Тегретол (Tegretol) сироп 2%, 100 мл

ТЕГРЕТОЛ (TEGRETOL)
 

Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: carbamazepine;5-карбамоїл-5Н-дибенз[b,f]азепін;
основні фізико-хімічні властивості: круглі, плоскі таблетки білого кольору зі скошеними краями; на одній стороні маркування “CG” на іншій – “G/K”, (є риска);
склад: 1 таблетка містить 200 мг карбамазепіну;
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натріюкарбоксим етилцелюлоза, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний;
Форма випуску. Таблетки.
Фармакотерапевтична група. Проти епілептичні засоби. Похідні карбоксаміду.
Код АТС N03 AХ 01.
Фармакологічні властивості. Як проти судомний засіб Тегретол ефективний при фокальних (парціальних) судомних нападах (простих і комплексних), що супроводжуються або не супроводжуються вторинною генералізацією, пригенералізованих тоніко-клонічних судомних нападах, а також при комбінації вказаних типів нападів.
У клінічних дослідженнях при застосуванні Тегретолу як моно терапії у пацієнтів з епілепсією (особливо у дітей і підлітків), була відзначена психотропна дія препарату, яка частково проявлялася позитивним впливом насимптоми тривожності і депресії, а також зниженням роздратованості та агресивності. За даними ряду досліджень, вплив Тегретолу на когнітивну функціюі психомоторні показники залежав від дози і був або сумнівними, або негативними. В інших дослідженнях був відзначений позитивний вплив препарату на показники, що характеризують увагу, здатність до навчання і запам’ятовування.
Як нейротропний засіб Тегретол ефективний при низці неврологічних захворювань: так, наприклад, він запобігає больовим нападам при ідіопатичній і вторинній невралгії трійчастого нерва. Крім того, Тегретол застосовується для полегшення нейрогенного болю при різних станах, у тому числі при сухотці спинного мозку, пост травматичних парестезіях і постгерпетичній невралгії. При синдромі алкогольної абстиненції Тегретол підвищує поріг судомної готовності (який при цьому стані знижений) і зменшує вираженість клінічних проявів синдрому, таких як збудливість, тремор, порушення ходи. У хворих на нецукровий діабет центрального генезу Тегретол зменшує діурез і відчуття спраги.
Як психотропний засіб Тегретол ефективний при афективних порушеннях, асаме: для лікування гострих маніакальних станів, для підтримуючого лікування біполярних афективних (маніакально-депресивних) розладів (як моно терапія, так ів поєднанні з нейролептичними засобами, антидепресантами або препаратами літію), при шизоафективних психозах, маніакальних психозах, при яких він застосовується у комбінації з нейролептиками, а також при гострій поліморфній шизофренії (rapid cycling episodes). Механізм дії карбамазепіну - активної речовини Тегретолу - з’ясований лише частково. Карбамазепін стабілізує мембрани надто збуджених нервових волокон, інгібує виникнення повторних нейрональнихрозрядів і знижує синаптичне проведення збуджувальних імпульсів. Встановлено, що головним механізмом дії Тегретолу є запобігання повторному утворенню натрій-залежних потенціалів дії в де поляризованих нейронах шляхом блокади натрієвих каналів. Проти судомна дія препарату в основному зумовлена зниженням вивільнення глутамату і стабілізацією мембран нейронів, у той час яканти маніакальний ефект може бути зумовлений пригніченням метаболізму допаміну інорадреналіну.
Фармакокінетика.
Всмоктування
Після приймання внутрішньо карбамазепін всмоктується майже повністю, хоча і відносно повільно. Після одноразового приймання звичайної таблетки максимальна концентрація у плазмі (Сmax) досягається через 12 годин. Не відзначається клінічно значущих відмінностей у ступені всмоктування активної речовини після застосування різних лікарських форм препарату для приймання внутрішньо. Після одноразового приймання внутрішньо таблетки препарату, щомістить 400 мг карбамазепіну, середнє значення Сmax незмінної активної речовини досягає близько 4,5 мкг/мл.
Прийом їжі істотно не впливає на швидкість і ступінь всмоктуваннякарбамазепіну, яка б лікарська форма Тегретолу не застосовувалася.
Рівноважні концентрації препарату в плазмі досягаються в межах 1 - 2тижнів, що залежить від індивідуальних особливостей метаболізму (ауто індукціяферментних систем печінки карбамазепіном, гетеро індукція іншими лікарськими засобами, які застосовуються одночасно), а також від стану хворого, дози препарату і тривалості лікування. Спостерігаються суттєві між індивідуальні відмінності значень рівноважних концентрацій у терапевтичному діапазоні: у більшості хворих ці значення коливаються від 4 до 12 мкг/мл (17 - 50 мкмоль/л). Концентрації карбамазепін-10,11-епоксиду (фармакологічно активного метаболіту) досягає близько 30% від концентрації карбамазепіну.
Розподіл
Зв’язування карбамазепіну з білками плазми крові досягає 70 - 80%. Концентрація незмінного карбамазепіну у спинномозковій рідині і слині пропорційна частці незв’язаної з білками активної речовини (20 - 30%). Концентрація карбамазепіну у грудному молоці становить 25 - 60% від рівня йогоу плазмі крові. Карбамазепін проникає через плацентарний бар’єр. Якщо вважати абсорбцію карбамазепіну повною, уявний об’єм розподілу становить 0,8 - 1,9л/кг.
Метаболізм
Карбамазепін метаболізується в печінці, переважно епоксидним шляхом, внаслідок чого утворюються основні метаболіти - 10,11-трансдіолове похідне тайого кон’югат з глюкуроновою кислотою. Основним ізоферментом, який забезпечуєбіотрансформацію карбамазепіну в карбамазепін-10,11-епоксид, є цитохром Р 4503А 4. Внаслідок цих метаболічних реакцій утворюється також і малозначущий метаболіт 9-гідрокси-метил-10-карбамоїлакридан.
Виведення
Після одноразового приймання препарату внутрішньо період напів виведення незміненого карбамазепіну становить в середньому близько 36 годин, а після повторного приймання препарату - у середньому 16 - 24 години (внаслідокауто індукції монооксигеназної системи печінки) залежно від тривалості лікування. У пацієнтів, які одночасно приймають інші препарати, що індукують туж саму ферментну систему печінки (наприклад, фенітоїн, фенобарбітал), періоднапів виведення карбамазепіну становить у середньому 9 - 10 годин. Після одноразового приймання внутрішньо 400 мг карбамазепіну 72% прийнятої дози виводиться з сечею і 28% - з калом. Близько 2% прийнятої дози виводяться зсечею у вигляді незмінного карбамазепіну, близько 1% - у вигляді фармакологічно активного 10,11-епоксидного метаболіту і близько 30% - у вигляді кінцевих метаболітів, що утворилися внаслідок епоксидного шляху метаболізму.
Особливості фармакокінетики в окремих групах пацієнтів
У дітей, внаслідок більш швидкої елімінації карбамазепіну, може знадобитися застосування більш високих доз препарату, із розрахунку на кг маситіла, у порівнянні з дорослими.
Немає даних, які свідчили б про те, що фармакокінетика карбамазепінузмінюється у пацієнтів похилого віку (у порівнянні з дорослими особами молодого віку).
Даних про фармакокінетику карбамазепіну у пацієнтів з порушеннями функції нирок або печінки поки що немає.
Показання для застосування.
Епілепсія
Складні або прості парціальні судомні напади (із втратою або без втрати свідомості) із вторинною генералізацією або без неї.
Генералізовані тоніко-клонічні судомні напади. Змішані форми судомних нападів.
Тегретол звичайно неефективний при малих нападах (petit mal, абсанс) таміоклонічних нападах.
Тегретол можна застосовувати як моно терапію, так і ускладі комбінованої терапії.
Гострі маніакальні стани і підтримуюча терапія біполярних афективних розладів з метою профілактики загострень або ослаблення клінічних проявів загострення.
Синдром алкогольної абстиненції.
Ідіопатична невралгія трійчастого нерва і невралгія трійчастого нервапри розсіяному склерозі (типова і нетипова). Ідіопатична невралгіяязикоглоткового нерва.
Діабетична нейропатія з больовим синдромом.
Нецукровий діабет центрального генезу. Поліурія і полідипсіянейрогормональної природи.
Спосіб застосування і дози. Препарат можна приймати під час, після їдиабо в проміжках між прийманнями їжі разом з невеликою кількістю рідини.
Епілепсія
У тих випадках, коли це можливо, Тегретол слід призначати у виглядімоно терапії.
Лікування розпочинають із застосування невеликої добової дози, яку в подальшому повільно підвищують до досягнення оптимального ефекту.
Для підбору оптимальної дози препарату може виявитися корисним визначення рівня активної речовини в плазмі крові.
У тому випадку, коли Тегретол додають вже до існуючої проти епілептичноїтерапії, це слід робити поступово, при цьому дози препаратів, що застосовуються, не змінюють або, при необхідності, коригують.
Для дорослих початкова доза Тегретолу становить по 100 - 200 мгодин або два рази на добу. Потім дозу повільно підвищують до досягнення оптимального лікувального ефекту; звичайно він досягається при дозі 400мг/добу, що розподіляється на 2 - 3 прийоми. Деяким хворим може знадобитися дозаТегретолу, що досягає 1600 мг або навіть 2000 мг на добу.
Для дітей віком 4 роки і молодших рекомендується розпочинати лікування із застосування 20 - 60 мг/добу і підвищувати дозу на 20 - 60 мгчерез день. У дітей старших 4 років лікування можна розпочинати із застосування 100 мг/добу; дозу підвищують поступово - кожного тижня на 100 мг.
Підтримуючі дози: 10 - 20 мг/кг маси тіла на добу ( у декілька прийомів).

Невралгія трійчастого нерва
Початкова доза Тегретолу становить 200 - 400 мг на день. Її повільно підвищують до зникнення больових відчуттів (звичайно до дози по 200 мг 3 - 4рази на день). Потім дозу поступово знижують до мінімальної підтримуючої. Рекомендована початкова доза для пацієнтів похилого віку становить по 100 мг 2рази на день.
Синдром алкогольної абстиненції
Середня доза – по 200 мг 3 рази на день. У тяжких випадках протягом перших декількох днів дозу можна підвищити (наприклад, до дози по 400 мг 3 разина день). При тяжких проявах алкогольної абстиненції лікування розпочинають комбінацією Тегретолу з седативно-снодійними препаратами (наприклад, з клометіазолом, хлордіазепоксидом). Після завершення гострої фази лікування Тегретолом можна продовжувати у вигляді моно терапії.
Нецукровий діабет центрального генезу
Середня доза для дорослих становить по 200 мг 2 - 3 рази на день. Удітей доза препарату повинна бути зменшена відповідно до віку і маси тіла дитини.
Діабетична нейропатія з больовим синдромом
Середня доза Тегретолу становить по 200 мг 2 - 4 рази на день.
Гострі маніакальні стани і підтримуюче лікування афективних (біполярних) розладів
Добові дози становлять 400 - 1600 мг. Середня добова доза - 400 - 600мг ( у 2 - 3 прийоми). При гострому маніакальному стані дозу Тегретолу слід підвищувати досить швидко. У разі підтримуючої терапії біполярних розладів зметою забезпечення оптимальної переносимості рекомендується поступове збільшення дози на незначну величину.
Побічна дія. Певні типи небажаних реакцій, наприклад, з боку ЦНС (запаморочення, головний біль, атаксія, сонливість, загальна слабкість, диплопія), шлунково-кишкового тракту (нудота, блювання) або алергічні шкірні реакції, виникають більш або менш часто, особливо на початку лікуванняТегретолом, при застосуванні надто великої початкової дози препарату або при лікуванні хворих похилого віку.
При оцінці частоти виникнення різних побічних реакцій використовувалися такі градації: “дуже часто” - =>10%, “часто” - від =>1% до <10%,“іноді” - від =>0,1% до <1%, “рідко” - від =>0,01% до <0,1%, “дужерідко” - < 0,01%.
Дозозалежні побічні реакції звичайно минають протягом декількох днів як спонтанно, так і після тимчасового зниження дози препарату. Розвиток побічних реакцій з боку ЦНС може бути наслідком відносного передозування препарату або значних коливань концентрацій активної речовини в плазмі крові. У таких випадках рекомендується моні торувати рівень активної речовини в плазмі крові.
З боку нервової системи: дуже часто - запаморочення, атаксія, сонливість, загальна слабкість; часто - головний біль, диплопія, порушення акомодації зору (наприклад, затуманення зору); іноді - аномальні мимовільні рухи (наприклад, тремор, “пурхаючий” тремор, дистонія, тик); ністагм; рідко -орофаціальна дискінезія, окорухові порушення, порушення мови (наприклад, дизартрія або нерозбірлива мова), хореоатетоїдні розлади, периферичний неврит, парестезії, м’язова слабкість та симптоми парезу. Роль карбамазепіну як препарату, що викликає або сприяє розвитку злоякісного нейролептичного синдрому, особливо коли він призначається сумісно з нейролептиками, залишаєтьсянез’ясованою.
З боку психічної сфери: рідко - галюцинації (зорові або слухові), депресія, втрата апетиту, неспокій, агресивна поведінка, збудження, дезорієнтація; дуже рідко - активація психозу.
З боку шкіри: дуже часто - алергічні шкірні реакції, кропив’янка, якаможе бути значно вираженою; іноді - ексфоліативний дерматит, еритродермія; рідко - вовчакоподібний синдром, свербіж; дуже рідко - синдромСтівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, фото чутливість, мультиформна та вузлувата еритема, порушення пігментації шкіри, пурпура, акне, пітливість, випадання волосся. Повідомлялося про окремі випадки гірсутизму, однак причинний зв’язок цього ускладнення з прийманням Тегретолу залишаєтьсянез’ясований.
З боку системи кровотворення: дуже часто - лейкопенія; часто -тромбоцит опенія, еозинофілі я; рідко - лейкоцитоз, лімфоаденопатія, дефіцитфолієвої кислоти; дуже рідко - агранулоцит оз, а пластична анемія, істиннаеритроцитарна аплазія, мегалобластна анемія, гостра переміжна порфірія, ретикулоцитоз і, можливо, гемолітична анемія.
З боку печінки: дуже часто - підвищення рівня гамма-глутамілтрансфер ази (внаслідок індукції цього ферменту у печінці), що звичайно не має клінічного значення; часто -підвищення рівня лужної фосфатази; іноді - підвищення рівнятрансаміназ; рідко - гепатит холестатичного, паренхіматозного (гепатоцелюлярного) або змішаного типів, жовтяниця; дуже рідко -гранулематозний гепатит.
З боку ШКТ: дуже часто - нудота, блювання; часто - сухість у роті; іноді - діарея або запор, біль у животі; дуже рідко - глосит, стоматит, панкреатит.
Реакції гіпер чутливості: рідко - мультіорганна гіпер чутливістьуповільненого типу з пропасницею, шкірними висипами, васкулітом, лімфаденопатією, ознаками, що нагадують лімфому, артралгіями, лейкопенією, еозинофілією, гепатоспленомегалією і зміненими показниками функції печінки (вказані прояви зустрічаються у різних комбінаціях). Можуть також залучатися інші органи (наприклад, легені, надниркова, підшлункова залоза, міокард, товста кишка); дуже рідко - асептичний менінгіт з міоклонусом і периферичноюеозинофілією; анафілактична реакція, ангіо невротичний набряк.
При виникненні вказаних вище реакцій гіпер чутливості застосування препарату необхідно припинити.
З боку серцево-судинної системи: рідко - порушення внутрішньо серцевої провідності; артеріальна гіпертензія або гіпотензія; дуже рідко - брадикардія, аритмії, AV блокада з непритомністю, колапс, застійна серцева недостатність, загострення ішемічної хвороби, тромбофлебіт, тромбоемболічний синдром.
З боку ендокринної системи і обміну речовин: часто - набряки, затримка рідини, збільшення маси тіла, гіпонатріємія і зниження осмолярності плазми внаслідок ефекту, схожого з дією антидіуретичного гормону, що рідко призводить до гіпонатріємії розведення, яка супроводжується летаргією, блюванням, головним болем, дезорієнтацією і неврологічними порушеннями; дуже рідко - підвищення рівня пролактину, що супроводжується або не супроводжується такими проявами, якгалакторея, гінекомастія; зміни показників функції щитовидної залози - зниження рівня L-тироксину (FT4, T4, T3) і підвищення рівнятиреостимулюючого гормону, що, як правило, не супроводжується клінічними проявами; порушення метаболізму кісткової тканини (зниження рівня кальцію і 25-ОН-холекальциферолу в плазмі крові), що призводить до остеомаляції; вокремих випадках - підвищення концентрації холестерину, включаючи холестерин ліпопротеїдів високої щільності і три гліцеридів.
З боку сечостатевої системи: дуже рідко - інтерстиціальний нефрит, ниркова недостатність, порушення функції нирок (наприклад, альбумінурія, гематурія, олігурія, підвищення сечовини/азотемія), прискорене сечовипускання, затримка сечі, розлади статевої функції/імпотенція.
З боку органів відчуття: дуже рідко - порушення смакових відчуттів, помутніння кришталика, кон’юнктивіт; розлади слуху, у т. ч. шум у вухах, гіперакузія, гіпоакузія, зміна сприйняття висоти звуку.
З боку скелетно-м’язової системи: дуже рідко - артралгії, м’язовий більабо судоми.
З боку органів дихання: дуже рідко - реакції гіпер чутливості з боку легенів, що характеризуються пропасницею, задишкою, пневмонітом або пневмонією.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до карбамазепіну або схожих у хімічному відношенні лікарських препаратів (наприклад, трициклічних антидепресантів), або будь-якого іншого компонента препарату;
атріовентрикулярна блокада;
наявність в анамнезі епізодів пригнічення кістково мозкового кровотворення або відомостей про гостру переміжну порфірію;
Передозування.
Симптоми
Симптоми і скарги, що виникають при передозуванні, звичайно відображають ураження центральної нервової, серцево-судинної і дихальної систем.
Центральна нервова система: пригнічення функцій ЦНС; дезорієнтація, сонливість, збудження, галюцинації, кома; затуманення зору, нерозбірлива мова, дизартрія, ністагм, атаксія, дискінезія, гіперрефлексія (спочатку), гіпорефлексія (пізніше); судоми, психомоторні розлади, міоклонус, гіпотермія, мідріаз.
Дихальна система: пригнічення дихання, набряк легенів.
Серцево-судинна система: тахікардія, гіпотензія, іноді гіпертензія, порушення провідності з розширенням комплексу QRS; зупинка серця, що супроводжується втратою свідомості.
Шлунково-кишковий тракт: блювання, затримка проходження їжі із шлунка, зниження моторики товстої кишки.
Сечовидільна система: затримка сечі, олігурія або анурія; затримка рідини; гіпонатріємія розведення, зумовлена ефектом карбамазепіну, схожим здією антидіуретичного гормону.
Зміни з боку лабораторних показників: гіпонатріємія, можливий метаболічний ацидоз, гіперглікемія, підвищення м’язової фракціїкреатинінфосфокінази.
Лікування
Специфічний антидот відсутній. Спочатку лікування повинне грунтуватисяна клінічному стані хворого; показана госпіталізація. Проводиться визначення концентрації карбамазепіну в плазмі для підтвердження отруєння цим засобом іоцінки ступеня передозування.
Здійснюється евакуація вмісту шлунка, промивання шлунка, застосування активованого вугілля. Пізня евакуація шлункового вмісту може призвести до відстроченого всмоктування і повторної появи симптомів інтоксикації в період одужання. Застосовується симптоматичне підтримуюче лікування у відділенні інтенсивної терапії, моні торування функцій серця, пильна корекція електролітних розладів.
Особливі рекомендації
При розвитку гіпотензії показане внутрішньо венне введення допаміну абодобута міну; при розвитку порушень ритму серця лікування підбирають індивідуально; при розвитку судом - введення бензодіазепінів (наприклад, діазепаму) або інших проти судомних засобів, наприклад, фенобарбіталу (з обережністю, у зв’язку з підвищеним ризиком розвитку пригнічення дихання) абопаральдегіду; при розвитку гіпонатріємії (водної інтоксикації) - обмеження введення рідини, повільна, обережна внутрішньо венна інфузія 0,9% розчину натрію хлориду. Ці заходи можуть бути корисними для запобігання набряку мозку.
Рекомендується проведення гемосорбції на вугільних сорбентах. Повідомлялося про неефективність форсованого діурезу, гемодіалізу іперитонеального діалізу.
Необхідно передбачити можливість повторного посилення симптомів передозування на 2-й і 3-й день після її початку, що зумовлено уповільненим всмоктуванням препарату.
Особливості застосування. Під час приймання Тегретолу можуть розвинутисяагранулоцит оз та а пластична анемія. Однак у зв’язку з тим, що такі стани виникають дуже рідко, важко розрахувати конкретні значення їх ризику. Відомо, що сумарний ризик розвитку агранулоцит озу у загальній популяції, яка неотримувала лікування, досягав 4,7 випадків на 1 млн населення на рік, аа пластичної анемії - 2 випадки на 1 млн населення на рік.
Під час застосування Тегретолу з різною частотою відзначається скороминуще або стійке зниження числа тромбоцитів або лейкоцитів. Однак у більшості випадків ці побічні явища минущі і звичайно не є провісниками початкуа пластичної анемії або агранулоцит озу. Тим більше, перед початком лікування, атакож періодично у процесі лікування слід проводити клінічні аналізи крові, включаючи підрахунок числа тромбоцитів і, можливо, ретикулоцитів, а також визначати рівень заліза в сироватці крові.
У тих випадках, коли під час лікування відзначений низький рівень числа лейкоцитів або тромбоцитів (або має місце тенденція до їх зниження), слід уважно спостерігати за станом пацієнта і показниками розгорнутого клінічного аналізу крові. Якщо виявлено ознаки значного пригнічення кісткового мозку, Тегретол потрібно відмінити.
Тегретол необхідно негайно відмінити у тому випадку, якщо спостерігаються ознаки і симптоми, які свідчать про розвиток тяжких дерматологічних реакцій - наприклад, синдрому Стівенса-Джонсона або синдромуЛайела.
Тегретол повинен застосовуватися тільки за умови забезпечення медичного спостереження. Слід з обережністю застосовувати Тегретол для лікування хворихзі змішаними формами судомних нападів, включаючи абсанси (типові і атипові). Увсіх цих випадках Тегретол може викликати посилення нападів. Якщо це станеться, Тегретол необхідно відмінити.
Перед призначенням Тегретолу і в процесі лікування необхідне дослідження функції печінки, особливо у пацієнтів, в анамнезі яких є відомості про захворювання печінки, а також у пацієнтів похилого віку. У разі посилення існуючих порушень функції печінки або при проявах активного захворювання печінки Тегретол слід негайно відмінити.
Необхідно довести до відома пацієнтів інформацію про ранні ознаки токсичності, властиві можливим гематологічним порушенням, а також про симптомиз боку шкірних покривів і печінки. Пацієнта інформують про необхідність негайно звернутися до лікаря у разі появи таких небажаних реакцій, як пропасниця, більу горлі, висип, виразки у порожнині рота, безпричинне виникнення синців, геморагій у вигляді петехій або пурпури.
Пацієнтам, у яких в анамнезі є відомості про захворювання серця, печінки, нирок, побічні гематологічні реакції на інші лікарські засоби або про відміну лікування, що проводилося раніше, препарат повинен призначатися тільки після ретельного аналізу співвідношення між очікуваним ефектом лікування іможливим ризиком терапії та при забезпеченні уважного і регулярного контролю.
Перед початком лікування Тегретолом і періодично у процесі терапії рекомендується дослідження загального аналізу сечі і рівня сечовини в крові.
Слабко виражені шкірні реакції, наприклад, ізольована макулярна абомакулопапульозна екзантема, у більшості випадків є транзиторними і нетяжкими, звичайно минають протягом декількох днів або тижнів навіть при продовженні лікування або після зниження дози препарату. Однак пацієнт у цей час повинен перебувати під ретельним наглядом лікаря.
Тегретол має слабку холінергічну активність. Тому у разі застосування препарату для лікування пацієнтів з підвищеним внутрішньо очним тиском необхідний постійний контроль цього показника.
Слід брати до уваги можливість активації психозів, які мають латентний перебіг, а у пацієнтів похилого віку - можливість розвитку дезорієнтації або збудження.
На цей час зареєстровані окремі повідомлення про порушення чоловічої фертильності та/або порушення сперматогенезу. Проте причинного зв’язку цих порушень з прийманням Тегретолу поки що не встановленио.
Існують повідомлення про виникнення у жінок кровотеч у період між менструаціями у випадках, коли одночасно застосовувалися оральні контрацептиви. Тегретол може негативно впливати на надійність пероральних контрацептивних препаратів, тому жінкам дітородного віку в період лікування Тегретолом слід застосовувати альтернативні методи запобігання вагітності.
Хоча взаємозв’язок між величиною дози препарату і рівнем карбамазепінув плазмі крові, а також між рівнем карбамазепіну в плазмі крові і його клінічною ефективністю або переносимістю дуже незначний, регулярне визначення рівня карбамазепіну може виявитися корисним у таких ситуаціях:
при різкому підвищенні частоти нападів;
щоб перевірити, чи приймає пацієнт препарат належним чином;
під час вагітності;
при лікуванні дітей або підлітків;
при підозрі на порушення всмоктування препарату;
при підозрі на розвиток токсичних реакцій у випадку, якщо пацієнт приймає декілька лікарських засобів.
Раптове припинення приймання Тегретолу може спровокувати судомні напади. Якщо доводиться різко переривати лікування Тегретолом хворого на епілепсію, у цьому випадку необхідно здійснювати перехід на іншийпроти епілептичний засіб під прикриттям показаного у таких випадках препарату (наприклад, діазепаму, який вводиться внутрішньо венно чи ректально, абофенітоїну, що вводиться внутрішньо венно).
Описано декілька випадків судомних нападів та/або пригнічення дихання у новонароджених, матері яких приймали Тегретол одночасно з іншими проти судомнимипрепаратами. Крім того, у зв’язку з прийманням Тегретолу матерями, повідомлялося також про декілька випадків блювання, діареї та/або зниженого апетиту у новонароджених. Можливо, ці реакції є проявом у новонароджених синдрому відміни.
Вплив на здатність керувати автомобілем та механізмами
Здатність пацієнта, що приймає Тегретол, до швидкої реакції, особливо на початку терапії або в період підбору дози, може бути порушена внаслідок виникнення запаморочення і сонливості. Тому при керуванні автомобілем або механізмами пацієнту слід бути обережним.
Вагітність і лактація
Лікування Тегретолом вагітних жінок, що страждають на епілепсію, повинно здійснюватися з особливою обережністю.
У жінок дітородного віку Тегретол повинен при можливості застосовуватися як моно терапія, оскільки частота вроджених аномалій плода ужінок, яким проводилося лікування комбінацією проти епілептичних засобів, вища, ніж у тих, які отримували кожен з цих засобів у вигляді моно терапії.
Слід призначати мінімальну ефективну дозу Тегретолу. Рекомендується регулярний контроль рівня активної речовини в плазмі крові.
У тому випадку, якщо жінка, що отримує Тегретол, завагітніла, або якщо питання про призначення Тегретолу постає в період вагітності, необхідно пильноспів ставити очікувані переваги терапії і можливі її ускладнення, особливо уперші три місяці вагітності.
Відомо, що діти, які народжуються у матерів, що страждають на епілепсію, частіше від інших схильні до порушень внутрішньо утробного розвитку, включаючи вади розвитку.
Повідомлялося про те, що карбамазепін, як і всі інші проти епілептичнізасоби, здатний підвищувати ризик виникнення цих порушень, хоча остаточного підтвердження до цього часу немає. Є одиничні повідомлення про випадки уроджених захворювань і вад розвитку, включаючи незарощення дужок хребців (spina bifida) а також інші аномалії розвитку, такі як краніофаціальні дефекти, кардіоваскулярні мальформації, які спостерігалися у пацієнтів, що приймалиТегретол. Пацієнткам повинна надаватися інформація про можливість підвищення ризику вад розвитку і можливість пройти антенатальну діагностику.
Відомо, що під час вагітності розвивається дефіцит фолієвої кислоти. Повідомлялося про те, що проти епілептичні засоби посилюють цей дефіцит. Це може сприяти збільшенню частоти уроджених дефектів у дітей, що народилися у жінок, які приймали проти епілептичні засоби. Тому до і під час вагітності рекомендується додаткове приймання фолієвої кислоти.
З метою профілактики підвищеної кровоточивості у новонароджених жінкамв останні тижні вагітності, а також новонародженим рекомендується призначати вітамін К1.
Карбамазепін проникає у грудне молоко, концентрації у ньому дорівнюють 25 - 60% від рівня в плазмі крові. Тому слід спів ставити переваги і можливі небажані наслідки грудного вигодовування за умов терапії Тегретолом. Матері, що приймають Тегретол, можуть годувати своїх дітей груддю, але за умови, що задитиною буде встановлено спостереження відносно розвитку можливих побічних реакцій (наприклад, вираженої сонливості, алергічних шкірних реакцій).
Переведення хворого з приймання таблеток на приймання таблеток ретард.Клінічний досвід показує, що у деяких хворих при застосуванні таблеток ретардможе виникнути необхідність у підвищенні дози препарату.
Враховуючи лікарські взаємодії і різну фармакокінетикупроти епілептичних препаратів, пацієнтам похилого віку дози Тегретолу слід підбирати з обережністю.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Цитохром Р 4503А 4 (CYP 3A4) є основним ферментом, який забезпечує утворення карбамазепіну-10,11-епоксиду. Одночасне застосування з Тегретолом інгібіторів CYP 3A4 може призвести до підвищення концентрації карбамазепіну в плазмі, що, у свою чергу, може спричинити
появу побічних реакцій. Сумісне застосування індукторів CYP 3A4 може призвести до прискорення метаболізму Тегретолу і, таким чином, до можливого зниження концентрації карбамазепіну в плазмі і тому - до можливого зменшення вираженості терапевтичного ефекту.
Оскільки Тегретол має структурну схожість з трициклічними антидепресантами, його не рекомендується призначати у комбінації з інгібіторамиМАО; перед призначенням Тегретолу інгібітори МАО потрібно відмінити як мінімумза 2 тижні або, якщо дозволяє клінічна ситуація, навіть за більший строк.
Препарати, які можуть підвищити рівні Тегретолу уплазмі: верапаміл, дилтіазем, декстропропоксифен, вілоксазин, флуоксетин, флувоксамін; можливо -циметидин, ацетазоламід, даназол, дезипрамін, нікотинамід (у дорослих, тільки увисоких дозах); нефазодон, макролідні антибіотики (наприклад, еритроміцин, тролеандоміцин, джозаміцин, кларитроміцин); азоли (наприклад, ітраконазол, кетоконазол, флуконазол), терфенадин, лоратадин, грейпфрутовий сік, інгібіторипротеаз, рітонавір.
Оскільки підвищення рівня карбамазепіну у плазмі крові може призвести до виникнення побічних реакцій (наприклад, запаморочення, сонливість, атаксії, диплопії), у цих випадках слід коригувати дозу Тегретолу і/або регулярно досліджувати рівні карбамазепіну в плазмі крові.
Препарати, які можуть знизити рівні Тегретолу уплазмі: фенобарбітал, фенітоїн, примідон, прогабід або теофілін, метсуксимід, фенсуксимід, рифампіцин, цисплатин або доксорубіцин і, хоча дані частково суперечливі, можливо також клоназепам, вальпроєва кислота або вальпромід. З іншого боку, є повідомлення про те, що вальпроєва кислота, вальпромід і примідон підвищують плазмову концентрацію фармакологічно активного метаболіту -карбамазепін-10,11-епоксиду. Однак може знадобитися корекція дози Тегретолу.
При одночасному призначенні з фелбаматом можливе зменшення концентраціїкарбамазепіну у сироватці, пов’язане з підвищенням концентраціїкарбамазепін-епоксиду, при цьому можливе зниження концентрації у сироватціфелбамату.
Повідомлялося, що ізотретиноїн змінює біодоступність і/або кліренскарбамазепіну і карбамазепін-10,11-епоксиду; у цьому випадку потрібне моні торуванняконцентрації карбамазепіну у плазмі.
Вплив Тегретолу на концентрацію у плазмі препаратів, що застосовуються як супровідна терапія
Карбамазепін може знизити концентрацію або зменшити і навіть повністю нівелювати ефекти деяких препаратів. Може бути необхідною корекція доз таких препаратів: клобазам, клоназепам, етосуксимід, примідон, вальпроєва кислота, алпразолам,: кортикостероїди (наприклад, преднізолон, дексаметазон); циклоспорин, дигоксин, доксициклін, фелодипін, галоперидол, іміпрамін, метадон, пероральні контрацептивні засоби (необхідний підбір альтернативних методів контрацепції), теофілін, пероральні антикоагулянти (варфарин, фенпрокумон, дикумарол), фелбамат, ламотриджин, зонисамід, тіагабін, топірамат, трициклічні антидепресанти (наприклад, іміпрамін, амітриптилін, нортриптилін, кломіпрамін), клозапін, окскарбазепін, інгібітори протеази при противірусній терапії (індінавір, рітонавір, саквінавір); блокатори кальцієвих каналів, (групадігідропірідіну- фелодіпін); інтраконазол, левотіроксін, мідозалм. оланзапрін; продукти які мають у своєму складі естрогени, пргестерони; празіквантел, рісперідон, трамадол, зіпразідон.
Є повідомлення про те, що на фоні приймання карбамазепіну рівеньфенітоїну у плазмі крові може як підвищуватися, так і знижуватися, а рівеньмефенітоїну - підвищуватися (у окремих випадках).
Комбінації, які слід брати до уваги
При сумісному застосуванні карбамазепіну і парацетамолу (ацетамінофену) можливе зниження біодоступності останнього.
Існують повідомлення про посилення гепатотоксичності, спричиненоїізоніазидом, у тих випадках, коли він приймався одночасно з карбамазепіном.
Комбіноване застосування карбамазепіну і літію або метоклопраміду, атакож карбамазепіну і нейролептичних засобів (галоперидолу, тіоридазину) може призвести до підвищення частоти небажаних неврологічних реакцій (у разі останньої комбінації - навіть при терапевтичних концентраціях активних речовину плазмі крові).
Одночасне застосування Тегретолу з деякими діуретичними засобами (гідрохлортіазидом, фуросемідом) може призводити до гіпонатріємії, що супроводжується клінічними проявами.
Карбамазепін може протидіяти ефектам недеполяризуючих м’язовихрелаксантів (наприклад, панкуронія). У випадку застосування такої комбінації лікарських засобів може виникнути необхідність підвищення дози вказанихміо релаксантів; слід уважно спостерігати за пацієнтами, оскільки можливе більш швидке, ніж очікувалося, припинення дії міо релаксантів.
Тегретол, як і інші психотропні засоби, може знижувати переносимістьалкоголю. У зв’язку з цим пацієнту рекомендується відмовитися від вживання алкоголю.
Умови та строки зберігання. Зберігати при температурі нижче 30⁰С, запобігати дії вологи. Зберігати у місці, недоступному для дітей.
Термін придатності - 5 років.

Написати відгук