Ксолар (Xolair) 75 мг/0.5 мл, 1 флакон

КСОЛАР (XOLAIR)
 

Склад:
діюча речовина: omalizumab;
1 флакон містить 75 мг або 150 мг омалізумабу*; відтворений Ксолар містить 125 мг/мл омалізумабу (75 мг у 0,6 мл або 150 мг у 1,2 мл);
допоміжні речовини: порошок – L-гістидину гідрохлориду моногідрат, L-гістидин, цукроза, полісорбат 20; розчинник – вода для ін’єкцій.
* Омалізумаб – це гуманізоване моноклональне антитіло, що виробляється за технологією рекомбінантної ДНК у клітинах яєчника китайського хом’яка (СНО).
Лікарська форма. Порошок для  розчину для ін’єкцій.
Фармакотерапевтична група. Засоби для системного застосування при обструктивних захворюваннях дихальних шляхів. Код АТС R03D X05.
Клінічні характеристики.
Показання.
Можливість лікування Ксоларом слід розглядати тільки для пацієнтів із встановленою IgE (імуноглобулін Е)-опосередкованою астмою.
Дорослі та діти віком від 12 років
Ксолар показаний як додаткова терапія для досягнення кращого контролю астми у пацієнтів із тяжкою персистуючою алергічною астмою, у яких позитивний шкірний тест in vitro на реактивність до постійно присутнього в повітрі алергену, у яких ослаблена функція легень (ОФВ1 (об’єм форсованого видиху) < 80 %), а також часті прояви симптомів удень або пробудження в нічний час, і які мають документальні підтвердження багаторазових тяжких загострень астми, незважаючи на застосування високих добових доз інгаляційних кортикостероїдів з додаванням інгаляційних бета2-агоністів тривалої дії.
Діти віком від 6 до 12 років.
Ксолар показаний як додаткова терапія для досягнення кращого контролю астми у пацієнтів із тяжкою персистуючою алергічною астмою, у яких  позитивний шкірний тест in vitro на реактивність до постійно присутнього в повітрі алергену, а також часті прояви симптомів удень або пробудження в нічний час, і які мають документальні підтвердження багаторазових тяжких загострень астми, незважаючи на застосування високих добових доз інгаляційних кортикостероїдів з додаванням інгаляційних бета2-агоністів тривалої дії.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якого іншого компонента препарату.
Спосіб застосування та дози.
Ксолар повинен призначати лікар, який має досвід діагностики і лікування тяжкої персистуючої астми.
Необхідну дозу і частоту прийому Ксолару визначають за концентрацією IgE (МО/мл), яку встановлюють  перед початком лікування, а також за масою тіла пацієнта (кг). До початку застосування для призначення дози у пацієнта потрібно визначити рівень IgE за допомогою кількісного аналізу загального IgE з використанням будь-якої промислової сироватки. Залежно від показників рекомендована доза Ксолару становить 75-600 мг. Цю дозу можна поділити на 1-4 введення.
Менша ймовірність позитивного ефекту відзначалась у пацієнтів з рівнем IgE нижче 76  МО/мл. До початку терапії лікарю слід переконатися, що у дорослих пацієнтів, дітей віком від 12 років з IgE нижче 76 МО/мл і дітей віком від 6 до 12 років з IgE нижче 200 МО/мл спостерігається безсумнівна in vitro реактивність (радіоалергосорбентний тест [RAST]) до постійно присутнього алергену.
Перерахунок  дози наведено в таблиці 1, а визначення дози для дорослих і дітей віком від 6 років – у таблицях 2 і 3.
Не слід призначати Ксолар пацієнтам, у яких  рівень IgE або маса тіла  перевищує рівні, вказані у  таблиці дозувань.
Максимальна рекомендована доза становить 600 мг омалізумабу кожні два тижні.
Перерахунок дози на кількість флаконів, кількість ін’єкцій і загальний об’єм ін’єкції на кожне введення
Таблиця 1

^а 0,6 мл = максимальний об’єм, що вилучається з одного флакона (Ксолар 75 мг);
^b 1,2 мл = максимальний об’єм, що вилучається з одного флакона  (Ксолар 150 мг);
^с або використання 0,6 мл з флакона 150 мг.
ВВЕДЕННЯ КОЖНІ 4 ТИЖНІ. Дози препарату Ксолар (мг на дозу), які вводять шляхом підшкірної ін’єкції кожні 4 тижні
Таблиця 2

ВВЕДЕННЯ КОЖНІ 2 ТИЖНІ. Дози препарату Ксолар (мг на дозу), які вводять шляхом підшкірної ін’єкції кожні 2 тижні
Таблиця 3

Введення. Тільки для підшкірного введення. Не вводити внутрішньовенно або внутрішньом’язово.
Ін’єкцію виконують підшкірно в дельтовидну ділянку плеча. За наявності певних причин, що перешкоджають введенню ін’єкції в дельтовидну ділянку, препарат можна вводити в ділянку стегна.
Досвід самостійного введення Ксолару обмежений. У зв’язку з цим препарат повинен вводити медпрацівник.
Тривалість лікування, контроль і корекція дози
Ксолар призначений для тривалого лікування. Клінічні дослідження підтвердили ефективність лікування Ксоларом, який застосовують протягом принаймні 12-16 тижнів. На 16-му тижні після початку терапії Ксоларом необхідно оцінити стан пацієнта щодо ефективності лікування до введення наступних ін’єкцій. Рішення про продовження терапії Ксоларом повинно ґрунтуватися на висновку про досягнення значного прогресу відносно загального контролю астми.
Припинення лікування Ксоларом у більшості випадків призводить до зворотного підвищення рівня вільного IgE і розвитку відповідних симптомів. Рівень загального IgE підвищений упродовж лікування і залишається підвищеним протягом одного року після припинення лікування. Таким чином, повторне визначення рівня IgE під час лікування Ксоларом не можна використовувати для встановлення необхідної дози препарату. Визначення дози після перерви в лікуванні, що триває менше одного року, потрібно проводити за рівнем IgE, отриманим при початковому визначенні дози. Рівень загального IgE сироватки може визначатися повторно з метою вибору дози, якщо лікування Ксоларом було перерване більше року тому.
При значних змінах маси тіла потрібна корекція дози.
Особливі популяції
Літній вік (від 65 років)
Доступні обмежені дані щодо застосування препарату Ксолар пацієнтам віком понад 65 років, однак немає підстав вважати, що для пацієнтів літнього віку потрібний інший підхід до дозування, ніж для молодших дорослих пацієнтів.
Пацієнти з порушенням функції нирок або печінки
Дослідження впливу порушення функції нирок або печінки на фармакокінетику препарату Ксолар не проводилися. Оскільки кліренс омалізумабу в клінічних дозах відбувається переважно за участю ретикулярної ендотеліальної системи (РЕС), його зміна у зв’язку з порушенням функції нирок або печінки є малоймовірною. Хоча немає специфічних рекомендацій щодо коригування дози, Ксолар таким пацієнтам слід застосовувати з обережністю.
Діти
Безпека та ефективність Ксолару для дітей віком до 6 років не встановлені. Немає даних.
Спеціальні вказівки щодо застосування
Ліофілізований препарат розчиняється протягом 15-20 хв, хоча в окремих випадках цей процес може бути тривалішим. Повністю розчинений препарат буде прозорим або злегка опалесцюючим та може містити декілька маленьких повітряних бульбашок або піну на стінках флакона. Оскільки розчин має в’язку консистенцію, необхідно ретельно вилучити увесь приготовлений розчин в повному об’ємі, що становить 0,6 мл (для флакона Ксолар 75 мг) або 1,2 мл (для флакона Ксолар 150 мг) перед витісненням повітря або надлишку розчину зі шприца.
Правила приготування і введення розчину.
1. Для флакона Ксолар 75 мг відібрати 0,9 мл води для ін’єкцій з ампули у шприц. Для флакона Ксолар 150 мг відібрати 1,4 мл води для ін’єкцій з ампули у шприц. Голка шприца повинна бути із широким просвітом (№ 18).
2. Поставити флакон вертикально на рівну поверхню, проколоти кришку голкою і ввести воду для ін’єкцій у флакон з ліофілізованим порошком, дотримуючись стандартних асептичних процедур, направляючи воду для ін’єкцій безпосередньо на порошок.
3. Утримуючи флакон у вертикальному положенні, його енергійно обертають (не струшуючи) протягом приблизно 1 хвилини, щоб рівномірно зволожити порошок.
4. Щоб сприяти розчиненню, після завершення кроку 3 злегка обертають флакон протягом 5-10 секунд приблизно кожні 5 хвилин для розчинення всіх твердих часток, що залишаються.
Слід відмітити, що в деяких випадках може знадобитися більше 20 хвилин, щоб повністю розчинити порошок. У такому разі повторюють крок 4, поки видимі желеподібні частки в розчині не зникнуть.
При повному розчиненні препарату розчин не повинен містити видимих желеподібних часток. Зазвичай присутні дрібні бульбашки або піна по краю флакона. Відновлений препарат повинен виглядати прозорим або опалесцюючим. Не використовують за наявності желеподібних часток.
5. Перевернути флакон принаймні на 15 секунд, щоб дати змогу розчину перетекти у напрямі пробки. Використовуючи шприц ємкістю 3 мл, оснащений голкою №18 з широким просвітом, вводять голку у перевернутий флакон. Утримуючи флакон у перевернутому положенні (кінець голки повинен знаходитися біля кришки флакона в розчині) набирають розчин у шприц. Перед тим як витягувати голку з флакона, відтягують поршень назад на всю довжину порожнини шприца, щоб видалити з перевернутого флакона весь розчин.
6. Заміняють голку №18 голкою №25 для підшкірних ін’єкцій.
7. Видаляють повітря, великі бульбашки і будь-який надлишок розчину, щоб отримати необхідну дозу (0,6 чи 1,2 мл). На поверхні розчину в шприці може залишатися тонкий шар дрібних бульбашок. Оскільки розчин злегка в'язкий, може знадобитись 5-10 секунд, щоб ввести розчин підшкірно.
У флаконі міститься 0,6 мл (75 мг) чи 1,2 мл (150 мг) Ксолару.
8. Ін’єкцію вводять підшкірно в ділянку дельтоподібного м’яза плеча або у стегно.
Ксолар, порошок для приготування розчину для ін’єкцій, поставляється в одноразових флаконах.
З точки зору мікробіологічної чистоти, препарат слід використовувати негайно після розчинення.
Будь-який невикористаний препарат або відходи потрібно утилізувати відповідно до місцевих вимог.
Побічні реакції.
Більше 4400 пацієнтів з алергічною астмою були рандомізовані в контрольованих дослідженнях ефективності Ксолару.
Під час клінічних досліджень у дорослих і дітей віком від 12 років найбільш частими побічними реакціями були реакції в місці ін’єкції, включаючи біль у місці ін’єкції, набряк, почервоніння і свербіж, головний біль. У ході клінічних досліджень у дітей віком від 6 до 12 років найбільш частими побічними реакціями, які пов’язані з лікарським засобом, були головний біль, гарячка і біль у верхній частині живота. Більшість реакцій були легкого або середнього ступеня тяжкості.
У таблиці 4 побічні реакції, зареєстровані під час клінічних досліджень у загальній популяції дослідження безпеки, вказані за класами систем органів MedDRA і за частотою. В межах кожної групи за частотою побічні реакції представлені в порядку зменшення серйозності. Частота визначена таким чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 - <1/10), нечасто (≥1/1000 - <1/100), рідко (≥1/10000 - < 1/1000) і дуже рідко (< 1/10000). Частота явищ, повідомлення про які отримано в період постмаркетингового спостереження, вказана як невідома (не може бути визначена за наявними даними).
Побічні реакції                                             
Таблиця 4

* Дуже часто у дітей віком від 6 до 12 років
** У дітей віком від 6 до 12 років
Порушення імунної системи
Для отримання додаткової інформації див. розділ «Особливості застосування».
Злоякісні новоутворення
Під час програми клінічних досліджень препарату Ксолар, загальна спостережувана частота випадків злоякісних новоутворень у дорослих і дітей віком від 12 років була порівнянною з частотою, що характерна для популяції в цілому.
Випадків злоякісних новоутворень під час клінічних досліджень за участю дітей віком від 6 до 12 років у групі омалізумабу не спостерігалося; був одиничний випадок злоякісного новоутворення в контрольній групі.
Артеріальна тромбоемболія (ATE)
У ході контрольованих клінічних досліджень і поточних обсерваційних досліджень спостерігалась чисельна невідповідність АТЕ. АТЕ включала інсульт, транзиторну ішемічну атаку, інфаркт міокарда, нестабільну стенокардію та серцево-судинну смерть (включаючи смерть з невідомої причини). Частота ATE під час контрольованих клінічних досліджень становила 6,29 для пацієнтів, які застосовували Ксолар (17/2703 пацієнто-років), і 3,42 для пацієнтів контрольної групи (6/1755 пацієнто-років). У моделі пропорційних ризиків Кокса Ксолар не був пов’язаний з ризиком АТЕ  (відношення ризиків 1,86, 95 % довірчий інтервал 0,73-4,72). В ході обсерваційного дослідження частота ATE становила 5,59 (79/14140 пацієнто-років) для пацієнтів, які застосовували Ксолар, і 3,71 (31/8366 пацієнто-років) для пацієнтів контрольної групи. У багатофакторному аналізі з урахуванням початкових факторів серцево-судинного ризику Ксолар не був пов’язаний з ризиком АТЕ (відношення ризиків 1,11, 95 % довірчий інтервал 0,70-1,76).
Тромбоцити
Під час клінічних досліджень у декількох пацієнтів виявлена кількість тромбоцитів, нижча за нижню межу нормального діапазону лабораторних показників. Ні у одному з випадків дана зміна не призводила до епізодів кровотеч і зниження кількості гемоглобіну. Випадків персистуючої тромбоцитопенії, подібних спостережуваним у нижчих приматів, у людей не відзначалося (пацієнти віком від 6 років), хоча під час постмаркетингового спостереження були отримані окремі повідомлення про випадки ідіопатичної тромбоцитопенії.
Паразитарні інвазії
Плацебо-контрольоване дослідження виявило незначне підвищення рівня захворюваності у пацієнтів з постійним високим ризиком гельмінтних інвазій на тлі прийому омалізумабу, що не було статистично значущим. Перебіг, тяжкість і відповідь на лікування інвазій не зазнали змін.
Передозування.
Максимальна переносима доза Ксолару не визначалася. Внутрішньовенне введення пацієнтам разової дози до 4 000 мг не спричиняло проявів дозолімітуючої токсичності. Найвища кумулятивна доза, введена пацієнтові, становила 44 000 мг протягом 20-тижневого періоду і не спричинила при цьому будь-якого гострого побічного ефекту.
При підозрі на передозування пацієнту слід проводити моніторинг стосовно будь-яких незвичних ознак або симптомів. Слід належним чином визначити і застосувати лікування.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Відповідні дані щодо застосування омалізумабу вагітним жінкам відсутні. Дослідження на тваринах не виявили прямої або непрямої шкідливої дії відносно вагітності, ембріонального/фетального розвитку, пологів і постнатального розвитку. Омалізумаб проникає через плацентарний бар’єр, а його потенційна шкода для плода невідома. Омалізумаб був пов’язаний з віковим зниженням кількості тромбоцитів у нижчих приматів, з більшою відносною чутливістю у незрілих тварин. За відсутності нагальної потреби Ксолар не слід застосовувати під час вагітності.
Невідомо, чи проникає омалізумаб у грудне молоко. Омалізумаб виділяється з грудним молоком нижчих приматів, тому ризик для немовляти не може бути виключений. Жінкам не слід годувати груддю під час лікування Ксоларом.
Відсутні дані про вплив омалізумабу на фертильність людини. У спеціально розроблених доклінічних дослідженнях фертильності, в тому числі дослідженнях спаровування, погіршення чоловічої чи жіночої фертильності не спостерігалося після повторного застосування омалізумабу в дозах до 75 мг/кг. Крім того, не спостерігалися генотоксичні ефекти  в окремих доклінічних дослідженнях генотоксичності.
Діти.
Ксолар не рекомендується для застосування дітям віком до 6 років у зв’язку з недостатніми даними з безпеки та ефективності.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Ксолар не має або має лише незначний вплив на здатність керувати автомобілем і працювати з іншими механізмами.
Особливості застосування.
Загальні
Ксолар не показаний для лікування гострих нападів астми, гострого бронхоспазму або астматичного статусу.
Не проводилося досліджень застосування препарату Ксолар  пацієнтів із синдромом підвищеного вмісту IgE або алергічним бронхолегеневим аспергільозом, а також з метою попередження анафілактичних реакцій, включаючи провоковані харчовою алергією, атопічним дерматитом або алергічним ринітом. Ксолар не показаний для лікування таких станів.
Не проводилося досліджень застосування препарату Ксолар пацієнтам із аутоімунними захворюваннями, станами, що опосередковані імунними комплексами, або вже наявним порушенням функції нирок чи печінки. Слід з обережністю призначати Ксолар таким пацієнтам.
Не рекомендується різке припинення прийому системних або інгаляційних кортикостероїдів після початку терапії Ксоларом. Зниження дози кортикостероїдів слід проводити під безпосереднім спостереженням лікаря і, при необхідності, поступово.
Порушення з боку імунної системи
Алергічні реакції І типу
Під час прийому омалізумабу можуть спостерігатися місцеві або системні алергічні реакції І типу, включаючи анафілаксію і анафілактичний шок; їх поява можлива навіть після тривалого лікування. Більшість цих реакцій розвиваються протягом 2 годин після першої або наступних ін’єкцій препарату Ксолар, але інколи побічні реакції виникають і через більше ніж 2 години, в деяких випадках навіть пізніше ніж через 24 години після ін’єкції. Тому після введення Ксолару препарати для лікування анафілактичних реакцій повинні завжди бути доступні для негайного застосування. Пацієнтів слід інформувати, що такі реакції можливі, і у разі розвитку алергічної реакції необхідно негайно звернутися за медичною допомогою.
Під час клінічних досліджень анафілактичні реакції виникали рідко.
Антитіла до омалізумабу були виявлені у невеликої кількості пацієнтів під час клінічних досліджень. Клінічна значущість антитіл до Ксолару не дуже добре визначена.
Сироваткова хвороба
Сироваткова хвороба і реакції, подібні до сироваткової хвороби (уповільнені алергічні реакції ІІІ типу), зрідка спостерігаються у пацієнтів, які отримують гуманізовані моноклональні антитіла, включаючи омалізумаб. Ймовірний патофізіологічний механізм включає формування і депонування імунних комплексів у зв’язку з виробленням антитіл до омалізумабу. Типовим моментом початку є 1-5 день після введення першої або наступних ін’єкцій, а також після тривалого лікування. Симптоми, що вказують на сироваткову хворобу, включають артрит/артралгії, висипання (кропив’янка або інші форми), гарячку і лімфаденопатію. Для попередження або лікування цих розладів можуть бути показані антигістамінні препарати і кортикостероїди, а пацієнти повинні повідомляти лікарю про будь-які підозрілі симптоми.
Синдром Черджа-Стросса і синдром гіпереозинофілії
У пацієнтів з тяжкою астмою в окремих випадках можуть спостерігатися синдром системної гіпереозинофілії або алергічний гранулематозний васкуліт (синдром Черджа-Стросса), обидва стани зазвичай лікують із застосуванням системних кортикостероїдів.
В окремих випадках у пацієнтів, які отримують лікування протиастматичними засобами, включаючи омалізумаб, можуть виявлятися або розвиватися системна еозинофілія і васкуліт. Ці явища зазвичай пов’язані зі зниженням дози пероральних кортикостероїдних препаратів, що застосовуються.
При лікуванні таких пацієнтів лікареві слід пам’ятати про розвиток вираженої еозинофілії, васкулітного висипу, погіршання легеневих симптомів, патології параназальних синусів, серцевих ускладнень і/або нейропатії.
У всіх тяжких випадках вищезгаданих імунних порушень слід розглянути питання про припинення прийому омалізумабу.
Злоякісні новоутворення
Під час клінічних досліджень за участю дорослих і дітей віком від 12 років спостерігалась чисельна невідповідність відносно розвитку раку в групі лікування Ксоларом (0,5 %; 25 випадків раку у 5015 пацієнтів) порівняно з контрольною групою (0,18 %; 5 випадків раку у 2854 пацієнтів). Випадки злоякісних новоутворень були нечастими (<1/100) в обох групах – активного лікування і контролю. Різноманітність спостережуваних типів злоякісних пухлин, відносно коротка тривалість експозиції і клінічні особливості окремих випадків вказують на те, що причинний взаємозв’язок малоймовірний. Загальна спостережувана частота випадків злоякісних новоутворень у клінічних дослідженнях Ксолару була порівнянною з частотою, що характерна для загальної популяції.
Паразитарні (гельмінтні) інвазії
IgE може залучатися до імунної відповіді, спричиненої деякими гельмінтними інвазіями. Плацебо-контрольоване дослідження за участю пацієнтів з постійним високим ризиком гельмінтних інвазій показало незначне зростання частоти інвазій на тлі прийому омалізумабу, хоча перебіг, тяжкість і відповідь на лікування залишалися незмінними. Рівень захворюваності гельмінтними інвазіями під час загальної клінічної програми, що не розроблялася спеціально для виявлення таких інвазій, був меншим ніж 1 випадок на 1000 пацієнтів. Однак  пацієнтам із високим ризиком гельмінтної інфекції необхідно бути обережними, особливо при подорожах до місцевостей, в яких гельмінтні інфекції є ендемічними. Якщо пацієнт не відповідає на призначене антигельмінтне лікування, слід розглянути питання про відміну Ксолару.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Ферменти цитохрому Р450, рефлюксний насос і механізм зв’язування з білками в кліренсі омалізумабу не задіяні; таким чином, можливість взаємодії з іншими препаратами  незначна. Досліджень взаємодії Ксолару з лікарськими засобами або вакцинами не проводилося. Відсутні фармакологічно обґрунтовані причини припускати, що лікарські засоби, які зазвичай застосовують для лікування астми, взаємодіятимуть з омалізумабом.
Під час клінічних досліджень Ксолар зазвичай застосовували у поєднанні з інгаляційними та пероральними кортикостероїдами, інгаляційними бета-агоністами короткочасної і тривалої дії, модифікаторами лейкотрієнів, теофіліном і пероральними антигістамінними препаратами. Не виявлено ознак зміни безпеки застосування Ксолару під впливом цих широковикористовуваних препаратів для лікування астми. Доступні обмежені дані стосовно застосування Ксолару у поєднанні зі специфічною імунотерапією (гіпосенсибілізуюча терапія). У ході клінічних досліджень, у яких Ксолар застосовувався спільно з імунотерапією, безпека та ефективність Ксолару в поєднанні зі специфічною імунотерапією не відрізнялися від таких  при застосуванні Ксолару як монотерапії.
Ксолар може опосередковано знижувати ефективність лікарських засобів, що застосовуються для лікування гельмінтних або інших паразитарних інвазій.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Омалізумаб є гуманізованим моноклональним антитілом, отриманим з рекомбінантної ДНК, що селективно зв’язується з людським імуноглобуліном Е (IgE). Антитілом є каппа-IgG1, що містить людську каркасну ділянку з комплементарно-визначальною ділянкою мишиного вихідного антитіла, яка зв’язується з IgE.
Омалізумаб зв’язується з IgE і попереджає його зв’язування з FCεRI (рецептором, що має високу спорідненість з IgE), знижуючи, таким чином, кількість вільного IgE, здатного запустити алергічний каскад. Лікування омалізумабом пацієнтів з атопічними захворюваннями призводило до значної супресивної дії на FCεRI-рецептори базофілів.
Більш того, in vitro вивільнення гістаміну після стимуляції алергеном базофілів, отриманих від пацієнтів, які застосовували Ксолар, було меншим приблизно на 90 % порівняно зі значенням, отриманим до лікування.
Під час клінічних досліджень спостерігалося дозозалежне зниження рівня вільного IgE в сироватці крові протягом однієї години після введення першої дози, що зберігалося в проміжках між дозами. Через один рік після припинення лікування Ксоларом рівні IgE поверталися до показника до початку лікування, при цьому не спостерігалося зворотної реакції відносно рівня IgE після виведення з організму лікарського препарату.
Клінічний досвід
Дорослі і діти віком від 12 років
Ефективність та безпека Ксолару були продемонстровані в ході 28-тижневого подвійного сліпого плацебо-контрольованого дослідження (дослідження 1) за участю 419 пацієнтів  у віці 12-79 років з тяжкою алергічною астмою, у яких була знижена функція легень (ОФВ1 40-80 % від належного) і погано контролювалися симптоми астми, незважаючи на застосування високих доз інгаляційних кортикостероїдів і бета2-агоністів тривалої дії. У дослідження включали хворих з декількома випадками загостреннями астми, лікування яких вимагало системного застосування кортикостероїдів або госпіталізації, або невідкладної допомоги у зв’язку загостренням бронхіальної астми, незважаючи на безперервне лікування високими дозами інгаляційних кортикостероїдів і бета2-агоністів тривалої дії. Ксолар або плацебо вводили підшкірно як доповнення до терапії беклометазону дипропіонатом (або еквівалентом) у дозі > 1000 мкг і бета2-агоністом тривалої дії. Також як підтримуюча терапія були дозволені пероральні кортикостероїди, теофілін і  модифікатори лейкотрієну  (22 %, 27 % і 35 % пацієнтів відповідно).
Частота загострень астми, які потребують лікування із застосуванням системних кортикостероїдів, була первинною кінцевою точкою. Омалізумаб знижував частоту загострень астми на 19 % (р = 0,153). Додаткові оцінки, які показали статистичну значущість (р <0,05) на користь Ксолару, включали зниження частоти тяжких загострень (за яких легенева функція  пацієнта була знижена до рівня нижче 60 % від найкращої особистої і вимагалося застосування системних кортикостероїдів) і пов’язаних з астмою позапланових візитів до лікаря (що складалися з госпіталізацій, невідкладної допомоги та незапланованого відвідування лікаря), а також покращання загальної оцінки лікарем ефективності лікування, пов’язаної з астмою якості життя (AQL), симптомів астми та легеневої функції.
При аналізі підгрупи пацієнтів із загальним рівнем IgE ≥ 76 МО/мл до лікування встановлено більш імовірну клінічно значущу користь від Ксолару. У цих хворих під час дослідження 1 Ксолар знижував частоту загострень на 40 % (р = 0,002). Крім того, у програмі вивчення Ксолару при тяжкій астмі відзначено більше число пацієнтів з клінічно значущою відповіддю в групі із загальним рівнем IgE ≥ 76 МО/мл. Таблиця 5 містить результати дослідження 1.
Результати дослідження 1                                           

Таблиця 5    Популяція дослідження 1 загалом

* значне покращання або повний контроль;
** р-значення для загального розподілу оцінки.
У ході дослідження 2 оцінювали ефективність і безпеку Ксолару в популяції 312 пацієнтів з тяжкою алергічною астмою, які співпадали за характеристиками з популяцією дослідження 1. Лікування Ксоларом у ході цього відкритого дослідження призвело до зменшення на 61 % частоти клінічно значущих загострень астми порівняно з поточною терапією астми окремо.
Чотири додаткові великі плацебо-контрольовані допоміжні дослідження Ксолару тривалістю від 28 до 52 тижнів були присвячені оцінці ефективності та безпеки Ксолару у 1722 дорослих та дітей віком від 12 років (дослідження 3, 4, 5, 6) з тяжкою персистуючою астмою. У більшості пацієнтів був недостатній контроль астми, але вони  менше отримували супутньої терапії астми, ніж пацієнти у досліджень 1 або 2. У ході досліджень 3-5 як первинну кінцеву точку використовували загострення, тоді як у ході дослідження 6, в першу чергу, оцінювали зменшення потреби в інгаляційних кортикостероїдах.
Під час досліджень 3, 4 і 5 пацієнти, які застосовували Ксолар, мали скорочення частоти загострень астми відповідно на 37,5 % (р = 0,027), 40,3 % (р <0,001) і 57,6 % (р <0,001) порівняно з плацебо.
У ході дослідження 6 значно більше пацієнтів з тяжкою алергічною астмою при застосуванні Ксолару змогли зменшити їх дозу флутиказону до ≤ 500 мкг/день без погіршення контролю астми (60,3 %)  порівняно з групою плацебо (45,8 %, р <0,05).
Якість життя, пов’язана з астмою, вимірювалася за допомогою анкети Джуніпер (Juniper). Для всіх шести досліджень відзначене достовірне покращання порівняно з початковою якістю життя у пацієнтів, які отримували Ксолар, порівняно з хворими з групи плацебо або контрольної групи.
Загальна оцінка лікарем ефективності лікування.
Загальна оцінка ефективності лікування проводилася лікарем в п’яти зазначених вище дослідженнях як контроль астми. Лікар мав можливість врахувати МШВ (максимальну швидкість видиху), симптоми в денний і нічний час, застосування препаратів першої допомоги, дані спірометрії і загострення астми. У всіх п’яти дослідженнях статистично значущо більша частка пацієнтів, які застосовували Ксолар, була визнана такою, що досягла значного покращання або повного контролю астми порівняно з пацієнтами групи плацебо.
Діти віком від 6 до 12 років
Головне підтвердження безпеки і ефективності Ксолару у віковій групі від 6 до 12 років отримане в одному рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому багатоцентровому дослідженні (дослідження 7).
Дослідження 7 було плацебо-контрольованим дослідженням, яке включало особливу підгрупу    (n = 235) пацієнтів, як це визначено у поточних показаннях, які лікувалися високими дозами інгаляційних кортикостероїдів (≥ 500 мкг/добу еквівалента флутиказону), а також бета-агоністів тривалої дії.
Клінічно значуще загострення визначалося як погіршення симптомів астми за клінічною оцінкою дослідника, що вимагало подвоєння початкової дози інгаляційних кортикостероїдів протягом принаймні 3 днів і/або лікування за життєвими показаннями системними кортикостероїдами (перорально або внутрішньовенно) протягом принаймні 3 днів.
В особливій підгрупі пацієнтів, які отримували високі дози інгаляційних кортикостероїдів, група омалізумабу мала статистично достовірно нижчу частоту клінічно значущих загострень астми, ніж група плацебо. На 24 тижні різниця в частоті між групами лікування становила 34 % (співвідношення частоти 0,662, р = 0,047) зменшення порівняно з плацебо у пацієнтів, які отримували омалізумаб. У другому подвійному сліпому 28-тижневому періоді лікування різниця в частоті між групами лікування становила 63 % (співвідношення частоти 0,37, р <0,001) зниження порівняно з плацебо у пацієнтів, які отримували омалізумаб.
Під час 52-тижневого подвійного сліпого періоду лікування (що включало 24-тижневу фазу застосування фіксованої дози стероїдів і 28-тижневу фазу корекції дози стероїдів) різниця у частоті між групами лікування становила 50 % (співвідношення частоти 0,504, р <0,001) відносного зменшення частоти загострень у пацієнтів, які отримували омалізумаб.
Для групи пацієнтів, які отримували омалізумаб, показане більше зниження частоти застосування бета-агоністів за невідкладними показаннями, ніж для групи плацебо, наприкінці 52-тижневого періоду лікування, хоча різниця між групами не була статистично значущою. Для глобальної оцінки ефективності лікування наприкінці 52-тижневого подвійного сліпого періоду лікування в підгрупі тяжких хворих, які застосовували високі дози інгаляційних кортикостероїдів плюс бета-агоністи тривалої дії, частка пацієнтів з «відмінною» оцінкою ефективності лікування була вища, а співвідношення пацієнтів із «задовільною» або «поганою» оцінкою ефективності лікування були нижчі в  групі омалізумабу порівняно з групою плацебо, різниця між групами була статистично значущою (р <0,001), у той же час не було жодних відмінностей між групами пацієнтів омалізумабу і плацебо щодо суб’єктивних оцінок якості життя.
Фармакокінетика.
Дія омалізумабу вивчалася у дорослих пацієнтів і дітей віком від 12 років з алергічною астмою.
Абсорбція
Після підшкірного введення омалізумаб абсорбується з середньою абсолютною біодоступністю 62 %. Після підшкірного введення разової дози дорослим і дітям віком від 12 років з астмою омалізумаб повільно абсорбувався, досягаючи максимальної концентрації у сироватці крові в середньому через 7-8 днів. Фармакокінетика омалізумабу є лінійною при дозах вище 0,5 мг/кг. Після багаторазового введення омалізумабу площа під кривою «сироваткова концентрація – час» з 0-го по 14-й день у рівноважному стані була до 6 разів вищою, ніж після введення першої дози.
Застосування Ксолару у формі ліофілізату або розчину зумовило аналогічні профілі «сироваткова концентрація – час» омалізумабу.
Розподіл
In vitro омалізумаб утворює комплекси з IgE, що мають обмежений розмір. Комплекси, що преципітують, і комплекси з молекулярною масою більше одного мільйона дальтон не виявлені ні in vitro, ні in vivo. Очикуваний об’єм розподілу після підшкірного введення становив 78 ± 32 мл/кг.
Виведення
У кліренсі омалізумабу задіяні процеси кліренсу IgG так само, як і виведення шляхом специфічного зв’язування і утворення комплексів з його цільовим лігандом – IgE. Печінкова елімінація IgG включає розщеплювання в ретикулоендотеліальній системі і в клітинах ендотелію. Незмінений IgG також екскретується з жовчю. У пацієнтів з астмою період напіввиведення омалізумабу із сироватки крові в середньому становив 26 днів при кліренсі в середньому 2,4 ± 1,1 мл/кг/день. Крім того, при масі тіла, більшій у 2 рази, кліренс збільшувався приблизно удвічі.
Характеристики  в популяціях пацієнтів
Вік, расова/етнічна приналежність, стать, індекс маси тіла
Фармакокінетика Ксолару в популяції аналізувалася з метою оцінки впливу демографічних характеристик. Аналіз цих обмежених даних свідчить, що корекція дози залежно від віку (6-76 років), расової/етнічної приналежності, статі або індексу маси тіла не потрібна.
Порушення функції нирок і печінки
Дані щодо фармакокінетики або фармакодинаміки у пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю відсутні.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості:
агломерат білого або майже білого кольору; після розчинення – безбарвний або від світло-коричневого до жовтого кольору розчин, прозорий або злегка опалесцюючий.
Розчинник: прозора безбарвна рідина.
Несумісність.
Ксолар можна розчиняти лише водою для ін’єкцій.
Термін придатності. 4 роки.
Після відновлення розчин стабільний протягом 8 годин при 2-8 °C і протягом 4 годин при температурі 30 °C.
З мікробіологічної точки зору лікарський засіб потрібно застосувати відразу ж після розчинення.
Умови зберігання.
Зберігати при температурі від 2 - 8 °С, у недоступному для дітей місці. Не заморожувати.
Упаковка.
Флакон із прозорого безбарвного скла з пробкою із бутилкаучуку і запобіжною кришкою блакитного (150 мг) або сірого (75 мг) кольору.
Вода для ін’єкцій в прозорих безбарвних скляних ампулах по 2 мл.
Упаковка містить один флакон з порошком та одну ампулу з водою для ін’єкцій.

Написати відгук