Тіапридал (Tiapridal) 100 мг, 20 таблеток

Тіапридал (TIAPRIDAL)

ТІАПРІЛАН (TIAPRILAN)

Склад:
діюча речовина: 1 таблетка містить 111,1 мг тіаприду гідро хлориду, що відповідає 100 мг тіаприду;
допоміжні речовини: маніт (Е 421), целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, повідон, кремнію діоксид колоїдний безводний.
Лікарська форма. Таблетки.
Фармакотерапевтична група. Антипсихотичні засоби. Код АТС N05A L03.
Клінічні характеристики.
Показання.
Дискінезія і розлади руху, такі як хвороба Гентінгтона, рання дискінезія, пізня дискінезія.
Психомоторні порушення в осіб літнього віку.
Психомоторні порушення при хронічному алкоголізмі.
Протипоказання. Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якого іншого компонента препарату; пролактин залежна пухлина, епітеліальний рак молочної залози; феохромоцитома. Одночасне застосування леводопи.
Спосіб застосування та дози. Таблетки слід приймати цілими, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини, бажано під час прийому їжі.
Дозу препарату встановлюють індивідуально. Добову дозу розподіляють на 3 прийоми.
Дискінезія і розлади руху.
Рання дискінезія: 150 – 400 мг/добу.
Пізня дискінезія: 300 – 800 мг/добу.
Хвороба Гентінгтона: 300 – 1200 мг/добу.
Психомоторні порушення в осіб літнього віку – 200 - 400 мг/добу.
Психомоторні порушення при хронічному алкоголізмі – 300 - 400 мг/добу.
Порушення функції печінки або нирок. Для пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю доза препарату повинна бути зменшена. Рекомендується зменшення дози, а також тимчасове припинення лікування. Для пацієнтів із кліренсом креатині ну 11-20 мл/хв добова доза повинна бути зменшена вдвічі, а при кліренсі креатині ну менше 10 мл/хв рекомендується 1/4 стандартної дози (таблетка має можливість поділу);
Пацієнтам з порушенням функції печінки коригування дози не потрібне.
Тривалість лікування залежить від клінічної симптоматики.
Побічні реакції. Побічні дії класифікуються за їх тяжкістю і частотою: дуже поширені (>1/10); поширені (>1/100, <1/10); непоширені (>1/1000, <1/100); рідко поширені (>1/10000, <1/1000); дуже рідко поширені (<1/10000), включаючи поодинокі випадки.
У кожній частотній групі побічні реакції представлені в порядку зменшення ступеня тяжкості.
Слід враховувати, що в деяких випадках побічні реакції важко відрізнити від основного захворювання.
З боку нервової системи:
поширені: запаморочення, головний біль, паркінсонізм та паркінсонподібні симптоми, наприклад, тремор, гіпокінезія, посилене слиновиділення;
рідко поширені: акатизія, дистонія (спазми, кривошия, окулогірний криз, тризм);
дуже рідко поширені: гостра дискінезія. Як і при застосуванні всіх інших антипсихотичних засобів, після тривалого лікування тіапридом може розвинутися пізня дискінезія (характеризується ритмічними мимовільними рухами, особливо язика і/або обличчя), що потребує пильного спостереження за пацієнтом. Про це повідомлялося після лікування препаратом тривалістю більше 3-х місяців. У таких випадках лікування антихолінергічними антипаркінсонічними засобами не показане, оскільки вони або не мають ніякого ефекту взагалі, або можуть навіть погіршити стан пацієнта.
Розвиток злоякісного нейролептичного синдрому - потенційно небезпечне для життя ускладнення, що може виникнути внаслідок лікування антипсихотичними засобами.
Всі ці симптоми можна повністю усунути, застосовуючи протипаркінсонічні лікарські засоби.
Психічні порушення:
поширені: стомлювання, сонливість, безсоння, седативний ефект, тривожне збудження, апатія.
З боку ендокринної системи:
рідко поширені: тіаприд спричиняє гіперпролактинемію, яка є оборотною після припинення лікування. Можуть спостерігатися такі побічні реакції: галакторея, аменорея, збільшення молочних залоз, болючість молочних залоз, фригідність у жінок, а також гінекомастія і імпотенція у чоловіків.
Загальні порушення та реакції у місці введення препарату:
поширені: астенія/стомлювання;
рідко поширені:   збільшення маси тіла; в окремих випадках – алергія.
Крім того, повідомлялося про розвиток постуральної гіпотензії.
Передозування.
Симптоми. Досвід передозування тіаприду незначний. При передозуванні можуть розвинутися стомлюваність, седативний ефект, кома, артеріальна гіпотензія, тяжкий синдром Паркінсона.
У разі гострого передозування слід враховувати можливе приймання пацієнтом різних лікарських засобів.
Лікування. Специфічний антидот невідомий. Тому необхідна симптоматична інтенсивна терапія та ретельний контроль функції серця та дихальної функції.
При тяжких екстра пірамідних симптомах слід призначити антихолінергічні засоби.
Застосування у період вагітності або годування груддю. Досвід застосування тіаприду для лікування вагітних відсутній, тому у таких випадках препарат призначають лише за абсолютними показаннями. Також протягом вагітності рекомендується зменшувати тривалість лікування препаратом. Якщо можливо, дозу антипсихотичного препарату, а також протипаркінсонічного засобу (якщо він застосовується) наприкінці вагітності слід зменшувати із-за атропін подібних властивостей останнього.
Рекомендується контроль неврологічної, а в разі сумісного застосування протипаркінсонічного засобу - травної функції новонародженого.
Тіаприд виділяється в грудне молоко, тому слід уникати застосування препарату в період годування груддю.
Діти. Оскільки досвід застосування тіаприду у цій віковій групі ще недостатній, тому не слід застосовувати препарат дітям.
Особливості застосування. Слід дотримуватись особливої обережності при застосуванні препарату у таких випадках:
літнім пацієнтам: як і інші антипсихотичні засоби, тіаприд може збільшувати частоту розвитку седативного ефекту і артеріальної гіпотензії внаслідок підвищеної чутливості;
при тяжких серцево-судинних захворюваннях (із-за можливих побічних ефектів з боку гемодинаміки, особливо артеріальної гіпотензії);
пацієнтам з нирковою недостатністю (у цьому випадку слід враховувати ризик відносного передозування;
пацієнтам із хворобою Паркінсона: окрім виняткових випадків, тіаприд не слід застосовувати пацієнтам із хворобою Паркінсона;
пацієнтам з епілепсією в анамнезі: антипсихотичні лікарські засоби можуть зменшувати епілептогенний поріг. Хоча відносно тіаприду це явище ще недостатньо вивчено, рекомендується пильний контроль за пацієнтами.
Рекомендується пильний контроль за станом пацієнтів, оскільки тіаприд знижує судомний поріг.
Не слід застосовувати препарат пацієнтам з феохромоцитомою, оскільки повідомлялося про тяжкі гіпертонічні кризи, спричинені речовинами з подібним хімічним складом.
Злоякісний нейролептичний синдром. У разі появи гіпертермії невідомого походження лікування тіапридом слід негайно припинити. Гіпертермія може бути проявом «злоякісного нейролептичного синдрому» (акатизія, озноб, гіпертермія, порушення свідомості, вегетативні розлади), який рідко може виникати внаслідок застосування антипсихотичних засобів. Особливо це може спостерігатися при лікуванні високими дозами (наприклад, застосування при хронічному алкоголізмі).
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами. Тіаприд впливає на реактивність, внаслідок чого на період лікування слід утриматися від керування авто транспортом або іншими механізмами.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Під час лікування препаратом слід уникати одночасного вживання алкогольних напоїв, оскільки це може призвести до посилення седативного ефекту.
Слід уникати сумісного застосування тіаприду з леводопою, оскільки леводопа й антипсихотичні засоби можуть взаємно зменшувати ефекти один одного.
У разі застосування антипсихотичних засобів у пацієнтів з хворобою Паркінсона слід вибирати препарат, який спричиняє менш виражені екстра пірамідні побічні ефекти (наприклад, хлорпромазин, левомепромазин).
При одночасному застосуванні тіаприду з антигіпертензивними засобами існує ризик посилення їх ефектів (постуральна гіпотензія).
Сумісне застосування інших лікарських засобів, які пригнічують центральну нервову систему (наприклад, аналгетики та похідні морфіну, що пригнічують кашель, більшість антигістамінних лікарських засобів, барбітурати, бензодіазепіни та інші транквілізатори, клонідин), призводить до посилення цієї дії.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Тіаприд належить до орто-метокси заміщених бензамідів (ортопрамідів), групи речовин з центральною дією.
Тіаприд характеризується високою спорідненістю з центральними допамінергічними рецепторами, особливо якщо вони попередньо сенсибілізовані допаміном. Тіаприд діє антидопамінергічним шляхом, переважно на допамінові D2-рецептори, завдяки чому досягається антидискінетична дія препарату.
На відміну від традиційних антипсихотичних засобів, тіаприд чинить незначну каталептичну дію. Завдяки цим властивостям тіаприд придатний для лікування порушень руху центрального походження.
Фармакологічні і клінічні дослідження показали, що тіаприд має проти блювотні властивості.
Фармакокінетика. Після перорального застосування 200 мг тіаприду максимальна концентрація в плазмі 1,3 мкг/мл досягається протягом 1 години. Абсолютна біодоступність тіаприду - 75%. Після одночасного вживання їжі максимальна концентрація в плазмі збільшується на 40%. В осіб літнього віку всмоктування препарату уповільнюється.
Тіаприд швидко поширюється по всьому організму. Він проникає через гематоенцефалічний і плацентарний бар’єри без накопичення. Тіаприд не зв’язується з білками плазми, але незначною мірою зв’язується з еритроцитами. Період напів виведення з плазми – 5,3 години.
Метаболізм тіаприду слабко виражений. 70% прийнятої дози виводиться у незміненому вигляді з сечею, нирковий кліренс - 330 мл/хв, виведення корелює з кліренсом креатині ну.
У пацієнтів з порушенням функції нирок доза препарату повинна бути підібрана відповідно до ступеня ураження.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого кольору, круглі зі скошеними краями і хрестоподібною рискою з обох боків.
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 25 оС в недоступному для дітей місці.

Написати відгук