Оссика (Ossica) 150 мг, 3 таблетки

ОССИКА (OSSICA)
 

Склад:
діюча речовина: кислота ібандронова;
1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 150 мг ібандронової кислоти;
допоміжні речовини:
ядро: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, кросповідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, повідон K30;
оболонка: опадрі II білий, спирт полівініловий, титану діоксид (Е171), макрогол, тальк.
Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Фармакотерапевтична група. Засоби, що впливають на структуру та мінералізацію кісток. Бісфосфати. Код ATC M05B A06.
Клінічні характеристики.
Показання.
Постменопаузальний остеопороз, з метою попередження переломів.
Протипоказання.
Гіпокальцемія, гіперчутливість до кислоти ібандронової і будь-якого компонента препарату.
Вагітність та період годування груддю. Дитячий вік.
Спосіб застосування та дози.
Рекомендована доза - 1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, 150 мг 1 раз на місяць. Таблетки слід приймати у один і той же день кожного місяця. Препарат потрібно приймати вранці натще (мінімальний період голодування 6 годин) та за 1 годину до першого на добу прийому їжі, напоїв (крім води) або інших лікарських препаратів, або біологічно активних добавок, включаючи кальцій.
Таблетки слід приймати цілими, запиваючи склянкою звичайної води (180-240 мл) та знаходячись у вертикальному положенні стоячи або сидячи. Пацієнтки не повинні приймати горизонтального положення протягом 1 години після прийому препарату.
Запивати препарат слід тільки простою водою. Необхідно звернути увагу на те, що деякі види мінеральних вод можуть мати підвищений вміст кальцію і тому не повинні застосовуватися. Пацієнткам не слід розжовувати або розсмоктувати таблетку у зв'язку з потенційним ризиком виразкоутворення в орофарингеальній області.
Пацієнтка повинна бути попереджена, що у випадку, якщо щомісячна доза препарату була пропущена, то пацієнтка повинна відразу як згадає прийняти препарат наступного ранку протягом 7 днів. Наступні дози препарату пацієнтці потрібно приймати у раніше встановлений день місяця. Якщо пройшло більше ніж 7 днів від дня необхідного для прийому препарату, то слід пропустити прийом і наступну дозу приймати у запланований день. Не слід приймати дві таблетки по 150 мг протягом одного тижня.
Пацієнтки повинні додатково приймати кальцій та/або вітамін D, у разі якщо споживання цих елементів з їжею недостатнє.
Особливі групи пацієнтів
Пацієнти з нирковою недостатністю
Для пацієнток з легким або середнім ступенем ниркової недостатності і кліренсом креатиніну           ≥ 30 мл/хв коригування дози препарату не потрібне.
У зв'язку з недостатністю клінічних даних, препарат не рекомендується застосовувати пацієнткам з кліренсом креатиніну менше 30 мл/хв.
Пацієнти з печінковою недостатністю
Коригування доз не потрібне.
Пацієнти літнього віку
Коригування доз не потрібне.
Побічні реакції. Більшість побічних ефектів були помірними або середньої тяжкості і не вимагали відміни лікування.
Найбільш часто повідомлялося про розвиток артралгії як побічного ефекту. Всі побічні ефекти, причиною яких, був прийом ібандронової кислоти, класифіковані за системами.
Частота небажаних ефектів: дуже часто (≥10 %), часто (≥1 % і <10 %), нечасто (≥0,1 % і <1 %), рідко (≥0,01 % і < 0,1 %) і дуже рідко (≤0,01 %).
Побічні ефекти лікування кислотою ібандроновою по 150 мг 1 раз на місяць. Таблиця.

* Розвиток минущих грипоподібних симптомів був описаний при прийомі ібандронової кислоти по 150 мг 1 раз на місяць. Зазвичай розвиток симптомів спостерігався після прийому першої дози препарату. Як правило, стан був короткочасним, зі слабкими проявами або середньої тяжкості, і самостійно проходив, незважаючи на продовження терапії ібандроновою кислотою, не вимагаючи призначення будь-яких додаткових медикаментів і заходів. Грипоподібні симптоми відповідають симптомам відповіді гострої фази: міалгія, артралгія, лихоманка, озноб, стомлюваність, нудота, втрата апетиту, болі в кістках.
Інші побічні реакції
У пацієнтів, які отримували лікування бісфосфонатами описано розвиток остеонекрозу щелепи. Найчастіше розвиток такого ускладнення зустрічається в онкологічних хворих, однак, в окремих випадках буває і у пацієнтів, які отримують лікування з приводу остеопорозу. Остеонекроз щелепи найчастіше асоційований з екстракцією зуба та / або локальною інфекцією (включаючи остеомієліт). Факторами ризику розвитку остеонекрозу щелепи є: онкологічне захворювання, хіміотерапія, променева терапія, прийом кортикостероїдів, погана гігієна порожнини рота.
Передозування.
Спеціальної інформації щодо лікування передозування кислотою ібандроновою не існує. Грунтуючись на знаннях механізмів дії щодо класу сполук, можна сказати, що передозування таблетками ібандронової кислоти може призвести до ураження шлунка і тонкої кишки (шлункові розлади, печія, диспепсія, езофагіт, гастрит, виразка) або гіпокальцемії. Для зв'язування препарату при передозуванні слід дати молоко та антациди; необхідно проводити симптоматичну терапію. У зв'язку з ризиком подразнення стравоходу не слід викликати блювання. Важливо, щоб пацієнт зберігав вертикальне положення.
Застосування в період вагітності або годування груддю.
Кислоту ібандронову не слід застосовувати в період вагітності.
Відсутні достатні дані про застосування кислоти ібандронової вагітним жінкам. Потенційний ризик невідомий.
Кислоту ібандронову не слід застосовувати в період годування груддю.
Невідомо, чи проникає кислота ібандронова у жіноче грудне молоко.
Діти.
Безпечність та ефективність застосування препарату у дітей не встановлені. Тому препарат Оссика® не застосовується в педіатричній практиці
Особливості застосування.
Остеопороз діагностується при виявленні низької мінеральної щільності кісткової тканини            (Т індекс < 2,0 SD (SD – стандартне відхилення)) і/чи наявністю в анамнезі перелому внаслідок остеопорозу чи при низькій мінеральной щільності кісткової тканини (Т індекс < 2,5 SD) при відсутності зареєстрованих раніше переломів внаслідок остеопорозу.
До початку лікування препаратом Оссика® потрібно відкоригувати гіпокальціємію та інші порушення метаболізму кісткової тканини та електролітного балансу. Слід вживати достатню кількість кальцію та вітаміну D.
Біфосфонати для перорального застосування можуть викликати місцеве подразнення слизової оболонки верхніх відділів шлунково-кишкового тракту. В зв’язку з вказаними можливими ефектами та можливістю погіршення основного захворювання необхідно виявляти обережність при застосуванні препарату Оссика® у пацієнтів з активними захворюваннями верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (стравохід Барретта, дисфагія, інші хвороби стравоходу, гастрит, дуоденіт, виразки).
При застосуванні пероральних біфосфонатів повідомлялось про випадки езофагіту, виразок стравоходу, ерозій стравоходу, які в деяких випадках були тяжкими і потребували госпіталізації, рідко - з кровотечею чи з наступним розвитком стріктури чи перфорації. Ризик розвитку важких побічних реакцій з боку стравоходу вищий у пацієнтів, які не дотримуються рекомендацій щодо дозування, і/чи у осіб, які продовжують приймати біфосфонати перорально після розвитку симптомів подразнення стравоходу. Тому пацієнти повинні звертати особливу увагу на дотримання рекомендацій по дозуванню.
Лікарям слід бути уважними щодо симптомів подразнення стравоходу та інформувати пацієнтів про припинення прийому Оссика® та необхідність звернутися до лікаря при появі ознак чи симптомів можливого ураження стравоходу (поява порушення ковтання, біль при ковтанні, біль за грудниною, печія).
Оскільки нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ) і біфосфонати можуть викликати подразнення шлунково-кишкового тракту, необхідно з обережністю застосовувати НПЗЗ одночасно з кислотою ібандроновою.
При застосуванні біфосфонатів зареєстровані випадки остеонекрозу щелепних кісток. Більшість випадків зафіксовані у пацієнтів з пухлинами, яким проводились стоматологічні втручання, однак у деяких випадках остеонекроз спостерігався у хворих із постменопаузальним остеопорозом чи іншими захворюваннями. До відомих факторів ризику остеонекрозу щелепних кісток належать діагноз пухлинного захворювання, супутня терапія (хіміотерапія, променева терапія, кортикостероїди), супутні захворювання (анемія, коагулопатія, інфекції, попередні захворювання зубів). Більшість випадків спостерігались у пацієнтів, які отримували біфосфонати внутрішньовенно, однак у деяких випадках – у пацієнтів, які отримували біфосфонати перорально.
Стоматологічні хірургічні втручання у пацієнтів, у яких розвинувся остеонекроз щелепних кісток при терапії бісфосфонатами, можуть ускладнити перебіг остеонекрозу. Не відомо, чи припинення терапії біфосфонатами зменшує ризик остеонекрозу щелепних кісток у пацієнтів, яким показані стоматологічні втручання. В кожному випадку рішення повинно прийматись на основі індивідуальної оцінки співвідношення користі/ризику.
Кислота ібандронова 150 мг в таблетках, вкритих оболонкою, містить лактозу; препарат не слід приймати пацієнтам з такими рідкісними спадковими порушеннями, як непереносимість галактози, лактазна недостатність Лаппа або порушення всмоктування глюкози-галактози.
Утилізація невикористаного препарату та препарату із простроченим терміном придатності: надходження препарату у зовнішнє середовище необхідно звести до мінімуму. Препарат не слід викидати у стічні води і побутові відходи. Для утилізації необхідно використовувати так звану «систему збору відходів» за наявності такої.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Дослідження з виявлення впливу препарату на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами не проводилися.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодії.
Взаємодія з харчовими продуктами
Біодоступність ібандронової кислоти при пероральному застосуванні знижується при одночасному прийомі їжі. Продукти, що містять кальцій та інші полівалентні катіони (алюміній, магній, залізо), включаючи молоко, харчові добавки, можуть порушувати всмоктування ібандронової кислоти. Тому препарат слід приймати після нічного голодування (як мінімум          6 годин) і хоча б за 1 годину до наступного прийому їжі.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
Біодобавки з кальцієм, антациди і деякі пероральні препарати, що містять полівалентні катіони (алюміній, магній, залізо), ймовірно, впливають на абсорбцію ібандронової кислоти. Тому пацієнтам не слід приймати будь-які медикаменти щонайменше за 6 годин до і протягом 1 години після прийому ібандронової кислоти.
Ібандронова кислота не має інгібуючого впливу на ізоензим печінки P450. Зв'язування з білками плазми становить приблизно 85–87 %, тому ймовірність взаємодії з іншими препаратами низька. Ібандронова кислота виводиться тільки нирками і не піддається будь-якій біотрансформації. Шлях виведення кислоти ібандронової не включає будь-які транспортні системи, які беруть участь у виведенні інших препаратів.
Внутрішньовенне призначення ранітидину збільшувало біодоступність ібандронової кислоти практично на 20 %. Мабуть, це відбувалося за рахунок зниження кислотності шлункового соку. Необхідності в зміні дози при одночасному застосуванні ібандронової кислоти та Н2 - антагоністів або інших препаратів, що підвищують pH у шлунку, немає.
Відсутня взаємодія препарату з тамоксифеном та гормональними препаратами для замісної терапії (естрогенами).
У пацієнтів з множинною мієломою взаємодії препарату з мелфаланом/преднізолоном виявлено не було.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Механізм дії
Кислота ібандронова - високоактивний бісфосфонат, що належить до групи азотовмісних бісфосфонатів, які селективно впливають на кісткову тканину і специфічно інгібують активність остеокластів без прямого порушення кісткоутворення. Препарат не впливає на таксис остеокластів. Кислота ібандронова сприяє прогресивному наростанню кісткової маси і зменшує ризик перелому через зменшення ступеня ремоделювання кісткової тканини, що спостерігається у жінок в постменопаузі.
Фармакодинамічні ефекти
Фармакодинамічним ефектом кислоти ібандронової є інгібування кісткової резорбції. Кислота ібандронова попереджала кісткову деструкцію, індуковану шляхом пригнічення функцій гонад, ретиноїдами або пухлиною, та є потужним інгібітором активності остеокластів.
Ефективність прийому препарату у продемонстрована зниженням частоти переломів.
Клінічна ефективність
Незалежні фактори ризику, такі як зниження мінеральної щільності кісткової тканини, вік, наявність у минулому переломів кісток, високий рівень ремоделювання кістки і низький індекс маси тіла, дають можливість виявити серед жінок групу ризику за розвитком переломів кісток при остеопорозі.
Фармакокінетика
Основні фармакокінетичні ефекти дії кислоти ібандронової на кістку не пов'язані безпосередньо з концентрацією препарату в плазмі крові.
Всмоктування
Всмоктування ібандронової кислоти відбувається у верхніх відділах шлунково-кишкового тракту протягом короткого часу після перорального прийому препарату. Плазмова концентрація речовини збільшується пропорційно дозі до 50 мг за один прийом, при перевищенні дози збільшення плазмової концентрації відбувається швидше. Максимальна плазмова концентрація досягається через 0,5-2 години (в середньому 1 година), абсолютна біодоступність становить близько 0,6 %. Всмоктування препарату порушується при одночасному прийомі їжі або вживанні напоїв (крім простої води). При прийомі одночасно зі сніданком відмічається зниження абсорбції ібандронової кислоти на 90 % порівняно з прийомом натще. При прийомі препарату за 60 хвилин до першої за день їжі зниження всмоктування не відмічається. При прийомі їжі або вживанні напоїв менш ніж через 60 хвилин після прийому ібандронової кислоти відзначається зниження біодоступності препарату та ступеня збільшення мінеральної щільності кісткової тканини.
Розподіл
Після проникнення в системний кровотік кислота ібандронова швидко зв'язується з кістками або екскретується з сечею. Обсяг розподілу препарату у людини становить 90 л, в кістки переходить близько 40-50 % препарату, що циркулює в крові. Зв'язування з білками плазми становить приблизно 85-87 %, тому взаємодія з іншими препаратами малоймовірна.
Метаболізм
Даних про метаболізм кислоти ібандронової немає.
Елімінація
Абсорбована частина препарату елімінується з системного кровотоку завдяки абсорбції в кістки (близько 40-50 % у жінок в постменопаузі); препарат, що залишився, виділяється з організму з сечею у незміненому вигляді. Частина препарату, що не всмокталася, виділяється з фекаліями.
Діапазон спостережень у відношенні часу напіврозпаду широкий, кінцевий період напіврозпаду варіює в межах 10-72 годин. Оскільки обчислення набагато в чому є похідними тривалості дослідження, застосовуваної дози препарату та чутливості зразків, реальний період напіврозпаду, схоже, більш тривалий, за аналогією з іншими бісфосфонатами. Плазмова концентрація препарату швидко знижується. Через 8 годин після перорального введення препарату концентрація його в плазмі становить 10 % від максимальної.
Загальний кліренс ібандронової кислоти низький і в середньому варіює від 84 до 160 мл/хв. Нирковий кліренс (близько 60 мл/хв у жінок в постменопаузі) становить 50-60 % від загального кліренсу препарату і пов'язаний з рівнем кліренсу креатиніну. Різниця між нирковим і загальним кліренсом ібандронової кислоти відображає ступінь кісткової абсорбції препарату.
Фармакокінетика в особливих групах пацієнтів.
Стать
Біодоступність та фармакокінетика ібандронової кислоти однакова для чоловіків і жінок.
Раса
Клінічно значущої різниці у фармакокінетиці ібандронової кислоти залежно від раси (азіати та європейці) не виявлено. Даних про фармакокінетику препарату у пацієнтів негроїдної раси недостатньо.
Пацієнти з нирковою недостатністю
Нирковий кліренс ібандронової кислоти у пацієнтів з різним ступенем ниркової недостатності лінійно залежить від рівня кліренсу ендогенного креатиніну.
Для пацієнтів з помірною та слабковираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну більше або дорівнює 30 мл/хв) коригування доз препарату не потрібне.
Плазмова концентрація ібандронової кислоти у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв), які щодня отримують 10 мг препарату протягом 21 дня, в 2-3 рази вище порівняно з пацієнтами з нормальною нирковою функцією; загальний кліренс препарату становить у них 44 мл/хв. У пацієнтів з термінальною нирковою недостатністю без гемодіалізу фармакокінетика ібандронової кислоти не вивчалася. Фармакокінетика препарату у цієї групи пацієнтів невідома, у зв'язку з чим прийом його такими пацієнтами не рекомендується.
Пацієнти з печінковою недостатністю
Даних щодо фармакокінетики ібандронової кислоти у пацієнтів з печінковою недостатністю немає. Печінка не відіграє значної ролі в кліренсі ібандронової кислоти, яка також не піддається метаболічним змінам і виводиться нирками та шляхом поглинання кістковою тканиною. Таким чином, необхідності в зміні дози препарату для пацієнтів з печінковою недостатністю немає.
Пацієнти літнього віку
Залежно від віку коригування дози не потрібно. Необхідно враховувати можливе зниження ниркових функцій, що спостерігається з віком (див. розділ, пацієнти з нирковою недостатністю).
Діти
Немає даних щодо застосування кислоти ібандронової дітям.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості:
білі або майже білі, овальні, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
З одного боку таблетки гравірування «М24», інший бік без гравіювання.
Термін придатності. 2 роки.
Умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці. Цей лікарський засіб не потребує спеціальних температурних умов зберігання.
Упаковка.
1 або 3 таблетки вкритих, плівковою оболонкою у блістері, по 1 блістеру в картонній упаковці.

Написати відгук