Трусопт (Trusopt) краплі 2% 5 мл, 3 шт

ДОРЗОЛАМІДУ ГІДРОХЛОРИД (DORZOLAMIDE HYDROCHLORIDE)
 

Склад:
діюча речовина: dorzolamide hydrochloride;
1 мл розчину містить дорзоламіду гідрохлориду еквівалентно дорзоламіду 20 мг;
допоміжні речовини: бензалконію хлориду розчин, кислота лимонна безводна, маніт (E 421), гіпромелоза, кислота хлористоводнева концентрована, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.
Лікарська форма. Краплі очні, розчин.
Основні фізико-хімічні властивості:  прозорий безбарвний розчин.
Фармакотерапевтична група. Протиглаукомні препарати та міотичні засоби. Інгібітори карбоангідрази. Дорзоламід. Код АТХ S01E C03.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Механізм дії
Карбоангідраза (СА) – фермент, присутній у багатьох тканинах організму, включаючи тканини ока. В організмі людини карбоангідраза наявна у вигляді низки ізоферментів, з яких найбільш активним є карбоангідраза-ІІ (СА-ІІ), присутня головним чином в еритроцитах, а також в інших тканинах. Пригнічення карбоангідрази у циліарному тілі ока зменшує секрецію водянистої вологи ока. Наслідком цього є зниження внутрішньоочного тиску (ВОТ).
Лікарський засіб Дорзоламіду гідрохлорид містить дорзоламіду гідрохлорид, потужний інгібітор карбоангідрази ІІ типу. Після місцевого застосування дорзоламід знижує ВОТ, пов'язаний або не пов'язаний із глаукомою. Підвищений внутрішньоочний тиск є основним фактором ризику розвитку патологій зорового нерва або випадіння поля зору. Дорзоламід не викликає звуження зіниць і знижує внутрішньоочний тиск без таких побічних ефектів, як нічна сліпота, спазм акомодації. Вплив препарату на частоту пульсу та кров’яний тиск мінімальний або відсутній.
Бета-адреноблокатори для місцевого застосування також знижують внутрішньоочний тиск, але мають інший механізм дії. Тому комбінований прийом бета-блокаторів з дорзоламідом забезпечує додаткове зниження ВОТ. Ці дані збігаються з повідомленнями про додатковий ефект комбінації бета-блокаторів і пероральних інгібіторів карбоангідрази.
Фармакокінетика.
На відміну від пероральних препаратів-інгібіторів карбоангідрази, дорзоламіду гідрохлорид  при місцевому застосуванні діє безпосередньо в оці при суттєво менших дозах і тому має менш виражену системну дію. У клінічних дослідженнях це призводило до зменшення внутрішньоочного тиску без супутніх розладів кислотно-лужного балансу або зміни параметрів електролітів, які притаманні пероральним препаратам-інгібіторам карбоангідрази.
При місцевому застосуванні дорзоламід досягає системного кровотоку. Для оцінки рівня системного пригнічення карбоангідрази при місцевому застосуванні препарату визначали концентрацію активної речовини і метаболітів у плазмі і еритроцитах, а також рівень пригнічення активності карбоангідрази в еритроцитах. При тривалому застосуванні дорзоламід кумулюється в еритроцитах внаслідок селективного зв’язування з CA-II, тоді як у плазмі крові підтримуються надзвичайно низькі концентрації вільної діючої речовини. З активної речовини утворюється один N-дезетильований метаболіт, який інгібує CA-II меншою мірою, ніж вихідна сполука, але також інгібує менш активний ізофермент CA-I. Метаболіт також кумулюється в еритроцитах, де він зв’язується переважно з CA-I. Дорзоламід помірно зв’язується з протеїнами плазми (приблизно 33 %) і виводиться із сечею (переважно у незміненому вигляді), як і його метаболіт. Після припинення застосування відбувається нелінійне вимивання дорзоламіду з еритроцитів, що спочатку призводить до швидкого зниження концентрації активної речовини, після чого настає повільніша фаза виведення з періодом напіввиведення приблизно 4 місяці.
При пероральному прийомі з метою моделювання максимальної системної дії дорзоламіду після тривалого місцевого офтальмологічного застосування рівноважний стан досягався в межах 13 тижнів. У рівноважному стані у плазмі крові практично не було виявлено ні вільної діючої речовини, ні метаболіту; пригнічення СА в еритроцитах було меншим, ніж вважається необхідним для фармакологічного впливу на ниркову функцію або дихання. Подібні фармакокінетичні результати спостерігались після тривалого місцевого застосування дорзоламіду.
Однак у деяких пацієнтів літнього віку з нирковою недостатністю (встановлений кліренс креатиніну 30 – 60 мл/хв) концентрація метаболіту в еритроцитах була вищою, хоча це не супроводжувалось суттєвими відмінностями в інгібуванні карбоангідрази; клінічно значущих системних побічних реакцій, безпосередньо пов’язаних з цими явищами, не спостерігалось.
Клінічні характеристики.
Показання.
Лікування підвищеного очного тиску при очній гіпертензії або відкритокутовій глаукомі.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до дорзоламіду або до будь-якого з компонентів препарату;
тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв);
гіперхлоремічний ацидоз.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Специфічні дослідження медикаментозних взаємодій із дорзоламідом не проводилися.
Повідомлялося про одночасне застосування дорзоламіду без жодних ознак небажаних реакцій внаслідок взаємодії з такими препаратами: тимололом, офтальмологічним розчином; бетаксололом, офтальмологічним розчином; лікарськими засобами системної дії, включаючи інгібітори АПФ, блокатори кальцієвих каналів, діуретики, НПЗП (в тому числі, ацетилсаліцилову кислоту) та гормони (такі як естроген, інсулін, тироксин).
Під час лікування глаукоми зв’язок між одночасним застосуванням дорзоламіду та міотичних засобів і адренергічних агоністів не було належним чином досліджено.
Дорзоламід – це інгібітор карбоангідрази, при місцевому застосуванні він також абсорбується системно. Під час застосування препарату порушень кислотно-основного балансу не спостерігалося. Однак про такі порушення повідомлялося при застосуванні пероральних інгібіторів карбоангідрази, а в деяких випадках такі порушення з’являлися внаслідок медикаментозних взаємодій (наприклад токсичні реакції у пацієнтів, які приймали великі дози саліцилатів). Слід розглядати можливість такої взаємодії при лікуванні дорзоламідом.
Особливості застосування.
Дані щодо застосування дорзоламіду пацієнтам з печінковою недостатністю відсутні, тому препарат слід з обережністю призначати таким пацієнтам.
Лікування пацієнтів з гострою закритокутовою глаукомою передбачає додаткову терапію, окрім застосування препаратів, що знижують очний тиск. Застосування дорзоламіду пацієнтам з гострою закритокутовою глаукомою не вивчалося.
Дорзоламід містить сульфонамідну групу, як і сульфонаміди, тому, попри зовнішнє застосування, він адсорбується в системний кровообіг. Відтак, при місцевому застосуванні дорзоламіду можуть спостерігатися побічні явища,  характерні для прийому сульфонамідів, включаючи такі важкі реакції, як синдром Стівенса–Джонсона і токсичний епідермальний некроліз. За перших проявів важких реакцій або гіперчутливості застосування препарату слід припинити.
Застосування пероральних інгібіторів карбоангідрази пов’язують з розвитком уролітіазу, спричиненого порушенням кислотно-лужного балансу, особливо в пацієнтів із сечокам’яною хворобою в анамнезі. Порушень кислотно-лужного балансу при застосуванні дорзоламіду не зафіксовано, однак повідомляли про нечасті випадки уролітіазу. Оскільки дорзоламід як інгібітор карбоангідрази зовнішнього застосування абсорбується системно, у пацієнтів із сечокам’яною хворобою в анамнезі, які застосовують дорзоламід, існує підвищений ризик розвитку уролітіазу.
У разі появи алергічних реакцій (наприклад кон’юнктивіту та реакцій з боку повік) слід розглянути питання про відміну препарату.
Одночасний прийом дорзоламіду може посилювати відомий ефект пероральних інгібіторів карбоангідрази. Тому одночасне застосування пероральних інгібіторів карбоангідрази та дорзоламіду не рекомендується.
При застосуванні дорзоламіду повідомлялось про виникнення набряку рогівки та необоротної декомпенсації рогівки у пацієнтів з уже існуючими хронічними вадами рогівки та/або з внутрішньоочним оперативним втручанням в анамнезі. Дорзоламід для місцевого застосування слід призначати з обережністю таким пацієнтам.
Про розвиток відшарування судинної оболонки ока, що супроводжувалось окулярною гіпотонією, повідомлялось після проведення процедур фільтрації із застосуванням водних супресантів.
До складу дорзоламіду входить бензалконію хлорид, який може викликати подразнення очей. Контактні лінзи слід знімати перед закапуванням препарату та одягати знову не раніше як через 15 хвилин після застосування препарату. Відомо, що бензалконію гідрохлорид може змінювати колір м’яких контактних лінз.
Застосування в педіатрії.
Було проведено дослідження дорзоламіду при застосуванні пацієнтам гестаційного віку менше 36 тижнів та віком до одного року. Пацієнтам із значно недорозвиненими нирковими канальцями застосовувати дорзоламід варто лише після зваженої оцінки співвідношення ризику й користі, оскільки існує потенційний ризик розвитку метаболічного ацидозу.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Дорзоламід не слід застосовувати під час вагітності, оскільки належні клінічні дані щодо застосування препарату вагітним відсутні.
Невідомо, чи виділяється дорзоламід у грудне молоко, тому його не слід застосовувати у період годування груддю.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Оскільки дорзоламід може спричиняти запаморочення, нудоту та порушення зору, в період лікування слід уникати потенційно небезпечних видів діяльності, пов’язаних з необхідністю концентрації уваги та підвищеної швидкості психомоторних реакцій, особливо на початку лікування препаратом.
Спосіб застосування та дози.
При монотерапії призначають по 1 краплі дорзоламіду в кон’юнктивальний мішок ураженого ока (очей) 3 рази на добу.
Препарат можна застосовувати одночасно з іншими офтальмологічними лікарськими засобами для зниження внутрішньоочного тиску.
У разі застосування більш ніж одного місцевого офтальмологічного засобу препарати необхідно закапувати з інтервалом не менше 10 хвилин.
Для переходу з інших офтальмологічних засобів на дорзоламід застосовуваний препарат відміняють, а наступного дня починають лікування дорзоламідом.
Пацієнтам слід надати належні інструкції: мити руки перед застосуванням і запобігати контакту кінчику контейнера-крапельниці з очима або прилеглими ділянками. Також пацієнтам слід повідомити, що при неправильному користуванні в очні розчини можуть потрапити бактерії, які спричиняють очні інфекції. Застосування контамінованих розчинів може призвести до важких уражень ока та подальшої втрати зору.
Діти. Оскільки клінічні дані щодо лікування дітей очними краплями дорзоламіду обмежені, тому не рекомендується застосовувати цей препарат дітям.
Передозування.
Наявні лише обмежені дані щодо випадкового чи навмисного передозування внаслідок перорального застосування крапель дорзоламіду гідрохлориду.
Симптоми. Повідомлялось про сонливість після перорального прийому. При місцевому застосуванні були повідомлення про нудоту, запаморочення, головний біль, слабкість, незвичні сни, дисфагію.
Лікування симптоматичне і підтримуюче. Можливі порушення електролітного балансу, розвиток ацидозу та порушення з боку ЦНС. Необхідний моніторинг рівнів електролітів у сироватці крові (зокрема калію) та показників рН крові.
Побічні реакції.
З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, парестезія.
Офтальмологічні розлади: печіння та поколювання, поверхневий крапчастий кератит, сльозотеча, кон’юнктивіт, запалення повік, свербіж очей, подразнення повік, нечіткий зір, іридоцикліт, подразнення ока, включаючи почервоніння, біль у оці, лущення повік, тимчасову міопію (зникає після припинення лікування), набряк рогівки, зниження внутрішньоочного тиску, відшарування судинної оболонки ока після операції фільтрації.
З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння: носова кровотеча, задишка.
З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, гіркий присмак, подразнення у горлі, сухість у роті.
З боку шкіри та підшкірних структур: контактний дерматит, синдром Стівенса–Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, висип на шкірі.
З боку нирок та сечовивідних шляхів: уролітіаз.
Загальні розлади та стани, пов’язані із місцем введення: астенія/слабкість, підвищена чутливість: симптоми місцевих реакцій (палпебральні реакції) та системні алергічні реакції, включаючи ангіоневротичний набряк, ускладнене дихання, рідко – бронхоспазм.
Результати лабораторних тестів:  застосування дорзоламіду не було пов’язане з клінічно значимими порушеннями рівня електролітів.
Термін придатності. 2 роки.
Термін придатності після першого відкриття флакона – 4 тижні.
Умови зберігання.
Зберігати в оригінальній упаковці (для захисту від дії світла) при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 5 мл розчину у флаконі, 1 флакон у картонній упаковці.

Написати відгук