Фраксипарин (Fraxiparine) 5700 анти-Ха МО/мл по 0.6 мл, №10

ФРАКСИПАРИН (FRAXIPARINE)
 

Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: nadroparin; кальцієва сільде полімеризованого гепарину;
основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний або світло-жовтого кольору розчин, що злегка опалесціює;
склад: 1 мл розчину містить 9500 МО анти-Ха-надропаринукальцію;
допоміжні речовини: кальцію гідроксид або кислота соляна розведена, вода для ін’єкцій.
Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.
Фармакотерапевтична група. Антитромботичні засоби. Група гепарину. Код АТС B01A B06.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Надропарин - низь комолекулярнийгепарин, розроблений шляхом деполімерізації стандартного гепарину. Являє собоюглюкоза міноглікан із середньою молекулярною масою 4300 дальтон. Надропаринвиявляє високий рівень зв’язування з білком плазми анти тромбіном ІІІ. Така спорідненість зумовлює прискорену інгібіцію Ха-фактора, що є головним внеском увисоку антитромботичну активність надропарину. Іншими механізмами антитромботичноїактивності надропарину є стимуляція інгібітору фактора тканинної провідності, активація фібринолізу шляхом прямого вивільнення активатора тканинногоплазміногена з клітин ендотелію, модифікація гемореологічних параметрів (зменшення в’язкості крові та збільшення текучості тромбоцитів і мембранних гранулоцитів). Надропарин має високий рівень співвідношення між анти-Ха- іанти-ІІа-активністю. Він виявляє негайну і пролонговану антитромботичну дію. Порівняно з не фракціонованим гепарином надропарин менш ефективно впливає нафункцію і агрегацію тромбоцитів і дуже мало впливає на первинний гемостаз.
Фармакокінетика. Фармакокінетичні властивості визначаються виміром анти-Ха-факторної активності плазми.
Біодоступность
Після підшкірного введення пік анти-Ха-активності (Cmax) досягається через 3–5 годин (Tmax). Біодоступність майже повна (близько 98%).
Після внутрішньо венного введення піканти-Ха-активності (Cmax) досягається через 10 хвилин з періодом напів виведення 2 години.
Метаболізм надропарину відбувається в основному впечінці (де сульфатування, де полімеризація).
Виведення
Після підшкірного введення період напів виведення становить приблизно 3,5 години.
Особливі групи пацієнтів
Хворі похилого віку
Оскільки фізіологічна функція нирок з віком знижується, виведення сповільнюється. Слід зважувати на можливість розвитку ниркової недостатності у цієї групи пацієнтів і відповідно коректувати дозу препарату.
Ниркова недостатність
За даними клінічних досліджень з вивченняфармакокінетичних параметрів надропарину, при його внутрішньо венному введенні хворим із різним ступенем ниркової недостатності була показана кореляція між кліренсом надропарину і кліренсом креатині ну. Середня площа під кривою“концентрація/час” (AUC) і період напів виведення збільшувались з 52 до 87%, середній плазмовий кліренс зменшувався із 47 до 64% порівняно з таким уздорових добровольців. Спостерігалась широка індивідуальна варіабельність. Ухворих з тяжкою нирковою недостатністю підшкірне введення надропаринузбільшувало період напів виведення приблизно до 6 годин.
Ці результати свідчать про можливість помірної акумуляції надропарину у хворих з нирковою недостатністю від легкого до помірного ступеня тяжкості (кліренс креатині ну більше або дорівнює 30 мл/хв іменше 60 мл/хв), тому дозу надропарину слід зменшити на 25% для лікування пацієнтів з тромбоемболічними ускладенннями, хворих на нестабільну стенокардію та інфаркт міокарда без наявності зубця Q на ЕКГ. Хворим з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатині ну менше 30 мл/хв) лікування надропарином цих захворювань протипоказано.
Очікується, що у хворих з нирковою недостатністю від легкого до помірного ступеня тяжкості, які отримують лікування надропарином для профілактики тромбоемболічних ускладнень, загальний рівень надропарину не буде перевищувати такий у хворих з нормальною функцією нирок, які отримують лікування терапевтичними дозами надропарину. Тому корекція дози для цієї групи пацієнтів не потрібна. Зменшення на 25% профілактичних доз надропарину для лікування пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю дозволить мати рівеньнадропарину аналогічний такому у хворих з нормальними показниками кліренсакреатині ну.
Показання для застосування.
Профілактика тромбоемболічних ускладнень
у результаті загальних або ортопедичних хірургічних втручань;
у хворих з високих ризиком тромбоемболічнихускладнень (дихальна недостатність, і/або інфекційні захворювання дихальних шляхів, і/або серцева недостатність), госпіталізованих у відділення інтенсивної терапії.
Лікування тромбоемболічних ускладенень.
Профілактика згортання крові при гемодіалізі.
Лікування нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без патологічного зубця Q на ЕКГ.
Спосіб застосування та дози.
Слід звернути особливу увагу на специфічні дозові рекомендації щодо застосування кожного окремого препарату групи низь комолекулярних гепаринів, оскільки різні одиниці вимірювання (одиниці абомг) застосовуються для визначення доз цих препаратів. Тому надропарин не можебути застосований як заміна іншого низь комолекулярного гепарину під час курсу лікування. Необхідні особлива обережність і дотримання конкретних інструкцій із застосування для кожного лікарського препарату.
Фраксипарин® не призначений длявнутрішньом’язового введення.
Фраксипарин® призначений для підшкірного введення та застосування в процесі гемодіалізу у дорослих.
Техніка підшкірного введення. Рекомендується вводити підшкірну ін’єкцію Фраксипарину® у положенні пацієнта лежачи впередньолатеральну стінку живота, поперемінно в праву та ліву. Голку необхідно вводити перпендикулярно, а не під кутом, у затиснену складку шкіри, як утримають між великим і вказівним пальцем до кінця введення розчину.
Дорослі
Профілактика тромбоемболічних ускладень
Загальна хірургія
Рекомендованою дозою надропарину є 0,3 мл (2 850 МО анти-Ха-факторної активності), що вводиться підшкірно за 2–4 години до хірургічного втручання. Подальші дози вводяться 1 раз на добу протягом наступних днів. Лікування повинно тривати не менше 7 діб і протягом усього періоду ризику до переведення хворого на амбулаторне лікування.
Ортопедичні хірургічні втручання
Препарат вводиться підшкірно у дозах, що залежать від маси тіла пацієнта (див. Таблицю 1). Дози розраховуються за умови наявності 38 МО анти-Ха-факторної активності на 1 кг маси тіла хворого та збільшуються на 50% на четвертий після операційний день. Початкова доза вводится за 12 годин до операції, друга доза – через 12 годин після операції. Наступні дози вводяться 1раз на добу протягом усього періоду ризику та до переведення хворого на амбулаторне лікування. Мінімальна тривалість лікування становить 10 діб.
Таблиця 1

Хворі з високих ризиком тромбоемболічних ускладнень (дихальна недостатність, і/або інфекційні захворювання дихальних шляхів, і/або серцева недостатність)
Надропарин застосовується підшкірно 1 раз на день. Доза розраховується згідно з масою тіла пацієнта, як наведено в Таблиці 2. Лікування повинно тривати весь період ризику виникнення тромбоемболії.

Лікування тромбоемболічних ускладнень
При лікуванні тромбоемболічних ускладнень слід застосовувати пероральні антикоагулянти якомога скоріше за умови відсутності протипоказань для їх призначення. Лікування надропарином не можна припиняти раніше досягнення відповідного рівня між народного нормалізованого співвідношення.
Рекомендується застосовувати надропарин підшкірно 2рази на добу (кожні 12 годин), звичайно протягом 10 днів. Доза розраховується згідно з масою тіла хворого, як наведено в Таблиці 3, за умови наявності 86 МОанти-Ха-факторної активності на 1 кг маси тіла хворого.
Таблиця 3

Профілактика згортання крові при гемодіалізі
Доза надропарину добирається індивідуально, враховуючи також технічні умови проведення гемодіалізу.
Надропарин застосовується звичайно у вигляді одноразового інтраваскулярного введення в артеріальний шунт петлі гемодіалізуна початку кожного сеансу гемодіалізу. Для хворих без підвищеного ризику виникнення кровотеч початкова доза розраховується згідно з масою тіла і є достатньою для сеансу гемодіалізу тривалістю до 4 годин ( див. Таблицю 5).
Таблиця 5

При підвищеному ризику виникнення кровотеч дозу слід зменшити наполовину.
При тривалості сеансу гемодіалазу більше 4 годин додатково може бути введена менша доза препарату. Ця доза встановлюється залежно від індивідуальної реакції хворого, який весь час повинен знаходитисьпід ретельним контролем для виявлення ознак кровотечі або згортання крові вдіалізній системі.
Лікування нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без патологічного зубця Q на ЕКГ
Рекомендується застосування надропарину підшкірно 2рази на добу (кожні 12 годин). Звичайна тривалість лікування – 6 діб. У клінічних дослідженнях для лікування пацієнтів з нестабільною стенокардією та інфарктом міокарда без зубця Q на ЕКГ надропарин застосовувася у комбінації з 325 мг ацетил саліцилової кислоти на добу.
Початкова доза вводиться у вигляді внутрішньо венноїболюсної ін’єкції, наступні дози вводяться підшкірно. Розрахунок дози базується на масі тіла хворого за умови наявності 86 МО анти-Ха-факторної активності на 1кг маси тіла хворого (див. Таблицю 6).
Таблиця 6

Діти та підлітки
Надропарин не рекомендується для лікування дітей та підлітків, оскільки недостатньо даних щодо безпеки та ефективності застосування препарату для визначення дозування у цієї групи пацієнтів.
Хворі похилого віку
Змінювати дозу не потрібно, якщо тільки немає порушення функції нирок. Перед початком лікування рекомендується перевірити функцію нирок.
Ниркова недостатність
Профілактика тромбоемболічних ускладенень
Не потрібно змінювати дозу хворим з нирковою недостатністю легкого або помірного ступеня вираженості ( кліренс креатині нубільше або дорівнює 30 мл/хв і менше 60 мл/хв), які отримують профілактичні дози надропарину. Для лікування хворих з тяжкою нирковою недостатністю (кліренскреатині ну менше 30 мл/хв) дозу слід зменшити на 25%.
Лікування тромбоемболічних ускладнень, нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без патологічного зубця Q на ЕКГ
Для лікування зазначених вище станів у хворих злегким і помірним ступенем ниркової недостатності дозу надропарину слід зменшити на 25%. Для лікування цих станів у хворих з тяжкою нирковою недостатністю надропарин протипоказаний.
Печінкова недостатність
Клінічних досліджень у цієї групи хворих непроводилось.
Побічна дія.
Побічна дія, наведена нижче, класифікована за органами і системами та за частотою виникнення. Застосовується така класифікація частоти виникнення: дуже часто ≥ 1/10, часто ≥ 1/100 і< 1/10, не часто ≥ 1/1 000 і < 1/100, рідко ≥ 1/10 000 і <1/1 000, дуже рідко < 1/10 000.
Кров і лімфатична система
Дуже часто: кровотечі у різних місцях, що виникаютьчастіше у пацієнтів з факторами ризику.
Рідко: тромбоцит опенія, інколи тромбогенна, тромбоцит оз.
Дуже рідко: еозинофілія, оборотна при припиненні лікування.
Імунна система
Дуже рідко: реакції гіпер чутливості (включаючиангіо невротичний набряк і шкірні реакції), анафілактоїдна реакція.
Метаболізм і розлади травлення
Дуже рідко: оборотна гіперкаліємія, пов’язана згепарин індукованим пригніченням альдостерону, головним чином у хворих з факторами ризику.
Гепатобіліарна система
Часто: підвищення рівня трансаміназ, звичайно оборотне.
Репродуктивна система
Дуже рідко: пріапізм.
Загальні порушення та зміни у місці введення
Дуже часто: невеликі гематоми в місці введення.
У деяких випадках можлива поява твердих вузликів, що зникають через декілька днів.
Часто: реакції у місті введення.
Рідко: кальциноз у місті введення.
Кальциноз частіше виникає у пацієнтів з анормальним рівнем кальцію фосфату, наприклад у випадку хронічної ниркової недостатності.
Дуже рідко: некроз шкіри в місці введення.
Некрозу шкіри передує пурпура або ін фільтруючі абоеритематозні і болісні плями з або без загальних симптомів. У цьому випадку лікування слід негайно припинити.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до надропарину та будь-якого іншого компоненту препарату.
Тромбоцит опенія, пов’язана із застосуваннямнадропарину в анамнезі.
Ознаки кровотечі або підвищений ризику кровотеч, пов’язаних з порушенням гемостазу, за винятком ДВС-синдрому, не спричиненого гепарином.
Органічні ураження зі схильністю до кровоточивості (наприклад гостра виразка шлунку або 12-палої кишки).
Геморагічні цереброваскулярні травми.
Гострий інфекційний ендокардит.
Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатині нуменше 30 мл/хв) у хворих при лікуванні тромбоемболічних ускладнень, нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без патологічного зубця Q на ЕКГ.
Передозування.
Головною клінічною ознакою передозування при підшкірному або внутрішньо венному введенні є кровотеча. Кількість тромбоцитів іінші параметри згортання крові повинні бути перевірені. Незначні кровотечі дужерідко потребують специфічних заходів лікування. Як правило, достатнім буде зменшення дози або відстрочення введення чергової дози надропарину.
У тяжких випадках показано застосування протаміну сульфату. Він значною мірою нейтралізує антикоагулянт ний ефект надропарину, аледеяка анти–Ха-активність залишається. 0,6 мл протаміну сульфату нейтралізує приблизно 950 МО анти-Ха- факторної активності надропарину. При вирішенні питання про кількість протаміну сульфату, яку необхідно ввести, слід брати доуваги час, що пройшов після введення гепарину, оскільки може знадобитисязменшення дози.
Особливості застосування.
Тромбоцит опенія
Оскільки існує ризик появи гепарин індукованоїтромбоцит опенії, під час усього курсу лікування надропарином слід контролю ватикількість тромбоцитів.
Повідомлялось про поодинокі випадки тромбоцит опенії, інколи тяжкої, що може супроводжуватися артеріальним або венозним тромбозом. Такий діагноз може бути припущений у таких ситуаціях:
тромбоцит опенія;
будь-яке значне зменшення кількості тромбоцитів (від 30 до 50% порівняно з вихідним рівнем);
негативна динаміка тромбозу, з приводу якого призначено лікування;
поява тромбозу під час лікування;
десиміноване внутрішньо судинне згортання.
У разі появи цих явищ лікування надропарином слід припинити.
Вищезазначені ефекти мають імуноалергічну природу іякщо лікування застосовується вперше, виникають між 5-м і 21-м днем лікування, але можуть виникнути значно раніше за наявності у хворого в анамнезі тромбоцит опенії, пов’язаної з лікуванням гепарином.
Хворим на тромбоцит опенію, що виникла при лікуванні гепарином (як стандартним, так і низь комолекулярним) в анамнезі, лікування надропарином за необхідності призначати можна. У такому випадку необхідно ретельне клінічне спостереження та визначення кількості тромбоцитів кожного дня. У разі появи тромбоцит опенії лікування надропарином слід припинити негайно.
У раз появі тромбоцит опенії при лікуванні гепарином (як стандартним, так і низь комолекулярним) лікування слід замінити препаратом іншого класу антитромботичних препаратів. Якщо такого препарату немає в наявності, можна замінити на інший препарат групи низь комолекулярних гепаринів, якщо застосування гепарину є необхідним. У такому випадку кількість тромбоцитів слід перевіряти не менше 1 разу на день і лікування припиняти якомога раніше, якщо початкова тромбоцит опенія зберігається після заміни препарату.
In vitro тест на агрегацію тромбоцитів має обмежене значення для установ лення діагнозу гепарин індукованої тромбоцит опенії.
Хворі похилого віку
Рекомендується перевіряти функцію нирок перед початком лікування.
Ситуації, за яких збільшується ризик кровотеч
Надропарин слід з обережністю застосовував ати у ситуаціях, що асоціюються із збільшеним ризиком виникнення кровотеч, таких як
печінкова недостатність;
ниркова недостатність;
тяжка артеріальна гіпертензія;
виразка шлунка або 12-палої кишки чи інші органічні ураження зі схильністю до кровотеч в анамнезі;
судинні захворюванняхоріоретини;
 - період після операцій на головному іспинному мозку, на очах.
Гіперкаліємія
Гепарин може пригнічувати адреналову секрецію альдостерону і спричиняти гіперкаліємію, особливо у пацієнтів з підвищеним рівнем калію у плазмі або з ризиком такого підвищення у плазмі у хворих на цукровий діабет, пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю, з метаболічним ацидозом або у хворих, які приймають препарати, що можуть спричиняти гіперкаліємію (наприклад інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту, не стероїдніпротизапальні засоби).
Ризик гіперглікемії збільшується із збільшенням тривалості лікування, але звичайно гіперглікемія має оборотний характер. Ухворих з факторами ризику слід контролю вати рівень калію у плазмі крові.
Спинномозкова/епідуральна анестезія, спинномозкова пункція і супутні лікарські засоби
Ризик спинномозкової/епідуральної гематоми збільшується при застосуванні епідурального катетера або супутнім застосуванням інших препаратів, що можуть впливати на гемостаз, таких як не стероїдніпротизапальні засоби, інгібітори агрегації тромбоцитів або інші антикоагулянти. Ризик також збільшується при травматичній або повторній епідуральній або спинномозковій пункції. Тому одночасне застосування спинномозкової блокади і антикоагулянтів можливо лише після ретельної оцінки користь/ризик у кожному такому індивідуальному випадку:
у хворих, які вже лікуються антикоагулянт нимизасобами, користь від застосування спинномозкової блокади повинна бути ретельно збалансована з можливим ризиком;
у хворих, що готуються до планового хірургічного втручання зі спинномозковою блокадою, користь від застосування антикоагулянтів повинна бути ретельно збалансована з можливим ризиком.
При проведенні люмбальної пункції, спинномозкової або епідуральної анестезії слід дотримуватись достатнього інтервалу між ін’єкцієюнадропарину і введенням або виведенням спинномозкового/епідурального катетера або голки.
Хворі повинні знаходитись під ретельним наглядом длявиявлення ознак і симптомів неврологічних порушень. У разі їх появи необхідно негайно лікувати хворого.
Саліцилати, не стероїдні протизапальні засоби і інгібітори агрегації тромбоцитів
Для профілактики або лікування венознихтромбоемболічних ускладнень і для профілактики згортання крові під часгемодіалізу супутнє застосування ацетил саліцилової кислоти, інших саліцилатів, не стероїдних протизапальних засобів і інгібіторів агрегації тромбоцитів не рекомендується, оскільки вони можуть збільшувати ризик кровотечі. Якщо застосування такої комбінації уникнути не можна, слід здійснювати ретельний клінічний нагляд.
У клінічних дослідженнях з лікування хворих на нестабільну стенокардію та інфаркт міокарда без патологічного зубця Q на ЕКГнадропарин застосовувався у комбінації з ацетил саліциловою кислотою у дозі 325мг/добу.
Вплив на здатність керувати автомобілем і виконувати роботи, що потребують підвищеної уваги
Не впливає.
Вагітність
Клінічних досліджень щодо вивчення впливунадропарину на фертильність немає. Дослідження на тваринах не показалитератогенного або ембріо токсичного ефекту Фраксипарину®. Однак клінічні дані, що стосуються транс плацентарного пасажу надропарину у вагітних, обмежені. Тому застосування надропарину в період вагітності не рекомендується, за винятком випадку, коли терапевтична користь переважає за можливий ризик.
Лактація
Дані відносно екскреції надропарину у грудне молоко обмежені. Тому застосування надропарину під час лактації не рекомендується.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
Надропарин слід з обережністю застосовувати для лікування хворих, які приймають пероральні антикоагулянти, системні (глюко-) кортикостероїди і декстрани. Якщо для лікування хворих, які застосовують надропарин, слід призначити пероральні антикоагулянти, лікування надропарином треба продовжити до стабілізації на відповідному рівніміж народного нормалізованого відношення (INR).
Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місціпри температурі до 30°С, подалі від нагрівальних приладів.
Термін придатності - 3 роки.

Написати відгук