Тербізил (Terbisil) 125 мг, 14 таблеток

ТЕРБІЗИЛ (TERBISIL)
 

Склад:
діюча речовина: тербінафін;
1 таблетка містить 250 мг тербінафіну (у вигляді  281,25 мг тербінафіну  гідрохлориду);
допоміжні речовини:  кремнію діоксид колоїдний безводний,  магнію стеарат,  гіпромелоза,  целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят (тип А).
Лікарська форма.  Таблетки.
Фармакотерапевтична група.  
Протигрибкові препарати для системного застосування. Код АТС D01B A02.
Клінічні характеристики.
Показання.
Оніхомікоз, спричинений дерматофітними грибами.
Мікози шкіри, спричинені Trichophyton  (наприклад, T. rubrum, T. mentagrophytes, T. verrucosum, T. violaceum), Microsporum (наприклад, M. canis, M. gypseum) і Epidermophyton floccosum.
Системне лікування тяжкого обширного мікозу гладкої шкіри тулуба (грибкового ураження гладкої шкіри тулуба), мікозу шкіри кінцівок (грибкового ураження шкіри кінцівок), мікозу шкіри стоп (грибкового ураження шкіри стоп) та інфекцій шкіри, спричинених грибами роду Candida. Мікози волосистої частини голови.
Примітка: на відміну від місцевого лікування кремом Тербізил таблетки Тербізил неефективні при лікуванні різнобарвного лишаю,  спричиненого Malessezia furfur.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин.
Гострі або хронічні захворювання печінки. Дитячий вік до 6 років.
Спосіб застосування та дози.
Тривалість терапії визначається перебігом та тяжкістю захворювання.
Дорослі.
Для лікування дорослих рекомендується прийом таблеток у дозуванні 250 мг.
Дозування: 1 таблетка по 250 мг щодня.
Пацієнтам з вираженими порушеннями функції нирок (кліренс креатину менше 50 мл/хв або концентрація креатиніну в сироватці понад 300 мкмоль/л) дозу препарату слід зменшити вдвічі (125 мг щодня).
Оніхомікоз.
При оніхомікозі кистей рук період лікування – 6 тижнів, при оніхомікозі стоп тривалість лікування зазвичай становить 12 тижнів.
У деяких випадках при повільному відростанні нігтя курс лікування може бути більш тривалим. Тривалість терапії може залежати і від інших факторів: вік хворого, наявність супутнього захворювання, стан нігтів на початку курсу лікування. Оптимальний клінічний ефект спостерігається через кілька місяців після мікологічного лікування і припинення терапії. Це визначається тим періодом часу, який необхідний для відростання здорового нігтя.
Мікози шкірних покривів.
Рекомендована тривалість перорального лікування при дерматомікозах стоп (міжпальцевих, підошовний або за типом «шкарпеток») – 2 - 6 тижнів; при дерматомікоз гладкої шкіри тулуба, кінцівок – 2 - 4 тижні.
При кандидозі шкіри тривалість лікування становить 2 - 4 тижні.
Ймовірна тривалість лікування при ураженнях волосистої частини голови (мікози волосистої частини голови) становить 4 тижні, але при зараженні M. сanis вона може бути  тривалішою. (Мікоз волосистої частини голови зазвичай зустрічається у дітей).
Нерегулярне застосування або передчасне припинення лікування призводить до рецидиву захворювання. Тому рекомендується лабораторне визначення збудника захворювання і його чутливості до препарату. Повне клінічне одужання можна очікувати через кілька тижнів після мікологічного лікування (відсутність збудника при лабораторному дослідженні).
Діти.
Препарат рекомендується для дітей віком старше 6 років і масою тіла понад 20 кг.
Дозування:
– дітям з масою тіла менше 20 кг застосування препарату Tербізіл таблетки по 250 мг не рекомендується;
– дітям з масою тіла 20 - 40 кг – ½ таблетки препарату Tербізил по 250 мг 1 раз на добу;
– дітям з масою тіла понад 40 кг – 1 таблетка препарату Tербізил по 250 мг 1 раз на добу.
Пацієнти літнього віку.
Не існує ніяких доказів того, що пацієнти літнього віку, на відміну від молодших пацієнтів, потребують коригування дозування. При застосуванні препарату Тербізил пацієнтам літнього віку необхідно враховувати можливість порушення печінкової або ниркової функції у цій віковій групі (див.  розділ  Особливості застосування).
Побічні реакції.
a) Побічні ефекти, проявляються в основному, від легкої до помірної інтенсивності і мають перехідний характер.
б) У межах кожної групи (за частотою проявів) небажані ефекти представлені у порядку зменшення тяжкості.
Порушення з боку крові та лімфатичної системи: агранулоцитоз, нейтропенія, тромбоцитопенія, панцитопенія (дуже рідко).
Порушення з боку імунної системи: анафілактоїдні реакції (включаючи ангіоневротичний набряк), загострення шкірних та системних проявів червоного вовчака (рідко), фотосенсибілізація.
Порушення з боку нервової системи: головний біль, запаморочення (часто), втрата смаку, спотворення смакових відчуттів (нечасто), парестезії, гіпестезії (дуже рідко), депресія, тривога..
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: відчуття переповнення шлунка, біль у животі, діарея, диспепсія, нудота, втрата аппетиту (часто).
Порушення з боку печінки і жовчовивідних шляхів: гепатобіліарна дисфункція (переважно холестаз), печінкова недостатність* (рідко).
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: висипання, кропив'янка (часто), псоріазоподібні висипання, загострення псоріазу, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, випадання волосся, гострий генералізований екзантематозний пустульоз* (дуже рідко).
Порушення з боку м'язово-скелетної і сполучної тканини: біль у суглобах, біль у м'язах (часто).
Порушення з боку органів слуху та лабіринту: запаморочення.
Ускладнення загального характеру: стомлюваність (дуже рідко).
* Якщо з'являється прогресуючий шкірний висип, лікування Тербізилом необхідно припинити.
Підтверджено випадки гепатобіліарної дисфункції (переважно холестаз), включаючи дуже рідкі випадки печінкової недостатності (деякі – з летальнім результатом або необхідністю трансплантації печінки). У більшості випадків печінкової недостатності у пацієнтів спостерігався тяжкий загальний стан організму, але причинний зв'язок цих порушень з прийомом Тербізилу не встановлений. Тербінафін може призвести до порушень смакових відчуттів, у тому числі до втрати смаку, які зазвичай повільно відновлюється після припинення лікування. Описані дуже рідкі випадки тривалих порушень смакових відчуттів (що продовжуються більше одного року), іноді призводять до зниження споживання їжі і значного зниження маси тіла.
Передозування.  
Симптоми: у деяких випадках передозування (більше 5 г) повідомлялося про виникнення головного болю, нудоти, епігастрального болю та запаморочення.
Лікування: може бути необхідне промивання шлунка, прийом активованого вугілля та/або симптоматичне лікування.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
При дослідженнях на тваринах ознак ембріональної токсичності не виявлено.
Вагітність. Немає даних про застосування тербінафіну вагітним жінкам. Тому застосування таблеток Тербізіл можливе, якщо потенційна користь для матері перевищує ризик для дитини.
Період годування груддю: тербінафін проникає у грудние молоко, тому застосування тербінафіну в період годування груддю не рекомендується.
Діти.
Дітям віком до 6 років препарат не застосовують.
Особливості застосування.
При пероральному призначенні тербінафіну потрібно враховувати наявність захворювань печінки.
Пацієнтів, яким прописано пероральне лікування тербінафіном, необхідно проінструктувати негайно повідомляти про будь-які ознаки чи симптоми, що вказують на порушення функції печінки, такі як постійна нудота неясної етіології, відсутність апетиту або слабкість, блювання, біль у правій верхній ділянці живота, жовтяниця, потемніння сечі або освітлення калу. Пацієнтам з цими симптомами слід припинити приймати таблетки Тербізил. Необхідний контроль показників функції печінки. Дослідження фармакокінетики у пацієнтів із захворюваннями печінки показали, що кліренс тербінафіну у них може зменшитися на 50 %.
Застосування Тербізилу таким хворим не рекомендується.
У пацієнтів зі зниженою функцією нирок (кліренс креатиніну менше, ніж 50 мл/хв або креатинін сироватки крові перевищує 300 мкмоль/л) застосування тербінафіну належним чином не вивчалось, тому таким пацієнтам не рекомендується його застосовувати.
Тербінафін слід застосовувати з обережністю хворим на псоріаз, у дуже рідких випадках можливе загострення псоріазу.
Відповідно до проведених лабораторних досліджень виявлено, що тербінафін пригнічує метаболізм, зумовлений ферментом цитохромом 2D6 (CYP2D6). Тому необхідна обережність під час спільного призначення лікарських препаратів, які головним чином метаболізуються за участю цього ферменту (наприклад, трициклічні антидепресанти, β-блокатори, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, інгібітори MAO типу B та антиаритмічні препарати 1 С класу). Може бути необхідним підбір дози препаратів (див.розділ Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій).
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або  роботі з іншими механізмами.
Нема даних про те, що тербінафін впливає на здатність керувати автомобілем або працювати з іншими складними механізмами.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Вплив інших лікарських препаратів на тербінафін.
Плазмовий кліренс тербінафіну може прискорюватися лікарськими засобами, які посилюють метаболізм (наприклад, рифампіцин) і може бути сповільнено лікарськими препаратами, які інгібують цитохром P450 (наприклад, циметидин). У тих випадках, коли необхідне одночасне застосування зазначених лікарських препаратів, може знадобитися відповідна корекція дози Тербізилу.
Вплив тербінафіну на інші лікарські препарати.
Дослідження, проведені в лабораторних умовах і на здорових добровольцях, показують, що тербінафін має незначний потенціал зниження або посилення кліренсу лікарських препаратів, які метаболізуються за участю ферментної системи цитохрому (CYP) 3A4 (наприклад, толбутамід, терфенадин, триазолам, пероральні протизаплідні засоби).
Тербінафін не впливає на кліренс антипірину або дигоксину.
У деяких випадках були відзначені порушення менструального циклу (міжменструальні кровотечі і нерегулярний цикл) у пацієнток, які одночасно застосовували Тербізил і пероральні контрацептиви.
Тербінафін може збільшити ефект чи концентрацію у плазмі крові наступних лікарських препаратів.
Згідно з дослідженнями, виконаними у лабораторних умовах, виявлено, що тербінафін пригнічує метаболізм, опосередкований ферментом цитохромом D6 (CYP2D6). Тому необхідна обережність під час спільного призначення лікарських препаратів, які головним чином метаболізуються за участю цього ферменту (наприклад, трициклічні антидепресанти, β-блокатори, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, інгібітори MAO типу B та антиаритмічні препарати 1 С класу).
Тербінафін знижує кліренс кофеїну, застосовуваного внутрішньовенно, на 19 % і кліренс дезипраміну ─  на 82 %. Тербінафін збільшує кліренс циклоспорину на 15 %.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Тербінафін є аліламіном, що має широкий спектр протигрибкової дії.
У малих концентраціях тербінафін виявляє фунгіцидну дію відносно дерматофітів, дріжджоподібних грибів та деяких диморфних грибів. Активність щодо дріжджових грибів, наприклад, роду Candida, може бути фунгіцидною або фунгістатичною, залежно від їхнього роду.
Тербінафін пригнічує ранній етап біосинтезу стеринів у клітині гриба за рахунок інгібування ферменту скваленепоксидази у клітинній мембрані гриба, яке призводить до внутрішньоклітинного накопичення сквалену, що зумовлює загибель клітини гриба.
При пероральному прийомі лікарський препарат накопичується у шкірі, нігтях і волоссі в концентраціях, що забезпечують фунгіцидну дію. Після припинення прийому таблеток Тербізилу протягом 15-20 днів в організмі зберігаються певні концентрації діючої речовини. Тербінафін застосовують для лікування грибкових інфекцій шкіри і нігтів,  спричинених наступними грибами:
Trichophyton (наприклад, T. rubrum, T.mentagrophytes, T. verrucosum, T. violaceum), Microsporum (наприклад, M. canis, M. gypseum) і Epidermophyton floccosum; Candida (C. albicans); Pityrosporium.
Фармакокінетика. Після перорального введення тербінафін добре всмоктується (> 70 %), а абсолютна біодоступність тербінафіну у результаті пресистемного метаболізму – близько 50 %. Одноразовий прийом тербінафіну перорально в дозуванні 250 мг призводить до максимальної концентрації у плазмі 1,3 мкг/мл протягом 1,5 години після прийому.
При постійному застосуванні у порівнянні з разовою дозою максимальна концентрація тербінафіну була в середньому на 25 % вищою, а площа під фармакокінетичною кривою концентрації активної речовини у плазмі крові збільшилася в 2,3 раза. Період напіввиведення -  близько 30 годин. Біодоступність тербінафіну незначою мірою залежить від вживання їжі (збільшення площі під фармакокінетичною кривою концентрації активної речовини у плазмі крові менше 20 %), але не настільки, щоб була потрібна корекція дози.
Тербінафін міцно зв'язується з білками плазми крові (99 %). Він швидко проникає через дермальний шар шкіри і накопичується в ліофільному роговому шарі. Тербінафін також проникає в секрет сальних залоз, що призводить до створення високих концентрацій у волосяних фолікулах, волоссі і жирній шкірі. Так само існує свідчення того, що тербінафін накопичується в нігтьових пластинах протягом перших кількох тижнів після початку лікування.
Тербінафін швидко і активно метаболізується щонайменше сімома ізоферментами цитохрому (CYP), особливо це стосується CYP2C9, CYP1A2, CYP3A4, CYP2C8 та CYP2C19.
Біотрансформація призводить до утворення неактивних метаболітів, які виводяться переважно з сечею. Концентрація тербінафіну у плазмі крові не залежить від віку пацієнта.
Фармакокінетичні дослідження застосування одноразової дози пацієнтами з порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну < 50 мл/хв) або з наявними захворюваннями печінки показали, що кліренс тербінафіну може знижуватися приблизно на 50 %.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості: білі або майже білі, круглі, двоопуклі таблетки, діаметром близько 11 мм, з рискою з одного боку та з гравіруванням «250» – з іншого.
Термін придатності.
5 років.
Умови зберігання.  
Зберігати при температурі не вище 30 °С у захищеному від світла місці.
Препарат зберігати у недоступному для дітей місці!

Написати відгук