Вінорелбін (Vinorelbine) Glenmark 30 мг, 1 капсула м’яка

ВІНОРЕЛБІН (VINORELBINE)
 

Склад:
діюча речовина:
vinorelbine;
1капсула містить вінорельбіну 20 мг або 30 мг, або 80 мг;
допоміжні речовини:
макрогол 400, полісорбат 80, вода очищена;
оболонка капсули містить: желатин 160, сорбіт рідкий, частково дегідратований, ЄФ, титану діоксид (Е 171), заліза оксид жовтий (Е 172) для таблеток 20 мг, заліза оксид червоний (Е 172) для таблеток 30 мг та 80 мг, вода очищена.
Лікарська форма
Капсули м’які.
Основні фізико-хімічні властивості:
капсула м’яка по 20 мг:овальна світло-коричнева м’яка капсула, заповнена прозорою, майже безбарвною жовтуватою рідиною;
капсула м’яка по 30 мг: видовжена рожева м’яка капсула, заповнена прозорою, майже безбарвною жовтуватою рідиною;
капсула м’яка по 80 мг:видовжена блідо-жовта м’яка капсула, заповнена прозорою, майже безбарвною жовтуватою рідиною.
Фармакотерапевтична група
Цитотоксичні антинеопластичні засоби родини алкалоїдів барвінку.
Код АТС  L01C A04.
Фармакологічні властивості
Фармакодинаміка
Вінорельбін є цитостатичним антинеопластичним препаратом, алкалоїдом барвінку з молекулярною дією, спрямованою на досягнення динамічної рівноваги тубуліну у мікротубулярному апараті клітин. Він інгібує полімеризацію тубуліну і зв’язує переважно мітотичні мікротубули, у високих дозах впливає на аксональні мікротубули. Дія на спіралізацію тубуліну у вінорельбіну вища, ніж у вінкристину. Вінорельбін блокує мітоз на G2-М фазі, внаслідок чого спричиняє загибель клітин у інтерфазі або при продовженні мітозу.
Фармакокінетика
Розподіл. Рівноважний об’єм розподілу вінорельбіну великий і в середньому становить 21,2л/кг (діапазон 7,5-39,7л/кг), що свідчить про екстенсивний розподіл у тканинах організму. Зв’язування з білками плазми крові низьке (13,5 %). Однак вінорельбін добре зв’язується з клітинними елементами крові, особливо тромбоцитами (78 %). Значною мірою поглинається легенями, де, за даними хірургічних біопсій, досягає концентрацій до 300 разів вищих, ніж у сироватці крові. Вінорельбін не виявляється у тканинах центральної нервової системи.
Біотрансформація. Усі метаболіти вінорельбіну утворюються з участю ізоферменту CYP3A4 системи цитохрому P450, за винятком 4-О-деацетилвінорельбіну, який формується з участю карбоксилестераз. 4-О-деацетилвінорельбін є єдиним активним метаболітом і головним метаболітом, що виявляється у крові. Сульфатних і глюкуронідних кон’югатів не виявлено.
Виведення. Середній період напіввиведення у термінальній фазі становить приблизно 40 годин. Кліренс вінорельбіну високий, він наближається до швидкості печінкового кровотоку і становить у середньому 0,72л∙год-1∙кг-1 (діапазон 0,32-1,26л∙год-1∙кг-1). Менше 20 % внутрішньовенної дози виводиться нирками, переважно у незміненому вигляді. Більша частина препарату виводиться з жовчю у вигляді незміненого вінорельбіну та його метаболітів.
Фармакокінетика в особливих груп пацієнтів.
Пацієнти із порушеннями функції нирок та печінки.
Фармакокінетику вінорельбіну у пацієнтів із порушеннями функції нирок не вивчали, однак зниження доз у таких випадках не потрібне з огляду на низьку ниркову екскрецію вінорельбіну.
Фармакокінетика перорально застосованого винорельбіну не була змінена після застосування 60 мг/м2 у 7 пацієнтів із легким порушенням функції печінки (білірубін <1,5 х ULN, а АЛТ та/або АСТ від 1,5 до 2,5 x ULN) та 50 мг/м² у 6 пацієнтів із помірною недостатністю печінки (білірубін від 1,5 до 3 х ВМН, незалежно від рівня АЛТ та АСТ).Загальний кліренс винорелбіну не змінювався між легкими та середніми порушеннями, а також не змінювався у пацієнтів із печінковою недостатністю порівняно з кліренсом у пацієнтів з нормальною функцією печінки.
Немає даних щодо пацієнтів з важкими порушеннями функції печінки, тому вінорельбін протипоказаний таким пацієнтам (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування», «Спосіб застосування та дози»).
Пацієнти літнього віку.
Дослідження з участю пацієнтів літнього віку (віком понад 70 років), хворих на недрібноклітинний рак легенів, показало, що фармакокінетика вінорельбіну у пацієнтів старшого віку не змінюється. Однак, оскільки пацієнти літнього віку ослаблені, при збільшенні доз вінорельбіну необхідна обережність.
Фармакокінетичні/фармакодинамічні залежності.
Була продемонстрована сильна залежність між системною експозицією вінорельбіну та зниженням кількості лейкоцитів або поліморфноядерних клітин.
Клінічні характеристики
Показання.
- Монотерапія або у складі терапії першої лінії недрібноклітинного раку легенів 3 або
4 стадії.
- Лікування метастазуючого раку молочної залози 3 або 4 стадії, рецидивуючого після неефективної хіміотерапії, яка включала антрацикліни або таксани, або якщо така хіміотерапія не прийнятна.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до вінорельбіну та до інших компонентів лікарського засобів або до інших алкалоїдів барвінку.
Захворювання, що значним чином впливає на абсорбцію
Значна резекція шлунка або тонкого кишечнику.
Тяжкі порушення функції печінки, не пов’язані з пухлинним процесом.
Кількість нейтрофілів менше 1500/мм3(1,5×109) або тяжкі інфекційні захворювання, наявні або нещодавно перенесені (протягом останніх 2 тижнів).
Кількість тромбоцитів менше 100000/мм3 (100×109/л).
Пацієнти, які потребують тривалої кисневої терапії.
Супутнє застосування вакцини проти жовтої гарячки.
Вагітність.
Період годування груддю.
Особливі заходи безпеки
Запобіжні заходи під час роботи з препаратом
Вінорелбін Алвоген треба застосовувати під контролем лікаря, який має досвід використання протипухлинних хіміотерапевтичних препаратів.
Якщо пацієнт випадково розжував чи розсмоктав капсулу, необхідно ретельно промити ротову порожнину водою або фізіологічним розчином.
У випадку пошкодження капсули її рідкий вміст чинить подразнювальну дію і є шкідливим при потраплянні на шкіру, слизові оболонки та в очі. Пошкоджену капсулу не можна ковтати, її слід повернути до аптеки, лікарні або віддати медичному працівнику для належної утилізації. У випадку контакту із вмістом необхідно негайно промити водою або бажано фізіологічним розчином контактуючі ділянки шкіри.
У випаду блювання через кілька годин після прийому не слід застосовувати препарат повторно. Підтримуюче лікування (наприклад, метоклопрамід або антагоністи 5HT3 (ондансетрона або гранісетрон) може зменшити частоту таких реакцій (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Під час застосування вінорельбіну, м’яких капсул, частота нудоти/блювання вища, ніж у випадку внутрішньовенного застосування препарату.
Рекомендована первинна профілактика антиеметичними препаратами та прийомом капсул під час їжі, оскільки також було показано, що це зменшує частоту нудоти та блювання.
Пацієнтам, які одночасно отримують морфін або опіоїдні анальгетики: рекомендуються проносні засоби та ретельний контроль за перистальтикою кишечнику.Призначення проносних препаратів може бути доцільним для пацієнтів із попередніми запорами в анамнезі.
Під час лікування необхідно забезпечити ретельний моніторинг показників крові (рівень гемоглобіну, лейкоцитів, кількість нейтрофілів та тромбоцитів у день кожного застосування препарату).
Дозування залежить від гематологічної картини:
- якщо кількість нейтрофілів нижче 1500/мм3 або кількість тромбоцитів нижче 100000/мм3, лікування необхідно відкласти до повного відновлення;
- у випаду підвищення дози із 60 до 80 мг/м2 на тиждень після трьох прийомів (див. розділ «Спосіб застосування та дози»);
- якщо після застосування дози 80 мг/м2, кількість нейтрофілів нижче 500/мм3 або більше одного разу було у діапазоні 500-1000/мм3, застосування препарату необхідно відкласти до повного відновлення, а дозу зменшити до 60 мг/м2 на тиждень. Можна знову підвищити дозу із 60 до 80 мг/м2 на тиждень (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Під час клінічних досліджень у випадку застосування дози 80 мг/м2 у кількох пацієнтів спостерігалися надмірні нейтропенічні ускладнення, у тому числі поганий загальний стан. Тому рекомендовано розпочинати лікування із дози 60 мг/м2 та при добрій переносимості підвищувати її до 80 мг/м2 (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Якщо у пацієнта наявні ознаки або симптоми інфекції, слід негайно провести обстеження.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій
Взаємодії, загальні для всіх цитотоксичних препаратів.
Унаслідок підвищеного ризику розвитку тромботичних подій при онкологічних захворюваннях пацієнтам часто призначають антикоагулянти. Враховуючи високу внутрішньоіндивідуальну варіабельність коагулюючої здатності під час захворювання, а також потенційну можливість взаємодії між пероральними антикоагулянтами і антинеопластичними препаратами, необхідно частіше контролювати МНС (міжнародне нормалізоване співвідношення).
Одночасне застосування протипоказано.
Вакцина від жовтої гарячки. У період лікування вінорельбіном протипоказане застосування вакцини від жовтої гарячки через потенційний ризик розвитку летальної системної вакцинної хвороби (див. розділ «Протипоказання»).
Нерекомендовані комбінації.
Живі атенуйовані вакцини. Протипоказано вводити інші живі атенуйовані вакцини (особливо пацієнтам з імунодефіцитом унаслідок наявного захворювання) через потенційний ризик розвитку системного, можливо, летального захворювання. Слід застосовувати інактивовані вакцини, якщо такі існують (наприклад, від поліомієліту).
Фенітоїн, фосфенітоїн . Протипоказано застосовувати вінорельбін у поєднанні з фенітоїном або фосфенітоїном через ризик посилення судом унаслідок зниження шлунково-кишкової абсорбції фенітоїну, а також ризик посилення токсичних ефектів або зниження ефективності вінорельбіну унаслідок посилення печінкового метаболізму, спричиненого фенітоїном або фосфенітоїном.
Ітраконазол, посаконазол : посилення нейротоксичності ітраконазолу внаслідок зниження печінкового метаболізму.
Взаємодії, характерні для алкалоїдів барвінку.
Комбінації, які вимагають особливих запобіжних заходів.
Інгібітори протеази ВІЛ: можливе посилення токсичності антимітотичних препаратів внаслідок зниження їх печінкового метаболізму, спричиненого інгібіторами протеази. У таких випадках необхідний регулярний клінічний контроль стану хворого та, у разі необхідності, корекція доз антимітотичних препаратів.
Одночасне застосування, яке потребує особливої уваги.
Імуносупресанти (циклоспорин, такролімус, еверолімус, сиролімус): слід враховувати можливість надмірної імуносупресії з ризиком розвитку лімфопроліферації.
Мітоміцин С.При комбінованому застосуванні алкалоїдів барвінку і мітоміцину С може зростати ризик розвитку бронхоспазму та диспное, інтерстиціальної пневмонії через посилення побічних реакцій мітоміцину С.
Вінорельбін є субстратом для Р-глікопротеїну, тому при супутньому застосуванні інгібіторів (наприклад, ритонавіру, кларитроміцину, циклоспорину, верапамілу, хінідину) або індукторів цього транспортного білка (наприклад, фенітоїну, фенобарбіталу, рифампіцину, карбамазепіну,Hypericum Perforatum) концентрація вінорельбіну в крові може змінюватися.
Взаємодії, характерні для вінорельбіну.
При комбінованому застосуванні вінорельбіну та інших препаратів з мієлосупресивною дією пригнічення функції кісткового мозку може посилюватися.
Оскільки ізофермент CYP3A4 відіграє головну роль у метаболізмі вінорельбіну, при супутньому застосуванні індукторів (наприклад, фенітоїну, фенобарбіталу, рифампіцину, карбамазепіну,Hypericum Perforatum) або інгібіторів CYP3A4 (наприклад, ітраконазолу, кетоконазолу, інгібіторів протеази ВІЛ, еритроміцину, кларитроміцину, телітроміцину, нефазодону) концентрація вінорельбіну у крові може змінюватися. При застосуванні інгібіторів концентрація вінорельбіну в крові збільшується, а при застосуванні індукторів - знижується.
При поліхіміотерапії вінорельбіном і цисплатином (дуже часто застосовувана комбінація) не спостерігається взаємної фармакокінетичної взаємодії протягом кількох курсів лікування. Однак частота розвитку гранулоцитопенії при такій комбінованій терапії вища, ніж при монотерапії вінорельбіном.
Цисплатин: немає фармакокінетичної взаємодії при комбінованому застосуванні вінорелбіну з цисплатином протягом декількох циклів лікування. Однак частота гранулоцитопенії, пов’язана із застосуванням вінорелбіну у поєднанні з цисплатином, вища, ніж при монотерапії вінорелбіном.
Вінорельбін, можливо, посилює захоплення клітинами метотрексату у разі, якщо препарати застосовувати одночасно. Таким чином, для досягнення терапевтичного ефекту необхідна менша кількість метотрексату.
L-аспарагіназа може знижувати кліренс вінорельбіну у печінці, підвищуючи його токсичність. Для зменшення проявів даної взаємодії вінорельбін слід призначати за
12-24 години до застосування L-аспарагінази.
Антикоагулянтне лікування: як і у всіх цитотоксичних речовин, частоту моніторингу INR (Міжнародне нормалізоване співвідношення) слід збільшувати через потенційну взаємодію з пероральними антикоагулянтами та збільшення мінливості коагуляції у пацієнтів з раком.
Особливості застосування.
Лікування слід проводити під наглядом лікаря, який має досвід роботи з протипухлинними препаратами. Лікування препаратом проводити під ретельним гематологічним контролем, визначаючи кількість лейкоцитів, гранулоцитів і рівень гемоглобіну перед кожним черговим застосуванням.
Головним дозолімітуючим побічним ефектом при лікуванні вінорельбіном є нейтропенія. Вона має некумулятивний характер. Мінімальна кількість нейтрофілів спостерігається через 7-14 днів після застосування препарату, після чого показники швидко нормалізуються (протягом 5-7 днів). При зниженні кількості нейтрофілів до рівня < 1500/мм3 і кількості тромбоцитів до рівня < 100000/мм3 застосування вінорельбіну необхідно відкласти до нормалізації гематологічних показників.
При появі симптомів розвитку інфекції пацієнта необхідно негайно обстежити і призначити відповідне лікування.
Особлива обережність необхідна при лікуванні пацієнтів з ішемічною хворобою серця в анамнезі.
Інтерстиціальну хворобу легенів реєстрували частіше у японців. Особливу увагу слід приділяти цій групі пацієнтів.
Пероральне застосування вінорельбіну вивчали у пацієнтів із порушеннями функції печінки у таких дозах:
- 60 мг/м2 у 7 пацієнтів із легким порушенням функції печінки (білірубін <1,5 x ULN та АЛТ та/або АСТ від 1,5 до 2,5 x ULN);
- 50 мг/м2 у 6 пацієнтів із помірним порушенням функції печінки (білірубін від 1,5 до 3 х ULN, незалежно від рівня АЛТ та АСТ).
Загальний кліренс винорелбіну не змінювався між легкими та середніми порушеннями функції печінки, а також не змінювався у пацієнтів із печінковою недостатністю порівняно з кліренсом у пацієнтів з нормальною функцією печінки.
Пероральние застосування вінорельбіну не вивчали у пацієнтів із тяжкими порушеннями функції печінки, тому його застосування протипоказано цим пацієнтам (див. розділи «Фармакологічні властивості», «Протипоказання», «Спосіб застосування та дози»).
Вінорельбін не слід призначати у комбінації з променевою терапією на ділянку печінки.
Слід вживати усіх заходів для запобігання попаданню вінорельбіну в очі, оскільки це може спричинити тяжке подразнення і навіть виразки на рогівці. Якщо це все ж сталося, очі необхідно негайно промити 0,9 % розчином натрію хлориду і звернутися за допомогою до лікаря-офтальмолога.
Потужні інгібітори або індуктори ізоферменту CYP3A4 можуть знижувати концентрацію вінорельбіну, тому при супутньому застосуванні цих препаратів необхідна обережність (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодії»), а також не рекомендується його поєднання з фенітоїном (як і всі цитотоксичні речовини) та ітраконазолом (як і всі алкалоїди барвінку).
У період лікування вінорельбіном зазвичай не рекомендується вводити живі атенуйовані вакцини, застосування вакцини проти жовтої гарячки протипоказане (див. розділ «Протипоказання»).
При комбінованому застосуванні вінорельбіну і мітоміцину С можлива поява задишки, болю у грудях, бронхоспазму. Необхідно оцінювати доцільність проведення терапії з метою профілактики бронхоспазму (особливо при комбінованій терапії вінорельбіном і мітоміцином С). Амбулаторних пацієнтів слід застерігати, що при появі задишки необхідно інформувати про це лікаря.
Враховуючи низьку ниркову екскрецію вінорельбіну, немає фармакокінетичних підстав для зниження доз при лікуванні пацієнтів із порушеннями функції нирок. На початку лікування таких пацієнтів необхідна обережність.
У складі лікарського засобу наявний сорбіт, тому якщо у пацієнта встановлена непереносимість деяких цукрів, необхідно проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб.
Застосування у період вагітності або годування груддю
Вагітність.
Недостатньо даних щодо застосування вінорельбіну вагітним жінкам. Але досліди на тваринах продемонстрували ембріотоксичність та тератогенність. Враховуючи ці дані, а також фармакологічну дію лікарського засобу, існує потенційний ризик аномалій розвитку ембріона та плода. Препарат протипоказаний у період вагітності.
У разі лікування вагітної пацієнтки препаратом Вінорелбін Алвоген за життєвими показаннями необхідно провести медичну консультацію щодо ризику шкідливого впливу вінорельбіну на дитину.
Пацієнткам репродуктивного віку необхідно користуватися ефективними контрацептивними засобами під час лікування препаратом та мінімум протягом 3 місяців після його завершення і негайно інформувати лікаря, якщо настала вагітність. Якщо пацієнтка вагітніє у період лікування вінорельбіном, її слід попередити про ризик для плода і вона повинна перебувати під пильним наглядом. У таких випадках доцільно проконсультуватися з фахівцем-генетиком.
Період годування груддю.
Невідомо, чи проникає вінорельбін у грудне молоко. Екскреція вінорельбіну у грудне молоко під час досліджень на тваринах не була вивчена. Не можна виключати ризику потрапляння препарату у грудне молоко, тому годування груддю слід припинити до початку терапії препаратом.
Фертильність
Зважаючи на можливу генотоксичну дію вінорельбіну, чоловікам рекомендується користуватися надійними засобами контрацепції під час лікування і протягом 6 місяців (мінімум 3 місяців) після закінчення терапії препаратом.
Оскільки лікування вінорельбіном може спричинити необоротну безплідність, чоловікам, які бажають стати батьками у майбутньому, рекомендується вдатися до кріоконсервації сперми до початку терапії.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Дослідження впливу вінорельбіну на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами не проводили, але з огляду на фармакодинамічний профіль вінорельбін не впливає на здатність керувати автотранспортними засобами чи іншими механізмами. Але необхідно дотримуватись обережності, зважаючи на можливі побічні реакції, які погіршують уважність і здатність до реагування (наприклад, нудота, підвищення температури або біль).
Спосіб застосування та дози.
Для перорального застосування.
Капсули ковтати цілими, запиваючи водою, не розжовуючи і не розсмоктуючи у роті, не розчиняти вміст капсули. Рекомендується приймати під час прийому їжі.
Застосовувати як монотерапію, так і у комбінації з іншими протипухлинними лікарськими засобами.
Режим дозування, частоту застосування і тривалість терапії визначає лікар індивідуально.
Як монотерапія
Перші 3 прийоми -рекомендована доза становить 60 мг/м2 площі поверхні тіла 1 раз на тиждень.
Повторне збільшення дози вінорельбіну до 80 мг/м2 1 раз на тиждень можливе у разі, якщо протягом 3 тижнів застосування препарату у дозі 60 мг/м2 абсолютна кількість нейтрофілів жодного разу не зменшувалася нижче 500 клітин/мм3 або зменшувалася до рівня 500-1000 клітин/мм3 не більше 1 разу.

Можна знову підвищити дозу із 60 до 80 мг/м2 на тиждень, якщо кількість нейтрофілів не знижувалася нижче 500 клітин/мм3 або більше одного разу не було у діапазоні 500-1000 клітин/мм3 протягом трьох застосувань дози 60 мг/м2, як і у випадку перших трьох застосувань.
За даними клінічних досліджень, пероральна доза 80 мг/м2 відповідає дозі 30 мг/м2 внутрішньовенно, а 60 мг/м2 - 25 мг/м2.
Такі результати були отримані на основі комбінованих режимів внутрішньовенного та перорального застосування для зручності пацієнтів.
У випадку комбінованої терапії дозу та схему слід коригувати відповідно до протоколу лікування.
У наступній таблиці наведена доза, необхідна для відповідних діапазонів площі поверхні тіла (BSA).
 

Загальна доза не повинна перевищувати 120 мг на тиждень при дозуванні 60 мг/м2 та 160 мг на тиждень при дозуванні 80 мг/м2, навіть якщо площа тіла пацієнта становить >2 м2.
Пацієнти літнього віку
Клінічні дослідження не виявили відмінностей в ефективності терапії для пацієнтів літнього віку, хоча не можна виключити більш виражену чутливість у деяких із цих пацієнтів. Фармакокінетика вінорельбіну з віком не змінюється (див. розділ «Фармакологічні властивості»).
Пацієнти з печінковою недостатністю
Лікарський засіб можна вводити у стандартній дозі 60 мг/м2/тиждень пацієнтам з легким порушенням функції печінки (білірубін <1,5 х ULN та АЛТ та/або АСТ від 1,5 до 2,5 x ULN).Пацієнтам з помірною недостатністю печінки (білірубін від 1,5 до 3 х ULN, незалежно від рівня АЛТ та АСТ), слід вводити в дозі 50 мг/м2/тиждень.Призначення пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки протипоказане (див. розділи «Фармакологічні властивості», «Протипоказання», «Особливості застосування»).
Пацієнти з нирковою недостатністю
З огляду на те, що виведення лікарського засобу через нирки незначне, фармакокінетичне обґрунтування зменшення дози у пацієнтів із серйозною нирковою недостатністю відсутнє (див. розділи «Фармакологічні властивості», «Особливості застосування»).
Діти.
Безпека та ефективність застосування препарату дітям не встановлені, тому препарат не слід призначати пацієнтам цієї вікової категорії.
Передозування
При передозуванні внаслідок застосування препарату у дозах, що значно перевищують терапевтичні, можливе пригнічення кровотворної системи, що супроводжується гарячкою, інфекціями і паралітичною кишковою непрохідністю.
У разі передозування показана підтримуюча терапія і моніторинг кількості формених елементів крові. У разі інфекції рекомендується лікування антибіотиками широкого спектра дії. Вжити заходів для профілактики або лікування паралітичної непрохідності кишечнику. Контролювати стан серцево-судинної системи і функції печінки. При необхідності призначати переливання гранулоцитарної маси і введення препаратів, що стимулюють гранулоцитопоез. Специфічний антидот вінорельбіну невідомий.
Побічні реакції.
Найчастіше повідомляли про такі небажані реакції на вінорельбін як пригнічення кісткового мозку з нейтропенією, анемія та тромбоцитопенія, неврологічні розлади, шлунково-кишкова токсичність із нудотою, блюванням, діареєю, стоматитом і запором, тимчасові підвищення показників печінкової функції, алопеція. Також дуже часто повідомляли про втому та гарячку.
Критерії оцінки частоти розвитку побічних реакцій: дуже поширені (≥ 1/10), поширені (≥ 1/100, < 1/10), непоширені (≥ 1/1000, < 1/100), рідко поширені (≥ 1/10000, < 1/1000), поодинокі (< 1/10000), частота невідома (частота не може бути встановлена за наявними даними).
Інфекції та інвазії.
Дуже поширені: бактеріальні, вірусні або грибкові інфекції різної локалізації (дихальної системи, сечовидільної системи, травного тракту) від легкого до помірного ступеня і зазвичай оборотного характеру при відповідному лікуванні.
Поширені: бактеріальні, вірусні або грибкові інфекції, що виникають внаслідок депресії кісткового мозку та/або порушення імунної системи (нейтропенічні інфекції), як правило, є оборотними при відповідному лікуванні.
Частота невідома: нейтропенічний сепсис (інколи з летальним наслідком), ускладнена септицемія, іноді летальна, важкий сепсис, іноді з відмовою інших органів, септицемія.
З боку кровотворної системи та лімфатичної систем.
Дуже поширені: пригнічення функції кісткового мозку, що проявляється переважно нейтропенією, яка оборотна протягом 5-7 днів і не кумулюється з плином часу; лейкопенія, анемія, тромбоцитопенія.
Поширені: нейтропенія, пов’язана з гарячкою понад 38 °C, включаючи фебрильну нейтропенію.
Частота невідома: тромбоцитопенія, панцитопенія.
З боку імунної системи.
Частота невідома: системні алергічні реакції, включаючи анафілаксію, анафілактичний шок або анафілактоїдні реакції, ангіоневротичний набряк.
Ендокринні порушення.
Частота невідома: синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (СНСАДГ).
З боку метаболізму.
Дуже поширені: анорексія.
Невідомо:тяжка гіпонатріємія.
З боку нервової системи.
Дуже поширені: неврологічні порушення, включаючи зниження глибоких сухожильних рефлексів. Про слабкість нижніх кінцівок повідомляли після тривалої хіміотерапії.
Поширені: тяжкі парестезії із сенсорними і моторними симптомами. Ці ефекти зазвичай оборотні: головний біль, запаморочення, розлади смаку.
Непоширені:атаксія.
Поодинокі: синдром Гійєна-Барре.
Психічні розлади.
Поширені:безсоння.
З боку органів зору
Поширені:порушення зору.
З боку серцево-судинної системи.
Поширені: артеріальна гіпотензія, артеріальна гіпертензія, відчуття припливів, похолодніння кінцівок.
Рідко поширені: ішемічна хвороба серця (стенокардія; транзиторні зміни ЕКГ; інфаркт міокарда, інколи летальний), транзиторні зміни ЕКГ, тяжка артеріальна гіпотензія, колапс.
Поодинокі: тахікардія, відчуття серцебиття, порушення серцевого ритму.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння.
Поширені: задишка, бронхоспазм, кашель. Ці реакції можуть виникати як через кілька хвилин після введення препарату, так і через кілька годин.
Рідко поширені: інтерстиціальні захворювання легенів (повідомляли, зокрема, у пацієнтів, які отримували вінорельбін у поєднанні з мітоміцином).
З боку травного тракту.
Дуже поширені: парез кишечнику, запор є основними симптомами, що рідко прогресують і призводять до кишкової непрохідності як при монотерапії вінорельбіном, так і у разі комбінації вінорельбіну з іншими хіміотерапевтичними засобами; нудота і блювання (протиблювальна терапія може зменшити ці ефекти), стоматит (при монотерапії вінорельбіном), діарея, біль у животі, запор, призначення проносних препаратів може бути доцільним для пацієнтів із попереднім запором в анамнезі та/або які отримують супутнє лікування морфіном чи морфіноміметиками.
Шлункові розлади.
Поширені: езофагіт, дисфагія.
Непоширені: панкреатит, паралітична непрохідність кишечнику (лікування може бути відновлено після відновлення нормальної моторики кишечнику).
Невідомо: шлунково-кишкові кровотечі.
З боку гепатобіліарної системи.
Дуже поширені: відхилення від норми результатів печінкових тестів без клінічних симптомів (транзиторне підвищення рівнів загального білірубіну, лужної фосфатази, АЛТ, АСТ).
З боку шкіри та її похідних.
Дуже поширені: алопеція, зазвичай легкого характеру, може виникати при монотерапії вінорельбіном.
Рідко поширені: генералізовані шкірні реакції (висипання, свербіж, кропив’янка).
Частота невідома: еритема долонь і підошов.
З боку кістково-м’язової системи і сполучної тканини.
Поширені: артралгія, включаючи біль у щелепі та міалгію.
З боку нирок і сечовидільної системи.
Поширені: підвищення рівня креатиніну, дизурія.
Ефекти загального характеру та місцеві реакції.
Дуже поширені:втома, гарячка, зменшення маси тіла.
Поширені: біль різної локалізації (зокрема біль у грудях та біль у місці пухлини), збільшення маси тіла.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції
Важливо повідомляти про можливі побічні реакції після дозволу лікарського засобу.
Це дозволяє проводити постійний контроль балансу користі та ризику лікарського засобу.
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання. Зберігати при температурі 2−8 °C у холодильнику.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка. По 1 капсулі у блістері. По 1 блістеру у картонній пачці.

Написати відгук