Темозоломід (Temozolomide) Аккорд 100 мг, 5 капсул

Темозоломід (Temozolomide)
 

Склад:
діюча речовина: темозоломід;
1 капсула мiстить 20 мг, 100 мг, 140 мг, 180 мг або 250 мг темозоломіду;
допомiжнi речовини: лактоза безводна, натрію крохмальгліколят (тип А), кремнію діоксид колоїдний безводний, кислота винна, кислота стеаринова;
оболонка капсули: желатин, титану діоксид (Е 171).
Лікарська форма. Капсули.
Основні фізико-хімічні властивості: тверді желатинові капсули, з непрозорою кришечкою з двома смужками (стрипами) та непрозорим корпусом:
Для дози 20 мг оранжевим кольором нанесено на кришечці дві смужки та на корпусі – оранжевий напис «Т 20 mg».
Для дози 100 мг рожевим кольором нанесено на кришечці дві смужки та на корпусі – рожевий напис «Т 100 mg».
Для дози 140 мг синім кольором нанесено на кришечці дві смужки та на корпусі – синій напис «Т 140 mg».
Для дози 180 мг червоним кольором нанесено на кришечці дві смужки та на корпусі – червоний напис «Т 180 mg».
Для дози 250 мг чорним кольором нанесено на кришечці дві смужки та на корпусі – чорний напис «Т 250 mg».
Вміст капсул – порошок від білого до світло-жовтувато-коричневого/світло-рожевого кольору.
Фармакотерапевтична група. Антинеопластичні засоби. Алкілуючі сполуки.
Код АТX L01A X03.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Темозоломід – це триазен, який при фізіологічних значеннях рН піддається швидкому хімічному перетворенню на активний монометил триазеноімідазол карбоксамід (МТІК). Вважається, що цитотоксичність МТІК зумовлена, в першу чергу, алкілуванням гуаніну в положенні О6 і додатковим алкілуванням у положенні N7. Очевидно, цитотоксичні ураження, що виникають внаслідок цього, включають механізм аберантного відновлення метилового залишку.
Фармакокінетика.
Темозоломід спонтанно гідролізується при фізіологічних рівнях рН переважно до активних видів – 3-метил-(триазен-1-іл)імідазол-4-карбоксаміду (МТІК). МТІК спонтанно гідролізується до 5-аміно-імідазол-4-карбоксаміду (АІК), відомого проміжного продукту біосинтезу пурину і нуклеїнової кислоти, і до метилгідразину, який, ймовірно, є активним алкілуючим видом. Вважається, що цитотоксичність МТІК зумовлена, в першу чергу, алкілуванням ДНК, головним чином у положенні О6 і N7 гуаніну. Відносно показника площі під кривою (AUC) темозоломіду, експозиція МТІК та АІК становить приблизно 2,4 % і 23 % відповідно. In vivo показник T1/2 МТІК був подібний до показника темозоломіду – 1,8 години.
Абсорбція. Після перорального застосування у дорослих пацієнтів темозоломід швидко всмоктується з досягненням максимальних концентрацій через 20 хвилин після прийому дози (середній час від 0,5 до 1,5 години). Після перорального прийому 14С-міченого темозоломіду середнє виведення 14С з калом упродовж 7 днів після прийому дози становило 0,8 %, що свідчить про повне всмоктування.
Розподіл. Темозоломід демонструє слабке зв'язування з білками (від 10 до 20 %), тому не очікується його взаємодія з речовинами, які значною мірою зв'язуються з білками.
Дослідження з використанням позитронно-емісійної томографії (ПЕТ) у людей, а також доклінічні дані вказують на те, що темозоломід швидко проникає через гематоенцефалічний бар'єр і в спинномозкову рідину (СМР). У одного пацієнта було підтверджено присутність препарату в СМР; експозиція в СМР, виходячи з показника AUC темозоломіду, становила приблизно 30 % експозиції у плазмі крові, що відповідає даним, отриманим у дослідженнях на тваринах.
Виведення. Період напіввиведення (t1/2) темозоломіду з плазми становить приблизно
1,8 години. Основний шлях виведення 14С – нирки. Після перорального прийому приблизно 5-10 % дози виводиться у незміненому вигляді із сечею упродовж 24 годин, а решта виводиться у вигляді темозоломідової кислоти, 5-аміноімідазол-4-карбоксаміду або неідентифікованих полярних метаболітів.
Концентрації у плазмі крові зростають залежно від дози. Кліренс препарату у плазмі, об'єм розподілу та період напіввиведення не залежать від дози.
Окремі групи пацієнтів. Аналіз фармакокінетики темозоломіду показав, що кліренс темозоломіду не залежить від віку, функції нирок або нікотинової залежності. У окремому фармакокінетичному дослідженні плазмові фармакокінетичні профілі препарату у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або помірного ступеня були такими ж, як у пацієнтів з нормальною функцією печінки.
У дітей показник концентрації у плазмі (AUC) вищий, ніж у дорослих. Однак максимальна толерантна доза (МТД) для дітей та дорослих є однаковою і становить 1000 мг/м2 за цикл лікування.
Клінічні характеристики.
Показання.
Лікування:
– дорослих пацієнтів із вперше виявленою мультиформною гліобластомою, у супроводі радіотерапії та потім як монотерапія;
– дітей віком від 3 років і дорослих пацієнтів зі злоякісною гліомою у формі мультиформної гліобластоми або анапластичної астроцитоми при наявності рецидиву або прогресування захворювання після стандартної терапії.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до темозоломіду або до будь-якої допоміжної речовини в складі препарату, підвищена чутливість до дакарбазину (ДТІК); тяжка форма мієлосупресії.
Особливі заходи безпеки.
Капсули не слід відкривати. При пошкодженні капсули слід уникати контакту її вмісту зі шкірою або слизовими оболонками. При попаданні темозоломіду на шкіру або слизові оболонки слід негайно та ретельно промити їх водою з милом.
Пацієнтам слід тримати капсули в місці, недоступному для дітей, бажано у шафі з замком. Випадковий прийом може бути летальним для дитини.
Будь-який невикористаний препарат чи відходи слід знищити відповідно до локальних вимог.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Дослідження взаємодій проводилися лише за участю дорослих пацієнтів.
Сумісне застосування темозоломіду з ранітидином не призводило до зміни ступеня абсорбції темозоломіду або зміни експозиції його активного метаболіту - МТІК.
Застосування темозоломіду під час вживання їжі призводило до зниження Cmax на 33 % і зниження AUC на 9 %. Оскільки не можна виключати, що зміна показника Cmax є клінічно значущою, не слід приймати темозоломід під час вживання їжі.
Сумісний прийом дексаметазону, прохлорперазину, фенітоїну, карбамазепіну, ондансетрону, антагоністів Н2-рецепторів гістаміну або фенобарбіталу не змінює кліренс темозоломіду. Сумісний прийом вальпроєвої кислоти спричинював слабковиражене, але статистично значуще зниження кліренсу темозоломіду.
Дослідження з визначення впливу темозоломіду на метаболізм або виведення інших препаратів не проводилися. Оскільки темозоломід не метаболізується в печінці і демонструє слабке зв'язування з білками, його вплив на фармакокінетику інших лікарських засобів малоймовірний.
Застосування темозоломіду з іншими речовинами, які пригнічують кістковий мозок, може збільшити ймовірність розвитку мієлосупресії.
Особливості застосування.
Опортуністичні інфекції та реактивація інфекцій
Повідомлялося про опортуністичні інфекції (такі як пневмоцистна пневмонія, спричинена Pneumocystis jirovecii) та реактивацію інфекцій (таких як гепатит В, цитомегаловірусна інфекція) під час лікування темозоломідом.
Пневмоцистна пневмонія, спричинена Pneumocystis jirovecii
Пацієнти, які отримували терапію темозоломідом у комбінації з променевою терапією за подовженою 42-денною схемою лікування, мали особливий ризик розвитку пневмонії, спричиненої Pneumocystis jirovecii. Тому слід проводити профілактику пневмонії, спричиненої Pneumocystis jirovecii, в усіх пацієнтів, які отримують одночасно темозоломід і променеву терапію за 42-денною схемою (максимально 49 днів), незалежно від кількості лімфоцитів. Якщо виникає лімфопенія, необхідно продовжувати профілактику доти, доки лімфопенія не досягне ступеня ≤ 1.
Частота розвитку пневмонії, спричиненої Pneumocystis jirovecii, може бути вищою, якщо темозоломід застосовують при тривалішій схемі лікування. Усіх пацієнтів, які приймають темозоломід, особливо пацієнтів, які приймають стероїдні препарати, слід ретельно обстежувати щодо розвитку пневмонії, спричиненої Pneumocystis jirovecii, незалежно від схеми лікування. Повідомлялося про летальні випадки внаслідок дихальної недостатності у пацієнтів, які застосовували темозоломід, зокрема у комбінації з дексаметазоном або іншими стероїдами.
Гепатит В
Повідомлялося про гепатит, обумовлений реактивацією вірусу гепатиту В, що в деяких випадках призводило до летального наслідку. Пацієнти із серопозитивним гепатитом В (у тому числі пацієнти з активним перебігом хвороби) повинні проконсультуватися з відповідним спеціалістом до початку лікування темозоломідом. Протягом лікування слід уважно стежити за станом пацієнтів.
Гепатотоксичність
Зафіксовано ураження печінки, включаючи летальну печінкову недостатність, у пацієнтів, які отримували лікування темозоломідом. Перед початком лікування необхідно провести базові тести з оцінки функції печінки. При патології лікар повинен оцінити співвідношення користь/ризик лікування перед початком застосування темозоломіду, включаючи можливість летальної печінкової недостатності. Пацієнтам при 42-денному циклі лікування необхідно повторно виконати функціональні тести печінки всередині циклу. У всіх пацієнтів слід перевіряти показники функції печінки після кожного циклу лікування. У пацієнтів з вираженими патологічними змінами функції печінки лікар повинен оцінити співвідношення користь/ризик щодо продовження лікування. Токсичний вплив на печінку може виникати через декілька тижнів (або пізніше) після останнього курсу лікування темозоломідом.
Злоякісні новоутворення
Дуже рідко також повідомлялося про випадки мієлодиспластичного синдрому та вторинних злоякісних пухлин, включаючи мієлоїдну лейкемію.
Антиеметична терапія
Нудота та блювання дуже часто асоціюються із застосуванням темозоломіду, тому антиеметичну терапію можна проводити перед або після застосування препарату.
Дорослі пацієнти з уперше діагностованою мультиформною гліобластомою
Профілактику блювання рекомендується проводити перед прийомом першої дози у фазі комбінованого лікування і настійно рекомендується проводити упродовж фази монотерапії.
Пацієнти з рецидивуючою або прогресуючою злоякісною гліомою
Антиеметична терапія може бути необхідною пацієнтам із тяжким блюванням (III або IVступінь) у попередніх циклах лікування.
Лабораторні показники
У пацієнтів, які отримують лікування темозоломідом, може спостерігатись мієлосупресія, в тому числі тривала панцитопенія із ймовірним переходом в апластичну анемію, що іноді може призводити до летальних наслідків. У поодиноких випадках оцінка ускладнюється дією супутніх лікарських засобів, що асоціюються з розвитком апластичної анемії, включаючи карбамазепін, фенітоїн та сульфаметоксазол/триметоприм. Перед початком лікування темозоломідом такі лабораторні показники повинні відповідати вимогам: абсолютна кількість нейтрофілів ³ 1,5 × 109/л, кількість тромбоцитів ³ 100 × 109/л. Розгорнутий загальний аналіз крові слід зробити на 22-й день (через 21 день після прийому першої дози) або у межах 48 годин після цього дня та далі кожного тижня, поки абсолютна кількість нейтрофілів не стане більше 1,5 × 109/л, а кількість тромбоцитів не перевищить 100 × 109/л. Якщо абсолютна кількість нейтрофілів < 1,0 × 109/л або кількість тромбоцитів < 50 × 109/л під час будь-якого циклу, доза у наступному циклі має бути нижча на один рівень. Можливі рівні доз на добу: 100 мг/м2, 150 мг/м2 та 200 мг/м2. Найнижча рекомендована доза становить 100 мг/м2 на добу.
Діти
Немає клінічного досвіду застосування темозоломіду дітям віком до 3 років. Досвід застосування препарату дітям віком від 3 років дуже обмежений.
Пацієнти літнього віку
Пацієнти літнього віку (віком від 70 років) можуть зазнавати підвищеного ризику розвитку нейтропенії та тромбоцитопенії порівняно з пацієнтами молодшого віку. Тому слід з обережністю призначати темозоломід хворим літнього віку.
Пацієнти чоловічої статі
Темозоломід може виявляти генотоксичний ефект. Тому чоловіки, які приймають темозоломід, повинні використовувати ефективні засоби контрацепції. Чоловіки, які приймають темозоломід, не повинні планувати народження дитини під час лікування та протягом 6 місяців після припинення лікування. Чоловікам рекомендується звернутися за консультацією з приводу кріоконсервації сперми до початку лікування через можливість необоротного безпліддя, спричиненого лікуванням темозоломідом.
Герпетичний менінгоенцефаліт
У постмаркетинговому періоді у пацієнтів, які отримують темозоломід у поєднанні з променевою терапією, спостерігався герпетичний менінгоенцефаліт (у тому числі з летальними наслідками), включаючи випадки супутнього введення стероїдів.
Лактоза
Препарат містить лактозу, тому його не слід призначати пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази Лаппа або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.
Барвник жовтий захід (Е 110), який входить до складу чорнил для напису на капсулі 20 мг, може викликати алергічні реакції.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Період вагітності. Немає даних про застосування темозоломіду вагітним жінкам. Дослідження на тваринах продемонстрували наявність тератогенного впливу та(чи) токсичності щодо плода. Тому темозоломід не слід призначати вагітним жінкам. При необхідності застосування темозоломіду у період вагітності жінку слід поінформувати про потенційний ризик для плода.
Період годування груддю. Невідомо, чи проникає темозоломід у грудне молоко, тому під час застосування препарату годування груддю слід припинити.
Фертильність. Жінкам репродуктивного віку необхідно рекомендувати використання ефективних методів контрацепції для запобігання вагітності під час лікування темозоломідом.
Темозоломід може чинити генотоксичну дію. Тому чоловікам, що лікуються цим препаратом, слід порекомендувати утримуватися від запліднення протягом 6 місяців після отримання останньої дози та до початку лікування звернутись за консультацією з приводу кріоконсервації сперми через можливий розвиток необоротного безпліддя внаслідок терапії темозоломідом.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами може бути порушена через можливий розвиток втоми та сонливості.
Спосіб застосування та дози.
Терапію повинен проводити виключно лікар із досвідом проведення онкологічної терапії пухлин мозку. Одночасно можна проводити антиеметичну терапію.
Темозоломід, капсули, слід приймати натще.
Капсулу слід ковтати цілою, запиваючи склянкою води. Капсули не можна відкривати або розжовувати.
Якщо після прийому препарату виникає блювання, не слід приймати другу дозу препарату в той самий день.
Дорослі пацієнти із вперше виявленою мультиформною гліобластомою
Темозоломід призначається в комбінації з фокальною радіотерапією (фаза комбінованої терапії), після чого проводиться 6 курсів терапії із застосуванням темозоломіду (фаза монотерапії).
Фаза комбінованої терапії
Темозоломід призначається перорально, дозою по 75 мг/м2, для щоденного застосування протягом 42 днів проведення фокальної радіотерапії (загальною дозою 60 Гр, розподілених на 30 сеансів). Зниження дози не рекомендується, доцільність тимчасового припинення прийому або відміни терапії із застосуванням темозоломіду повинна оцінюватись щотижнево, з урахуванням гематологічних та негематологічних критеріїв токсичного впливу. Застосування темозоломіду можна подовжити із 42 днів комбінованої терапії до 49 днів при дотриманні всіх нижчеперелічених умов:
абсолютна кількість нейтрофілів (АКН) ≥ 1,5 х 109/л;
кількість тромбоцитів ≥ 100 х 109/л;
критерії загальної токсичності (КЗТ): негематологічна токсичність ≤ 1 ступеня (за винятком алопеції, нудоти та блювання).
У період проведення терапії слід щотижнево виконувати розгорнутий загальний аналіз крові. Застосування темозоломіду в період комбінованої терапії тимчасово припиняють або повністю відміняють, враховуючи наявність ознак токсичного впливу на гематологічні та інші показники (див. таблицю 1).
Таблиця 1
Показники, які потребують тимчасового припинення або повної відміни темозоломіду в період проведення комбінованої терапії (радіотерапія + темозоломід)
 

* Комбіновану фазу лікування (темозоломід + фокальна променева терапія) можна продовжити при наявності всіх нижчезазначених умов: абсолютна кількість нейтрофілів ³ 1,5 × 109/л; кількість тромбоцитів ³ 100 × 109/л; КЗТ: негематологічна токсичність ≤ 1 ступеня (за винятком алопеції, нудоти та блювання).
Фаза монотерапії
Через 4 тижні після завершення фази лікування темозоломід + радіотерапія, темозоломід призначається у вигляді 6 додаткових циклів ад’ювантної терапії. Доза застосування при проведенні циклу 1 (ад’ювантний цикл) становить 150 мг/м2, 1 раз на добу, протягом 5 днів   з подальшим 23-денним періодом без лікування. На початку циклу 2 доза збільшується до 200 мг/м2 на добу за умов, що КЗТ негематологічна токсичність у період проведення циклу 1 становила ≤ 2 ступеня (за виключенням алопеції, нудоти та блювання), абсолютна кількість нейтрофілів ≥ 1,5 х 109/л, а тромбоцитів ≥ 100 х 109/л. Якщо при проведенні циклу 2 дозу не було підвищено, підвищення дози не проводиться і при проведенні наступних циклів. При підвищенні дози застосування препарату здійснюється дозою по 200 мг/м2, протягом перших 5 днів кожного наступного циклу, за винятком випадків появи ознак токсичного впливу. Зниження дози застосування та відміну темозоломіду під час фази монотерапії слід проводити згідно таблиць 2 та 3.
У період лікування розгорнутий загальний аналіз крові проводиться на 22-й день (21-й день після прийому першої дози). Дозу знижують або подальше застосування відміняють з урахуванням показників, зазначених у таблиці 3.
Таблиця 2
Рівень доз темозоломіду в період проведення монотерапії

Таблиця 3
Зниження дози або повна відміна темозоломіду в період проведення монотерапії

^* Рівні доз темозоломіду зазначені у таблиці 2.
^** Темозоломід припиняють застосовувати, якщо рівень дози –1 (100 мг/м2) продовжує супроводжуватися неприйнятною токсичністю або якщо ступінь 3 негематологічної токсичності (за винятком алопеції, нудоти та блювання) повторюється після зниження дози.
Рецидивуюча або прогресуюча злоякісна гліома у дорослих та дітей віком від 3 років
Цикл терапії становить 28 днів. Пацієнтам, яким раніше не проводилася хіміотерапія, темозоломід призначають 1 раз на добу у дозі 200 мг/м2 протягом 5 днів з наступною
23-денною перервою. Для пацієнтів, яким раніше проводили хіміотерапію, початкова доза становить 150 мг/м2 1 раз на добу протягом 5 днів; у циклі 2 дозу можна підвищити до 200 мг/м2 1 раз на добу протягом 5 днів за умови відсутності гематологічної токсичності.
Окремі групи пацієнтів
Пацієнти з порушенням функції печінки або нирок
Фармакокінетичні властивості темозоломіду у пацієнтів без порушення функції печінки та у хворих з печінковою недостатністю слабкого або помірного ступеня тяжкості не відрізнялися. Дані щодо застосування темозоломіду у осіб з тяжкими порушеннями функції печінки (клас С за Чайлд-П’ю) або нирок відсутні. Виходячи з фармакокінетичних властивостей темолозоміду, необхідність у зниженні дози для пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю або нирковою недостатністю будь-якого ступеня тяжкості є малоймовірною. Однак застосування темозоломіду в цій групі пацієнтів вимагає обережності.
Пацієнти літнього віку
Виходячи з даних популяційного фармакокінетичного аналізу у пацієнтів 19-78 років, встановлено, що вік не впливає на кліренс темозоломіду. Однак у літніх пацієнтів (> 70 років) спостерігається підвищення ризику розвитку нейтропенії та тромбоцитопенії.
Діти.
Темозоломід призначають дітям віком від 3 років тільки для лікування рецидивуючої або прогресуючої злоякісної гліоми. Досвід застосування препарату цій групі дітей дуже малий. Безпека та ефективність застосування темозоломіду дітям віком до 3 років не встановлені. Даних немає.
Передозування.
Проведено оцінку результатів прийому пацієнтами препарату в дозах по 500, 750, 1000 та 1250 мг/м2 (сумарна доза протягом 5-денного циклу). Дозозалежна гематологічна токсичність развивалася при всіх дозах, але, як і очікувалося, була більш вираженою при вищих дозах. Застосування дози 10000 мг (загальна доза в одному циклі протягом 5 днів)  одним пацієнтом призвело до панцитопенії, пірексії, мультиорганної недостатності та летального наслідку. Повідомлялося про пацієнтів, які застосовували рекомендовані дози (150-200 мг/м2) більше 5 днів (до 64 днів) із розвитком супресії кісткового мозку (з інфікуванням або без), у деяких випадках тяжких та тривалих, з летальним наслідком.
У разі передозування рекомендується зробити гематологічне дослідження та провести у разі необхідності підтримуюче лікування.
Побічні реакції.
У пацієнтів із вперше виявленою мультиформною гліобластомою, які отримують лікування темозоломідом у комбінації з променевою терапією або як монотерапію після променевої терапії, або у пацієнтів з рецидивуючою чи прогресуючою злоякісною гліомою, які отримують темозоломід як монотерапію, найчастішими побічними реакціями були: нудота, блювання, запор, анорексія, головний біль і втома.
Дуже часто повідомлялося про судоми у пацієнтів із вперше виявленою мультиформною гліобластомою, які одержували монотерапію, і про висипання у пацієнтів з уперше виявленою мультиформною гліобластомою, які отримували темозоломід у поєднанні з променевою терапією, а також як монотерапію, і часто при рецидивуючій гліомі.
Про більшість побічних реакцій з боку системи крові повідомлялося з частотою «часто» (від ≥1/100 до <1/10) або «дуже часто» (≥1/10) при застосуванні препарату при обох показаннях (див. таблиці 4 і 5).
Вперше виявлена мультиформна гліобластома
У таблиці 4 наведені побічні реакції, що спостерігалися у пацієнтів з уперше виявленою мультиформною гліобластомою протягом комбінованої терапії та монотерапії темозоломідом.
Таблиця 4

Лабораторні показники
Спостерігалась мієлосупресія (нейтропенія та тромбоцитопенія), яка є проявом дозозалежної токсичності у більшості цитотоксичних засобів, включаючи темозоломід.
Рецидивуюча або прогресуюча злоякісна гліома
Найчастішими побічними реакціями були шлунково-кишкові розлади, зокрема нудота  та блювання. Як правило, ці явища були 1 або 2 ступеня (0-5 епізодів блювання протягом 24 годин), минали самостійно або легко контролювались шляхом стандартної протиблювотної терапії.
У таблиці 5 наведено побічні реакції, що спостерігалися у пацієнтів з рецидивуючою або прогресуючою злоякісною гліомою протягом терапії темозоломідом.
Таблиця 5

Лабораторні показники
Зафіксовано тромбоцитопенію та нейтропенію 3 або 4 ступеня у пацієнтів, які отримували лікування з приводу злоякісної гліоми. Це призвело до госпіталізації та/або припинення застосування темозоломіду у 8% та 4%, відповідно. Мієлосупресія була прогнозованою (як правило, у перші кілька циклів з найнижчим рівнем між 21 і 28 днем), і стан швидко поліпшувався, як правило, протягом 1-2 тижнів. Не спостерігалося будь-яких ознак кумулятивної мієлосупресії. Наявність тромбоцитопенії може збільшувати ризик кровотечі, а наявність нейтропенії або лейкопенії може збільшувати ризик розвитку інфекції.
Стать
Повідомлялося, що у першому циклі лікування спостерігалася дещо вища частота розвитку 4 ступеня нейтропенії та тромбоцитопенії у жінок, ніж у чоловіків.
Діти
Вивчалося пероральне застосування темозоломіду дітям (віком 3-18 років) з рецидивуючою гліомою стовбура мозку або рецидивуючою високодиференційованою астроцитомою при застосуванні за схемою: щоденно протягом 5 днів кожні 28 днів. Хоча даних мало, очікується, що переносимість препарату у дітей буде такою ж, як у дорослих. Безпека застосування темозоломіду дітям віком до 3 років не встановлена.
Постмаркетинговий досвід
Додаткові серйозні побічні реакції, які були ідентифіковані у ході постмаркетингового застосування препарату.
Таблиця 6
Реакції, про які повідомлялось при застосуванні темозоломіду в постмаркетинговий період*

^* Реакції класифіковано за класами систем органів при постмаркетинговому застосуванні
препарату.
§ Включаючи випадки з летальним наслідком.
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання. Зберігати в оригінальному щільно закритому флаконі при температурі не вище 30 ºС та недоступному для дітей місці.
Упаковка. По 5 капсул у флаконі; по 1 флакону в картонній коробці.

Написати відгук