійний, шлях виведення, а період напіввиведення становить приблизно 3-5 тижнів.
Тамсулозин
Тамсулозин і його метаболіти виводяться переважно з сечею, в якій приблизно 9 % дози присутні у вигляді незміненої активної речовини.
Після внутрішньовенного або перорального введення лікарської форми з негайним вивільненням період напіввиведення тамсулозину, що міститься в плазмі крові, коливається в діапазоні від 5 до 7 годин. Через фармакокінетику, регульовану швидкістю поглинання, у випадку з тамсулозином у капсулах з модифікованим вивільненням, справжній період напіввиведення тамсулозину, прийнятого після їжі, становить приблизно 10 годин, а в рівноважній концентрації у пацієнтів – приблизно 13 годин.
Пацієнти літнього віку
Дутастерид
Фармакокінетика дутастериду оцінювалася у 36 здорових чоловіків у віці від 24 до 87 років після введення одноразової дози 5 мг. Значної залежності дії дутастериду від віку не спостерігалося, але період напіввиведення був коротшим у чоловіків віком до 50 років. Статистичних відмінностей у періоді напіввиведення не було при порівнянні групи 50-69-річних досліджуваних з групою досліджуваних віком понад 70 років.
Тамсулозин
Перехресне порівняльне дослідження загальної дії тамсулозину гідрохлориду (AUC (площі під фармакокінетичною кривою) і періоду напіввиведення вказує на те, що фармакокінетична дія тамсулозину гідрохлориду може бути трохи тривалішою у пацієнтів літнього віку в порівнянні з молодими здоровими добровольцями чоловічої статі. Власний кліренс не залежить від зв’язування тамсулозину гідрохлориду з альфа-1-кислим глікопротеїном, але знижується з віком, в результаті чого загальна дія є на 40 % сильнішою (AUC) у пацієнтів віком від 55 до 75 років у порівнянні з дією у пацієнтів віком  20-32 роки.
Ниркова недостатність
Дутастерид
Вплив ниркової недостатності на фармакокінетику дутастериду не вивчався. Але у сечі людини виявляється менше 0,1 % дози дутастериду 0,5 мг в рівноважній концентрації, тому клінічно значущого підвищення концентрацій дутастериду в плазмі крові у пацієнтів з нирковою недостатністю очікувати не слід  (див.розділ «Спосіб застосування та дози»).
Тамсулозин
Фармакокінетика тамсулозину гідрохлориду порівнювалася у 6 пацієнтів з нирковою недостатністю від слабкого до помірного (30 ≤ CLcr< 70 мл/хв/1,73м2) або від помірного до тяжкого (10 ≤ CLcr < 30 мл/хв/l,73 м2) ступеня і у 6 досліджуваних з нормальним кліренсом (CLcr < 90 мл/хв/1,73м2). В той час як у загальній концентрації тамсулозину гідрохлориду в плазмі крові спостерігалася зміна в результаті змінного зв’язування з альфа-1-кислим глікопротеїном, концентрація незв’язаного (активного) тамсулозину гідрохлориду, а також власний кліренс, залишалися відносно стабільними. Тому пацієнтам з нирковою недостатністю не потрібна корекція дози тамсулозину гідрохлориду в капсулах. Але пацієнти з термінальною стадією ниркової недостатності (CLcr < 10 мл/хв/1,73м2) не досліджувалися.
Печінкова недостатність
Дутастерид
Вплив печінкової недостатності на фармакокінетику дутастериду не вивчався (див. розділ «Протипоказання»). Через те, що дутастерид виводиться переважно шляхом метаболізму, очікується, що рівні дутастериду в плазмі крові цих пацієнтів будуть підвищеними, а період напіввиведення дутастериду буде тривалішим (див. розділи «Спосіб застосування та дози» і розділ «Особливості застосування»).
Тамсулозин
Фармакокінетика тамсулозину гідрохлориду порівнювалася у 8 пацієнтів з помірним порушенням функції печінки (класифікація за Чайлдом – П’ю: ступені A і B) і у 8 досліджуваних з нормальною функцією печінки. В той час як зміна в загальній концентрації тамсулозину гідрохлориду в плазмі спостерігалася в результаті змінного зв’язування з альфа-1-кислим глікопротеїном, концентрація незв’язаного (активного) тамсулозину гідрохлориду не зазнавала значних змін, мала місце тільки помірна (32 %) зміна у власному кліренсі незв’язаного тамсулозину гідрохлориду. Тому пацієнти з помірним порушенням функції печінки не потребують корекції дози тамсулозину гідрохлориду. Дія тамсулозину гідрохлориду не вивчалася у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості:  тверда капсула видовженої форми з корпусом коричневого кольору і кришечкою помаранчевого кольору з маркуванням GS 7CZ  чорним чорнилом.
Термін придатності. 2 роки.
Умови зберігання.
Зберігати при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка.
Непрозорі флакони з поліетилену високої щільності білого кольору з поліпропіленовими кришками, що мають захист від відкриття дітьми, по 30 або по 90 капсул у флаконі.

Написати відгук