Велбутрин (Wellbutrin) SR 150 мг, 60 таблеток

Велбутрин (Wellbutrin)

Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: bupropine;(+/-)-2-(терт-бутиламіно)-3’-хлоропропіофенолу гідро хлорид;
основні фізико-хімічні властивості: двоопуклі білі таблетки, вкриті плівкою, збілою серцевиною та написом чорною фарбою з одного боку “GX CH7”;
склад: 1 таблетка містить бупропіону гідро хлориду 150 мг;
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, гіпромелоза, цистеїнугідро хлориду моногідрат, магнію стеарат, концентрат білого барвника (OpadryOY-7300 Білий або Opadry YS-1-18202-A Білий), карнаубський віск, чорна харчова фарба.
Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою, пролонгованої дії.
Фармакотерапевтична група. Антидепресанти. Код АТС N06A X12.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Бупропіон є селективним інгібітором нейронального захоплення катехоламінів (норадреналіну та дофаміну) з мінімальним впливом на захоплення індол амінів (серотонін) і відсутністю пригнічення моноамін оксидази.
Фармакокінетика.
Абсорбція
Після перорального призначення таблеток бупропіону здоровим добровольцям максимальна концентрація в плазмі досягалася через 3 години.
Бупропіон та його метаболіти виявляють лінійну кінетику при тривалому призначенні в дозах від 150 мг до 300 мг на добу.
Всмоктування бупропіону не порушується значною мірою при одночасному вживанні з їжею.
Розподіл
Бупропіон підлягає широкому розподілу – його об’єм розподілу становить приблизно 2000 л. Бупропіон і його метаболіт гідроксибупропіон помірнозв’язуються з білками плазми (84% і 77%, відповідно). Ступінь зв’язування збілками метаболіту треогідробупропіону становить близько половини того, що спостерігається для бупропіону.
Метаболізм
Бупропіон інтенсивно метаболізується в організмі людини. У плазмі ідентифіковано три фармакологічно активних метаболіти: гідроксибупропіон і йогоаміно алкогольні ізомери – треогідробупропіон і еритрогідробупропіон.
Елімінація
Приблизно 87% бупропіону виводиться з сечею (з них менш ніж 10% - увигляді активних метаболітів), до 10% - з випорожненнями. У незміненому стані виводиться лише 0,5% бупропіону. У середньому кліренс після перорального призначення бупропіону становить близько 200 л/год, а середній періоднапів виведення бупропіону – приблизно 20 годин.
Пацієнти з нирковою недостатністю
Вплив захворювання нирок на фармакокінетику бупропіону ще не вивчений. Елімінація головних метаболітів бупропіону може порушуватися при зниженій функції нирок.
Пацієнти з печінковою недостатністю
Фармакокінетикабупропіону та його активних метаболітів у пацієнтів з легким та помірним ступенем цирозу мало відрізняється від такої у здорових добровольців. У хворихз тяжким цирозом печінки максимальна концентрація бупропіону та площа підкривою “концентрація – час” значно підвищені, середній період напів виведеннятакож подовжений порівняно зі здоровими особами.
Пацієнти літнього віку.
Фармакокінетичні дослідження осіб літнього віку дають неоднозначні результати. Клінічний досвід не встановив різниці у переносимості препарату літніх та молодих людей, проте наявності більшої чутливості до нього в осіб літнього віку не можна виключати.
Показання для застосування.
Лікування депресивних станів. Якщо пацієнт позитивно реагує на лікування, продовження терапії Велбутрином ефективне для попередження рецидивів та запобігання повторенню депресивних епізодів у майбутньому.
Спосіб застосування та дози.
Препарат починає діяти не раніше, ніж через 14 днів після початку терапії. Як і при застосуванні інших антидепресантів, повний ефект препарату може бути помічений лише через декілька тижнів лікування.
Таблетки Велбутрину слід ковтати цілими, не розламуючи і не розжовуючи.
Дорослі
Максимальна одноразова доза не повинна перевищувати 200 мг. ТаблеткиВелбутрину повинні застосовуватись за два прийоми з інтервалом не менш ніж 8годин.
Поширеною побічною дією при прийомі препарату є безсоння, яке часто має минучий характер. Зменшити частоту виникнення цього явища можна, якщо утримуватись від застосування препарату перед сном (за умови дотримання 8-годинного інтервалу між дозами) або зменшити дозу препарату, якщо це клінічно обгрунтовано.
Початкове лікування:
Початкова доза становить 150 мг один раз на добу.
Повний антидепресивний ефект Велбутрину, як й інших антидепресантів, може виявитися не раніше, ніж через кілька тижнів після початку лікування.
Хворі, для яких доза 150 мг на добу є недостатньою, можуть відчути покращання при збільшенні дози до максимальної – 300 мг на добу (150 мг 2 рази на добу).
Збільшення дози понад 300 мг/добу
При відсутності клінічного покращання після застосування препарату протягом декількох тижнів у дозі 300 мг/добу пацієнтам може бути збільшена доза максимум до 400 мг/добу, за умови застосування її по 200 мг 2 рази на добу.
Підтримуюча терапія:
Гострі епізоди депресії потребують лікування антидепресантами протягом щонайменше шести місяців. Встановлено, що Велбутрин у дозі 300 мг на добу ефективний протягом тривалого (до 1 року) періоду лікування.
Застосування у хворих літнього віку
Оскільки у хворих літнього віку збільшується можливість появи ниркової недостатності, може знадобитись зменшення частоти дозування препарату.
Застосування у пацієнтів з порушенням функції нирок
Лікування слід починати зменшеними дозами, оскільки бупропіон та його метаболіти у таких пацієнтів акумулюються більшою мірою, ніж звичайно.
Застосування у пацієнтів з порушенням функції печінки
У пацієнтів з патологією печінки Велбутрин повинен застосовуватися з обережністю. Зважаючи на підвищену варіабельність фармакокінетики препарату у пацієнтів з легким та помірним ступенем цирозу печінки, необхідно прийняти рішення про довші інтервали між дозами.
У пацієнтів з тяжким ступенем цирозу печінки Велбутрин потрібно застосовувати надзвичайно обережно. У таких хворих доза не повинна перевищувати 150 мг через день.
Побічна дія.
Загальна дія на організм: гарячка, біль у грудях, астенія.
Серцево-судинна система: тахікардія, сильне серцебиття, вазодилатація, постуральна гіпотензія, підвищення кров’яного тиску (у деяких випадках значне), почервоніння, непритомність.
Центральна нервова система: судоми, безсоння, дистонія, тремор, атаксія, Паркінсонізм, посіпування, розлад координації рухів, розлади концентрації уваги, головний біль, запаморочення, депресія, де зорієнтованість, марення, параноїдальне мислення, галюцинації, збудження, неспокій, тривожність, дратівливість, агресивність, деперсоналізація, незвичні сни, порушення пам’яті, парестезії.
Ендокринні та метаболічні явища: анорексія, втрата ваги, порушення рівня глюкози крові.
Травний тракт: сухість у роті, шлунково-кишкові розлади, що включають нудоту і блювання, біль у животі, запори.
Урогенітальний тракт: збільшення частоти сечовиділення та/або його затримка.
Гепатобіліарна система: підвищення рівня печінкових ферментів, жовтяниця, гепатит.
Шкіра та гіпер чутливість: висипання, свербіж, пітливість.
Реакції гіпер чутливості, що варіюють за тяжкістю від кропив’янки до судинного набряку, диспное/бронхоспазму, рідко – анафілактичного шоку. Артралгія, міалгія і гарячка також мають місце у зв’язку з висипаннями таіншими симптомами сповільненої гіпер чутливості. Ці симптоми можуть нагадувати сироваткову хворобу.
Як рідкісні побічні явища описані також поліморфна еритема та синдромСтівенса – Джонсона.
Окремі розлади: дзвін у вухах, розлади зору і смаку.
Протипоказання.
Велбутрин протипоказаний хворим на гіпер чутливість до бупропіону абобудь-якого з компонентів препарату.
Велбутрин протипоказаний пацієнтам із судомними розладами.
Велбутрин протипоказаний пацієнтам, які на даний час раптово припинили прийом алкоголю або седативних препаратів.
Таблетки Велбутрину містять бупропіон і не повинні призначатися хворим, які отримують будь-який інший препарат, що містить бупропіон, оскільки частота розвитку судом є дозозалежною.
Велбутрин протипоказаний хворим з існуючою в даний час або в анамнезі нервовою булімією або анорексією, оскільки в цій групі хворих спостерігалася більша частота розвитку судом при призначенні форми бупропіону швидкого вивільнення.
Одночасний прийом Велбутрину та інгібіторів моноаміно оксидазипротипоказаний. Між відміною інгібіторів МАО та початком лікування Велбутриномповинно пройти не менше 14 днів.
Передозування.
Крім дій, описаних у розділі “Побічні ефекти”, передозування спричинило симптоми, що проявились сонливістю, втратою свідомості та такими змінами на ЕКГяк порушення провідності або аритмії. Є відомості, що одноразовий прийом дози, що у 10 разів перевищувала максимальну терапевтичну.
Лікування: у разі передозування рекомендується госпіталізація з контролем ЕКГ та показників життєвих функцій. Необхідно переконатися в адекватній прохідності повітроносних шляхів, оксигенації та вентиляції. Невдовзі після передозування може бути корисним промивання шлунка. Рекомендується також застосування активованого вугілля. Специфічний антидот длябупропіону невідомий.
Особливості застосування.
Спеціальні застереження
Судоми
Рекомендовану дозу Велбутрину не слід перевищувати, оскільки длябупропіону характерний дозозалежний розвиток судом. У дозах, що не перевищують максимально рекомендовану добову дозу (до 400 мг Велбутрину на добу), частота розвитку судом становить приблизно 0,1% (1/1 000).
Ризик розвитку судом, пов’язаний із застосуванням Велбутрину, тісно корелює з наявністю факторів ризику. Тому Велбутрин з особливою обережністю слід призначати хворим з одним або більшим числом факторів, що сприяють підвищенню судомної готовності. Ці фактори включають:
травму голови в анамнезі;
пухлини центральної нервової системи;
судоми в анамнезі;
одночасне призначення інших препаратів, що знижують судомний поріг.
Крім того, слід бути обережними в клінічних випадках, пов’язаних з підвищеним ризиком судом. Вони включають зловживання алкоголем або седативними препаратами, діабет, для лікування якого застосовуються цукрознижувальні препарати та інсулін, використання стимуляторів або анорексантів.
Велбутрин слід відмінити і не призначати повторно пацієнтам, у яких спостерігалися судомні напади під час лікування.
Реакціїгіпер чутливості
Прийом Велбутрину потрібно припинити, якщо у пацієнта в процесі лікування виникли симптоми гіпер чутливості (див. розділ “Побічна дія”). Клініцист також повинен мати на увазі, що ці симптоми можуть зберігатись іпісля відміни препарату, тому потрібно забезпечити хворого необхідним клінічним спостереженням та лікуванням.
Печінкова недостатність
Бупропіон інтенсивно метаболізується в печінці до активних метаболітів, які підлягають подальшому метаболізму. Не спостерігалося статистично достовірної різниці в фармакокінетиці бупропіону у пацієнтів з легким та помірним ступенем цирозу печінки порівняно зі здоровими добровольцями, алерівні бупропіону в плазмі окремих пацієнтів були дуже варіабельні. ТомуВелбутрин потрібно з обережністю застосовувати у пацієнтів з патологією печінки, зменшуючи частоту дозування у хворих з легким та помірним ступенем цирозу печінки.
Велбутрин необхідно вкрай обережно призначати пацієнтам з тяжким цирозом печінки. Цим хворим необхідно зменшити частоту дозування, оскільки пікові концентрації бупропіону в них значно підвищені і значно більшою мірою, ніж звичайно, відбувається накопичення препарату.
Всіх пацієнтів з патологією печінки необхідно ретельно обстежувати напредмет можливих побічних явищ (наприклад, безсоння, сухість у роті, судоми), які можуть вказувати на високі рівні препарату або його метаболітів.
Хворі з нирковою недостатністю та хворі літнього віку
Бупропіон та його метаболіти виводяться переважно нирками. Тому лікування хворих з ураженнями нирок повинне починатися зі зменшених доз, оскільки бупропіон та його метаболіти у таких хворих накопичуються більшою мірою, ніж звичайно. Необхідне ретельне спостереження за хворим через ризик розвитку можливих побічних ефектів (наприклад, безсоння, сухість у роті, судоми), які можуть вказувати на високі рівні препарату або його метаболітів.
Клінічний досвід використання бупропіону не виявив будь-яких розбіжностей щодо переносимості у людей літнього віку порівняно з іншими дорослими пацієнтами. Однак не можна виключати більшої чутливості до препарату у деяких літніх осіб. Для пацієнтів літнього віку більш характерна знижена функція нирок, тому потрібно зменшувати дозу.
Погіршення клінічного стану та ризик суїцидів, асоційованих із психічними розладами
У пацієнтів хворих на депресію може загострюватись симптоматика депресивного стану та/або затність до сприйняття та формування суїцидальнихдумок і поведінки (суїцид альність), незалежно від того, приймають вони антидепресивні препарати чи ні. Ризик цього залишається протягом всього часу до початку істотної ремісії. Оскільки покращання стану може не настати під час перших тижнів (або більше) лікування, пацієнт повинен бути під пильним наглядом зметою виявлення ознак клінічного погіршення стану або суїцидальності, особливо на початку курсу лікування або під час зміни дозування, як збільшення його, такі зменшення. З огляду на загальний клінічний досвід вважається, що при застосуванні всіх антидепресантів існує ризик збільшення суїцидів не ранніх стадіях одужання.
Хворі із суїцидальною поведінкою або намірами в анамнезі, хворі молодого віку та хворі, які виявляють великою мірою здатність до формування та сприйняття суїцидальних ідей до початку лікування, є групою великого ризику стосовно суіцидальних думок та суіцидальних спроб, тому повинні бути під пильним контролем під час лікування.
Пацієнти (та особи, які доглядають за пацієнтами) повинні бути попереджені про необхідність пильного контролю за будь-яким погіршенням їхнього стану (включаючи появу нових симптомів) та/або появою суіцидальнихдумок/поведінки або намірів заподіяти собі шкоду. У разі появи таких симптомів, слід одразу звернутись за медичною допомогою. Треба мати на увазі, що появанейропсихіатричних симптомів може бути пов’язана як з основною хворобою, так із прийомом препарату.
Хворі із погіршенням стану (включаючи розвиток нових симптомів) та/абопоявою суіцидальних думок/поведінки, особливо, якщо ці симптоми є тяжкими, виникають раптово або не є частиною існуючих симптомів, потребують вирішення питання про заміну терапевтичного режиму лікування, враховуючи можливість припинення лікування.
Нейропсихіатричні симптоми, включаючи манію та біполярні розлади
Існують повідомлення про появу нейропсихічних симптомів. Зокрема, у пацієнтів на психічні захворювання спостерігалась психотична та маніакальна симптоматика. Додатково великий депресивний епізод може бути початковим проявом біполярного розладу. Існує загально прийнятна думка (але не підтверджена клінічними дослідженнями), що лікування таких епізодів антидепресантами самостійно може збільшувати ймовірність посилення змішаних/маніакальних епізодів у хворих з ризиком розвитку біполярних розладів. Обмежені клінічні дані про застосування бупропіону у комбінації із стабілізаторами настрою ухворих на біполярні розлади в анамнезі дають можливість припустити низький рівень появи манії. До початку лікування антидепресантами хворі повинні пройти адекватну перевірку з метою виявлення у них ризику появи біполярних розладів, така перевірка повинна включати в себе деталізовану психіатричну історію хвороби, включаючи історію хвороби членів сім’ї про наявність у них суіцидів, біполярних розладів та депресії.
Серцево-судинні захворювання
Клінічний досвід застосування бупропіону для лікування депресії ухворих на серцево-судинні захворювання є обмеженим. Тому препарат слід застосовувати з обережністю. Однак у клінічних дослідженнях із застосуваннямбупропіону для відвикання від куріння у хворих зі стабільним перебігом серцево-судинних хвороб, препарат переносився добре.
Кров’яний тиск
У клінічному дослідженні за участю хворих, які не хворіли на депресію (включаючи як пацієнтів, які палили, так і пацієнтів, які не палили) і малинеліковану І стадію гіпертензії, застосування бупропіону не призводило до статистично значимого ефекту на кров’яний тиск. Однак спостерігались спонтанні повідомлення про підвищення кров’яного тиску (інколи тяжкі) (див. розділ“Побічна дія”). Сумісне застосування бупропіону та нікотинової трансдермальноїсистеми може призводити до збільшення кров’яного тиску. (див. розділ “Взаємодія з іншими лікарськими засобами”).
Застосування у дітей та підлітків
Велбутрин не показаний для лікування дітей та підлітків до 18 років. Безпечність та ефективність Велбутрину у пацієнтів віком до 18 років невстановлені.
Вагітність та лактація
Безпечність застосування Велбутрину в період вагітності не встановлена.
Оцінка досліджень на тваринах не виявила прямого або непрямого шкідливого впливу на розвиток ембріона і плода, перебіг вагітності, пери- і постнатальний розвиток.
Репродуктивне дослідження на щурах не виявило порушень фертильності.
Однак оскільки репродуктивні дослідження на тваринах не завжди єтакими, які можна застосовувати по відношенню до людей, призначення Велбутринупід час вагітності допустиме лише у випадках, коли очікувана користь вища за можливий ризик.
Оскільки бупропіон та його метаболіти екскретуються в грудне молоко, матерям, що годують груддю, рекомендовано відмовитися від грудного годування вперіод прийому Велбутрину.
Вплив на здатність керувати автомобілем та роботу з іншими механізмами.
Як і інші препарати, що впливають на ЦНС, бупропіон може впливати на здатність виконувати завдання, що потребують підвищеної уваги та координації рухів. Тому пацієнти повинні бути обережні при керуванні автомобілем та іншими механізмами, докивони не впевняться, що Велбутрин не порушує їх функції.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
Дослідження in vitro показують, що бупропіон метаболізується у свій основний активний метаболіт – гідроксибупропіон - головним чином за допомогою цитохромуР450 ІІВ 6 (CYP2B6). Тому необхідно з обережністю призначатиВелбутрин одночасно з препаратами, які впливають на ізофермент CYP2B6(наприклад, орфенадрин, циклофосфамід, іфосфамід).
Хоча бупропіон не метаболізується ізоферментом CYP2D6, дослідження invitro Р450 у людей показали, що бупропіон і гідроксибупропіон є інгібіторами метаболічного шляху CYP2D6. У фармакокінетичних дослідженнях налюдях призначення бупропіону підвищувало рівень у плазмі дезіпраміну. Ця дія спостерігалася протягом щонайменше семи днів після останньої дози бупропіону. Одночасний прийом Велбутрину з іншими ліками, що метаболізуються ізоферментомCYP2D6, досі не вивчений. Отже, одночасне застосування із препаратами, щометаболізуються головним чином цим ізоферментом (такими, як окремі b-блокатори, антиаритміки, селективні інгібітори зворот нього захвату серотоніну, трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби), повинно починатися з мінімальних доз супутнього препарату. Якщо Велбутрин включають до плану лікування хворого, що вже отримує препарат, який метаболізується CYP2D6, слід оцінити необхідність зменшення дозицього препарату, особливо для засобів з вузьким терапевтичним індексом.
Оскільки бупропіон інтенсивно метаболізується, одночасне призначення ліків, що посилюють метаболізм (наприклад, карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн) або пригнічують метаболізм, може змінювати його клінічну активність.
Хоча за даними клінічних досліджень не було виявлено фармакокінетичноївзаємодії між бупропіоном і алкоголем, однак існують окремі повідомлення про побічну нейропсихіатричну дію або зменшення толерантності до алкоголю у пацієнтів, які під час лікування Велбутрином вживають алкоголь. Прийом алкоголю під час лікування Велбутрином слід мінімізувати або уникати прийому повністю.
Обмежені клінічні дані демонструють більшу частоту нейропсихіатричнихпобічних ефектів у хворих, які отримують бупропіон одночасно з леводопою абоамантадином. Призначення Велбутрину хворим, що отримують леводопу абоамантадин, повинно виконуватися обережно.
За даними досліджень на 12 пацієнтах багаторазовий прийом бупропіону немав статистично значимого впливу на фармакокінетику однієї дози ламотриджину, за винятком невеликого збільшення площі під кривою “концентрація-час” дляглюкуроніду ламотриджину.
Одночасне застосування Велбутрину і нікотинової трансдермальної системи (НТС) може спричинити підвищення рівня кров’яного тиску.
Умови та термін зберігання.
Зберігати при температурі не вище 25°С у недоступному для дітей місці.
Термін придатності – 2 роки.
 

Написати відгук